10.Здобутки культури Стародавньої Індії

Певні досягнення були і в астрономії. За староіндійським календарем рік ділився на 12 місяців, кожен місяць ділився на 30 днів. Через кожні п'ять років додавали високосний місяць. У V-VI ст. н.е. в Індії вже знали закон про земне тяжіння, що Земля має форму кулі та обертається навколо своєї осі.

У Стародавній Індії знали секрет виплавки чистого заліза. Навіть у наш час в великих лабораторіях вчені можуть добути лише кілька грамів такого заліза. В V ст. н.е. з чистого заліза була вилита в Індії семиметрова колона вагою шість тонн. І через 1 500 років на цій колоні немає іржі.

Найбільшого розвитку в Стародавній Індії досягла медицина. Її досягнення успішно використовують і сучасні лікарі. Для виготовлення ліків найчастіше вживалися цілющі трави та мінерали. Індійські лікарі вміли вправляти кістки, лікувати переломи, відновлювати носи, вуха, губи, втрачені або скалічені в бою чи за вироком суду. Індійські хірурги успішно робили складні операції. Але не всі секрети староіндійської медицини вдалося розкрити в наш час. Навіть тепер можна зустріти в Індії людину, яка, користуючись лише своїми пальцями, без крові і безболісно вирве хворий зуб, і не буде будь-яких ускладнень. У III ст. до н.е. вперше у світі в Індії було створено лікарні.

Найвизначнішими пам'ятками Стародавньої Індії були ступи – куполоподібні споруди, в яких зберігались буддійські святощі (частини тіла Будди та його послідовників). В Санчі в III ст. до н.е. було побудовано ступу. Вона оточена круглою огорожею, в центрі якої збудовані ворота "Торана". На них багатофігурні зображення, пройняті почуттям любові до природи.

У Стародавній Індії будували печерні храми – чайтьї. Їх вирубували в скелі: спочатку робилося приміщення, а потім скульптурні зображення Будди та святих. В чайтьї в Карлі (на південний схід від Бомбея) збереглось багато скульптурних пам'яток. Над входом зроблено арку, якою денне світло потрапляє в храм. Зміна світла (вдень сонячне, а вночі лампове) створюють великий ефект, змінюють вигляд статуй, що відбиваються на стелі.

Великий інтерес становить скульптура Стародавньої Індії. До нас дійшли від часів держави Маур'я витесані з кам'яної брили колони. На одній з них стояло чотири кам'яні леви, що дивилися на чотири сторони світу, ніби охороняючи кордони царства.

Дуже багато до нас дійшло статуй і скульптурних зображень Будди та інших божеств. Так, стіни печерного храму в Елефанті оздоблені статуями, бюстами, пейзажними мотивами, побутовими сценами з життя індійського народу.

Стародавні індійці винайшли гру в шахи. Вона називалася "чотири роди військ" і була задумана як битва між двома арміями.

Велике значення для вивчення історії, вірувань і поглядів стародавніх індійців мають їхні релігійні збірки, так звані Веди. Ці священні книги Стародавньої Індії відносяться до II тис. до н.е. і написані санскритом. Найдавнішою з цих збірок є "Рігведа", яка містить в основному релігійні гімни, присвячені богам.

У Ведах можна знайти кілька легенд про створення світу. Одна з них розповідає: колись не було нічого – ні зірок, ні місяця, ні сонця. Лише один хаос панував Всесвіті. І ось виникли води, які потім породили вогонь. Згодом теплом було народжене Золоте Яйце, яке плавало у водах безкрайнього океану.

Через рік у Золотого Яйця народився Прародитель Брахма, а з двох половинок Яйця виникли Небо і Земля, між якими Брахма вмістив повітряний простір. З різних частин тіла Брахма створив богів та людей.У Ведах збереглось давньоіндійське сказання про потоп. З творів давньоіндійської літератури можна дізнатися багато цікавого про життя, вірування і погляди народів Стародавньої Індії. Винятковою популярністю у країні користувалися великі епічні поеми "Махабхарата" та"Рамаяна".

"Махабхарата" ("Велика оповідь про потомків Бхарати") є найбільшим твором індійської літератури.

Вона складається з 18 книг і містить 200 тисяч віршів.

У поемі розповідається про боротьбу між двома ворогуючими родами – Куру і Панду. "Рамаяна" складається з семи книг. У ній розповідається про поневіряння і подвиги царевича Рами.

Популярними в Індії були повчальні історії, притчі, казки, байки. В них індійський народ висміював дурощі, лестощі, жадібність.

Багато літературних творів Стародавньої Індії ще в далеку давнину були перекладені на мови багатьох народів світу і збагатили їх літературу. Стародавні індійці поряд з іншими народами Стародавнього Сходу внесли величезний вклад у скарбницю світової культури