16. Демографічна політика.

3 1991 року в Украанi почалося приро дне зменшенюi (депопуляцiя) населения, оскiльки смерйгнiсть перевищкла народжуванi сть. За 2002 рiк природний прирiст становив —7,6 на 1000 осiб населения. 3 1993 року став вiд’емнглм i механiчний прирiст жителiв нашоi краiни (—45 тис. осiб, або майже —1,0 на 1000 жителiв за 2002 рiк). З пiслявоенних рокiв вiн постiйно був додатним, а на початку 90-х рокiв навiть дещо зрiс за рахунок повернення на батьківську землю в Украшу колись депортованих украiнцiв, кримських татар, нiмцiв тощо.

Отже, з 1993 рокучисельнiсть населенвгя нашоi краiни почала зменшуватися. Причиною цього е складна соцiально-економiчна та екологiчна ситуацiя, якi призвели до падiння рiвня життя значноi частини громадян Украiни, зменшення народжуваностi, зростання захворюваностi та смертностi, емiграцй.

У сiльськiй мiсцевостi депопуляцiя по’чалася ще в 1979 роцi. З початку вiсiмдесятих нона охопила все населення п:iвнiчно-схiдного та центрального регiонiв краiни. У 1998 роцi мiзерний додат ний прирiст населения заливався тiльки у двох областях: Закарпатськiй та Рiвненськiй, а у 2001 роцi вже в усiх регiонах спостерiгалася депопуляцiя. Статистичнi данi перепису засвiдчують, що в Украiнi за перiод мiж переписами населення 1989 та 2001 рокiв чисельнiсть населення серед регiонiв Украiни зросла тiльки у Киевi, Закарпатськiй та Рiвненськiй областях, а також залишилася майже без змiн у Волинськiй областi. Найбiльшого скорочення населения за згаданий перiод зазнали у пiвнiчно-схiднiй та схiднiй частинi держави — Чернiгiвська область (на 12% або 176 тис. осiб), Луганська (на 11% або 317 тис. осiб), Житомирська (на 10% або 156 тис. осiб), а також Донецька (на 9% або 491 тис. осiб).

Найменша величина вiд’ємного природного приросту за 2001 рiк була у Закарпатськiй областi (—0,4 на 1000 осiб), у Кисвi (—3 на 1000 осiб), а найбiльша у Чернiгiвськiй (—13,2 на 1000 осiб), Сумськiй (—11,3 на 1000 осiб), Луганськiй (—10,8 на 1000 осiб) i Донецькiй (—10,4 на 1000 осiб). Найменша народжуванiсть за пiдсумками 2001 року була у Донецькiй i Луганськiй областях (6,2 на 1000 осiб), а найбiльша смертнiсть — у Чернiгiвськiй областi (20,0 на 1000 осiб).

17. Внутрішні міграції населення в Україні

Внутрiшньоукраїнські мiгpацiї в цiлому зберi­гають захiдно-схiдне i пiвнiчно-пiвденне геогра­фiчне спрямування. Однак змiнилися склад мігрантів, причини i мотиви мiгpацiї. Зi сходу, особливо з промислових районiв Донбасу i Поднiп­ров'я, вертаються на заxiд тi люди, яким колись iз полiтичних мотивiв не дозволялося жити в рiдних мicцях. Це переважно українцi. В той же час у першi роки незалежностi iз заходу на cxiд (частково i за межi України) виїxала та частина людей, родичi яких причетнi до злочинiв opгaнів радянської влади. Специфiчнi риси міграційних процесів спостерiгаються у прикордонних районах. За часiв тоталітаризму прикордонні райони переважно були зоною економiчної депресiї (за деякими винятка­ми, коли до кордону примикають обласнi центри, як, наприклад, Одеса чи Ужгород). Це призводило до масового виїзду в сумiжнi внутрiшнi райони, обласнi центри або навіть індустріальні райони СРСР, часом дуже віддалені.

Маятникові міграції здійснюються із сіл і малих міст у великі міста. На території України сформувалися два великі регіони інтенсивних маятникових трудових міграцій: східний (Донецька і Луганська обл..) та західний (Львівська, Івано-Франкіська, Закарпатська, Чернівецька обл.). Цьому сприяла густа сітка транспортних шляхів та високий рівень розвитку індустрії на Донбасі та велика густота населення села у західних областях.

Причинами маятникових і постійних міграцій є економічні. Через що люди мігрують в пошуках роботи та кращого життя.