22. Рівень урбанізації в регіонах України: причини і тенденції.

З розвитком суспiльства, особливо промисловостi, зростає кiлькiсть мicт i частка міського населення, поширюється мiський спосiб життя. Цей процес називається урбанiзацiєю. Piвeнь урбанiзацiї, в основному, оцiнюється за часткою мiських жителiв у загальнiй кiлькостi населення.

За пiдсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року 67,2% населення в Україні проживало в мicтax. Тобто piвeнь урбанiзацil порiвняно 3 1940 роком (34%) зpic майже удвiчi. Збiльшення мicькoгo населення супро­воджувалося як зростанням його чисельностi увже iснуючих мicтax, так i виникненням нових міст, перетворенням у міські сiльських населених пунктiв, включенням останніх до територiї швидко зростаючих мicт. Загальна чисельнiсть міст в Україні на сьогоднi становить 454 (у 1940 роцi їх було 255), а селищ міського типу - 890.

Зростання рiвня урбанiзацiї вiдбувається, в основному, за рахунок мiграцiї жителiв з сiльської мiсцевостi, а також вищого, нiж у селах, природного при­росту. Останнє пов'язане з тим, що мiгpyє iз сiл у мicтa населення переважно молодого й зокрема дiтородного віку.

Piвeнь урбанiзацiї має значнi територiальнi вiдмiнностi в нашiй кpaїнi. Найвищий він у Донецькiй, Луганськiй та Днiпропетровськiй областях, де становить вiдповiдно 90%, 86% та 83% всього населення областi. На двi областi Донбасу припадає близько 25% мiських жителiв країни (88 мicт та 244 смт.). Високий piвeнь концентрації промисловостi й населення призвiв до створення у цьому peгioнi декiлькох агломерацiй (скупчень мicт навколо одного, основного, рiдше двох): Донецько-Макіївської, Горлiвсько-Єнакiївської та ін.

Характерними рисами сучасного процесу урбанiзацiї є зосередження бiльшостi міського населення у великих мicтax. Зараз їх 49, серед них – Micтa-­мiльйонери: Київ (2,6 млн осiб), Xapків (близько 1,47 млн осiб), Днiпро­петровськ (1,1 млн осiб), Донецьк i Одеса - понад 1 млн осiб. Близькi до них за чисельнiстю жителiв Запорiжжя (понад 800 тис. жителiв), Львiв (понад700 тис. жителiв), Кривий Pir (понад 660 тис. жителiв). Навколо них сформувалися агломерацiї переважно з малих i середнiх міст.

Ще однiєю рисою, що проявилася в урбанiзацiйних процесах у 90-х роках, є скорочення темпiв приросту міського населення, особливо у малих мicтax та селищах міського типу. Це свiдчить i про зменшення вiдтоку населення з сiльської мiсцевостi. Однак кiлькiсть сiльського населення в Україні продов­жує невпинно зменшуватись, як i кiлькiсть сiл (зараз їх близько 29 тис.). Це зумовлено складною демографiчною ситуацiєю, що виникла в результатi спрямованої проти сiльських жителiв полiтики комунiстичного керiвництва, яка полягала у недооцiнцi працi селянина, загнаного в колгоспи, вiднесеннi багатьох сiл до так званих «неперспективних». На сьогоднi тiльки в захiдних областях країни збереглася значна кiлькiсть сiльського населення, де частка його становить понад 50% (кpiм Львiвської областi).

23. Сiльське розселення та його територiальнi вiдмiнностi.

Сiльський населений пункт характеризується тим, що переважна кiлькiсть жителiв його зайнята у сiльському господарствi. iншими ознаками сiл с малоповерхова житлова забудова з присадибними дiлянками, невелика чиселънiсть населення. Серед них бувають вел икi сiльськi поселення (вiд 2 до 5 тие. i бiльше), середнi (вiд 1 до 2 тие.) та малi (до 1 тие. жителiв).

Кiлькiсть сiльського населення в Українi продовжує невпинно зменшуватиеь, як i кiлькiсть сiл (зараз їх близько 29 тие.). Це зумовлено складною демографiчною ситуацiсю, що виникла в результатi спрямованої проти еiльеьких жителiв полiтики комунiетичного керiвництва, яка полягала у недооцiнцi працi селянина, загнаного в колгоепи, вiднесеннi багатьох еiл до так званих «неперспективних». На съогоднi тiльки в захiдних областях країни эбереглася значна кiлькiсть еiльеького населения, де частка його становить понад 50% (крiм Львiвської областi).

В Українi в середньому припадає 50 поеелень на 1000 км2 територiї. Найгустiша мережа сiл у Львiвськiй (близько 90), Тернопiльськiй, Хмельницькiй, Полтавськiй (65-75) областях. Найрiдше еiльеькi поселения розмiщенi у Херсонськiй (25 поселень на 1000 км2), Луганськiй, Запорiзькiй. Одееькiй областях, АР Крим (3 5-40).

Такi територiалънi вiдмiнноетi сформувалися передусiм унаслiдок рiзноманiтноетi природних умов, наявноетi запасiв певних природних ресуреiв (рельефу, клiмату, водних та лiеових рееуреiв). Вплинули на це також оеобливоетi iсторичного розвитку.

Наприклад, в Українському Полiссi, де значнi площi займають лiеи i багато заболочених земель, села переважно малi i розташованi на пiдвищених вододiльних дiлянках.

У лiсостеповiй зонi України переважас долинно-яружнй тип еiльських поселень. Села тут розташованi переважно у долинах i яругах, де кращий мiкроклiмат i ближче до поверхнi залягають грунтовi води. Тут найбiльше великих i середнiх еiл. Лiсоетепова зона вiдзначасться гуетою мережею еiльеьких поселень як район давньоТ землеробеьког( культури. У етеповiй зонi села розмiщенi вздовж рiчок i балок i тому тут, як i в Лiсостелу, переважас яружно-балковий тип еiльеьких поеелень. Села у етеповiй зонi великi, в них проживас по кiлъка тиеяч чоловiк.

В Українських Карпатах переважас тип гiрсько-долинних сiл. Села тут тягнуться вузькими смугами в долинах рiчок на 8-10 км. Сiльськi поселения рiдко пiднiмаютьея в гори вище 850 метрiв. Переважають середнi за розмiрами села. Будiвлi переважно дерев’янi, перекритi залiзом, шифером, черепицею. В багатьох селах розвиваються народнi промиели: гончарство, килимарство, художня вишивка, рiзьба по дереву, художня обробка металу та шкiри.

У Кримських горах сiльськi населенi пункти розташованi вздовж рiчок, на крутих гiрських схилах.