2) Колективні суб`єкти:

а) право на отримання бюджетних асигнувань (бюджетні установи);

б) право на отримання бюджетних кредитів;

в) право на участь у кошторисному процесі;

г) обов`язки зі сплати податків і зборів;

д) обов`язки податкових агентів;

е) обов`язки з перерахування до бюджету вільного залишку прибутку або частки прибутку (казенні, державні підприємства);

є) обов`язку надавати в податкові органи інформацію;

3) індивідуальні суб`єкти: обов`язки зі сплати податків і зборів тощо.

Для існування ФПВ необхідні також юридичні факти – конкретні життєві обставини, з якими юридична норма пов`язує виникнення, зміну та припинення правових відносин.

Юридичні факти поділяються на:

1) дії: правомірні дії – як вольова поведінка, передбачена ФПН, які в свою чергу також поділяються на: юридичні акти – правомірна дія учасника ФПВ, спрямована на отримання правового результату та юридичні вчинки – правомірна дія, що зумовлює правові наслідки, пов`язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб`єкта відносин та неправомірні дії – які являють собою поведінку , що не відповідає приписам фінансово-правових норм;

2) події – обставини, що не залежать від волі їх учасників, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення ФПВ, які за наслідками також поділяються на: правотвірні, правозмінюючі, та правоприпиняючі.

5. Зміст, методи та форми здійснення фінансової діяльності держави.

Фінансова діяльність держави – це діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу та витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання публічних функцій держави та задоволення інтересу, визнаного державою та органами місцевого самоврядування.

Фінансова діяльність державою здійснюється в правових формах, які виражаються в фінансово-правових актах. Ними є прийняті в певній формі рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції, що регулюють питання фінансової діяльності.

За юридичними властивостями фінансово-правові акти поділяються на:

1) - нормативні фінансово-правові акти - регулюють групи однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою юридичну силу одноразовим їх застосуванням. Ці акти приймаються органами державної влади в межах їх компетенції, мають офіційний характер, є обов’язковими для виконання і спрямовані на регулювання фінансової діяльності. Ця група актів встановлює види фінансових зобов’язань перед державою, порядок їх обчислення, перерахування та використання;

2) - індивідуальні нормативно-правові акти є актами застосування норм права. В них загальні правила, що містяться в нормативних фінансово-правових актах застосовуються до конкретних обставин. Він стосується точно визначених учасників фінансових відносин і є підставою виникнення, зміни чи припинення конкретних фінансових правовідносин. Прийняття індивідуальних фінансово-правових актів є необхідною передумовою застосування нормативних фінансово-правових актів і виконання завдань щодо створення, розподілу або використанню фінансових ресурсів держави.

Залежно від органу, який приймає фінансово-правовий акт, вони поділяються на:

1) - законодавчі фінансово-правові акти, до яких відносяться закони з питань фінансової діяльності держави;

2) - підзаконні фінансово-правові акти являють найбільш чисельну групу фінансових нормативно-правових актів, які видано на підставі й на виконання закону. Серед них виділяються фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування – це публічні, офіційні документи, прийняті органами місцевого самоврядування, що мають юридичну силу й спрямовані на врегулювання владних відносин в сфері фінансової діяльності місцевих утворень.

Характерною особливістю системи фінансово-правових актів є наявність в ній фінансово-планових актів,– це акти, що приймаються в процесі фінансової діяльності держави і місцевих утворень відповідними суб’єктами і містять планові показники щодо утворення, розподілу та використанню фінансів на певний період.

Мобілізація – це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного формування фондів коштів.

Методи фінансової діяльності держави – це конкретні прийоми та засоби, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє та використовує фонди. Методи виділяють залежно від трьох основних напрямків фінансової діяльності держави:

1) методи мобілізації:

обов`язкової мобілізації – примусове і безвідплатне вилучення частини грошових коштів у власників на користь держави;

добровільної мобілізації – у юридичних осіб і населення шляхом грошово-речової лотереї, позики різних видів, акції, випуск державою облігацій, інших цінних паперів тощо;