![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Кримінально-процесуальні гарантії захисту прав особи в Конституції України та міжнародно-правових документах з прав людини.
- •2. Основні напрями судово-правової реформи в Україні.
- •3. Поняття та завдання кримінального судочинства. Типи (форми) кримінального процесу.
- •4. Поняття кримінально-процесуальної форми, її значення для здійснення правосуддя.
- •5. Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та суміжними науками.
- •6. Кримінально-процесуальні акти, їх види, значення і вимоги, що до них ставляться.
- •7. Поняття кримінально-процесуальних функцій. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя. Суб’єкти, які їх здійснюють.
- •8. Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.
- •9. Джерела кримінально-процесуального права.
- •10. Поняття принципів кримінального процесу та їх система.
- •11. Принцип законності у кримінальному процесі.
- •12. Принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх лише закону.
- •13. Принцип особистої недоторканності у кримінальному процесі.
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому права на захист і його прояви на різних стадіях кримінального процесу.
- •15. Принцип публічності (офіційності) у кримінальному процесі, його прояви у різних стадіях процесу.
- •16. Принцип змагальності у кримінальному процесі.
- •17. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, його роль у доказуванні.
- •18. Принцип безпосередності у кримінальному процесі.
- •19. Принцип національної мови судочинства у кримінальному процесі.
- •20. Поняття суб’єктів кримінального процесу, їх класифікація.
- •21. Суд як суб’єкт кримінального судочинства. Завдання і загальна характеристика повноважень суду.
- •22. Прокурор у кримінальному процесі, його процесуальне положення у різних стадіях процесу.
- •23. Органи дізнання: їх види і процесуальні повноваження.
- •24. Органи досудового слідства. Процесуальне положення слідчого і начальника слідчого відділу.
- •25. Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, прокурора, слідчого, особи яка провадить дізнання. Порядок їх відводу.
- •26. Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.
- •27. Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх права і обов’язки у кримінальному процесі.
- •28. Підозрюваний, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •29. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •30. Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •31. Захисник, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •32. Допуск захисника до участі у провадженні по кримінальній справі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді.
- •33. Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
- •34. Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
- •35. Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
- •36. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- •37. Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
- •38. Поняття доказів у кримінальному процесі.
- •39. Класифікація доказів, її практичне значення.
- •40. Показання свідка, особливості їх перевірки та оцінки.
- •41. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •42. Показання підозрюваного та обвинуваченого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •43. Поняття і види речових доказів. Особливості їх оцінки.
- •44. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені у повноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів.
- •45. Висновок експерта як джерело доказів. Підстави призначення експертизи. Особливості оцінки висновку експерта.
- •46. Форми застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- •47. Сутність доказування, його завдання та суб’єкти.
- •48. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному процесі.
- •49. Поняття і значення оцінки доказів.
- •50. Належність і допустимість доказів у кримінальному процесі.
- •51. Поняття та класифікація заходів кримінально-процесуального примусу.
- •52. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави і порядок їх застосування, зміни і скасування.
- •53. Застава як запобіжний захід. Підстави та порядок застосування.
- •54. Тримання під вартою. Підстави, умови і порядок обрання, зміни та скасування.
- •55. Сутність і значення стадії порушення кримінальної справи. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
- •1) Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
- •56. Види рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень, що приймаються у цій стадії.
- •57. Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.
- •1. Загальні умови, пов’язані з вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем:
- •3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслі-дування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:
- •58. Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.
- •59. Підслідність кримінальних справ: поняття і види.
- •60. Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.
- •2)До організаційних форм взаємодії слідчого та органів дізнання, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать:
- •61. Питання кримінального процесу в Законах України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність».
- •62. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
- •63. Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
- •64. Підстави і процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідств.
- •65. Підстави, умови, процесуальний порядок та правові наслідки зупинення досудового слідства. Відновлення зупиненого досудового слідства.
- •66. Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.
- •67. Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •68. Пред’явлення для впізнання. Поняття, завдання, види, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •69. Відтворення обстановки та обставин події. Поняття, мета, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •2) Слідчий експеримент
- •70. Огляд як слідча дія. Поняття, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •71. Обшук і виїмка. Поняття, види, підстави та процесуальний порядок проведення, фіксація ходу та результатів.
- •2. Правові підстави для провадження обшуку:
- •72. Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Поняття, процесуальний порядок проведення.
- •73. Очна ставка. Поняття, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •74. Виявлення прокурором, слідчим і судом причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Заходи щодо їх усунення. Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину
- •Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі
- •75. Порядок ознайомлення учасників процесу із матеріалами кримінальної справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи до суду.
- •76. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку. Структура, зміст і значення обвинувального висновку.
- •78. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Рішення прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •79. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень органів дізнання, досудового слідства і прокурора.
- •80. Поняття і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею.
- •81. Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді кримінальної справи. Види рішень, які приймаються суддею за результатами попереднього розгляду кримінальної справи.
- •1) Про призначення справи до судового розгляду (постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ст. 245 кпку)).
- •6) Про повернення справи прокуророві (оскарженню не підлягає, але може бути внесено подання прокурором (ст. 249-1 кпку)).
- •82. Повноваження судді, пов’язані з підготовкою кримінальної справи до розгляду в судовому засіданні.
- •83. Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кримінальної справи на додаткове розслідування.
- •84. Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.
- •85. Загальні положення судового розгляду кримінальної справи. Учасники судового розгляду.
- •86. Підготовча частина судового засідання. Її сутність, місце в структурі судового розгляду і порядок проведення.
- •87. Судове слідство. Його сутність, місце в структурі судового розгляду, порядок проведення. Скорочене судове слідство.
- •1. Дії суду до дослідження доказів:
- •2. Дослідження доказів у справі
- •3. Закінчення судового слідства:
- •88. Судові дебати. Їх сутність і значення. Учасники судових дебатів. Обвинувальна промова прокурора. Промова захисника. Їх структура і зміст.
- •89. Вирок суду, його сутність і значення. Властивості вироку.
- •1) Властивість, що відображає місце вироку в системі процесуальних рішень – законна сила, яка виявляється в обов’язковості, виключності і преюдиціальності акта правосуддя.
- •2) Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).
- •90. Процесуальний порядок постановлення вироку суду. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку.
- •91. Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.
- •1. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити:
- •2. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити:
- •92. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи під час її розгляду судом першої інстанції.
- •93. Поняття та значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві.
- •94. Особи, які мають право подати апеляцію. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження вироку (ухвали чи постанови) суду.
- •95. Форма та зміст апеляції. Процесуальні наслідку подання апеляції.
- •96. Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку.
- •97. Істотні порушення кримінально-процесуального закону як підстави до скасування вироку.
- •98. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді апеляційної інстанції.
- •99. Рішення, які приймаються в апеляційному провадженні. Вирок апеляційного суду.
- •100. Сутність, завдання та особливості касаційного провадження. Його відмінність від апеляційного провадження.
- •101. Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.
- •102. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді касаційної інстанції.
- •103. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції. Ухвала касаційного суду. Види ухвал, структура та зміст.
- •104. Нові матеріали в апеляційній та касаційній інстанціях. Особливості оцінки доказів апеляційною та касаційною інстанціями.
- •105. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Підстави, строки перегляду. Особи, які мають право порушити питання про перегляд судового рішення.
- •1. Порушення прокурором провадження у зв’язку з ново-виявленими обставинами.
- •2. Проведення спеціального розслідування нововиявлених обставин.
- •3. Розгляд судом справ в порядку виключного провадження та вирішення питання про відновлення провадження в кримінальній справі у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •1. Порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
- •2. Проведення перевірки правильності застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, і вирішення питання про необхідність судового розгляду справи в порядку виключного провадження.
- •106. Перегляд судових рішень Верховним Судом України. Підстави, строки подання заяви. Особи, які мають право подати заяву про перегляд.
- •107. Сутність, завдання і значення стадії виконання вироку, ухвал і постанов суду. Порядок звернення вироку до виконання. Питання, які вирішуються судом у цій стадії, порядок їх вирішення.
- •1. Питання, що виникають при звертанні вироку до виконання:
- •2. Питання, що вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку:
- •3. Питання, що вирішуються після відбування засудженим призначеного покарання:
- •108. Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
- •109. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •110. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
- •111. Порядок провадження по справах про суспільно-небезпечні діяння, що вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.
62. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
Підстави і порядок об’єднання і виділення кримінальних справ передбачені в ст. 26 КПКУ.
В одному провадженні можуть бути об’єднані справи:
– за обвинуваченням декількох осіб – співучасників вчинення одного чи декількох злочинів;
– за обвинуваченням однієї особи в вчиненні декількох злочинів;
– у випадках залучення до кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочинця і злочину, за недонесення про злочин, а також в інших випадках, коли має місце підслідність по зв’язку справ;
– про зустрічні обвинувачення по справах приватного обвинувачення (ч. 3 ст. 251 КПКУ).
Об’єднання кримінальних справ в одне провадження здійснюється з метою всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин кожного вчиненого злочину, установлення ролі і ступеню винності кожного зі співучасників. Об’єднання кримінальних справ в одне провадження здійснюється по постанові особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або по постанові чи ухвалі суду (ч. 3 ст. 26 КПКУ).
При цьому об’єднаній кримінальній справі привласнюється номер основної кримінальної справи.
Виділення справи в окреме провадження допускається тільки у випадках, викликаних необхідністю, якщо це не може негативно позначитися на всебічності, повноті й об’єктивності дослідження і вирішенню справи, а саме:
– якщо в справі притягнуті декілька обвинувачуваних і у відношенні одного чи декількох з них провадження розслідування припиняється в зв’язку з невідомістю його місцезнаходження або його тяжким психічним чи іншим захворюванням (ч. 3 ст. 206 КПКУ);
– якщо в здійсненні злочину поряд з дорослими брав участь неповнолітній (ст. 439 КПКУ);
– щодо нерозслідуваних злочинів у випадку неможливості закінчити розслідування в повному обсязі в наданий законом граничний строк утримання під вартою (півтора року) при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу (ч. 3 ст. 156 КПКУ);
– коли при розслідуванні справи буде встановлено, що інший злочин не має ніякого зв’язку з основною справою.
Виділення кримінальної справи в окреме провадження здійснюється за мотивованою постановою чи ухвалою посадових осіб, які проводять процес (ч. З ст. 26 КПКУ).
Неправильне виділення чи об’єднання кримінальних справ є однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування.
63. Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
Притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131-147 КПКУ):
1) становлення в кримінальній справі обвинуваченого – учасника кримінального судочинства відносно якого провадиться досудове слідство, і який є суб’єктом права на захист та набуває низки процесуальних прав, вказаних у законі (ч. 2 ст. 43, ст. 142 КПКУ);
2) формування, ключових кримінально-процесуальних відносин в стадії досудового розслідування між слідчим і обвинуваченим;
3) констатація висновків слідчого про кримінально-правові відносини, встановленні, як він вважає, на цей момент;
4) оголошення особі про кримінальну відповідальність, що їй загрожує;
5) визначення основного напрямку в подальшому розслідуванні, яке, в свою чергу, знаменує один з найважливіших етапів криміна– льного переслідування конкретної особи;
6) розширення в слідчого процесуальних ресурсів у частині застосування до обвинуваченого запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу (наприклад: накладення арешту на майно; відсторонення обвинуваченого від посади; дій по його розшуку і приводу та ін.); а також виникнення обов’язку у слідчого забезпечити обвинуваченому можливість захищатися (ст. 21 КПКУ);
7) створення передумов для переходу до нової фази процесу доказування, викликаного розширенням кола суб’єктів доказування (обвинуваченого, його захисника, законного представника).
Підстава – наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Поняття достатності доказів є оціночним; висновок про їх наявність є суб’єктивним, його робить посадова особа – слідчий на підставі свого внутрішнього переконання (ст. 67 КПКУ). До моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого доказами повинні бути підтвердженні основні питання, які входять до предмету доказування: подія злочину; вчинення цього злочину конкретною особою.
Механізм вкл. такі дії:
а) винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого (ст. ст. 131, 132 КПКУ)
1. Постанова про притягнення як обвинуваченого повинна бути мотивована, тобто повинні бути викладенні фактичні обставини, що ставляться у вину конкретній особі, таким чином, щоб було ясно, у вчиненні якого кримінально караного діяння ця особа обвинувачується і під дію якої ст. (частини, пункту ст.) ККУ її дії підпадають. Коли особа притягується до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей (ст. 132 КПКУ).
2. При спільному вчиненні злочину (злочинів) декількома особами щодо кожного з них виноситься окрема постанова про притягнення як обвинуваченого, в описових частинах яких повинна бути чітко окреслена роль кожного учасника злочину.
3. Закон не зобов’язує слідчого наводити в описовій частині постанови докази, на яких ґрунтується обвинувачення, однак, на наш погляд, робити це необхідно, оскільки: а) підставою для притягнення як обвинуваченого є наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, то їх потрібно вказати; б) копія постанови про притягнення як обвинуваченого вручається особі, щодо якої вона винесена. Таким чином, уже з цього моменту (а не з моменту ознайомлення по закінченню досудового слідства з матеріалами справи) вона знає на яких фактичних даних ґрунтується її обвинувачення і має змогу від нього захищатися, спростовуючи їх; в) це важливо і для самого слідчого, щоб не виникло ситуації, коли це рішення буде оскаржено на тій підставі, що на момент його прийняття достатніх доказів ще не було, а вони з’явились дещо пізніше. Це не означає, що потрібно викладати всі докази, які зібрані на момент притягнення особи як обвинуваченого (з міркувань збереження таємниці досудового слідства), а також, що потрібно викладати зміст вказаних доказів (думається, достатнім буде лише перерахувати джерела в яких вони містяться – наприклад: «ці обставини підтверджуються показаннями свідка М. , висновком судово-медичної експертизи, такими-то документами»).
б) пред’явлення обвинувачення (яке заключається в тому, що у встановлений строк слідчий, пересвідчившись в особі обвинуваченого, знайомить його з постановою про притягнення як обвинуваченого і роз’яснює сутність сформульованого відносно нього обвинувачення) (ст. 133-142, 144, 48, 61, 63, 119 КПКУ)
1. Пред’явлення обвинувачення – обвинувачення повинно бути пред’явлено обвинуваченому, – не пізніше 2 днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПКУ).
2. При пред’явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов’язковою, крім випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята (ст. 140 КПКУ).
3. Пред’явлення обвинувачення включає в себе систему процесуальних дій:
а) повідомлення обвинуваченого про день пред’явлення обвинувачення та його виклик до слідчого (при необхідності – його привід);
б) оголошення постанови про притягнення як обвинуваченого, роз’яснення суті пред’явленого обвинувачення та вручення копії постанови про притягнення як обвинуваченого, про що складається протокол (ст. 140 КПКУ);
в) роз’яснення обвинуваченому його процесуальних прав на слідстві, про що зазначається в постанові про пред’явлення обвинувачення і стверджується підписом обвинуваченого (ст. 142 КПКУ).
в) допит обвинуваченого (ст. 143, 145, 146 КПКУ)
1. Допит обвинуваченого – це слідча дія, в ході якої слідчий отримує усні показання обвинуваченого з приводу пред’явленого йому обвинувачення, а також з приводу інших обставин, які мають значення для справи та фіксує його показання в протоколі.
2. Процесуальний порядок допиту обвинуваченого:
а) слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення (ч. 1 ст. 143 КПКУ), забезпечивши йому до першого допиту конфіденційне побачення із захисником (п. 1 ч. 2 ст. 48 КПКУ), а при неявці останнього – здійснивши його заміну (ст. 46 КПКУ);
б) допит обвинуваченого проводиться незалежно від того, чи допитувалась ця особа як свідок або як підозрюваний.
Дача обвинуваченим показань є його правом, а не обов’язком. Обвинувачений не несе відповідальності за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.
Істотною передумовою допиту обвинуваченого є роз’яснення належних йому процесуальних і конституційних прав. Так згідно ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожному обвинуваченому повинно бути гарантовано не бути примушеним до дачі показань проти самого себе або до визнання себе винним. Стаття 63 Конституції закріпила, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути присутнім захисник, а у випадках, передбачених ч. 1 ст. 45 КПКУ, присутність захисника є обов’язковою.
Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого
У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.
Копія постанови негайно надсилається прокуророві.
Стаття 140. Порядок пред’явлення обвинувачення
При пред’явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов’язковою, крім випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята.
Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.
Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
Стаття 143. Допит обвинуваченого
Слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення.
Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен проводитися удень.
При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути присутнім захисник, а у випадках, передбачених частиною першою ст. 45 цього Кодексу, присутність захисника є обов’язковою.
Обвинувачений допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності – і в місці його перебування.
Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли зноситися між собою.
На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).