17. Спадкування обов'язку відшкодувати збитки

1. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Оскільки ст.1231 ЦК не містить якихось спеціальних застережень щодо виду шкоди (збитків), які підлягають відшкодуванню спадкоємцями, то можна зробити висновок: йдеться про спадкування обов'язку відшкоду-

826

вання будь-якої шкоди (збитків) — і тієї, що виникла внаслідок неналежного виконання спадкодавцем договірних зобов'язань, і тієї, яка була завдана ним іншим особам внаслідок пошкодження їхнього майна, каліцтва або заподіяння смерті.

Крім того, до спадкоємців переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя, а також обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), що присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця (чч.2, 3 ст.1231 ЦК). Проте спадкування згаданих обов'язків можливе лише за наявності двох додаткових умов:

1. наявність рішення суду про стягнення зі спадкодавця завданої ним моральної шкоди або несплаченої неустойки, винесеногоза його життя;

2. невиконання спадкодавцем (не має значення з яких причин)за життя присуду суду про відшкодування моральної шкоди абосплату неустойки.

2. Майнова та моральна шкода, яка завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості майна, яке було одержане ними у спадщину. Хоча у ч.4 ст.1231 ЦК йдеться про вартість рухомого чи нерухомого майна, проте це положення слід тлумачити у тому сенсі, що межі відповідальності окреслюються загальною вартістю усього успадкованого майна — і рухомого, і нерухомого. Вартість майна, отриманого у спадщину, може бути або безпосередньо вказана у заповіті, або підтверджена шляхом опису такого майна, проведеного нотаріусом (ст.ст.1281, 1282 ЦК).

За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди тощо. Для зменшення розміру відповідальності спадкоємця за борги спадкодавця необхідними є такі умови:

1. звернення спадкоємця до суду з позовом;

1. доведення ним того, що розмір сум, які підлягають сплатіспадкоємцем, є непомірно великим порівняно з вартістю рухомогочи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину. Водночас хоча суд може зменшити розмір платежів, але не може повністю звільнити спадкоємця від обов'язку їх сплати.

18. Відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

1. Серед обов'язків, які можуть бути покладені на спадкоємців, ЦК окремо згадує обов'язок відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Умовами відшкодування таких витрат є:

1. фактичне понесення таких витрат;

2. розумність цих витрат, тобто їхня виправданість обставинами, за яких витрати зроблені.

Як правило, витрати, котрі не здійснив би за даних обставин спадкоємець, відшкодуванню не підлягають. Виняток становлять випадки, коли особою, яка здійснила такі витрати, у суді буде Доведено, що, відмовляючись від компенсації витрат, заінтересо-

827

вана особа неналежним чином здійснює цивільне право (наприклад, не утримувала непрацездатного, нужденного спадкодавця, не вжила елементарних заходів щодо поховання спад-L кодавця, не купувала життєво необхідні для спадкодавця лікиї тощо), внаслідок чого їй може бути відмовлено у захисті цьогс права (ст.ст. 13, 16 ЦК).

Розумні витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця! можуть бути стягнені на користь тих осіб, що їх фактично понес-[ ли, у повному обсязі і за весь час, коли вони мали місце, але неї більше, як за 3 роки до смерті спадкодавця. Таке рішення ґрунтується на припущенні: якби особа, котра здійснювала такі витрати, мала намір стягнути їх зі спадкодавця за його життя, то могла б зробити це в межах строку позовної давності, тобто не більше ніж за 3 роки (ст.ст.256—257, 261, 267 ЦК).

828