- •Етапи формування cbiтobої системи господарства.
- •Міжнародна економічна інтеграція.
- •Секторальна структура економіки. Вплив нтр на галузеву структуру
- •Вплив нтр на галузеву структуру
- •Вплив нтр на територіальну організацію світового виробництва
- •Як змінювався паливно-енергетичний баланс світу? Які події чи явища впливали на цей процес?
- •Тенденції змін у металургійному виробництві.
- •Які виробничі особливості та галузева структура сучасного машинобудування світу?
- •Охарактеризуйте географію вирощування зернових культур у світі.
- •Охарактеризуйте значення I мiсце в світовому господарствi, особливості та перспективи розвитку окремих видiв.
- •Особливості пгп України
- •Адмінiстративно-теритоpіальний устpій україни
- •Внесок Рудницького в розвиток вітчизняної суспільної географії
- •Внесок Кубійовича в розвиток вітчизняної суспільної географії
- •Демографічні процеси в Україні в хх ст.
- •Сучасна демографічна ситуація
- •Демографічна політика.
- •Внутрішні міграції населення в Україні
- •Зовнішні міграції населення України.
- •Географія розселення населення України. Система розселення.
- •Історичні аспекти формування міської мережі в період 19-20 ст.
- •Основні підходи до класифікації міст (за чисельністю, за функціями, за генетичною ознакою).
- •Рівень урбанізації в регіонах України: причини і тенденції.
- •Сiльське розселення та його територiальнi вiдмiнностi.
- •Соціальні проблеми сільського населення.
- •Географія Східної діаспори.
- •Західна українська Діаспора
- •Етнічні землі та державна територія України: проблема невідповідності.
- •Головні тенденції зміни етнiчного складу населення України хх ст.
- •Соціальна структура населення України.
- •Трудові ресурси і розподіл за галузями господарства і в регіонах.
- •Види безробіття і його географічні аспекти.
- •Закономірності географії соціальних негараздів в Україні.
- •Галузева структура соціального комплексу.
- •Географія найбільших релігійних конфесій України.
- •Особливості егп України.
- •Природнео-ресурсний потенціал України.
- •Географія та перспективи розвитку пек України.
- •38. Металургійний комплекс України.
- •39. Машинобудiвний комплекс україни
- •40. Хiмiко-індустріальний комплекс України.
- •41. Лісопромисловий і будівельний комплекс України
- •42. Комплекс галузей легкої промисловості України.
- •43. Рекреаційно-туристичний потенціал України.
- •44. Транспортний комплекс України.
- •45. Зовнiшнi економiчнi зв'язки України
- •46. Основні підходи та принципи економіко-географічного районування України
- •47. Основні підходи та принципи суспільно-географічного районування України
Етнічні землі та державна територія України: проблема невідповідності.
Характерною рисою державної території Укpaїни тепер е те, що вона не повнiстю збігається з межами її етнічних земель. Своєю чергою, українськi етнiчнi землi (етнiчна територiя) – це простiр земної поверхнi, який компактно заселений i господарськи освоєний українцями, українським етносом за багато столiть його розвитку i розселення. Часто чiткi межi суцiльно заселеного простору важко визначити, тому що він непомiтно переходить у етнiчно мiшанi територiї. Розподiл мiж сучасними державами української етнiчної території - суцiльної i мiшаної. Таким чином, суцiльна українська етнiчна територiя становить майже чотири п'ятих ycix земель, що їx заселюють українцi. З неї 80,4 % - це державна територiя України, а майже 20 % лежить у сyciднix державах. Найбiльше такої територiї у Pociї (Белгородська, Курська, Воронежська, Ростовська областi, Краснодарський край). Якщо сюди ще зарахувати мiшанi територiї (Брянщина, Ставропольський край тощо), то у Pociї знаходиться 291,9 тис. км2, або 30,9 % української етнiчної територiї, тобто майже третина. Значно менше української етнiчної територiї вiдiйшло до Польщi (тут вона переважно мiшана - Пiвнiчна Лемкiвщина, Надсяння, Пiдляшшя, Холмщина), Словаччини (Пiвденна Лемкiвщина) i Румунії (Мармарощина, Пiвденна Буковина).
Етнiчну територiю України становлять iсторико-географiчнi землi: Галичина, Волинь, Полiсся, Холмщина, Пiдляшшя, Мармарощина, Закарпаття, Буковина, Подiлля, Бессарабiя, Таврiя, Кубань, Донщина, Надднiпрянщина, Сiверщина, Слобожанщина та iH. Цi землi частково або повнiстю входять ДО складу полiтико-географiчних земель i територiй, до яких належать: Правобережна Україна, Лiвобережна Україна, Заxiдна Україна, Cxiднa Україна («Пiдросiйська Україна»), Брацлавщина, Берестейщина, Перемишльщина, «Новоросiя» тощо. Нарештi, iснують ще етнографiчнi землi - Гуцульщина, Бойкiвщина, Лемкiвщина, Новосербiя, Слов'яносербiя (двi останні названi за мiсцями вселення царським урядом сербського населення у Поднiпров'я та Донщину в XVIII ст.).
Цi землi дуже часто перекриваються i заходять однi в одних. Так, етнографiчна земля Гуцульщина лежить головно в iсторико-географiчнiй землi Галичинi i частково - у Закарпаттi. А полiтико-географiчна земля Берестейщина розташована в iсторико-географiчному Пiдляшшi та Полiссi. В лiтературi часто плутають рiзнi види цих земель.
На думку aкaдeмiкa С. Рудницького, етнiчна (за його висловом - нацiональна) територiя – це головна основа нації, а iдеалом для всix українцiв є вiльна Україна в її етнiчних межах. Так iсторично склалося, що починаючи з кiнця ХУIII ст. в €вропi формувалися нацiональнi держави, якi прагнули закрiпитися в межах суцiльного розселення нації державотворця.
Державна територiя має важливу властивiсть: незважаючи на те, що за мiжнародними i двосторонніми угодами вона вважається недоторканною, Hacпpaвдi не було жодної держави, територiя якої залишалася б постiйною. Бiльш постiйною, як побачимо, є етнiчна територiя. Для України зазначимо три особливостi: 1) оскiльки Україна часто втрачала свою державність, то не завжди можна говорити про державну територію; 2) державна територiя України починаючи з XVIII ст. була меншою, нiж етнiчна, тобто її кордони проходили всерединi меж етнiчної територiї; 3) геополітичним ядром України завжди було Поднiпров'я.