5. Зміст договору управління майном

1. Зміст договору управління майном полягає в наділенні його сторін правами та обов'язками.

Права та обов'язки управителя передбачаються в ст.ст.1037— 1041 ЦК, в яких вони визначені найзагальнішс. Чітке ж їх регламентування передбачається договором. Відповідно до сутності і мети правовідносин, що виникають між сторонами, правами та обов'язками управителя є такі:

І) здійснення юридичних і фактичних дій, пов'язаних з управлінням майном (ч.2 ст.1038 ЦК), що становлять собою здійснення стосовно переданого йому майна правомочностей власника в межах, встановлених договором та законом. Про таке прямо зазначається в ч.5 ст.іОЗЗ стосовно дій довірчого власника з володіння, користування та розпорядження майном, переданим йому в довірчу власність. При цьому до здійснення управителем своїх прав та обов'язків ЦК висуваються певні умови, що стосуються:

а) відчуження цього майна і передання його в заставу, що відбуваються лише за згодою установника управління. Очевидно таказгода повинна виражатися додатково, безпосередньо перед здійсненням відповідних дій управителем, тому право на відчуження вуправителя хоч і виникає з договору, але для свого здійснення потребує додаткового вираження волі з боку установника управління;

б) особистого здійснення своїх прав та обов'язків за договором.Проте ст.1041 ЦК передбачається можливість для управителя доручити іншій особі (замісникові) вчинити певні дії за наявності наступнихумов і наслідків цього. По-перше, передбачення можливості такої передачі в договорі або коли в певних ситуаціях, в яких опинився управитель або майно, цього вимагають інтереси установника управлінняабо вигодонабувача. По-друге, управитель не міг отримати в розумнийстрок відповідні вказівки установника управління і мусив діяти такимчином для забезпечення належного здійснення своїх повноважень заДоговором. По-третє, замісник управителя буде діяти не від власногоімені, а від Імені управителя, тобто між ними виникають правовідносини доручення. По-четверте, відповідальність за дії замісника управителя перед установником управління несе управитель;

в) вимагати здійснення управителем своїх повноважень — високого ступеня турботливості, дбайливого ставлення до майна, пере-

655

даного в управління, в чому проявляється принцип добросовісності та розумності;

2. право на плату, оскільки договір управління майном є оплат-ним. Розмір плати встановлюється договором. Понад плату управитель має право на компенсацію витрат, понесених ним приздійсненні своїх повноважень. Форми сплати управителеві зазначених коштів встановлюються договором, в якому може передбачатися право управителя утримувати належні йому суми з доходів відуправління майном, а решту коштів перераховувати установникууправління або вигодонабувачеві (ст.1.042 ЦК);

3. право на одержання доходів від управління майном і розпорядження ними відповідно до умов договору, тобто спрямуванняїх частково на погашення витрат з утримання майна, ремонту, тощо. Решту коштів управитель передає установнику управління абовигодонабувачеві, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, такі кошти можуть у свою чергу вкладатись в банк чи на нихможуть придбаватись цінні папери з виплатою певного доходу вжев інші строки, передбачені відповідними договорами між управителем та банком чи іншою кредитною установою, або в терміни,що обумовлюються правами щодо цінних паперів — акцій, облігацій тощо;

4. право захист, яке аналогічне правам осіб, що мають речовіправа на майно. Тобто управитель, який не є ані власником, аніносієм інших речових прав на майно, яким він управляє, тим неменш захищає свої права і право на це майно як власник. Управитель може пред'являти віндикаційний, негаторний та інші позовивід власного імені;

5. хоча безпосередньо про це в ЦК не вказується, однак із сутності правовідносин з управління випливає необхідність для управителя звітувати перед установником управління за свої дії. Порядок, строки і форми звітування встановлюються в договорі. Це необхідно для здійснення установником управління належного контролю за діями управителя, його витратами, доходами тощо;

6. несення ризику випадкової загибелі, пошкодження або знищення майна, якщо це передбачено договором (ст.323 ЦК);

7. право на розірвання договору у випадку, якщо установникуправління не попередив управителя про те, що майно, передане вуправління, є предметом застави та з інших підстав, передбаченихст.1044 ЦК;

8. обов'язок повернути майно установнику управління або іншим особам згідно з договором або законом у стані, що відповідаєпередбаченому договором.

2. Управитель відповідає за свої дії перед установником управління, вигодонабувачем, а також перед іншими особами, з якими він вступив у договірні відносини, здійснюючи свої повноваження щодо управління майном (ст. 1043 ЦК);

1) перед установником управління управитель несе відповідальність шляхом відшкодування завданих йому збитків при пошкодженні майна, його загибелі у випадках, передбачених договором (понесених витрат на приведення майна в належний стан, а також неотриманих доходів);

656

2. перед вигодонабувачем управитель відповідає, відшкодовуючи йому упущену вигоду, тобто ті доходи, які він мав отримати відмайна, переданого в управління, і не отримав;

3. перед третіми особами управитель відповідає як звичайнасторона договору, повністю компенсуючи збитки, сплачуючи неустойку тощо, якщо це передбачено умовами укладеного між нимидоговору з вартості майна, переданого в управління, а в разі йогонедостатності — з іншого майна, що належить йому на праві власності. Тобто управитель несе субсидіарну відповідальність передтретіми особами своїм власним майном. Це загальне правило. Спеціальне ж правило міститься в ч.З ст.1043 ЦК, яка передбачає субсидіарну відповідальність перед третіми особами за його дії з перевищенням повноважень або встановлених обмежень, якщо третіособи, які беруть участь в правочинІ, доведуть, що вони не знали іне могли знати про це.

3. Права та обов'язки установника управління полягають у:

1. виплаті управителю плати, обумовленої договором;

1. попередженні управителя про те, що передане майно є предметом договору застави (ч.2 ст.1039 ЦК);

2. несенні тягаря утримання майна, внаслідок чого установникуправління компенсує управителю витрати, понесені на утриманнямайна;

4. вимаганні від управителя плодів та доходів, отриманих врезультаті управління майном, які за загальним правилом належатьвласнику майна. При цьому в договорі може встановлюватися йінше. Договором може передбачатись також здійснення управителем своїх повноважень таким чином, щоб майно приносило доходив розмірі, не меншому вказаного в договорі. В такому разі вже невласник буде нести ризик зменшення свого майна і наслідків йогоприрощення, а управитель;

5. прийнятті від управителя майна після припинення договоруабо виконанні інших дій, передбачених договором, після його припинення, наприклад передачі у власність управителя цього майна звідповідним оформленням прав на нього.