3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслі-дування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:

а) необхідність обов’ язкового роз’ яснення і забезпечення прав учасників досудового розслідування. Згідно із ст. 53 КПКУ суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані роз’яснити особам, що беруть участь у справі, їх права і забезпечити можливість здійснення цих прав. Тобто особа, яка провадить розслідування, зобов’язана роз’яснити процесуальні права при розслідуванні справи особам, які за її рішеннями (постановами) визнані потерпілими, цивільними позивачами, притягнені як обвину-вачені, визнані цивільними відповідачами, поставлені в становище підозрюваного, та їх представникам як відразу після ознайомлення з таким рішенням, так і при провадженні конкретних слідчих дій. Таке роз’яснення повинно бути обов’язково відображено у відповідному процесуальному документі (або в постанові про визнання особи потерпілим, цивільним позивачем тощо, або в окремій постанові про роз’яснення прав певному учаснику процесу);

б) обов’ язковість розгляду клопотань. Особа, яка провадить розслідування, зобов’язана розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити кожне клопотання учасника процесу про виконання будь-яких слідчих дій, якщо обставини, про встановлення яких вони просять, мають значення для справи, або якщо необґрунтовано обмежуються їх права.

в) свобода оскарження рішень та дій органів дізнання, слідчого, прокурора. Дії і рішення органів дізнання та слідчого можуть бути оскаржені учасником процесу прокуророві. Скарги можуть бути як письмові, так і усні, останні заносяться до протоколу. Слідчий або дізнавач зобов’язані протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне особа, яка провадить розслідування або прокурор. Прокурор зобов’язаний розглянути, розв’язати скарги і повідомити про результати скаржника на дії і постанови органів дізнання – протягом 10 днів, а на дії і рішення слідчого – протягом трьох днів після їх одержання (ст. 110, 234, 235 КПКУ).

Дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі можуть бути оскаржені учасниками процесу вищестоящому прокуророві. Порядок та строки розгляду цих скарг аналогічний порядку розгляду скарг на дії і рішення слідчого (ст. 236 КПКУ).

Діяльність слідчого по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої злочином, і забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

При наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріаль-на шкода або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.

Прокурор пред’являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. При провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого (ст. 29 КПКУ). Тобто вжиття заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином, і виконання вироку в частині конфіскації майна – це не право, а обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду.

Вказані заходи можна поділити на:

а) загальнопроцесуальні, які полягають у здійсненні слідчих дій (допитів, оглядів, обшуків, виїмок тощо) та інших процесуальних дій (дача доручень і вказівок органам дізнання про проведення оперативнорозшукових заходів з метою відшукання названого майна, вимога про проведення ревізії) щодо забезпечення прав потерпілого, цивільного позивача, їх представників, а також розшукових дій по виявленню майна підозрюваного, де б воно не знаходилось, або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії (ч. 1 ст. 51 КПКУ);

б) спеціальні заходи процесуального примусу, які полягають у накладенні арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходились, а також у вилученні майна, на яке накладено арешт.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.

Не підлягають описові предмети першої необхідності, що використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до ККУ. При складанні опису майна, на яке накладається арешт, обов’язкова присутність не менше двох понятих (ч. 1 ст. 127 КПКУ)

Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна.