3136 Управление проектами

Інвестиційну діяльність виконують суб'єкти (учасники) – це фізичні і юридичні особи України й іноземних держав, а також держава.

Суб'єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення власних, позикових і притягнутих майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування є

інвесторами.

Інвестиції в проекти здійснюються в різних формах.

З метою обліку аналізу і планування інвестиції класифікуються по окремих ознаках:

-по об'єктах вкладень засобів – на реальні і фінансові;

-по характері участі в інвестуванні - на прямі інвестиції і непрямі інвестиції;

-по періоду інвестування – на короткострокові і довгострокові інвестиції(короткострокові до одного року і довгострокові від 2-х і більш років);

-по формах власності – на приватні, державні, іноземні і спільні;

-по регіональній ознаці – на інвестиції усередині держави і за рубежем.

2.2. Економічна сутність інвестицій. Форми інвестицій

Економічна діяльність фізичних і юридичних осіб, суб'єктів господарської діяльності характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій, тобто вкладенням капіталу і наступним його збільшенням. Приріст капіталу повинен бути таким, щоб компенсувати інвесторові відмовлення від використання наявних кредитів, на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати утрати від інфляції в цьому періоді.

Джерелом приросту капіталу і силою інвестицій, що рухається, є прибуток. Ці процеси вкладення капіталу й одержання прибутку від інвестицій можуть відбуватися в різних формах: послідовно, паралельно і інтервально.

При послідовному протіканні цих процесів – прибуток одержують відразу після завершення інвестицій у повному обсязі. При паралельному – дістають прибуток ще до повного завершення процесу інвестування (після першого його етапу), а при інтервальном – між періодом завершення інвестицій і одержання прибутку проходить визначений час.

2.3.Етапи підготовки інвестиційної документації

Узакордонній практиці розрізняють три етапи підготовки інвестиційної документації: - передінвестиційний етап; - етап інвестування або керування проектами;

- етап експлуатації знову створених об'єктів.

Даною темою будуть розглянуті проблеми зв'язані тільки з передінвестиційним періодом, а в наступних – з керуванням проектами.

При рішенні проблем передінвестиційного етапу виділяють чотири послідовних стадії:

-пошук інвестиційних концепцій;

-попередня підготовка проектів;

-остаточне формулювання проектів і оцінка його техніко-економічної і фінансової прийнятності;

-11 -

-стадія фінального розгляду проекту і прийняття по ньому рішення.

На першій стадії знаходяться можливості поліпшення показників фірми за допомогою інвестування, куди можна вкласти гроші.

На другому – проробляється інвестиційна ідея і складається бізнес-план, а дослідження продовжуються.

Потім здійснюється заглиблене пророблення бізнес-плану і робиться оцінка економічних і фінансових показників інвестування.

2.3.1. Організація пошуку інвестиційних можливостей

Відправною крапкою при формулюванні інвестиційної концепції служить інтерес інвестора, спрямований на задоволення споживача (персони, регіон, галузь і т.д.)

У практиці прийнята вихідна класифікація на основі якої ведеться пошук інвестиційних можливостей (концепцій) підприємствами будь-якого профілю:

-наявність корисних копалин або природних ресурсів;

-можливості і традиції сільськогосподарського виробництва, що можуть бути реалізовані на підприємствах агропромислового комплексу;

-структура й обсяги імпорту, зі створенням підприємств випускаючих продукцію, одержувану по імпорті;

-досвід і тенденція розвитку структури виробництва в інших країнах;

-інформація про плани збільшення виробництва в галузях або про збільшений попит на уже вироблену продукцію;

-раціональність збільшення масштабів виробництва заради досягнення економії витрат виробництва; і т.д.

На основі цих вихідних передумов укрупнено формулюють ідею інвестиційного проекту, тому що при цьому використовуються лише укрупнені дані, отримані на підставі статистики й іншої інформації. Подальше уточнення даних і збір необхідної інформації виробляється після ухвалення рішення інвестором.

Формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту.

Основні причини появи (джерела ідей) проектів: незадоволений попит; надмірні ресурси; ініціатива підприємців; реакція на політичний тиск; інтереси кредиторів. Після формування певного числа альтернативних ідей проекту фахівець — аналітик проекту повинен виконати попередню експертизу і виключити з подальшого розгляду свідомо неприйнятні. Причини, по яких ідея може бути відхилена, мають вельми загальний характер. Наприклад:

-недостатній попит на продукцію проекту або відсутність його реальних переваг перед аналогічними видами продукції;

-надмірно висока вартість проекту (мається на увазі не тільки економічна, але і соціальна або, наприклад, екологічна);

-відсутність необхідних гарантій з боку замовника проекту (або уряди);

-надмірний ризик;

-висока вартість сировини.

В процесі формування інвестиційного задуму проекту повинні бути отримані відповіді на наступні питання:

- 12 -

-мета і об'єкт інвестування, місце (район) розміщення;

-продукція проекту – характеристика і об'єм випуску;

-термін окупності;

-прибутковість проекту;

-призначення, потужність і основні характеристики об'єкту інвестування;

-передбачувані джерела і схема фінансування. Інвестиційний задум істотно залежить від специфіки результату проекту.

Для того, щоб проект був привабливий для інвесторів, важлива наявність чітко сформульованих цілей і завдань, оскільки тільки за цієї умови може пропрацювати наступний крок – формування основних характеристик проекту. До таких можна віднести:

-наявність альтернативних технічних рішень;

-попит на продукцію проекту;

-тривалість проекту — зокрема його інвестиційної фази;

-оцінка рівня базових, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги) проекту;

-перспективи експорту продукції проекту;

-складність проекту;

-початково-дозвільна документація;

-інвестиційний клімат в районі реалізації проекту;

-співвідношення витрат і результатів проекту.

2.3.2. Попередня підготовка проекту

Перш за все слід відмітити попередній аналіз здійсненності проекту. Він проводиться на основі приведених вище показників. Для цієї мети зазвичай використовують нескладну експертну систему типу представленої нижче.

Експертна оцінка варіантів інвестиційних рішень

Перший крок реалізації даної методики — визначення чинників, які можуть в значній мірі вплинути на успішність виконання проекту. Серед чинників, що роблять першорядний вплив на ефективність інвестиційного проекту, можуть бути характеристики, представлені вище.

Другий крок — чинники розташовуються в порядку убування пріоритетності. Для цього визначається, якою з них найбільшою мірою вплине на хід реалізації проекту. Далі встановлюється найбільш істотний чинник з тих, що залишилися, і так далі послідовність, що вийшла, заноситься в таблицю 2.1.

Третій крок — оцінка ваговитості (рангу) кожного з перерахованих чинників. Сума рангів всіх чинників повинна бути рівна одиниці. Інакше кажучи, сума по стовпцю 3 таблиці 2.1. повинна бути рівна одиниці.

Четвертий крок — проект(-и) або варіанти одного проекту необхідно оцінити по кожному з чинників (критеріїв) оцінки.

Максимальний бал по будь-якому з чинників для проекту рівний 100, мінімальний – 0. Наприклад, якщо експерти визнають, що попит на продукцію проекту буде необмеженим, то значення чинника «попит на продукцію (послуги) проекту» для даного варіанту проекту рівний 100 балів.

- 13 -

П'ятий крок — експертна оцінка впливу кожного чинника (графи 9 – 13) виходить шляхом перемножування ваги кожного чинника на оцінку цього чинника для кожного варіанту (графа 3 умножається на графи з 4 по 8 відповідно). Інтегральна експертна оцінка пріоритетності варіантів проекту визначається як сума по графах 9 – 13.

														Таблиця 2.1
	Форма для експертної оцінки варіантів інвестиційних рішень
п/п	Характеристика,	Показник		Номер проекту (або						Інтегральна оцінка
	чинник	ваговитості		варіанту проекту)								проекту
			1		2	3	4		1		2		3		4
1
2
3
4
Всього	-	1,0

Дана методика може застосовуватися як для попереднього відбору найбільш перспективних варіантів здійснення проекту, так і для попереднього визначення здійсненності проекту. У першому випадку для подальшого розгляду залишаються альтернативи, що отримали найвищі результати, в другому — отримана інтегральна експертна оцінка проекту порівнюється з визначеним заздалегідь «обмеженням знизу». Якщо отримане експертним шляхом значення вище встановленої межі, проект визнається здійсненним.

Якщо проект гідний подальшого розгляду, визначають склад відомостей, які буде потрібно для його розробки, включаючи:

-детальний маркетинг;

-інженерно-геологічні дослідження;

-оцінку навколишнього середовища і місцевих джерел сировини;

-політичну обстановку в регіоні, республіці, країні;

-соціокультурну характеристику населення.

Далі можна говорити про складання бізнес-плану. Складений бізнес-план для невеликого комерційного проекту, що не вимагає додаткового інвестиційного циклу, або зв'язаний з невеликими сумами капітальних витрат, може бути прийнятий для подальшої роботи.

Для великих проектів інвестицій такий бізнес-план є лише проміжним документом. Він складається лише з метою визначення: - чи є концепція інвестиційного проекту цікавої і вигідної. І якщо так, то над нею продовжують працювати, визначаючи й оцінюючи економічні і фінансові показники інвестування.

Бізнес-план – це документ, що описує всі аспекти діяльності підприємства, аналізує усі проблеми, з якими воно може зштовхнутися, а також визначає способи рішення цих проблем.

Тому правильно складений бізнес-план може відповідати на запитання: чи варто узагалі вкладати гроші в цей проект, чи принесе він доходи, які окуплять усі витрати.

- 14 -

2.3.3. Остаточне формулювання проекту й оцінка його техніко-економічної і фінансової прийнятності

Проектний аналіз.

Вимірювання результатів проекту. Мета проектного аналізу – визначити результати (цінність) проекту. Для цього використовують вираз:

Результати	Зміна		Зміна
(цінність)	вигод		витрат
проекту =	в результаті	__	в результаті проекту
	проекту

Структура проектного аналізу Прийнято розрізняти наступні види проектного аналізу:

-технічний;

-фінансовий;

-комерційний;

-екологічний;

-організаційний (інституційний);

-соціальний;

-економічний.

До ухвалення рішення про здійснення проекту необхідно розглянути всі його аспекти впродовж всього проектного циклу.

Цей перелік якоюсь мірою відображає послідовність виконання спеціальних видів аналізу (зрозуміло, це не означає можливості поєднання в часі робіт по їх виконанню).

В рамках технічного аналізу інвестиційних проектів вивчають:

-техніко-технологічні альтернативи;

-варіанти місцеположення; розмір (масштаб, об'єм) проекту;

-терміни реалізації проекту в цілому і його фаз;

-доступність і достатність джерел сировини, робочої сили і інших потрібних ресурсів;

-ємкість ринку для продукції проекту;

-витрати на проект з урахуванням непередбачених чинників;

-графік проекту.

Ці завдання вирішуються (із зростаючою точністю) на стадіях передінвестиційних досліджень, ТЕО (проекту) будівництва і розробки робочої документації.

В процесі поетапного технічного аналізу, що проводиться, уточнюються кошторис і бюджет проекту. При цьому уточнюються фізичні і цінові непередбачені чинники, які приводять до непередбачених витрат.

Уряді країн робляться спроби встановити рівні цих непередбачених витрат. Так, в США цей рівень коливається від 5% (для простих, стандартних проектів) до 15% (для складних, унікальних).

Завдання комерційного аналізу — оцінити проект з погляду кінцевих споживачів продукції або послуг, пропонованих проектом.

Узагальному вигляді вирішувані при цьому завдання можна звести до трьом:

-15 -

-маркетинг;

-джерела і умови отримання ресурсів;

-умови виробництва і збуту.

В результаті комерційного аналізу належить відповісти на такі питання, як:

-де продаватиметься продукція?

-чи має ринок достатню ємкість, щоб поглинути всю продукцію, що випускається, без впливу на її ціну?

-якщо вірогідний подібний вплив на ціну, то як воно?

-чи залишиться проект життєздатним, з фінансової точки зору, при новій ціні?

-яку частку загальної ємкості ринку може забезпечити пропонований проект?

-чи призначена продукція, що випускається, для місцевого споживання або йде на

експорт?

-які фінансові заходи буде потрібно для просування продукції на ринок і які резерви належить передбачити в проекті для фінансування маркетингу?

-чи здатні існуючі методи постачань гарантувати своєчасність постачань і усунути

перебої?

-чи практикуються конкурсні торги для встановлення справедливих цін?

-хто розробляє специфікації на необхідні закупівлі?

Екологічний аналіз займає особливе місце в проектному аналізі, оскільки взаємовідношення між діяльністю людини і навколишнім середовищем недостатньо вивчені, і, що саме головне, недосконалі з цієї точки зору рішення приводять до необоротних змін в навколишньому середовищі.

Завдання екологічного аналізу інвестиційного проекту — встановлення потенційного збитку навколишньому середовищу, що наноситься проектом як в інвестиційний, так і в інвестиційний для поста період, а також визначення мерів, необхідних для пом'якшення або запобігання цьому ефекту. Інакше кажучи, слід знаходити такі засоби досягнення цілей проекту, які не зменшують «ємкість» екосистеми.

Тому в план проекту повинні включатися відповідні керівні стандарти, а також заходи забезпечення дотримання цих стандартів. За даними Усесвітнього банку, витрати на необхідні заходи по захисту навколишнього середовища складають не більше 3% загальних витрат на проект. Істотно великих — до 10% — витрат вимагають ті проекти, які потребують включення захисних мерів після завершення їх розробки.

Проведення стандартного аналізу економічної ефективності екологічних проектів часто не представляється можливим, оскільки екологічні витрати і результати нерідко дуже важко розрахувати. У цих випадках удаються до т. з. якісному аналізу (впливи, наприклад, якоїсь забруднюючої речовини на зір, нюх, смакові відчуття людини; на тварин, рослини; на корозію). Проте якісний аналіз, як і кількісний, повинен показати різницю між ситуаціями «з проектом» і «без проекту».

Вимоги до оцінки дії господарської діяльності підприємства на окремі компоненти навколишнього середовища викладені в «Тимчасовій інструкції по екологічному обґрунтуванню господарської діяльності в передпроектних і проектних матеріалах».

Мета організаційного аналізу — оцінити організаційну, правову, політичну і адміністративну обстановку, в рамках якої проект повинен реалізовуватися і експлуатуватися, а також виробити необхідні рекомендації в частині:

- 16 -

-менеджменту;

-організаційної структури;

-планування;

-комплектування і навчання персоналу;

-фінансовій діяльності;

-координації діяльності;

-загальної політики.

Основні завдання організаційного аналізу:

-визначення завдань учасників проекту стосовно чинного законодавства і підзаконних актів (інструкціям, регламентам і ін.);

-оцінка сильних і слабких сторін учасників проекту з погляду матеріально-технічної бази, кваліфікації, структур, фінансового положення;

-оцінка можливого впливу законів, політики і інструкцій на долю проекту — особливо в частині захисту навколишнього середовища, заробітної плати, цін, державної підтримки, зовнішньоекономічних зв'язків;

-розробки мерів по усуненню слабких сторін учасників проекту, виявлених в процесі аналізу, а також зниженню негативної дії оточення проекту (закони, політика, інструкції);

-розробка пропозицій по вдосконаленню вищезазначених організаційних чинників, що впливають на ефективність проекту.

Мета соціального аналізу — визначення придатності варіантів плану проекту для його користувачів. Результати соціального аналізу повинні забезпечити можливість стратегії взаємодії між проектом і його користувачами, яка мала в своєму розпорядженні б підтримку населення і сприяла досягненню цілей проекту.

Соціальний аналіз зосереджує увага на 4 основних областях:

-соціокультурні і демографічні характеристики населення, що зачіпає проектом (кількісні характеристики і соціальна структура);

-організація населення в районі дії проекту, включаючи структуру сім'ї, наявність робочої сили, доступ до контролю за ресурсами;

-стратегія забезпечення необхідних зобов'язань від груп населення і організацій, що користуються результатами проекту.

Слід зазначити: соціальний аналіз вельми складний — перш за все, унаслідок скрутності застосування формальних методів і відсутності стандартних методик і процедур. Разом з тим, успішне його проведення сприяє поліпшенню плану проекту, а також ефективності проекту в цілому.

Соціальні результати в більшості випадків піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних результатів проекту в рамках визначення економічної ефективності.

Основні види соціальних результатів проекту, що підлягають віддзеркаленню в розрахунках ефективності:

-зміна кількості робочих місць в регіоні;

-поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників;

-зміна умов праці працівників;

-зміна структури виробничого персоналу;

-зміна надійності постачання населення окремими видами товарів;

-17 -

-зміна рівня здоров'я працівників і населення;

-економія вільного часу населення.

Заходи, що передбачаються проектом, щодо створення працівникам нормальних умов праці і відпочинку, забезпечення їх продуктами харчування, житловою площею і об'єктами соціальної інфраструктури — обов'язкові умови його реалізації і якій-небудь самостійній оцінці у складі результатів проекту не підлягають.

Оцінка життєздатності і фінансової реалізованості проекту.

Для оцінки життєздатності проекту порівнюють варіанти проекту з погляду їх вартості, термінів реалізації і прибутковості. В результаті такої оцінки інвестор (замовник) повинен бути упевнений, що на продукцію, що є результатом проекту, протягом всього життєвого циклу триматиметься стабільний попит, достатній для призначення такої ціни, яка забезпечувала б покриття витрат на експлуатацію і обслуговування об'єктів проекту, виплату заборгованостей і задовільну окупність капіталовкладень.

Це завдання вирішується в рамках Обґрунтування інвестицій (див. вищий) і виконується групою замовника або незалежною консультаційною фірмою.

Оцінка життєздатності проекту покликана відповісти на наступні питання:

-можливість забезпечити необхідну динаміку інвестицій

-здатність проекту генерувати потоки доходів, достатніх для компенсації його інвесторам вкладених ними ресурсів і узятої на себе риски.

Як база порівняння як за наявності ряду альтернативних варіантів, так і єдиного варіанту, приймається т. з. ситуація «без проекту». Це означає, що у випадку, наприклад, проекту реконструкції підприємства слід порівнювати показники проекту з показниками підприємства, що діє, а при намірі будувати нове підприємство — з ситуацією «без будівництва нового підприємства».

Робота за оцінкою життєздатності проекту зазвичай проводиться в 2 етапи: 1) з альтернативних варіантів проекту вибирається найбільш життєздатний;

2) для вибраного варіанту проекту підбираються методи фінансування і структура інвестицій, що забезпечують максимальну життєздатність проекту.

Фінансова реалізованість — показник (що приймає два значення — «та чи ні»), що характеризує наявність фінансових можливостей здійснення проекту. Вимогу фінансової реалізованості визначає необхідний об'єм фінансування. При виявленні фінансової реалізованості схема фінансування і, можливо, окремі елементи організаційно-економічного механізму проекту повинні бути скоректовані.

Фінансова реалізованість перевіряється для сукупного капіталу всіх учасників проекту, виключаючи суспільство (але включаючи державу і всіх комерційних учасників, у тому числі і кредиторів). Грошові потоки, що поступають від кожного учасника в проект, є в цьому випадку притоками (і беруться із знаком «плюс»), а потоки, що поступають до кожного учасника з проекту, — відтоками (із знаком «мінус»). Крім цього, розглядається грошовий потік самого проекту (в даному випадку сума потоків від виручки і інших доходів — це притоки, що записуються із знаком «плюс», плюс інвестиційні і виробничі витрати, не рахуючи податків, — відтоки, що записуються із знаком «мінус»).

Отже, проект фінансово реалізовується, якщо на кожному кроці розрахунку сума алгебри (з урахуванням знаків) приток і відтоків всіх учасників і грошового потоку проекту є ненегативною.

-18 -

Техніко-економічне обґрунтування (проект) будівництва.

ТЕО (проект) будівництва — далі ТЕО, є основним проектним документом на будівництво об'єктів. На підставі затвердженого в установленому порядку ТЕО готується тендерна документація і проводяться торги підряду, полягає договір (контракт) підряду, відкривається фінансування будівництва і розробляється робоча документація.

У ТЕО визначаються основні рішення — технологічні, об'ємно-планувальні, конструктивні, природоохоронні; достовірно оцінюється екологічна, санітарноепідеміологічна і експлуатаційна безпека проекту, а також його економічна ефективність і соціальні наслідки.

Як можливі джерела фінансування капітальних вкладень в об'єкти можуть розглядатися:

-асигнування з державного бюджету, місцевих бюджетів і відповідних позабюджетні фонди;

-власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарчі резерви інвестора;

-позикові і привернуті фінансові кошти замовників;

-грошові кошти, що централізуються об'єднаннями (союзами) підприємств;

-іноземні інвестиції.

ТЕО складається з наступних розділів:

-загальна записка пояснення;

-генеральний план і транспорт;

-технологічні рішення;

-управління виробництвом, підприємством і організація умов і охорони праці робочих і службовців;

-архітектурно-будівельні рішення;

-інженерне устаткування, мережі і системи;

-організація будівництва;

-охорона навколишнього середовища;

-інженерно-технічні заходи цивільної оборони;

-заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій;

-кошторисна документація;

-ефективність інвестицій.

ТЕО (проект) будівництва є обов'язковим документом у випадку, якщо фінансування капітальних вкладень в основні фонди відповідних підприємств здійснюється повністю або на пайових початках з державного бюджету і позабюджетних фондів, централізованих фондів міністерств і відомств, а також власних фінансових ресурсів державних підприємств.

Рішення про необхідність розробки ТЕО для обґрунтування доцільності інвестицій за рахунок інших джерел фінансування ухвалюється самостійно інвестором (замовником).

Розробка ТЕО здійснюється юридичними і фізичними особами (проектувальниками), що отримали в установленому порядку ліцензію на виконання відповідних видів проектних робіт, і на підставі договору (контракту) із замовником.

Для вибору кращої пропозиції з боку проектувальників замовник проводить конкурс (торги) на розробку ТЕО.

Основним правовим документом, регулюючим виробничо-господарські і інші взаємини між замовником і проектувальником, є договір (контракт) підряду на виконання ТЕО.

- 19 -

Вартість розробки ТЕО визначається договором між замовником (інвестором) і проектною організацією.

Якщо в результаті виконаного в ТЕО інвестицій аналізу виявлена недоцільність інвестування засобів в будівництво намічаного об'єкту, вартість розробки ТЕО списується на збитки замовника в установленому порядку.

При розробці ТЕО необхідне:

передбачати для складних і крупних об'єктів альтернативні варіанти досягнення мети, поставленої замовником (інвестором), зокрема різні варіанти (джерела) фінансування інвестицій;

враховувати податкову, амортизаційну і кредитну політику, що проводиться державою і місцевими органами влади, вимоги законодавства і нормативних актів Російської Федерації, регулюючих інвестиційну діяльність, умови користування землею і іншими природними ресурсами;

забезпечувати захист інтересів інвестора, з одного боку, і загальнонаціональних інтересів (інтересів регіону) — з іншою;

встановити розрахунковий період, в межах якого повинні виконуватися економічні розрахунки. Як правило, розрахунковий період включає період будівництва, освоєння проектної потужності і експлуатації підприємства до першої його реконструкції або закінчення терміну окупності капітальних вкладень;

розрахунки і аналіз основних економічних і фінансових показників здійснювати в спеціально розроблених уніфікованих таблицях по методиці, що діє.

В процесі розробки ТЕО в обов'язковому порядку повинна здійснюватися оцінка дії діяльності підприємства (об'єкту) на навколишнє середовище (ОВОС). ОВОС проводиться з метою запобігання деградації навколишнього середовища, забезпечення збалансованої господарської діяльності, вироблення заходів, що знижують рівень екологічної небезпеки наміченої діяльності, вироблення узгоджених мерів по запобіганню або компенсації негативних наслідків в соціально-економічній сфері району розміщення підприємства (об'єкту). При цьому об'єм і глибина опрацьовування питань в процесі проведення ОВОС залежать від специфіки дії майбутнього підприємства на навколишнє середовище і екологічних обмежень території, на якій його передбачається розмістити.

Порядок розробки, узгодження і затвердження ТЕО інвестицій.

Замовник (інвестор), виходячи зі своїх цілей і аналізу ситуації, з урахуванням рішень, прийнятих в програмах і схемах розміщення продуктивних сил, готує Декларацію про наміри. Декларація прямує в місцевий орган державного самоврядування, що володіє правом вилучення і надання земельних ділянок.

Після отримання позитивного рішення від органу місцевого самоврядування з приводу Клопотання (Декларації) про наміри і розгляду умов розміщення майданчика (траси) для будівництва об'єкту Замовник (інвестор) ухвалює рішення про розробку ТЕО.

Для підготовки початкової інформації і матеріалів, складання завдання на розробку ТЕО, організації і проведення конкурсу (тендеру) на їх розробку, замовником притягуються на договірних умовах інжинірингова, консалтингова, маркетингова фірми або створюється тендерний комітет.

Склад початкової інформації визначається залежно від вигляду і масштабів планованої діяльності об'єкту, кількості і видів використовуваних ресурсів, що залучаються до

- 20 -