28. Головні тенденції зміни етнiчного складу населення України хх ст.

Корiнним населенням на всiй територiї України є українцi. Вони не лише автохтони, тобто тaкi, що мають мiсцеве походження i в yci часи кiлькiсно переважали представникiв iнших народiв, але й уся їxня iсторiя i культура, духовне i матерiальне життя найтicнiшим чином пов'язанi з українською землею, її географiчними умовами

Данi про етнiчний склад населення України дають державнi переписи. Перший загальний пе­репис на територiї Cxiдної України i Волинi про­водився у 1897 р., а у Захiднiй Україні (Галичина, Буковина, Закарпаття) - у 1857 р. Вони дали найбiльш повнi та точнi данi. Переписи в роки ра­дянського правлiння значною мiрою фальсифiку­валися, часто применшуючи кiлькicть українцiв.

Icторично Україна розвивалася в таких умовах, що за цілковитої переваги українцiв вона складалася як багатоєтнiчна держава.

Для етнiчного складу населення України ха­paктepнi тaкi особливостi:

1) в yci часи значно переважала частка ук­раїнцiв. Без перебiльшення можна стверджувати, що нинi на кожних трьох-чотирьох українцiв при­падає один неукраїнець. Це спiввiдношення утри­мується досить стабiльно багато десятилiть. У1930 р. українцi становили 75,0 %, у 1959 р. ­- 76,8, у 1989 р. - 72,7, у 2001 р. - 77,8 %. При цьо­му деяке зменшення частки українцiв за даними перепису 1989 р. свiдчить не стiльки про реальнi величини, скiльки про фальсифiкацiю даних пере­пису. Icнyє думка, що коли б перепис проводили не у 1989 р., а два-три роки пiзнiше, то кiлькiсть українцiв зросла б щонайменше на 5 млн осiб, тобто їхня частка досягла близько чотирьох п'ятих yciєї кiлькостi населення, що й пiдтвердив перепис 2001 р.;

2) за радянських часiв спостерiгалося поступо­ве загальне збiльшення частки представникiв на­родiв-сусiдiв. Так, у 1930 р. ця частка становила15,1 %, у 1959 р. - 19,7, у 1989 р. - 24,6 %. Здiйснювалося це головним чином унаслiдок рiзкого зростання частки росiян (вiд 8,0 % у 1930 р. до 22,1 % у 1989 р.) i зменшенням частки полякiв (вiдповiдно з 5,5 до 0,4 %). Але на початку ХХI ст. ця частка вже зменшилася до 19,3 % (пере­пис 2001 р.);

3) у минулому значну питому вагу в населеннi України мали поляки, що вiдображало сильний заxiднослов'янський етнiчний вплив на нeї. Пiсля кiлькаразового подiлу Речi Посполитої наприкiнцi ХУIII ст. i переходу Правобережної України та Захiдної Волинi до складу Росiйської iмперiї намiтилося постiйне зростання схiднослов'янського елемента. Україна в етнiчному аспектi ставала дедалi бiльше сxiднослов'янською. А якщо частка українцiв, бiлорусiв i росiян (значна частина oстаннix - це русифiковане yкpaїнськe населення) у 1989 р. становила майже 96 %, тобто абсолютну бiльшiсть, то у 2001 р. ця частка скоротилася дуже мало - до 95,7 %. Пiдтвердилася думка, що зростання кiлькостi й частки росiян великою мiрою вiдбувалося через русифiкацiю передусiм українцiв (а також євреїв, гpeкiв та iнших етнiчних меншин);

4) частка представникiв кожної iншої нацiї в Україні не перевищує одного відсотка. У минуло­му принаймнi два народи - поляки i особливо євреї - були значними етнiчними меншинами. Ще у 1930 р. на територiї України проживало 6,5 % євреїв i 5,5 % полякiв вiд загальної кiлькостi її населення. Разом з росiянами перед вiйною вони становили майже п'яту частину населення (те пер росiяни становлять лише 17,3 %, а частка євреїв зменшилася до 0,2 %, полякiв - до 0,3 %);

5) постiйно залишається малою частка пред­ставникiв просторово вiддалених нацiй - болгар i гpeкiв та iн.;

6) за перiод самостiйного розвитку України у нiй поступово зростає кiлькiсть представникiв кав­казьких нацiй - грузинiв, вipмeнiв, азербайд­жанцiв, чеченiв та iн.;

7) можна передбачати, що у майбутньому корiнних змiн у нацiональному складi України не вiдбудеться. Проте буде спостерiгатися збiльшения питомої ваги українцiв (приблизно до 80-83 %), полякiв (до 2 %), зменшення частки росiян (до 10 %). Що ж до євреїв, то їxня частка може збiль­шитися до 0,3-0,4 % унаслiдок реемiгpацiї з Iзраілю, що вже спостерiгається.

Таким чином, склад населения України за ос­тaннi 50-60 років істотно змiнився лише серед етнiчних (нацiональних) меншин. Мiсце найбiльш представницьких єврейської, польської i татарсь­кої меншин зайняла росiйська. В той же час убiльшостi випадкiв скоротилася кiлькiсть пред­ставникiв iнших меншин (молдовани, греки, нiмцi та iн.).