25.Культура Відродження в Європі: періодизація, передумови, основні риси.

Відродження (Ренесанс) – період розвитку культури Західної та Центральної Європи у XIV – на початку XVII ст. Його батьківщиною є Італія, де збіглись:

- високий рівень соціально-економічного розвитку;

- роздробленість та існування багатьох політичних і культурних центрів (Флоренція, Мілан, Рим, Венеція тощо);

- поширення античних памʼяток, які вважалися власне італійською традицією.

Періодизація епохи Відродження.

- Проторенесанс – друга половина ХІІІ – ХIV ст. Цей період існував тільки в Італії.

- Раннє Відродження – XV ст. Започатковано у Флоренції, де політична влада належала купцям і ремісникам.

- Високе Відродження – кінець XV – перша третина XVI ст. Розквіт образотворчого мистецтва, архітектури, літератури.

- Пізнє Відродження – друга і третя третина XVI ст.; посилюється боротьба католицької церкви з гуманістичною культурою. Головне місто пізнього Відродження – Венеція.

Передумови Відродження.

- Зростання міст і торгівлі та формування класу багатих і сильних покровителів-меценатів (родина Медичі у Флоренції).

- Криза традиційної католицької церкви.

- Інтерес до античної культури.

- Прагнення до пізнання Природи.

Основні риси культури Відродження.

- Світський характер та гуманістичний світогляд.

Гуманізм – напрямок суспільної думки, спрямований на захист гідності й свободи людини.

- Поширення нових цінностей: повага до людини, незалежно від її походження; терпляче ставлення до інших переконань; індивідуалізм; орієнтація на пізнання нового.

- Віра в безмежні можливості людини як центру всесвіту; особистість має бути природною та гармонійною.

- Критика католицького аскетизму.

Один католицький філософ писав: "Ренесанс – це не Середні віки плюс Людина; це Середні віки мінус Бог".

- Принцип науковості: основним засобом пізнання світу є експеримент.

- Ідея суверенної національної держави на противагу християнській спільності.

- Започатковано виокремлення мистецтва від ремесла.

- Було культурою освіченої меншості.

26.Митці італійського Відродження.

Живопис

- Характерні об’єм, лінійна перспектива, світло; зображення людської фігури, інтер’єру та пейзажу.

- А. Ботічеллі(1445-1510) працював при дворі Медичі, картини "Весна", "Народження Венери", "Марс і Венера" тощо. Його картини, алегоричні й динамічні, проникнуті людським почуттями, вважають вершиною раннього Відродження, проте помер художник у злиднях і заново був відкритий тільки в середині ХІХ ст.

- Леонардо да Вінчі (1452-1519): картини "Мадонна з квіткою", "Мадонна Літта", "Джоконда", фреска "Таємна вечеря" у церкві Санта-Марія делла Граціє в Мілані.

- Рафаель Санті (1483-1520), якого називають "майстром Мадонн": його пензлю належать картини "Мадонна Конестабіле", "Сікстинська мадонна", "Заручини Марії", фрески у Ватиканському палаці на замовлення Папи та на віллі Фарнезіна ("Тріумф Галатеї"), чоловічі й жіночі портрети. Вважається найбільш гармонійним художником Ренесансу.

- Мікеланджело Буанаротті (1475-1564) – найвеличніший майстер епохи Відродження.

- Тиціан (1476-1576) – один з творців монументальної вівтарної картини, пейзажу як самостійного жанру, різних типів портретів, у тому числі парадного; його картини – "Вознесіння Марії" ("Ассунта"), "Введення до храму", "Венера Урбінська", "Святий Себастьян", "Оплакування Христа".

Архітектура

- Відновлено античну систему ордерів; гармонійні пропорції; провідна роль – у світських споруд.

- Ф. Брунеллескі (1377-1446) – один із творців наукової теорії перспективи, зводив будівлі на основі точних математичних розрахунків; купол собору Санта-Марія дель Флоре, Оспедале дельї Інноченті (дитячий притулок), церкви Сан-Лоренцо і Санто-Спірито (всі пам’ятки – у Флоренції).

- Л. Альберті (1404-1472) за різнобічністю інтересів і діяльності (економіка, філософія, точні науки, поезія, музика, живопис, архітектура, скульптура) може бути порівняний з Леонардо да Вінчі; склав першу топографічну карту Рима; створив палаццо Руччелаї у Флоренції, церкву Сан-Франческо в Ріміні, церкву Санта-Андреа в Мантуї.

- Д. Браманте (1444-1514) – перший творець собору Св. Петра у Римі.

Скульптура

- Відроджено вільно стоячу статую, кінний монумент, портретний бюст.

- Донатело (1386-1466) (справжнє імʼя Донато ді Нікколо ді Бетто Барді): кінна статуя кондотьєра Гаттамелати, Давид – перша оголена скульптура Відродження, скульптурний вівтар для собору Св. Антонія в Падуї.

- Мікеланджело (1475-1564) – "Пьєта", "Давид", "Мойсей", ансамбль капели Медиіі

Музика

- Поява поліфонії (багатоголосся), яка ускладнювала твір, та світської хоральної музики; поширюється побутова гра на музичних інструментах.

- Видатні майстри:Орландо Лассо, Палестрина.

Література

- Звернення до народної та античної традиції; покладено початок національним літературам.

- Данте Аліг’єрі (1265-1321), Італія – поет пограниччя середньовіччя та Відродження. Головим його твором є "Божественна комедія", яка змальовує мандрівку автора загробним світом.

- Джованні Боккаччо (1313-1375), Італія; у романі "Декамерон" зібрав 100 новел, сюжети яких запозичені у фольклорі та міській літературі і в яких оспівується земне життя.

- Нікколо Макіавеллі (1469-1527), Італія – автор філософсько-політичного трактату "Государ", у якому доводить, що мораль і політика є несумісними, а правителі розмірковуваннями про мораль прикривають свої практичні цілі.