3136 Управление проектами
.pdfгосподарського обороту, особливостей екологічної ситуації і ін.
Узгодження намічених рішень по будівництву об'єкту і умов попереднього узгодження земельної ділянки проводиться замовником або, за його дорученням, проектувальником з урахуванням отриманої інформації згідно порядку, приведеному в схемі організації попереднього узгодження розміщення земельної ділянки будівництва.
Витрати, пов'язані з проведенням узгоджень, підготовкою і передачею документації за попереднім погодженням і відведенням земельної ділянки, оплачуються інвестором з власних засобів, в порядку і розмірі, які визначені органами місцевого самоврядування.
Проекти, незалежно від джерел фінансування, форм власності і приналежності, підлягають державній експертизі відповідно до Порядку, встановленого в Україні.
Основні техніко-економічні і фінансові показники, включені в розпорядчий документ про затвердження (схвалення) ТЕО інвестицій.
1.Потужність підприємства (річний випуск продукції, в відповідних одиницях пропускна спроможність) в натуральному виразі (по видах продукції);
2.Вартість товарної продукції (млн. грн.);
3.Загальна чисельність тих, що працюють, зокрема робочих (чол.);
4.Кількість (приріст) робочих місць, од.;
5.Загальна вартість будівництва (млн. грн.), зокрема:
-об'єктів виробничого призначення (млн. грн);
-об'єктів житлово-цивільного призначення (млн. грн.);
-інших об'єктів.
6.Вартість основних виробничих фондів (млн. грн);
7.Тривалість будівництва (років);
8.Питомі капітальні вкладення (грн./од.);
9.Собівартість основних видів продукції (грн./од.);
10.Балансовий прибуток (млн. грн);
11.Чистий прибуток (дохід) (млн. грн);
12.Термін окупності капітальних вкладень (років);
13.Внутрішня норма рентабельності (норма прибули) %.
Для об'єктів житлово-цивільного будівництва ТЕО складається з наступних розділів:
-загальна пояснювальна записка ;
-архітектурно-будівельні рішення;
-технологічні рішення;
-рішення по інженерному устаткуванню;
-охорона навколишнього середовища;
-інженерно-технічні заходи цивільної оборони;
-заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій;
-кошторисна документація; ефективність інвестицій. Вибір майданчика.
Ухваленню інвестиційного рішення передує вибір майданчика (земельної ділянки) для
проекту. Від цього вибору в значній ступені залежить успіх всього проекту, тому дана процедура традиційно складається з ряду етапів:
-формування критеріїв, яким майданчик повинен відповідати;
-формування альтернативних варіантів;
- 21 -
-порівняння варіантів можливих майданчиків на предмет відповідності вибраним
критеріям;
-проведення інженерно-геологічних досліджень на кращих з альтернативних варіантів;
-додаткове вивчення варіантів, визнаних кращими, на предмет відповідності сукупності критеріїв
-остаточний вибір місцерозташування майданчика.
Для цієї мети фахівцями розробляються спеціальні карти рейтингу будівельних ділянок.
Основні чинники рейтингу ділянок:
-інженерно-геологічна прийнятність;
-можливість отримати дозвільні документи;
-політична характеристика регіону;
-кадри (наявність, рівень заробітної плати, закони по праці);
-податки (майнові, на інвестиції, на підприємництво);
-навколишнє середовище (законодавство, відношення громадськості, якість води);
-кліматичні умови (кількість опадів, витрати на опалювання, вологість);
-інфраструктура (безпека, дорогі, місцеві ресурси);
-транспорт (вартість, наявність рухомого складу).
Земельна ділянка.
Після затвердження ТЕО і ухвалення інвестиційного рішення замовник звертається в орган місцевого самоврядування, що володіє правом вилучення і надання земельних ділянок, з клопотанням про вилучення заздалегідь узгодженої земельної ділянки і наданні його для будівництва об'єкту.
Підготовку матеріалів по вилученню і наданню земельних ділянок здійснюють районні (міські) комітети із земельної реформи і земельних ресурсів.
Орган місцевого самоврядування розглядає вказані матеріали і ухвалює рішення про вилучення (викупі) земельної ділянки. Копія вирішення про надання земельної ділянки видається замовникові.
На цьому закінчується початкова (передінвестиційна) фаза проекту. Її результат:
-об'єми робіт за проектом;
-кошторис і бюджет проекту;
-майданчик (земельна ділянка);
-графік проекту, в т.ч. графік постачань ресурсів;
-норми і стандарти;
-завдання на проектування.
Рішення задач техніко-економічного і фінансового обґрунтування проекту повинне забезпечуватися не тільки економістами, але й іншими фахівцями. Для цієї мети на підприємстві створюється дійсна група фахівців різного профілю, у яку входять:
-економіст із досвідом роботи в даній галузі (керівник групи);
-фахівець з аналізу ринків збуту майбутньої продукції;
-один або декілька інженерів технологів, що знають і добре володіють з наміченої проектом технологією виробництва майбутньої продукції;
-інженера-конструктора, що володіє особливостями майбутньої продукції;
-інженера-будівельника, що має досвід у будівництві виробництв у минулому;
-22 -
-фахівця з обліку витрат у виробництві даного типу.
У роботі групи, крім зазначених фахівців можуть брати участь і інші фахівці. Робота групи повинна бути спрямована і здивована на найбільш прийнятне й ефективне рішення інвестованого проекту, повинна усувати всі перешкоди і знайти альтернативне рішення.
Також групою визначаються усі види основних і допоміжних робіт, без яких даний проект не може бути реалізований.
На останньому етапі виробляється тривалий розгляд проекту і прийняття по ньому рішень з обліком політичних і соціальних факторів.
Питання для самоперевірки:
1.Що таке інвестиції?
2.Що відноситься до інвестиційних цінностей?
3.Хто такі інвестори?
4.По яких ознаках класифікуються інвестиції?
5.У чому складається економічна сутність інвестицій?
6.У яких формах може відбуватися вкладення капіталу й одержання прибутку від інвестицій?
7.Назвіть 4 основні омани у визначенні поняття інвестиції?
8.Від яких факторів залежить обсяг інвестицій?
9.Охарактеризуйте стадії передінвестиційного етапу?
10.По яких напрямках ведеться пошук інвестиційних можливостей?
11.Що таке бізнес-план?
12.Перелічите основні розділи бізнес-плану?
13.Які фахівці беруть участь у техніко-економічному і фінансовому обґрунтуванні проекту?
- 23 -
ТЕМА 3. ЗАКОНОДАВЧІ І НОРМАТИВНІ АКТИ В СИСТЕМІ
УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ
План
3.1.Основні законодавчі акти України в системі управління проектами.
3.1.1.Закон України «Про інвестиційну діяльність».
3.1.2.Положення про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії.
3.2.Нормативні акти в управлінні проектами.
3.2.1.ДСТУ ISO 9001: 2001 «Системи управління якостю вимоги»
3.2.2.ДБН А. 2.2-3-2004. «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»
3.2.3.Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти.
Література (3), (4), (5), (14), (15), (16), (25)
3.1.Основні законодавчі акти України в системі керування проектами
Інвестиційна діяльність керування проектами в Україні регулюються багатьма законодавчими актами. З перших днів здобуття незалежності, Україною приділяється велика увага правовому забезпеченню інвестиційного процесу і керуванню проектами.
Починаючи з 1991р. Президентом, Верховною Радою, Урядом України виданий ряд законодавчих актів.
Основні з них:
-Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91;
-Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.92;
-Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10.09.91;
-Закон України «Про програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» від
17.12.93;
-Указ Президента України «Про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії», що затвердив «Положення про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії» від 19.02.94;
-Закон України про цінні папери і фондову біржу й інші.
Видані законодавчі акти визначають правовий статус інвесторів, декларують, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають мети, види й обсяги інвестицій; для їхньої реалізації за своїм розсудом можуть залучати будь-як учасників інвестиційної діяльності на договірній основі, у тому числі шляхом проведення тендерних торгів (конкурсів).
Розглянемо деякі законодавчі акти з вище перерахованих.
3.1.1. Закон України «Про інвестиційну діяльність»
Цей закон складається з 4 розділів 22 статей і включає:
1.Загальні положення (статті 1-6).
2.Здійснення інвестиційної діяльності (статті 7-10).
- 24 -
3.Державне регулювання інвестиційної діяльності (статті 11-17).
4.Гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності і захист інвестицій (статті 18-20). Розглянемо окремі положення закону.
У першому розділі дається визначення термінів інвестицій, інвестиційної й інноваційної
діяльності, а також визначення об'єктів.
Цей розділ передбачає також регулювання відносин між учасниками інвестиційної діяльності, обумовлене законодавством.
Другий розділ визначає права й обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності і їхніх взаємини.
Взаємини між суб'єктами інвестиційної діяльності здійснюються договором, що є винятково їхньою компетенцією, визначаючи права й обов'язки. Втручання державних органів і посадових осіб у реалізацію договору понад свою компетенцію не допускається.
Третій розділ визначає державне регулювання інвестицій, що здійснюються з метою реалізації економічної, науково технічної і соціальної політики держави.
Таке регулювання визначається показниками соціально економічного розвитку України, республіканськими, регіональними і галузевими програмами народного господарства, місцевими бюджетами, що передбачаються обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.
Формами регулювання є:
-системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподатковування;
-проведення кредитної й амортизаційної політики;
-надання фінансової допомоги у виді дотацій, кредитів;
-державні норми і стандарти;
-приватизація власності;
-політика ціноутворення;
-визначення умов користування землею, водою й іншими ресурсами;
-проведення експертизи інвестиційних проектів.
Четвертий розділ визначає гарантійні права, відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності, захист інвестицій, а також припинення інвестиційної діяльності.
3.1.2. Положення про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії
Дійсне положення затверджене Указом Президента України і включає 3 розділи.
1.Інвестиційний фонд.
2.Інвестиційна компанія.
3.Діяльність інвестиційного фонду і взаємного фонду інвестиційної компанії по здійсненню спільного фінансування.
Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, яка може бути відкритою і закритою.
Відкриті створюються на невизначений термін і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у терміни встановлені декларацією цього фонду.
Закриті створюються на невизначений термін і здійснюють розрахунки по інвестиційних сертифікатах після закінчення термінів діяльності цього фонду.
Засновниками є юридичні і фізичні особи. Не можуть бути засновниками юридичні особи частка держмайна в статутному фонді яких більш 25%.
- 25 -
Інвестиційний фонд не має права:
-випускати облігації і векселя;
-здобувати цінні папери повних і командитних товариств;
-купувати інвестиційні сертифікати іншого інвестиційного фонду або інвестиційної компанії;
-брати банківські кредити, крім випадків використання цього кредиту з метою викупу відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів і т.д.
Інвестиційною компанією - є торговець цінними паперами, що, може залучати засоби для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їхнього розміщення.
Створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Компанія для здійснення діяльності по спільному інвестуванню повинна заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію й інформацію про випуск її інвестиційних сертифікатів.
Компанія може засновувати відкриті і закриті взаємні фонди.
Діяльність інвестиційних фондів і компаній у спільному інвестуванні полягає в установі взаємних фондів по випуску інвестиційних сертифікатів для їхнього розміщення серед учасників.
3.2.Нормативні акти в керуванні проектами
ВУкраїні для керування проектами створена нормативна база, що включає ряд нормативних актів, у тому числі: державні стандарти України Сніп, ДБУ, різні положення, інструкції, правила, порядки, моделі й інші документи, міжнародні норми, типові акти і нормативні акти інших країн, з якими Україна має договірні угоди.
Розглянемо деякі з них.
3.2.1.ДСТУ ISO 9001: 2001 «Системи управління якостю вимоги»
Цей документ передбачає створення якісного інвестиційного проекту, на всьому його життєвому циклі. Стандартом визначені системні вимоги по створенню якісного проекту, у тому числі нового при проектуванні, розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні, повною мірою стосовні і до галузі будівництва.
Наприклад стандартом при управлінні проектуванням, поряд із загальними положеннями встановлені такі вимоги:
-планування процесу проектування і розробки;
-організаційна і технічна взаємодія в процесі проектування;
-вхідні проектні дані;
-вихідні проектні дані;
-аналіз проекту;
-перевірка проекту;
-затвердження проекту.
Іншими розділами передбачені вимоги до закупівель, будівництва і т.д. Докладно ці вимоги будуть розглянуті темою «Якість керування проектами».
- 26 -
3.2.2. ДБН А. 2.2-3-2004. «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та
затвердження проектної документації для будівництва»
Дані норми встановлюють склад, порядок розробки, узгодження і затвердження проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння об'єктів цивільного і промислового призначення, є обов'язковими для застосування органами державного керування і нагляду, замовниками (інвесторами), проектувальниками, підрядчиками, іншими юридичними і фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності в галузі будівництва незалежно від форми власності.
Норми містять:
1)Загальні положення.
2)Порядок розробки проектної документації.
3)Визначають стадії проектування їхній склад.
4)Склад ескізного проекту, ТЭО інвестицій.
5)Склад проекту і робочого проекту.
6)Робочу документацію.
7)Порядок визначення вартості проектування будівництва.
8)Узгодження, експертизу і затвердження проекту.
Докладно ці розділи розглядаються темою «Керування проектуванням».
3.2.3.Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова, якою затверджене «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Дійсне положення визначає:
Порядок організації і проведення конкурсів (тендерів) на виконання вітчизняними підприємствами й організаціями усіх форм власності під час будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переозброєння, ремонту і реставрації діючих підприємств і об'єктів житло-цивільного призначення України.
Положення містить:
-загальні положення, у тому числі ціль проведення конкурсів, рішення про їхнє проведення і т.д.;
-терміни і поняття;
-способи проведення конкурсів;
-організаційну роботу замовника (інвестора);
-перелік вимог і конкурсів, що включаються в інструкцію для претендентів, у тому числі:
-загальні умови;
-тендерна документація;
-підготовка оферт (документи з пропозиціями й умовами, на якіх претендент згодний виконати замовлення);
-подача оферти;
-роздрукування й оцінка оферти;
-присудження контракту;
-витрати на проведення конкурсу;
-умова розгляду протестів і суперечок.
-27 -
Проведення конкурсів сприяє визначенню (виявленню) найбільш конкурентноздатних підрядчиків, ефективному керуванню, які б забезпечили виконання робіт з високою якістю, у встановлений термін і з мінімальними витратами.
Питання для самоперевірки:
1. Назвіть основні законодавчі акти, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні. 2.Закон України «Про інвестиційну діяльність»
2.1.Права й обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності. 2.2.Які форми регулювання інвестицій передбачені законом?
2.3.Які гарантії права і захист надає держава суб'єктам інвестиційної діяльності? 2.4.У яких випадках припиняється інвестиційна діяльність?
3.Закон України «Про іноземні інвестиції». 3.1.Види іноземних інвестицій. 3.2.Форми іноземних інвестицій.
3.3.Державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
3.4.Яка інформація надається іноземними інвесторами при Державній реєстрації. 3.5.Назвіть основні моменти створення підприємства з іноземними інвестиціями. 3.6.Які майнові права й умови придбання майна мають іноземні інвестори.
4.Основні моменти створення і діяльності інвестиційних фондів.
5.У чому складається розходження інвестиційних фондів і інвестиційних компаній.
6.Назвіть основні нормативні документи, що використовуються при керуванні проектами.
- 28 -
ТЕМА 4. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ
План
4.1Основні поняття і термінологія в області керування проектами
4.2Структура проекту, його життєвий цикл, зміст основних фаз (стадій) реалізації проекту і його реалізація.
4.2.1Структура проекту.
4.2.2Життєвий цикл проекту.
4.2.3Зміст основних фаз реалізації проекту і реалізація.
4.3Керування процесом виконання проектом, типи проектів, учасники керування проектом.
Література (6)
4.1Основні поняття і термінологія в області керування проектами
Уповсякденному житті ми постійно зіштовхуємося з такими поняттями як “проект”, «проектна організація”, “технічний проект”, “затвердили проект”, “керівник проекту” і т.д. Наше поняття “проект” звичайно здебільшого прирівнюється до розробленої документації житлового будинку (проекту будинку) промислового підприємства (проект заводу) і т.д., має більш вузьку спрямованість, чим західне, закордонне. У нас воно характеризується, як якийсь задум, зображення (проектна документація).
В основу західного поняття “проект” покладений погляд як на єдине ціле, створений протягом усього життєвого циклу і стадії, що включають:
формування задуму і постановка мети (маркетингові дослідження);
підготовка проекту;
розробка проекту;
реалізація проекту;
завершення і функціонування проекту, введення в експлуатацію, вихід на задану потужність.
Слово проект переведено з англійського “проджект”.
Проект – це що-небудь, що задумується або планується, наприклад, велике підприємство (тлумачний словник Вебстера).
Сучасне визначення проекту говорить: це процес цілеспрямованої зміни технічної або соціально-економічної системи, що переводить її з одного стану в інше (6).
Проект – це те, що змінює дійсність і наше життя: будівництво житлового будинку або промислового об'єкта, програма науково дослідницьких робіт, програма удосконалювання утворення, створення нового підприємства, спорудження корабля, проект створення ювілейної книги і т.д.
Було сказано, що проекти змінюють світ, нашу дійсність, наше життя, а керування проектами – це і є зміна.
- 29 -
Протягом багатьох літ командно-адміністративна система розпорошувала керування проектами, здійснювала його на окремих стадіях, етапах життєвого його циклу різними керівниками, без цілеспрямованого керівництва в цілому і відповідальності визначеної особи за кінцевий підсумок.
У закордонній практиці керування проектами на всіх стадіях (циклах) здійснює керуючий проектом (менеджер проекту). Природно з'явилося нове визначення.
Управління проектами – це процес управління людськими, матеріально-технічними і фінансовими ресурсами протягом усього циклу здійснення проекту шляхом застосування сучасних методів керування. (6).
Підсистеми управління проектами формуються залежно від структури предметних областей і керованих елементів проекту, щодо самостійних в рамках проекту. Предметні області і керовані елементи в рамках проекту в найзагальнішому вигляді включають:
терміни;
трудові ресурси;
вартість і витрати;
доходи;
закупівлі і поставки ресурсів і послуг;
ресурси (вже закуплені);
зміни за проектом;
ризики проекту;
інформацію і комунікації;
якість і ін.
Відмінність підсистем від функцій управління проектом полягає в тому, що підсистеми
орієнтовані на предметну область, а функції націлені на специфічні процеси, процедури і методи. Управління підсистемою включає виконання практично всіх функцій. Так, планування витрат і контроль витрат базуються на одній і тій же предметній області – витратах, а планування витрат і планування якості на однакових процедурах складання планів, мережному моделюванні і ін.
Підсистеми системи управління проектом по основних предметних областях підрозділяються на:
управління змістом проекту, об'ємами робіт;
управління часом, тривалістю;
управління вартістю;
управління якістю;
управління закупівлями і поставками;
управління розподілом ресурсів;
управління запасами ресурсів;
управління людськими ресурсами;
управління ризиками;
інтеграційне (координаційне) управління;
управління інформацією і комунікаціями.
- 30 -