Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Довгерт, Кузнецова - Коментар до Цивільного код...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
7.21 Mб
Скачать

9. Право на спадкування

  1. Вираз "право на спадкування" може вживатися у кількох значеннях. По-перше, у найбільш загальному вигляді право на спадкування є елементом цивільної правоздатності. У такому сенсі воно належить усім суб'єктам цивільного права. По-друге, право наспадкування може вживатися у значенні "право (можливість) отримати спадок за заповітом". У цьому сенсі право на спадкування єелементом цивільної дієздатності (іноді його іменують "пасивноютестаментоздатністю"). По-третє, право на спадкування може розглядатися як суб'єктивне право, яке виникає за наявності певнихюридичних фактів: смерті особи або оголошення її такою що померла (ст.1220 ЦК).

  2. Згадуване у ст. 1223 ЦК право на спадкування може бути охарактеризоване як елемент дієздатності, тобто можливість певноїособи набути суб'єктивне право на спадкування після певної особи. Згідно із ст. 1223 ЦК, передусім, право на спадкування маютьособи, визначені у заповіті. Таке право у них виникає за наявностікількох умов:

  1. існує заповіт;

  2. спадкодавець визначив певну особу своїм спадкоємцем.Але це ще не суб'єктивне право, оскільки можливість отримати

спадок може виникнути лише після смерті спадкодавця (оголошення його померлим).

3. Таким чином, ЦК надає перевагу спадкуванню за заповітом. У заповіті спадкодавець може виявити волю розпорядитисясвоїм майном на користь будь-якої особи. Спадкування за законом є вторинним стосовно спадкування за заповітом, оскількинастає у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцямиза заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. У таких випадках право на спадкування набувають особи,визначені у ст.ст.1261 —1265 ЦК: у першу чергу — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені післяйого смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; удругу — рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід як збоку батька, так і з боку матері; у третю — рідні дядько та тіткаспадкодавця; у четверту — особи, які проживали зі спадкодавцемоднією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини; Уп'яту — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднен-

820

включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, тощо.

10. Особи, які не мають права спадкувати

1. Стаття 1224 ЦК містить обмеження в реалізації права наспадкування. Зокрема, не мають права спадкувати:

  1. ті із спадкоємців за законом або заповітом, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з його спадкоємців з метою отримання спадщини, чи здійснили замах на їх життя;

  2. особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяливиникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб абосприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

  3. батьки після дитини, щодо якої вони позбавлені батьківськихправ, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини, неспадкують за законом. До них належать також батьки (усиновлювачі)та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися відвиконання обов'язку щодо утримання спадкодавця;

  4. одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним абовизнаний таким за рішенням суду. Але якщо шлюб визнанийнедійсним після смерті одного з подружжя, то за другим з подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди дореєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування часткиу майні, що належить тому з подружжя, хто помер, та яке було набуте під час цього шлюбу;

  5. особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, котрий через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Такі особи позбавляються права спадкування за законом.

2. Зазначені обставини підтверджуються поданням нотаріусукопії рішення суду. Стосовно кожного випадку суд встановлює обставини, які є перепонами у здійсненні права на спадкування.

Положення ст.1224 ЦК поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку в спадщині (але стосовно того спадку, що перевищує розмір обов'язкової частки), а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Винятком із загального правила є надання спадкодавцю, який знав про вчинення замаху на його життя або на життя можливих спадкоємців, права усе ж таки призначити у заповіті спадкоємцем особу, котра вчинила замах.