6) Про повернення справи прокуророві (оскарженню не підлягає, але може бути внесено подання прокурором (ст. 249-1 кпку)).

Суддя своєю постановою повертає справу прокуророві у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги ст. 228 – 232 КПКУ, для усунення виявлених порушень.

Підстави:

а) коли в обвинувальному висновку містяться висновки, що суперечать один одному;

б) обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним або не співпадає з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого;

в) коли обвинувальний висновок містить недопустиму натуралізацію опису злочину, зокрема статевого;

г) коли обвинувальний висновок не підписаний слідчим;

г) коли в обвинувальному висновку відсутні дані про місце перебування обвинувачених, дані про потерпілого, якщо той встановлений у справі;

д) коли в обвинувальному висновку не зазначені докази, що зібрані у справі, і доводи, наведені кожним з обвинувачених на свій захист, з результатами їх перевірки;

є) коли до обвинувального висновку не долучені передбачені законом додатки;

ж) коли в обвинувальному висновку містяться висновки, що суперечать один одному тощо.

82. Повноваження судді, пов’язані з підготовкою кримінальної справи до розгляду в судовому засіданні.

Попередній розгляд справи – це самостійна стадія кримінального процесу, яка полягає в тому, що суддя у встановленому законом процесуаль ному порядку, не вирішуючи наперед питання про винуватість, розв’язує питання про достатність підстав для при значення справи до судового розгляду і про підготовку судового засідання.

Значення стадії попереднього розгляду справи суддею:

– у ній з’являється такий учасник кримінального процесу, як підсудний;

– вона є своєрідним «процесуальним фільтром», що не допускає до судового розгляду кримінальні справи, які розслідувані неповно або за якими допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону. Такі справи зі стадії попереднього розгляду справи суддею по-вертаються для додаткового розслідування;

– тут визначаються межі майбутнього судового розгляду: судовий

розгляд буде проводитись лише щодо обвинувачених (підсудних), справа щодо яких призначена до судового розгляду, і тільки за тим обвинуваченням, за яким призначено судовий розгляд;

– вона забезпечує підготовку всіх необхідних умов для правильної

організації та успішного проведення судового засідання.

У стадії попереднього розгляду справи суддею з’ясовуються дві групи питань.

До першої групи входять ті питання, вирішення яких безпосередньо пов’язане з можливістю призначення судового засідання, із з’ясуванням наявності або відсутності фактичних і юридичних підстав, дотримання вимог закону, відсутність інших перешкод для розгляду справи в суді (ст. 237 КПКУ). Ці питання повинні бути вирішені відносно кожного обвинуваченого.

Визначений у ст. 237 КПКУ перелік питань є вичерпним, причому вони сформульовані в логічній послідовності, яка забезпечує судді можливість економити сили та засоби для вивчення кримінальної справи, і повинні бути з’ясовані у тій послідовності, в якій викладені в законі, а саме:

– чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

– чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

– чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПКУ;

– чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

– чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПКУ, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;

– за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб;

– за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею ККУ, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено.

До другої групи питань відносяться ті, вирішення яких пов’язане з підготовкою до розгляду справи в судовому засіданні (ст. 253 КПКУ):

– про призначення захисника у випадках, коли його участь у спра-ві є обов’язковою;

– про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу. При вирішенні цього питання слід ураховувати вимоги статей 148, 150 КПКУ, статей 5, 6 Ковенції щодо необхідності додержання розумних стро-ків тримання особи під вартою та положення, закріплені в практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні в справі Свершов проти України Суд вказав, що «…практика тримання під вартою виключно на підставі одержання судом першої інстанції обвинуваль-

ного висновку… становить порушення п. 1 ст. 5 Конвенції». Звідси випливає, що існуюча в Україні практика тримання особи під вартою лише з тієї підстави, що до суду першої інстанції надійшов обвинувальний висновок, не ґрунтується на чітких і передбачуваних юридичних нормах1;

– про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілою, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;

– про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи;

– про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, та витребування додаткових доказів;

– про заходи щодо забезпечення цивільного позову;

– про виклик у необхідних випадках перекладача;

– про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

– про день і місце судового розгляду справи;

– всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій (напри-клад, питання про склад суду, який має розглядати справу, про влаштування приїжджих учасників судового розгляду, свідків та інших осіб, залучених до справи, тощо).