- •Поняття про фізичні методи дослідження в хімії. Спектроскопічні, дифракційні методи дослідження, та методи, що базуються на перетворенні речовин, що досліджуються, в йони.
- •2. Діапазон частот для різних спектроскопічних методів.
- •3. Пряма та обернена спектральні задачі. Характеристичний час фізичних методів дослідження.
- •5. Основні принципи мас-спектрометрії та галузі її застосування. Одиниці виміру і форми представлення мас-спектрів.
- •6. Принципова блок-схема мас-спектрометра.
- •7, 8. Іонізація в мас-спектрометрії електронним ударом. Основні процеси, що відбуваються при еу.
- •9. Хімічна іонізація та області її аналітичного застосування
- •10. Методи йонізації лабільних молекул (польова йонізація, польова десорбція, fab, електроспрей-йонізація) та їх порівняння з методом еу.
- •11. Основні методи аналізу йонів – магнітний, часопролітний, квадрупольний.
- •12. Типи йонів у мас-спектрі: молекулярний йон, уламкові йони, перегруповані, метастабільні, двозарядні та ізотопні йони.
- •13. Роздільна здатність мас-спектрометра.
- •15. Визначення брутто-формули, виходячи з даних мас-спектрометрії: за допомогою точного значення маси молекулярного йону та з використанням таблиць Бейнона.
- •17. Найбільш характеристичні фрагментації молекулярних йонів з відщепленням нейтральних частинок.
- •18. Характеристичні перегрупування йонів. Перегрупування Мак-Лаферті.
- •1.Характеристика магнітних ядер (спін, магнітний момент, гіромагнітне відношення). Взаємодія магнітних моментів ядер з магнітним полем.
- •2.Ядерна прецесія. Моделі, що використовуються для ілюстрації поведінки магнітних ядер в постійному магнітному полі.
- •3.Макроскопічна ядерна намагніченість, залежність від температури та напруженості зовнішнього магнітного поля.
- •4.Спін-ґраткова і спін-спінова релаксація, час релаксації.
- •5.Розподілення ядер між рівнями енергії в зовнішньому магнітному полі (розподілення Больцмана).
- •6.Умови ядерного магнітного резонансу. Основне рівняння ямр.
- •7. Поняття про рівняння Блоха, форма сигналу ямр
- •Способи реєстрації сигналу ямр – метод повільного проходження та Фур’є-спектроскопія.
- •Вплив радіочастотного імпульсу на макроскопічну ядерну намагніченість.
- •Спад вільної індукції (сві). Фур’є перетворення кривої спаду вільної індукції.
- •Блок-схема спектрометра ямр. Характеристики приладів ямр – чутливість та роздільна здатність, робоча частота.
- •12. Обертання зразка та його наслідки. Розчинники в ямр та вимоги до них.
- •13. Хімічне зміщення сигналу ямр, константи екранування ядер, діамагнітний та парамагнітний вклади в константу екранування.
- •14. Одиниці вимірювання хімічного зсувув спектроскопії ямр. Поняття про ізохронні, хімічно (не)еквівалентні, магнітно (не)еквівалентні ядра.
- •15. Еталонні речовини спектроскопії ямр та вимоги до них, шкали хімічних зміщень.
- •Залежність хімічного зсуву від будови речовин (на прикладі 1н‑ямр та 13с-ямр).
- •Магнітно-анізотропні групи, їх вплив на навколишні ядра. Кільцеві ароматичні токи, їх вплив на резонанс навколишніх ядер.
- •Використання хімічного зсуву в структурних дослідженнях. Кореляційні таблиці хімічних зсувів, типові (характеристичні) значення хімічних зміщень для спектроскопії на ядрах 1н та 13с.
- •19. Поняття про шкали хімічних зміщень та властивості спектрів ямр на інших магнітних ядрах – 19f, 31p, 15n, 14n.
- •20. Спін-спінова взаємодія, її прояв в спектрах ямр. Мультиплетність сигналів ямр.
- •21. Правила розщеплення ямр сигналів першого порядку.
- •Константи спін-спінової взаємодії (кссв), їх класифікація в залежності від кількості зв’язків між магнітними ядрами.
- •Позначення спінових систем. Типовий вигляд сигналів ямр спінових систем ах, ав, амх, авс, аа’вв’, аа’хх’.
- •24. Ямр магнітних ядер в діастереотопних групах.
- •25.Ефекти вищого порядку у спектрах ямр.
- •26.Залежність кссв від геометрії молекул. Формула Карплуса.
- •27. Подвійний резонанс. Використання в ямр.
- •28. Явище насичення в ямр, практичне застосування.
- •Діаграми енергетичних рівнів і різниці заселеності для двох спінів,s і I, між якими є диполярна взаємодія:
- •Процедура отримання різницевого яео спектру:
- •Шкала часу в ямр. Швидкі та повільні процеси з точки зору ямр.
- •32. Інтегрування сигналів ямр в спектрах. Використання інтегрування для кількісного аналізу зразків.
- •Поняття про двовимірну спектроскопію ямр. Типи двовимірних спектрів.
- •Двовимірні кореляційні спектри: методики cosy, hsqc, hmbc, noesy, inadequate.
- •Способи зображення двовимірних спектрів.
- •Типи задач у хімії, що можуть бути розв’язані за допомогою двовимірних кореляційних спектрів.
- •Принципова відмінність двовимірних спектрів ямр від одновимірних.
- •Двовимірнa j-спектроскопія – кореляція хімічних зсувів з константами спін-спінової взаємодії.
- •Іч спектроскопія
- •Необхідні умови для виникнення іч-спектру молекули. Поняття про валентні та деформаційні коливання.
- •Виникнення спектрів комбінаційного розсіювання (скр) світла хімічних сполук. Необхідні умови.
- •Порівняння можливостей методів іч-спектроскопії та скр для вивчення хімічних сполук.
- •Коливання двохатомних молекул у наближенні гармонічного осцилятора.
- •Поняття про нормальні коливання та їх форми.
- •Силова стала та її фізичне тлумачення.
- •Залежність положення смуги поглинання карбонільної групи від замісників біля sp2-гібридизованого атома карбону.
- •Особливості поглинання 1,2-, 1,3-та 1,4-дикарбонільних сполук.
- •Вплив концентрації гідроксилвмісних сполук на вигляд спектру.
- •Наведіть критерії розрізнення алканів, алкенів, алкінів, аренів за іч-спектрами.
- •Вплив структурних факторівна положення та інтенсивність смуги поглинання подвійних і потрійних зв'язків у вуглеводнях.
- •Залежність положення смуги поглинання від кратності зв'язку на прикладі вуглеводнів.
- •Залежність положення смуги поглинання від кратності зв'язку на прикладі карбонільних сполук.
- •Фактори, що впливають на інтенсивність смуги поглинання. Навести приклади.
- •Залежність інтенсивності смуги поглинання від кратності зв'язку.
- •Особливості поглинання амідів карбонових кислот.
- •Використання різних ізотопів для вирішення структурно-спектральних проблем.
- •Іч спектри дмсо (1) і дейтерованого дмсо (2)
- •Поглинання амінів, амідів та нітрилів.
- •Особливості поглинання амінокислот. Пептидний зв’язок.
5. Основні принципи мас-спектрометрії та галузі її застосування. Одиниці виміру і форми представлення мас-спектрів.
МАС-СПЕКТРОМЕТРІЯ – ФІЗИЧНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ПЕРЕТВОРЕННІ РЕЧОВИН В ЙОНИ (ЙОНІЗАЦІЇ) ТА НАСТУПНОМУ АНАЛІЗІ ЙОНІВ ЗА ЇХ МАСАМИ (ВІДНОШЕННЯМИ МАС ДО ЗАРЯДІВ)
Мас-спектрометрія є фізико-хімічним методом аналізу, що основується на переводі молекул зразка в іонізовану форму з наступним розділенням і реєстрацією утворених при цьому позитивних чи негативних іонів. Мас-спектр дає можливість зробити висновок про молекулярну масу сполуки, її склад і структуру. Маса найважчого іону в спектрі = молекулярній масі аналізуючої сполуки.
Форми представлення спетрів: Або у вигляді таблиці( m/z; І, %). Або по осі абсцис відкладається відношення маси іону на його заряд, а по осі ординат – їх інтенсивність, тобто відносна кількість іонів даного виду. Прийнято виражати інтенсивність у % до інтенсивності максимального іону або до сумарної інтенсивності всіх іонів в спектрі.
Одиниці виміру:
Маса: 1/12 маси атома 12С (атомна одиниця маси, АОМ)
Заряд: заряд електрона = -1.
Переваги методу: чутливість, експресність, інформативність, надійність.
Традиційно органічна мас-спектрометрія використовується для вирішення 2 основних проблем: ідентифікації сполук і вивчення фрагментації іонізованих молекул в газовій фазі.
Останнім часом широко ведуться дослідження по аналізу мікроорганізмів, по моделюванню в газовій фазі хімічних реакцій термолізу, фотолізу, перетворень, що каталізуються кислотами і основами, по вивченню каталітичних процесів. Даний метод став основним методом якісного і кількісного визначення органічних забруднень в об’єктах навколишнього середовища. Вивчення метаболізму лікарських препаратів і пестицидів в навколишньому середовищі та живих організмах. Метод корисний в криміналістичних дослідженнях, при проведенні допінг-контролю. Мас-спектрометрія використовується для вирішення геохімічних і космохімічних проблем, задач комбінаторної хімії, імунології і медицини, при ідентифікації мікроорганізмів.
6. Принципова блок-схема мас-спектрометра.
Зразок, що знаходиться в ємкості, вводиться через отвір, входить в джерело іонів і проходить через електронний пучок. При взаємодії зразка з електронами високої енергії утворюються позитивні іони, які рухаються в напрямку до прискорювачів, оскільки між напускною щілиною і передньою стінкою джерела іонів існує невелика різниця потенціалів. Іони, прискорюючись під дією великої різниці потенціалів, покидають джерело іонів і далі рухаються по круговій орбіті під дією магнітного поля. Потім іони потрапляють на детектор і з’являється сигнал.
Т иск, за якого іони рухаються по круговій орбіті: 10-7 мм рт.ст. Тиск пари зразка біля напускної щілини: 10-2 мм рт.ст.
7, 8. Іонізація в мас-спектрометрії електронним ударом. Основні процеси, що відбуваються при еу.
Переваги: надійність і універсальність.
Реального удару електронів по молекулі не відбувається. Електрон, пролітаючи поблизу молекули, збуджує її електронну оболонку. Власні електрони молекули переміщуються на більш високі орбіталі і можуть покинути молекулу.
Пучок електронів генерується катодом і прискорюється потенціалом 12 – 70 В у напрямку до аноду. Пучок іонізуючих електронів – не монохроматичний.
Речовина в газовій фазі (тиск 10-5 – 10-6 мм рт.ст) взаємодіє з електронами та іонізується. Формально процес іонізації можна представити:
В результаті утворюється молекулярний іон, тобто катіон-радикал. Ефективність іонізації дуже низька, але це підтверджує дуже високу чутливість методу.
Стандартні мас-спектри ЕУ прийнято знімати, використовуючи електрони з енергією близько 70 еВ.
Для того, щоб молекула зразка втратила свій електрон, необхідна енергія іонізуючих частинок вище певного визначеного критичного значення. Ця енергія характеристична для кожної сполуки і називається енергією іонізації. В мас-спектрометрії під ЕІ розуміють перший потенціал іонізації, тобто енергія ВЗМО. Величина ЕІ більшості органічних сполук лежить в межах 6-12 еВ.
В процесі іонізації молекулярний іон отримує надлишкову внутрішню енергію в діапазоні 0 – 20 еВ. Ця надлишкова енергія рівномірно розподіляється по всім зв’язкам, до того ж перевищення енергії якого-небудь зв’язку веде до його розриву з відщепленням нейтрального фрагменту і утворенням осколочного іона. Мінімальна енергія іонізуючих електронів, за якої в мас-спектрі крім молекулярного іону буде реєструватись осколочний іон, називається енергією появи даного іону. Чим вища енергія іонізуючих електронів, тим більше число напрямків розпаду молекулярного іону реалізується.
Поряд з однозарядними позитивними іонами можуть утворюватись в незначній кількості багатозарядні та негативні іони.
Недоліки: метод ЕУ не придатний для аналізу термолабільних, високомолекулярних, важко летких сполук. Значна кількість органічних сполук характеризується нестабільними молекулярними іонами в умовах ЕУ.