9. Правові основи фінансового контролю.

Фінансовий контроль – це регламентована нормами права діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування, забезпечення соціально-економічного розвитку усіх суб`єктів фінансової діяльності.

Державний фінансовий контроль є об`єктом фінансово-правового регулювання. НПА, які регулюють ФК: Конституція України, Бюджетний Кодекс України (глава 17 "Контроль за дотриманням бюджетного законодавства", ЗУ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", ЗУ "Про аудиторську діяльність", ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", ЗУ "Про державну податкову службу в Україні", ЗУ "Про Рахункову палату", ЗУ "Про Національний банк України", ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" інші. Декларація про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, прийнята в місті Києві 8 червня 2001 року – "деятельность высших органов финансового контроля строится на принципах законности, независимости, объективности, компетентности, оперативности, доказательности, гласности, соблюдения профессиональной этики". Лімська декларація (VIII міжнародна конференція по боротьбі з корупцією), вересень 1997 року - визначає незалежність ФК, яка повинна бути закріплена законом, гласність тощо. Положення про Міністерство фінансів України, Положення про Державне казначейство України, Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, інші.

Головне завдання ФК міститься у визначенні: спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування, забезпечення соціально-економічного розвитку усіх суб`єктів фінансової діяльності.

Об`єктом ФК є грошові процеси, що відбуваються під час мобілізації, розподілу та використання фондів грошових коштів. Предметом ФК є бухгалтерські звіти, баланси, кошториси тощо. Зміст державного ФК становлять такі операції:

1) перевірки виконання фінансових зобов`язань перед державою та органами місцевого самоврядування з боку фізичних та юридичних осіб;

2) перевірки й ревізії цільового використання коштів, виділених з бюджетів;

3) перевірки дотримання правил ведення фінансових операцій і розрахунків, а також зберігання грошових коштів;

4) виявлення внутрішніх резервів виробництва – можливостей підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових і матеріальних ресурсів;

5) попередження та усунення виявлених порушень фінансової дисципліни (обов`язкового для всіх фізичних і юридичних осіб порядку ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов`язань).

Принципи ФК (вони закріплені в ЗУ "Про Рахункову палату" і, оскільки законодавчо і системно ніде більше не закріплені, їх можна розповсюдити на ФК взагалі): законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності. 

Види ФК:

1) за суб`єктом: - державний; - муніципальний; - внутрішньогосподарський; - громадський (суспільний); - аудиторський;

2) за часом проведення: - попередній; - поточний (оперативний); - наступний;

3) за формою проведення: - обов`язковий; - добровільний (ініціативний);

4) за місцем проведення: - дистанційний; - виїзний;

5 ) за сферою діяльності: - бюджетний; - податковий; - валютний; - банківський;- інші (митний, інвестиційний тощо, але їх можна об`єднувати в рамках перших чотирьох). Можливе виділення видів ФК за іншими критеріями (за періодичністю проведення: - постійний, - систематичний, - разовий тощо).

Методи ФК – набір заходів, прийомів, які використовуються та забезпечують мету ФК. Методики ФК – це технології проведення контролю різними суб`єктами. Наукова класифікація методів ФК:

1) Ревізія – всеохоплюючий метод ФК, який є докладним дослідженням первинної облікової та звітної документації, пов`язаною із сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної та повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, нарахування сум податкових платежів, здійснення податкової звітності;

2) Перевірка – передбачає дослідження окремих питань фінансової діяльності певних суб`єктів на основі документів, отримання пояснень від зобов`язаний осіб, а також огляду приміщень та інших об`єктів;

3) Обстеження – охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але проводиться з широкого кола показників і виявляє фінансовий стан господарських суб`єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації виробництва шляхом проведення опитувань, анкетувань;

4) Спостереження – зводиться переважно до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства й передує в часі застосуванню інших методів ФК;

5) Інспектування – перевірки стану фінансів підприємств на місцях, що періодично здійснюються суб`єктами – представниками держави загалом чи її окремих органів з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги;

6) Облік - забезпечує своєчасне та повне відображення всіх фінансових, господарських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність;

7) Аналіз - спрямований на виявлення порушень фінансової дисципліни і проводиться на підставі поточної та річної звітності, його характерною рисою є системний і факторний підхід, а також використання таких аналітичних прийомів як середні та відносні величини, групування тощо.

ЗУ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", ст. 2,: Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через:

1) Державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

2) Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

3) Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється КМ.

Органи, які здійснюють ФК можливо згрупувати в 6 основних груп:

1) Органи загальної компетенції управління фінансовою діяльністю держави;

2) Органи спеціальної компетенції управління фінансовою діяльністю держави;

3) Суб`єкти первинного фінансового моніторингу;

4) Незалежні аудитори, аудиторські фірми та об`єднання;

5) Суб`єкти господарювання;

6) громадські організації.