22. Культура Індії в XVI – XVII ст.

Основні досягнення.

Освіта і наука.

• Мусульмани створювалися власні ісламські школи – медресе. Зберігалася давня індійська система освіти. У школах при храмах і вдома навчалися лише хлопчики із заможних родин. Головним центром індійської освіти було місто Бенарес, Північна Індія. Місцеві наставники – пандити – навчали учнів Ведам, математиці, астрології та іншим знанням. Навчання тривало 10-12 років.

• Індійські вчені значно випередили вчених інших країн у пізнанні Всесвіту. Проте в ХVІ – ХVІІ ст. великих наукових відкритті здійснено не було. У XVI ст. в багатьох індійських містах діяли, як і раніше, астрономічні обсерваторії. Лікарі вивчали психічні захворювання і робили пластичні операції, суттєво випереджаючи європейських колег, які цього робити не вміли. Завдяки точним математичним розрахункам архітектори зводили величні храми і палаци.

Література.

• Найвідомішим істориком і письменником за правління Акбара був Абу-ль-Фазл. У його праці „Акбар-наме” викладено політичну і військову історію Індії за часів Акбара.

• Найвідомішим мусульманським поетом „епохиАкбара” був Файзі, брат Абу-ль-Фазла. Він писав перською мовою за мотивами індуського епосу.

• Найвидатнішим поетом цієї доби, який писав на хінді, був ТулсіДас. Він написав більше десяти книг, серед яких найвідоміша „Рамачарітаманаса”. У ній у формі вільного переказу давніх героїчних і міфологічних переказів витончена чуттєвість поєднувалася з гармонією і музикою слова.

• Піднесення літератури тривало за наступників Акбара – Джахангіра та Шах-Джахана. Шах Джахангір був талановитим письменником, про що свідчать його славнозвісні „Мемуари”. При Шах-Джахані індійську історичну літературу збагатили праці Абд-уль-Хаміда Лахорі („Бадшах-наме”) та Хафі-хана („Мунтахаб-уль-лубаб”).

Архітектура.

• Найвідомішими архітектурними пам’ятками „епохиАкбара” стали палаци-фортеці в Агрі та Лахорі, гробниця Хумаюна в Делі, а також будівлі в щойно заснованому місті Фатхпур-Сикрі.

• Джахангір був прихильником садово-паркового мистецтва. За його правління створювалися славнозвісні монгольські сади з численними фонтанами, штучними водоймами та площами-терасами.

• За правління Шах-Джахана були зведені споруди, які відрізнялися стрункістю і витонченістю. Архітектурним шедевром стала велична резиденція падишаха в Делі, яку називали „раєм на землі”.

• Неперевершеним шедевром монгольського стилю стала мечеть-мавзолей Тадж-Махал, зведена за наказом Шах-Джахана на згадку про його померлу дружину. Її збудували з білого мармуру, прикрасили білими куполами і мінаретами, які віддзеркалювалися у великому басейні. Мечеть мала грандіозні розміри: могла одночасно вмістити майже 100 тис. осіб.

Живопис.

• Пануючим був жанр мініатюри. Спостерігався взаємовплив давньої індійської і монгольської мініатюри. Митці використовували природні, переважно мінеральні фарби, завдяки чому їхні твори зберегли свої кольори до наших днів.

• Найвідомішими художниками-мініатюристами були перський художник Ходжа Абд-ус-Самад та індійські майстри Дасванатх та Басаван.

• У XVII ст. в мініатюрному живописі з’являються європейські сюжети (Мадонна з дитиною) і нові художні засоби (використання світотіні).