Глава 88 Виконання заповіту
1. Призначення виконавця заповіту
1. Заповідач має право призначити виконавця заповіту — особу, яка стежитиме за додержанням розпоряджень, що містяться у заповіті, і виступатиме своєрідним гарантом здійснення волі спадкодавця. Метою призначення виконавця заповіту є захист інтересів спадкоємця за заповітом, який може не дізнатися своєчасно про відкриття спадщини (наприклад, перебуваючи у відрядженні, проживаючи в іншій країні тощо). Натомість виконавець заповіту до появи спадкоємця виконує дії щодо охорони спадщини, управляє нею, вживає інших заходів для охорони інтересів спадкоємця.
Виконавцем заповіту може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст.ст.31, 32 ЦК) або юридична особа. Правоздатність останньої виникає з моменту її створення та реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється з моменту її ліквідації або реорганізації та виключення із зазначеного Реєстру (ст.91 ЦК).
Якщо заповідач призначив спадкоємцями кількох осіб, виконання заповідального розпорядження може бути покладене на будь-яку з цих осіб на вибір спадкодавця.
Виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом. Це може мати місце у випадку, коли заповіт складено на користь лише однієї особи. Тоді виконавцем призначається інша особа, яка може бути спадкоємцем за законом, а може бути взагалі сторонньою особою, що не є спадкоємцем цього спадкодавця.
2. ЦК передбачає два випадки призначення виконавця заповіту не самим заповідачем, а іншими особами: по-перше, за ініціативою спадкоємців (ст.1287 ЦК); по-друге, за ініціативою нотаріуса (ст.1288 ЦК).
У свою чергу спадкоємці можуть визначити виконавця заповіту у двох випадках:
1) вони мають право пред'явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача через тяжку хворобу, втрату дієздатності. При цьому в суді вони мають довести неможливість виконання заповіту призначеним виконавцем;
2) вони мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від його виконання.
Виконавець заповіту призначається за взаємною згодою спадкоємців. Але якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного з них може бути призначений судом.
864
З ініціативи нотаріуса виконавець заповіту може бути призначений, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.
З тексту ст.1288 ЦК випливає, що у даному випадку необхідна наявність таких умов: а) призначення виконавця заповіту потребують інтереси спадкоємців; б) заповідач не призначив виконавця заповіту або він відмовився від виконання заповіту, або виконавець заповіту був усунений від його виконання.
При цьому нотаріус призначає виконавця заповіту за місцем відкриття спадщини. Призначаючи виконавця заповіту, нотаріус повинен керуватися положеннями ст.1286 ЦК щодо того, що виконавець має бути повністю дієздатною фізичною особою чи юридичною особою, зареєстрованою належним чином, тощо.
3. Особа призначається виконавцем заповіту з її згоди. Остання витребовується нотаріусом і може бути оформлена як самостійна заява, що додається до заповіту або ж зазначається на самому заповіті чи в окремому документі. Хоча у ст.1289 ЦК не міститься вказівки на випадки, коли згода додається до заповіту як окремий документ, однак для деяких ситуацій та чи інша форма згоди виконавця випливає із сенсу інших норм ЦК. Наприклад згідно зі ст.1249 ЦК зміст секретного заповіту має бути невідомим навіть нотаріусу. Отже, у випадках складення секретного заповіту згода виконавця не може бути виражена у самому заповіті, але можливе подання її у вигляді спеціального документа.
Згода бути виконавцем заповіту від особи, яку призначає виконавцем заповідач, може бути отримана у момент призначення, тобто за життя спадкодавця. Проте якщо йдеться про секретний заповіт або виконавець заповіту призначається після смерті заповіда-ча-спадкодавця, то згода бути виконавцем заповіту може бути отримана після відкриття спадщини, тобто після смерті спадкодавця. У кожному разі така "наступна" згода має бути подана до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
2. Повноваження виконавця заповіту
1. Повноваження виконавця заповіту в ст.1290 ЦК визначаються як сукупність обов'язків цієї особи, що є дещо незвичним (адже повноваження у приватноправовому сенсі — це право однієїособи діяти від імені, в інтересах і за рахунок іншої особи —ст.ст.237, 240, 241, ч.З ст.1290 ЦК), але загалом припустимим.
При цьому на виконавця заповіту покладаються обов'язки двох видів:
спрямовані на забезпечення інтересів спадкоємців;
спрямовані на забезпечення інтересів інших осіб.
2. Зокрема, виконуючи обов'язки першого виду, виконавець заповіту відповідно до обсягу наданих йому повноважень (покладених на нього обов'язків) повинен:
865
1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна. Такі дії можуть полягати у встановленні місцезнаходження всього майна, вжитті заходів для охорони спадщини, а саме: в описуванні та передачі майна на
.!&,„
зберігання
певним особам або спадкоємцям до появи
всіх спадкоємців
з метою запобігання можливого псування,
загибелі чи розкрадання
майна. При цьому виконавець заповіту
вживає заходів щодо охорони всієї
спадщини, а не лише того майна, яке
зазначене у заповіті-2)
вжити заходів до повідомлення спадкоємців,
відказоодержу-вачів,
кредиторів про відкриття спадщини. З
цією метою він розшукує
спадкоємців, виявляє кредиторів та
боржників спадкодавця. Своєчасне
повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів
та кредиторів про відкриття спадщини
має важливе значення для реалізації
їх прав, оскільки законом встановлений
6-місячний строк для прийняття
спадщини, пропущений якого без поважних
причин спричиняє
втрату права на отримання спадщини;
3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїхзобов'язань (наприклад витребувати майно, яке входить до складуспадщини, але знаходиться в інших осіб);
4) управляти спадщиною, якщо до її складу входить майно, якепотребує управління, або майно, для якого встановлено особливийпорядок його зберігання. Це можуть бути: грошові суми та цінніпапери; монетарні метали; цінні рукописи, що мають історичне абонаукове значення; зброя; харчові продукти тощо. Повноваженнявиконавця заповіту з управління спадщиною полягають у передачімайна на зберігання відповідним органам, утриманні, догляді, а також вчиненні інших дій для підтримання майна в належному станідо появи всіх спадкоємців;
5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті, відповідно до змісту останнього, спеціальних заповідальних розпоряджень тощо.
2. Виконуючи обов'язки, спрямовані на забезпечення інтересів інших осіб, виконавець заповіту повинен:
забезпечити одержання частки в спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку в спадщині (ст. 1241 ЦК);
забезпечити виконання спадкоємцями інших дій, до яких вони були зобов'язані заповітом (щодо заповідального відказу, передачі сервітуту, вчинення певних дій немайнового характеру тощо —ст.ст. 1237-1240, 1246 ЦК).
Слід зазначити, що перелік обов'язків виконавця заповіту є вичерпним, крім випадків, коли заповідач зазначає у заповіті додаткові обов'язки, які покладаються ним на виконавця з часу відкриття спадщини.
Нотаріус за місцем відкриття спадщини видає виконавцю заповіту відповідний документ, який підтверджує його повноваження (у цьому випадку маються на увазі повноваження саме як право виконавця заповіту виступати від імені спадкоємців тощо). Після виконання покладених на нього функцій виконавець заповіту повертає нотаріусу документ, що посвідчував його повноваження.