29. Соціальна структура населення України.

Українське суспільство не є монолітним. Воно внутрішньо розчленоване на різні соціальні групи і склад з різних соціальних веств, груп, національної спільноти. Соціальна структура радянського типу ще в 70-80-х рр. вичерпала свої потенційні можливості для ефективного розвитку суспільства.

Радянське суспільство ціною втрати великих людських, матеріальних, природних ресурсів вирішило ряд пріоритетних завдань раннього індустріального типу.

Але у 80-ї рр. воно виявилося неспроможним до входження в розвинуте індустріальне і постіндустріальне суспільство.

Українці на думку соціологів, повинні перейти від ностальгії за минулим до ностальгії за майбутнім. Українці повинні зробити ставку на волю, духовність, інтелект та іновації.

Конкурентна здатність українського суспільства в середовищі складається з 4-х вмінь:

1. Вміння визначати мету;

2. Вміння визначати дії у досягненні мети;

3. Винаходити найефективніші методи досягнення мети;

4. Доводити намічене до кінця.

Проблема сучасної України – що вона з Радянської республіки не перетворилася на демократичну державу, а олігархічну державу, де бідними людьми є високоосвічені люди. Тотальна раптова бідність більшої частини населення України привела до того, що вона не використовує свій найефективніший капітал – інтелектуальний.

В 2001 р. 75% населення відносили себе до категорії бідних.

За роки незалежності зявились нові соціальні групи пов’язані з ринковою економікою: маркетологи, менеджери, працівники з реклами, банківські працівники, туроператори, турагенти…

Бізнес в сучасному суспільстві стає досить поширеним явищем. Малий і середній бізнес, який є в основі середнього класу знаходиться у незадовільному становищі. Це тому, що Україну до недавна вважали державою без середнього класу населення. Середній клас визначається високим рівнем політичної свідомості, певним способом життя.

В основному середній клас визначають за критерієм задоволення життєвих потреб:

• Рівень медичної допомоги;

• Комфортне житло;

• Калорійне харчування;

• Сума заощаджень;

• Можливість дати дітям повноцінну освіту;

• Мати повноцінне дозвілля та відпустку.

Спостерігається відтік представників середньої верстви з тих сфер діяльності, які суспільству необхідні, ченрез неспроможність забезпечити їх.

30. Трудові ресурси і розподіл за галузями господарства і в регіонах.

Трудові ресурси — це населення працездатного віку (чоловіки від 16 до виповнення 60 років, жінки від 16 до виповнення 55 років), яке працює а не працює, а також пенсіонери й пiдлiтки, які працюють. Зрозуміло, що основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення працездатного віку, за винятком iнвалiдiв І i ІІ груп та пенсiонерiв, що отримують пенсію на пільгових умовах. Проте пенсіонери i пiдлiтки, які на даний момент зайняті у суспільному виробництві, також становлять запас (ресурс) робочої сили.

В умовах, коли в Украiнi є складна демографiчна ситуацiя, дуже важливою є проблема рацiонального використання трудових ресурсiв. На територii Украни забезпеченiсть ними мас значнi вiдмiнностi, що пов’язаво як з особливостями демографiчних процесiв, так i економiчного розвитку в окремих регiонах.

Захiдний регiон Украiни мас сприятливiшу демографiчну ситуацiю, а отже, завдяки вищому природному приросту населення, тут бiльша питома вага населення працездатного вiку, молодша вiкова структура трудових ресурсiв. У Закарпатськiй областi частка населения працездатного вiку становить 56,1%, а дiтей i пiдлiткiв — 27,9%. Тобто, трудових ресурсiв тут є бiльше, нiж у середньому в Украiнi, бiльший i притiк робочоi сили молодого вiку. Через недостатнiй розвиток промислового виробництва тут сформувався значний надлишок трудових ресурсiв (праценадлишковий регiон). Так, у таких областях як Чернiвецька, Тернопiльська рiвень безробiття становив за пiдсумками 2001 року понад 17%. Найскладнiша ситуацiя у iльських поселениях. Люди змушенi у пошуках роботи мiгрувати з регiону, виiжджати на сезоннi роботи за кордон чи схiднi областi краiни. Для розв’язання проблеми необхiдно швидшими темпами розвивати рiзнi галузi господарства, щоб створити новi робочi мiсця.

У центральному та пiвнiчно-схiдному регiонах складна демографiчна ситуацiя — низький природний прирiст населення, мала питома вага молодих трудових ресурсiв. Оскiльки тут переважають галузi господарства, що потребують багато робочоГi сили, то можливостi для працевлаштування обмеженi. До того ж, для цих областей характерна значна нерiвномiрнiсть розвитку окремих галузей господарства та територiй, що призводить до вiдтоку трудових ресурсiв з сiльськоi мiсцевостi. Це ще бiльше ускладнюс ситуацiю з трудовими ресурсами. В середньому регiон працедостатнiй, але iз значними вiдмiнностями у забезпеченнi трудовими ресурсами на територii. Так, у Сумськiй та Кiровоградськiй областях рiвень безробiття становив за пiдсумками 2001 року понад 15%. Розв’язання проблем може вiдбуватися шляхом рiвномiрного розмiщення пiдприсмств, урiзноманiтнення галузевого складу господарства.

У пiвденному i схiдному регiонах краiни довгий час iснувала проблема дефiциту трудових ресурсiв (працедефiцитний регiон). Вона зумовлена як малосприятливою демографiчною ситуацiсю, так i розвитком господарства областей, де переважають галузi, що потребують великоi кiлькостi робочих рук, особливо жiночих. За пiдсумками 2001 року, рiвень. безробiття в Автономнiй республiцi Крим, Одеськiй, Днiпропетровськiй областях був меншим 10%, а попит на робочу силу — найбiльшим у Донецькiй, Днiпропетровськiй, Луганськiй областях. Це передусiм стосусться сiльських районiв, якi характеризуються найменшою середньою густотою сiльського населення, що спричиняс гтритiк сюди сезонних робiтникiв. Проте розв’язання проблеми полягас в закрiпленнi кадрiв у регiонi, що потребус створення сприятливих умов для життя населення. Важливим також с прiоритетний розвиток галузей, якi не потребують багато робочоi сили, рацiональне використання наявних трудових ресурсiв.