- •1.Культура стародавніх цивілізацій Сходу. Загальна характеристика.
- •2. Культура Месопотамії. Її основні досягнення.
- •3. Основні риси культури стародавнього Єгипту.
- •4. Релігія, міфологія та культура давнього Єгипту
- •Роль релігійних вірувань у житті стародавніх єгиптян
- •5.Культурні досягнення стародавніх єгиптян
- •6.Характерні риси культури Стародавнього Китаю.
- •7. Релігія та культура Стародавнього Китаю.
- •8. Здобутки культури Стародавнього Китаю.
- •9. Особливості давньоіндійської культури.
- •10.Здобутки культури Стародавньої Індії
- •11. Характерні риси й особливості культури Античного світу.
- •12.Давньогрецька культура
- •13. Мистецтво Стародавньої Греції.
- •14. Римська культура: основні тенденції розвитку.
- •15. Особливості культури Стародавнього Риму.
- •16. Європейська культура на світанку Середньовіччя.
- •18.Досягнення арабської науки іх – хі століття.
- •19. Культура середньовічного Китаю.
- •20. Культура середньовічної Японії.
- •21. Культура Китаю в XVI – XVII ст.
- •22. Культура Індії в XVI – XVII ст.
- •23. Культура Османської імперії в хvі – хvіі ст.
- •24. Культурний розвиток країн світу в епоху Відродження: загальна характеристика
- •25.Культура Відродження в Європі: періодизація, передумови, основні риси.
- •26.Митці італійського Відродження.
- •27. Північне Відродження. Загальна характеристика.
- •28. Доба бароко в європейській культурі: загальна характеристика.
- •29. Характерні риси художнього стилю рококо.
- •30. Особливості культури нового часу.
- •31. Культурний розвиток країн Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття. Загальна характеристика.
- •32. Розвиток техніки і науки в країнах Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття
- •Основні винаходи та їх використання
- •Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII – першої половини XIX століття
- •33. Основні напрями розвитку європейської літератури наприкінці XVIII – першої половини XIX століття.
- •34. Основні напрямки розвитку європейського мистецтва наприкінці XVIII – першої половини XIX століття.
- •35. Культура зарубіжних країн другої половини хіх – початку хх століття.
- •36. Нові напрямки в розвитку європейської літератури другої половини хіх – початку хх століття.
- •37. Модерністські напрямки в європейському мистецтві другої половини хіх – початку хх століття
- •38.Культурний розвиток країн світу в хх – на початку ххі сторіччя. Загальна характеристика.
- •Загальна характеристика напрямів розвитку культури в другій половині хх – на початку ххі століття
- •39. Основні тенденції розвитку культури першої половини хх століття та її культурно-історична специфіка.
- •40. Розвиток освіти, науки, техніки країн світу в першій половині хх століття.
- •41. Особливості розвитку літератури країн світу в першій половині хх століття.
- •42. Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій половині хх століття.
- •43. Основні напрями модернізму в культурному розвитку країн світу хх ст.
- •44. Культура країн зарубіжного світу в другій половині хх – на початку ххі століття.
- •Розвиток сучасної науки
- •45. Напрямки в мистецтві другої половини 20 століття
- •46. Художні напрями постмодернізму в сучасній культурі.
- •47. Розвиток образотворчого мистецтва, театру, кіно, архітектури, музики у другій половині XX століття.
- •48. Особливості розвитку кіно в першій половині хх століття.
- •49. Особливості розвитку кінематографу в другій половині хх століття.
- •50. Художні напрями в літературі та мистецтві (1945 р. – початок 21 століття)
14. Римська культура: основні тенденції розвитку.
Римська культура є складовою світового культурного розвитку. Її здобутки широковідомі й загальновизнані. Вона ввібрала в себе багато того, що було створено народами інших держав і континентів, насамперед Сходу та Греції. Водночас римська культура збагатила світову культурну скарбницю новими видатними досягненнями і багато в чому визначила подальший розвиток цивілізації.
Римська культура зазнала великого впливу культури елліністичних країн. Однак уже на світанку римської цивілізації складається тенденція формування оригінальної, власне римської культури. Про це свідчать перші праці з історії Риму, які тоді ще писалися грецькою мовою. Процес еллінізації торкнувся й релігії.
Художня література. Зазнала значного впливу грецької культури. Першим римським поетом вважається Лівій Андронік, грек з Тарента. Йому належить переклад на латину „Одіссеї”. Кращим автором давньоримських комедій вважається Тіт Макцій Плавт. Герої його п’єс ще мають грецькі імена, а дії відбуваються в грецьких містах.
Архітектура. До ІІІ та ІІ століття до н.е. належать перші успіхи римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві. Свідченням цього є, наприклад, храм богині Вести, храм Юпітера на Капітолії в Римі тощо. З початку ІІ століття до н.е. в Римі з’являються перші тріумфальні арки.
Освіта. Головна увага приділялась риториці, ораторському мистецтву. Славнозвісний оратор Цицерон говорив: „Є два мистецтва, які можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне – мистецтво полководця, інше – мистецтво оратора”. Відомими ораторами кінця ІІ й початку І століття до н.е. були також Гай Юлій Цезар, Мак Юній Брут. Цезарю, як відомо, належать „Записки про Галльську війну”. З’являються перші історичні праці. Це, зокрема, праці Гая Саллюстія Кріспа „Змова Катіліни” та „Югуртинська війна”. Найвідомішим письменником цієї доби був Марк Теренцій Варрон. Слава римської поезії пов’язана насамперед з іменем Тіта Лукреція Кара, автора знаменитої філософської поеми „Про природу речей”. Вершиною любовної лірики тієї доби стала поезія Гая Валерія Катулла.
Унікальний внесок зробили римляни в розвиток права. За доби ранньої республіки були закладені основи цивільного права, судочинства.
„Золотий вік” римської культури — правління імператора Августа. Були створені всесвітньо відомі твори літератури й мистецтва. Чималу роль тут відіграв Гай Цільній Меценат, один із прибічників Августа. Меценат належним чином оцінив можливості впливу мистецтва на суспільну думку. Саме для цього він і створив свій знаменитий літературний гурток, членів якого він всіляко заохочував і підтримував, в тому числі й матеріально (ім’я його згодом стало прозивним – „меценат”). Кращі поети цієї доби – Публій Вергілій Марок, Квінт Горацій Флакк, Публій Овідій Назон. Головний поетичний твір Вергілія – поема „Енеїда”. В образі благочестивого Енея втілено уявлення про ідеального римлянина. Кращими творами Горація є його оди. Найвідоміші з них – „Сатири”, „Пісні” (або „Оди”), „Цезар”.
У прозі цього часу особливе місце посідає історичний жанр. Неперевершеним його представником тоді був Тіт Лівій – автор знаменитої історії Риму. Його читали, його намагалися наслідувати, однак ніхто після Лівія не ризикував заново писати римську історію латинською мовою. До нашого часу збереглося 35 і 142 книг Тіта Лівія.
Культура епохи Августа – це насамперед культура власне Риму, Італії, то культура періоду правління династії Антонінів (І та ІІ століттями н.е.) позначена процесом романізації, тобто поширенням римської культури аж до самих віддалених областей імперії. Найдинамічніше цей процес розвився в галльських провінціях, південних іспанських областях. Характерну особливість римської культури цієї доби становило те, що її творило чимало представників з провінції, як-от Марк Анней Лукан, племінник філософа Сенеки. Найвідоміший його твір – поема „Фарсалія”, яка розповідає про війну між Помпеєм та Цезарем. З письменників наступного часу найбільшої слави зажили два поети – Марк Валерій Марціал та Децім Юній Ювенал.
Римська філософія.. Найвідомішим представником римської філософії був уродженець Іспанії Луцій Анней Сенека. Виховувався Сенека в Римі. Тут він вивчав риторику й філософію. Сенека був, як відомо, одним з вихователів імператора Нерона. Світ, за переконанням Сенеки, підпорядкований розумному началу. Філософські погляди Сенеки справили великий вплив і на сучасників, і на наступні покоління.
Релігія. Первісна релігія у римлян була анімістичною зі значними пережитками тотемізму, на що вказує легенда про вовчицю, що вигодувала Ромула й Рема. Поступово римляни перейшли до землеробського культу, заселивши світ численними божествами, що опікувалися всіма силами природи і всіма видами робіт. кожна людина мала особистого духа-покровителя — генія, в якому виявилась її життєва сила. Розрізнялись «геніус фаміліє» — покровитель сім’ї і «геніус лоці» — покровитель місця. Вирішальний крок до антропоморфізму римських культів зроблено в період правління етруської династії, адже в етрусків боги виступали в людській подобі, як і в греків. Під впливом етрусків на Капітолії виник перший храм.Поряд з культами духовне життя давніх римлян доповнювали епікурейська й здобутки грецької філософії.