55. Забезпечення а.Позову.

Стаття 117. Забезпечення а. позову

1. Суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення а. позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в а.й справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

2. Ухвалу про вжиття заходів забезпечення а. позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

3. Подання а. позову, а також відкриття провадження в а.й справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення а. позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

4. А. позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

5. Не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів ВР України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Національного банку України щодо призначення та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків.

6. Повноваження суду, встановлені цією статтею, не можуть бути застосовані судами щодо спорів, які стосуються призначення, підготовки і проведення виборів.

1. У коментованій статті, разом зі статтею 118 КАСУ, закріплено інститут забезпечення а. позову (за європейською термінологією а. права - інститут попереднього судового захисту). Ця стаття визначає підстави для вжиття заходів забезпечення а. позову, а також способи забезпечення позову в а.му процесі.

2. Положення статті покликані гарантувати виконання постанови а. суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень (стаття 14 КАСУ).

3. Найкращий європейський досвід щодо забезпечення а. позову в а.му судочинстві акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в а. справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року. Положення Рекомендації враховані при розробці інституту забезпечення а. позову в Україні.

4. Можливі ситуації, коли зволікання з вирішенням а.ї справи може завдати непоправної шкоди позивачеві. Наприклад, рішення органу місцевого самоврядування про знесення житлового будинку може позбавити особу права на житло. Під час оскарження цього рішення до а. суду його може бути виконано. Якщо рішення про знесення будинку згодом а. суд визнає незаконним, повноцінне поновлення права на житло буде утрудненим. У зв'язку з цим у а.му процесуальному законодавстві існує інститут забезпечення а. позову, що дає можливість суду до прийняття постанови у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, зокрема, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим.

5. Забезпечення а. позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення а.ї справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

6. Термін "забезпечення а. позову" запозичений з цивільного судочинства, де є аналогічний інститут - забезпечення позову.

7. За частиною першою коментованої статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в а.й справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в а.й справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

8. Згідно з Кодексом, для забезпечення а. позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.

9. За концепцією КАСУ, подання а. позову або відкриття провадження в а.й справі саме по собі не зупиняє дії рішення суб'єкта владних повноважень133. Зупинити дію цього рішення чи окремих його положень на час провадження в а.й справі може лише суд у порядку забезпечення а. позову. Зупиняючи дію рішення суб'єкта владних повноважень, суд може вказати на необхідність повернення ситуації, яка існувала до прийняття рішення суб'єктом владних повноважень або до початку його виконання чи виконання окремих його положень.

Таким чином, законодавець визначив, що основним способом забезпечення а. позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень. Але зупинення дії рішення, що оскаржується, не вичерпує всіх можливих способів забезпечення а. позову. Так, у ситуації про знесення будинку, яку було наведено раніше, зупинення виконання рішення органу місцевого самоврядування може бути недостатнім, якщо, наприклад, цей орган уже уклав договір з будівельною організацією про знесення будинку. Тому виникає потреба тимчасово заборонити будівельній організації вчиняти будь-які дії щодо знесення будинку, що передбачені договором. У цьому випадку забезпечення а. позову здійснюється судом через заборону вчиняти певні дії. При цьому заборона вчиняти певні дії може адресуватися не лише відповідачеві, а й будь-яким іншим особам.

10. Частина п'ята коментованої статті визначає виключний перелік рішень і дій, відносно яких не допускається забезпечення позову. Це:

1) рішення Національного банку України щодо призначення та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку - їхню дію не може бути зупинено в порядку забезпечення а. позову;

2) дії тимчасового адміністратора, ліквідатора банку або Національного банку України при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку - суд не може заборонити вчиняти їх у порядку забезпечення а. позову.

Такий виняток пов'язаний з тим, що помилкове забезпечення а. позову у справах, пов'язаних із встановленням тимчасової адміністрації в банку або ліквідацією банку, може призвести до непоправних наслідків і попередня судова практика засвідчила, що тут високою є ймовірність зловживань. Аналогічний виняток встановлено й у цивільному судочинстві.

Вищий а. суд України розширив перелік винятків, що було обумовлено численними зловживаннями. Так, в а. справах щодо скасування рішення про звільнення з посади та поновлення на посаді Вищий а. суд України вважає недопустимим зупиняти дію рішення про звільнення з посади публічної служби, оскільки забезпечуючи у такий спосіб позов, "суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову" (див. пункт 17 постанови Пленуму Вищого а. суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду а. справ" від 6 березня 2008 року N 2).

11. Незважаючи на те, що коментована стаття міститься у главі про підготовче провадження, ухвала про вжиття заходів забезпечення а. позову може бути постановлена судом першої інстанції до ухвалення вирішення справи по суті, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції до вирішення справи в апеляційному порядку (частина друга коментованої статті, пункт 10 інформаційного листа Вищого а. суду України від 25 липня 2007 року N 09.1-22/688).

Забезпечення а. позову у касаційному провадженні не передбачено, оскільки вжиття заходів забезпечення а. позову неможливе без оцінки доказів та попереднього встановлення обставин.

12. Заходи забезпечення а. позову може бути вжито як за клопотанням позивача, так і з власної ініціативи суду (частина перша коментованої статті).

13. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, або до суб'єкта, якому заборонено вчиняти певні дії, та є обов'язковою для негайного виконання, незважаючи на те, чи набрала вона законної сили (частина третя коментованої статті, частина п'ята статті 118 КАСУ).

14. Більш детально процедура вжиття заходів щодо забезпечення а. позову, їх зміни та скасування визначена статтею 118 КАСУ.

15. Забезпечення а. позову може застосовуватися лише з підстав, визначених у коментованій статті. Ці підстави є оцінними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти. На жаль, у судовій практиці трапляються такі випадки, що у засобах масової інформації одержали назву "політичне рейдерство".

Якщо вимоги закону судом формально дотримані, але його положення застосовані всупереч його цілям, суди вищих інстанцій, а також дисциплінарні органи (кваліфікаційні комісії суддів, Вища рада юстиції) при вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність судді, на наш погляд, повинні оцінювати це як свідоме порушення закону.

16. За ЦПКУ 1963 року (стаття 2484) подання до суду скарги зупиняло виконання оскаржуваного рішення. Такий підхід не завжди міг бути правильним, оскільки не запобігав зловживанню такою можливістю через звернення до суду з єдиною метою - відтягнути реалізацію невигідного для особи управлінського рішення, що нерідко могло завдати значної шкоди суспільним відносинам та публічним інтересам. Впровадження інституту забезпечення а. позову дало можливість зменшити можливості зловживань у цій сфері, оскільки без судового рішення зупинити дію правового акта стало неможливим.

Не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів ВР України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Національного банку України щодо призначення та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Повноваження суду, не можуть бути застосовані судами щодо спорів, які стосуються призначення, підготовки і проведення виборів.

Клопотання про забезпечення а. позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

56. Стаття 107. Відкриття провадження в а.й справі

1. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має а. процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати в порядку а. судочинства;

5) подано а. позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення);

6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в а.й справі, встановлених цим Кодексом.

2. Суддя відкриває провадження в а.й справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

3. Якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для її повернення, залишення без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву позивачу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, передбаченому статтею 39 цього Кодексу.

4. Питання про відкриття провадження в а.й справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до а. суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху та не пізніш наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

5. Про залишення позовної заяви без розгляду, відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:

1) найменування а. суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в а.й справі, номер справи;

2) ким і до кого пред'явлено а. позов;

3) зміст позовних вимог;

4) дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо суд вважає його проведення необхідним;

5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є (для суб'єкта владних повноважень - відповідача зазначається про його обов'язок надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов);

6) яким складом суду розглядатиметься справа;

7) висновок суду про поновлення строку звернення до суду, якщо для цього є підстави.

6. Копія ухвали про відкриття провадження в а.й справі невідкладно після постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов'язки, встановлені статтями 49, 51 цього Кодексу. Відповідачам та третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів.

7. Копія ухвали про залишення позовної заяви без розгляду невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

8. Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

1. Коментована стаття, разом із статтями 108 - 109 КАСУ, закріплює алгоритм дій судді при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі за позовною заявою, що надійшла до а. суду. Стаття також встановлює порядок постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та вимоги до неї.

2. Стаття спрямована на оперативне вирішення питання щодо відкриття провадження в а.й справі. Особа, що подає позовну заяву, повинна враховувати положення цієї статті, щоб не створити підстав, які перешкоджатимуть відкриттю провадження у справі.

Алгоритм прийняття рішення про відкриття провадження в а.й справі

3. Виходячи з принципу диспозитивності, провадження в а.й справі може бути відкрито не інакше як за наявності належно оформленого а. позову.

4. Частина перша коментованої статті закріплює орієнтовний алгоритм прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі. Зокрема, вона передбачає перевірку таких передумов для подання а. позову, як а. процесуальну дієздатність позивача (пункт 1), наявність повноважень на подання позову у представника, якщо позовну заяву подано представником (пункт 2), відповідність позовної заяви вимогам закону (пункт 3), належність спору до а.ї юрисдикції і дотримання правил предметної, територіальної та інстанційної підсудності (пункт 4).

5. Рішення щодо відкриття провадження в а.й справі приймає суддя а. суду, якому в порядку черговості передана позовна заява після її реєстрації в апараті а. суду.

Питання розподілу справ між суддями першої інстанції залишається чітко не врегульованим. Згідно з пунктами 3.14 Інструкції з діловодства у місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року N 68, та Інструкцією з діловодства в апеляційних і місцевих а. судах, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 року N 155, після реєстрації всі справи і матеріали, що підлягають розгляду відповідно до процесуального законодавства, передаються суддям у порядку черговості з урахуванням їх спеціалізації та розрахункових норм часу, необхідного для розгляду справ, і поправочних до них коефіцієнтів. Спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ запроваджується наказом голови суду. Навантаження суддів визначається відповідно до розрахункових норм часу, необхідного для розгляду справ, і поправочних до них коефіцієнтів, що затверджуються Радою суддів України. Водночас пунктом 2.1 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих а. судах передбачено, що усі а. справи та кореспонденція, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та за резолюцією керівництва суду передаються відповідними працівниками апарату суду визначеним виконавцям під підпис.

Таким чином, вплив голови суду на розподіл судових справ передбачено в окружних а. судах, а не у місцевих загальних судах (хоча таку відмінність не можна пояснити логічними аргументами). Водночас на практиці розподіл справ між суддями найчастіше здійснює голова відповідного місцевого суду, керуючись пунктом першим частини першої статті 24 ЗУ "Про судоустрій України", згідно з яким голова місцевого суду здійснює організаційне керівництво діяльністю суду. Чіткої ж вказівки на уповноваження голови суду на здійснення розподілу справ між суддями в законі немає.

6. Послідовність вирішення питань, визначена частиною першою коментованої статті, не має принципового значення. Зазвичай суддя, читаючи позовну заяву, звертає увагу на всі зазначені моменти одночасно.

Пропонуємо таку послідовність питань для прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі з урахуванням положень статей 108 - 109 КАСУ:

1) чи належить позовну заяву розглядати в порядку а. судочинства (якщо відповідно до статті 17 КАСУ заявлені позовні вимоги не належать до компетенції а. судів, то суд на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАСУ відмовляє у відкритті провадження в а.й справі);

2) чи немає у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав таких, що набрали законної сили: постанови суду чи ухвали суду про відмову у відкритті провадження в а.й справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від а. позову або примиренням сторін (якщо така постанова чи ухвала є, то суд на підставі пункту 2 частини першої статті 109 КАСУ відмовляє у відкритті провадження в а.й справі);

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено а. позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (якщо такі обставини з'ясовано, то суд на підставі пункту 3 частини першої статті 109 КАСУ відмовляє у відкритті провадження в а.й справі);

4) чи не подав позивач заяву про відкликання своєї позовної заяви (якщо позивач відкликав позовну заяву, то суд на підставі пункту 2 частини третьої статті 108 КАСУ повертає позовну заяву позивачеві);

5) чи має особа, яка подала позовну заяву, а. процесуальну дієздатність (якщо позовну заяву подано особою, яка не має а.ї процесуальної дієздатності відповідно до частин другої і третьої статті 48 КАСУ, то суд на підставі пункту 3 частини третьої статті 108 КАСУ повертає позовну заяву позивачеві);

6) чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має належно оформлених повноважень на ведення справи, то суд на підставі пункту 4 частини третьої статті 108 КАСУ повертає позовну заяву особі, яка її подала);

7) чи немає у провадженні цього або іншого а. суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (якщо така справа є, то суд на підставі пункту 5 частини третьої статті 108 КАСУ повертає позовну заяву позивачеві);

8) чи підсудна позовна заява цьому а.му суду (якщо вимоги за позовною заявою відповідно до правил предметної, територіальної чи інстанційної підсудності не підсудні а.му суду, до якого її подано, то суд на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 КАСУ повертає позовну заяву позивачеві);

9) чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу (якщо позовна заява не відповідає таким вимогам, то суд на підставі частини першої статті 108 КАСУ залишає позовну заяву без руху).

Цей алгоритм складено виходячи з таких міркувань:

1) наявність хоча б однієї підстави для відмови у відкритті провадження в а.й справі виключає необхідність перевірки підстав щодо повернення позовної заяви;

2) наявність хоча б однієї підстави для повернення позовної заяви за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі виключає необхідність перевірки позовної заяви на відповідність вимогам статті 106 КАСУ.

У судовій практиці найчастіше трапляються такі підстави, що перешкоджають відкриттю провадження в а.й справі, як-от: неналежність справи до компетенції а. судів; непідсудність справи а.му суду, до якого подано заяву; невідповідність позовної заяви вимогам статті 106 КАСУ.

Строк прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі

7. Для вирішення питання щодо відкриття провадження в а.й справі частиною третьою коментованої статті для судді встановлено досить стислий процесуальний строк - не пізніше наступного (робочого) дня після надходження позовної заяви до а. суду.

Згідно з частиною першою статті 108 КАСУ, при виявленні недоліків позовної заяви суддя залишає її без руху і встановлює строк, достатній для їх усунення. У цьому випадку питання щодо відкриття провадження в а.му суді повинно бути вирішене суддею не пізніше наступного (робочого) дня після закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви (частина третя коментованої статті). Однак на практиці необхідно враховувати, що позивач може усунути недоліки в останній день строку і надіслати виправлену позовну заяву поштою. Тому суддя, на наш погляд, може вирішувати це питання, витримавши після закінчення строку на усунення недоліків час, який є нормативом проходження кореспонденції, що встановлений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149, за умови, що виправлена позовна заява не надійде раніше.

Встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування дня відправки і вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

1) місцевої - два дні;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь та Севастополь) - три дні;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - чотири дні;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - п'ять днів.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені строки пересилання збільшуються на один день.

Ухвала про відкриття провадження у справі

8. У разі відсутності перешкод для відкриття провадження в а.й справі, визначених статтями 108 і 109 КАСУ, суддя на підставі позовної заяви постановляє ухвалу про відкриття провадження в а.й справі.

9. Частина четверта коментованої статті встановлює реквізити ухвали про відкриття провадження у справі.

В ухвалі повинно бути зазначено:

1) найменування а. суду;

2) прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в а.й справі, номер справи, присвоєний відповідно до правил діловодства (справочинства) в а. судах128;

3) ким і до кого пред'явлено а. позов;

4) зміст позовних вимог;

5) дату, час і місце попереднього судового засідання (стаття 111 КАСУ), якщо суд вважає його проведення необхідним;

6) пропозицію відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є;

7) яким складом суду розглядатиметься справа (з урахуванням положень статей 23 - 24 КАСУ).

При зазначенні складу суду (професійний суддя чи колегія суддів) доцільно, щоб в ухвалі про відкриття провадження в а.й справі відразу було зазначено прізвища та ініціали судді (суддів), щоб своєчасно забезпечити особам, які беруть участь у справі, право на відвід.

Ухвала про відкриття провадження в а.й справі викладається окремим документом (пункт 3 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ.

10. Оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі окремо від кінцевого судового рішення у справі не можна, оскільки постановлення такої ухвали не створює перешкод для провадження у справі і не порушує прав інших осіб щодо судового захисту.

Повідомлення про відкриття провадження в а.й справі

11. Після постановлення ухвали про відкриття провадження в а.й справі її копія невідкладно надсилається особам, які беруть участь у справі (позивачеві і/або його представникові, відповідачеві, третім особам), разом з інформацією (пам'яткою) про їхні процесуальні права і обов'язки. Відповідачеві (відповідачам) надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Зарубіжний досвід

12. У Німеччині розподіл судових справ є принциповим питанням з огляду на забезпечення права кожного на "законного суддю". Тому річні плани розподілу справ складаються і затверджуються не головою суду, а президією суду, до якої входять голова суду і судді, обрані до президії суддями цього суду. До функцій президії входить і утворення колегій суддів. Таким регулюванням забезпечується, що ні державні установи, ні окремі посадові особи не можуть впливати на те, який суддя в конкретному випадку буде здійснювати правосуддя129. Недотримання такого порядку може бути розцінене як порушення права на законного суддю.

57. Стаття 106. Вимоги до позовної заяви

1. У позовній заяві зазначаються:

1) найменування а. суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до а. суду тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

2. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

3. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання а. позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні а. позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

4. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

5. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

1. Стаття стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в а.й справі. Суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в а.й справі.

2. У позовній заяві державною мовою (або з перекладом на державну мову) мають бути зазначені:

1) найменування а. суду, до якого подається позовна заява (вказується відповідно до Указу Президента України "Про Мережу та кількісний склад суддів місцевих судів" від 20 серпня 2001 року (з наступними змінами), якщо як а. суд діє місцевий загальний суд,

або відповідно до Указу Президента України "Про утворення місцевих та апеляційних а. судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" від 16 листопада 2004 року:

Окружний а. суд АРК, Вінницький окружний а. суд, Волинський окружний а. суд, Дніпропетровський окружний а. суд, Донецький окружний а. суд,

Житомирський окружний а. суд, Закарпатський окружний а. суд, Запорізький окружний а. суд, Івано-Франківський окружний а. суд, Київський окружний а. суд, Кіровоградський окружний а. суд, Луганський окружний а. суд, Львівський окружний а. суд, Миколаївський окружний а. суд, Одеський окружний а. суд, Полтавський окружний а. суд, Рівненський окружний а. суд, Сумський окружний а. суд, Тернопільський окружний а. суд, Харківський окружний а. суд, Херсонський окружний а. суд, Хмельницький окружний а. суд, Черкаський окружний а. суд, Чернівецький окружний а. суд, Чернігівський окружний а. суд,

Окружний а. суд міста Києва, Окружний а. суд міста Севастополя; або Вищий а. суд України, якщо справа підсудна йому у першій інстанції);

2) прізвище, ім'я, по батькові позивача - фізичної особи або повне найменування позивача - юридичної особи чи органу, поштова адреса, а також номер телефону, факсу тощо, адреса електронної пошти, якщо такі є (ці реквізити необхідні суду для перевірки правильності визначення підсудності справи, для направлення позивачеві кореспонденції, а номери засобів зв'язку чи адреса електронної пошти можуть бути потрібні для здійснення термінових викликів чи повідомлень, з'ясування причин неприбуття до суду);

3) прізвище, ім'я, по батькові відповідача - фізичної особи або повне найменування відповідача - юридичної особи чи органу, поштова адреса, а також номер телефону, факсу тощо, адреса електронної пошти, якщо такі відомі (ці реквізити необхідні суду для перевірки правильності визначення підсудності справи, направлення відповідачеві кореспонденції, а номери засобів зв'язку чи адреса електронної пошти можуть бути потрібні для здійснення термінових викликів чи повідомлень, з'ясування причин неприбуття до суду);

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (зазвичай позивач спочатку викладає обставини, за яких, на його думку, було порушено його права, свободи чи інтереси, з посиланням на докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом; за бажанням - дає свою правову оцінку цим обставинам; а потім - після слова "прошу" - формулює позовні вимоги з урахуванням частин третьої і четвертої статті 105 КАСУ);

5) у разі необхідності - клопотання до суду (це може бути клопотання про призначення судової експертизи, про витребування доказів, про виклик свідків, про забезпечення доказів чи позову, про звільнення від сплати судового збору, про невідкладне вирішення а.ї справи тощо. Клопотання про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі в забезпеченні правової допомоги, відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ може бути заявлено лише після прийняття і набрання чинності законом про безоплатну правову допомогу. До цього часу клопотання про забезпечення безоплатної правової допомоги може бути заявлено у випадках, коли держава взяла на себе таке зобов'язання, - див. коментар до статті 16 КАСУ);

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (наприклад, довіреність на представництво, квитанція про сплату судового збору, письмові докази, копії позовної заяви і доданих до неї документів та матеріалів для відповідача тощо).

3. Якщо позовну заяву подає представник, то у ній (як правило, після зазначення інформації про позивача) мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові представника, його поштова адреса, а також номер телефону, факсу тощо, адреса електронної пошти, якщо такі є.

4. Хоч закон цього і не вимагає, але позивач також може самостійно визначити третіх осіб, на права, свободи чи інтереси яких може вплинути судове рішення у справі. У цьому випадку доцільно після інформації про позивача і відповідача надати аналогічну інформацію про третю особу, щоб суд, у разі відкриття провадження в а.й справі, відразу міг залучити її до участі у справі.

5. Вкінці позовна заява має бути підписана позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

7. До позовної заяви має бути доданий документ (квитанція, платіжне доручення) про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Відповідно до пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до а. суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита (див. коментар до частини другої статті 87 КАСУ).

За подання а. позову фізичною чи юридичною особою, суб'єктом владних повноважень судовий збір становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 гривні 40 копійок (підпункт "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року¹²⁶). Проте якщо одночасно заявлено майнові вимоги про стягнення грошових коштів, то розмір судового збору щодо таких вимог становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше ніж 1700 гривень (пункт 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ). При цьому судовий збір має бути сплачено як за позовні вимоги негрошового характеру, так і за позовні вимоги про стягнення грошових коштів. В а.му судочинстві при сплаті судового збору застосовуються пільги, надані на підставі статей 4 і 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Випадки звільнення від сплати судового збору (державного мита) при зверненні до суду, повністю або частково, визначаються КАСУ (стаття 88, частина дев'ята статті 172, частина третя статті 173, частина друга статті 239) та іншими законами (наприклад, підпунктом 20.4.4 пункту 20.4 статті 20 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року¹²⁷). За обґрунтованим клопотанням (його може бути викладено у самій позовній заяві), вирішуючи питання про відкриття провадження в а.й справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату на підставі статті 88 КАСУ.

8. За наявності у позивача доказів бажано, щоб він додав їхні оригінали або копії до позовної заяви.

9. Якщо позовну заяву підписав чи подає представник, то одночасно з нею подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника і визначений статтею 58 КАСУ. На наш погляд, замість оригіналу такого документа до позовної заяви може бути додана і належним чином засвідчена копія.

10. Принцип змагальності передбачає можливість ознайомлення відповідача зі змістом та підставами позову. Тому частина третя коментованої статті вимагає від позивача додавати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що приєднані до неї, відповідно до кількості відповідачів - ці копії суд у разі відкриття провадження в а.й справі надсилає відповідачеві (відповідачам).

Наслідки недотримання вимог до позовної заяви

11. Якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви, зазначених у коментованій статті, і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в а.й справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки (див. частину першу статті 108 КАСУ).

58. Стаття 108. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

2. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до а. суду.

3. Позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху;

2) позивач до відкриття провадження в а.й справі подав заяву про її відкликання;

3) позовну заяву подано особою, яка не має а.ї процесуальної дієздатності;

4) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

5) у провадженні цього або іншого а. суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) справа не підсудна цьому а.му суду;

7) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого частиною третьою статті 99 цього Кодексу.

4. Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

5. Ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.

6. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до а. суду в порядку, встановленому законом.

1. Стаття визначає підстави для залишення судом позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, які створюють перешкоди для відкриття провадження у справі. Якщо такі підстави відпадуть, тоді провадження у справі може бути відкрито.

2. Особа, що подає позовну заяву, повинна враховувати положення цієї статті, щоб не створити підстав, які перешкоджатимуть відкриттю провадження у справі. Водночас суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в а.й справі.

3. Дотримання вимог статті 106 КАСУ до позовної заяви є обов'язковим. Якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви, зазначених у статті 106 КАСУ, суддя залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки (частина перша коментованої статті). Наприклад, такими недоліками можуть бути: відсутність документа, що підтверджує сплату судового збору; або сплата судового збору у меншому розмірі, ніж належить; відсутність контактної інформації про позивача чи відповідача; відсутність позовних вимог або їх формулювання у вигляді "прошу розібратися у даному питанні" чи "прошу вжити відповідних заходів"; неприєднання копій позовної заяви і доданих документів для відповідача (відповідачів) тощо.

Однак суд не повинен формально ставитися до виконання цього повноваження. Щоб ним скористатися, виявлені недоліки повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в а.й справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі. Зокрема, не можуть бути перешкодою для відкриття провадження у справі такі недоліки, як помилка в назві документа (наприклад, "скарга", а не "позовна заява" чи "а. позов"), або помилка в найменуванні а. суду (наприклад, "А. суд м. Вінниця" замість "Вінницький окружний а. суд"), або відсутність у позовній заяві посилання на достатню кількість доказів, що можуть підтвердити обставини у справі тощо. Навіть відсутність поштової адреси відповідача - суб'єкта владних повноважень не повинна бути підставою для залишення позовної заяви без руху, якщо дізнатися її для суду не є проблемою.

4. Про залишення позовної заяви без руху суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху не лише зазначаються недоліки позовної заяви, а й визначається спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Вказівки на недоліки позовної заяви і спосіб їх усунення мають бути чіткими і зрозумілими.

Строк для усунення недоліків належить до процесуальних строків, тривалість яких встановлює суд. При цьому суддя має врахувати зміст конкретної дії, яку повинен вчинити позивач для усунення недоліку. У разі необхідності строк для усунення недоліків може бути продовжений.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху викладається окремим документом (пункт 1 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ.

5. За наявності підстав суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху у строк, встановлений для прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі, тобто не пізніше наступного (робочого) дня після надходження позовної заяви до а. суду (частина третя статті 107 КАСУ).

6. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направляється поштою на адресу особи, яка її подала. Оскільки така ухвала створює перешкоди для судового провадження у справі, то частина п'ята коментованої статті надає право оскаржити її у загальному порядку - за правилами розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ.

Слід також зазначити, що ухвала про залишення позовної заяви без руху, постановлена суддею Вищого а. суду України (у випадках, коли Вищий а. суд діє як суд першої інстанції), є остаточною і оскарженню не підлягає.

Наслідки залишення позовної заяви без руху

7. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суддя постановляє ухвалу про відкриття провадження в а.й справі, і позовна заява вважається поданою в день її первинного подання до а. суду (частина друга коментованої статті). Це має значення тоді, коли позовну заяву подано в межах строку звернення до а. суду з адміністративним позовом, але недоліки усунуто після закінчення цього строку. У цьому випадку строк для звернення з адміністративним позовом не вважається пропущеним.

Якщо позивач своєчасно не усунув недоліків позовної заяви, суддя своєю ухвалою повертає заяву особі, яка її подала (пункт 1 частини третьої коментованої статті).

8. Згідно з частиною шостою коментованої статті, залишення позовної заяви без руху не позбавляє особу навіть після закінчення строку для усунення недоліків права знову звернутися до а. суду з тотожним адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав), виправивши недоліки позовної заяви. Суддя вирішуватиме питання щодо відкриття провадження в а.й справі як за новою позовною заявою.

Підстави повернення позовної заяви

9. Частина третя коментованої статті визначає перелік підстав для повернення позовної заяви. Ними є такі підстави:

1) позивач у встановлений строк не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху;

2) позивач до відкриття провадження в а.й справі подав заяву про її відкликання (не плутати із заявою позивача про відмову від а. позову відповідно до статті 51 КАСУ, оскільки відмова від позову можлива лише після відкриття провадження у справі і має наслідком закриття провадження у справі, що перешкоджає можливості звернутися з тотожним позовом пізніше. Відкликання позовної заяви можливе до і після відкриття провадження у справі і не є перешкодою для повторного подання позовної заяви з тими самими вимогами);

3) позовну заяву подано особою, яка не має а.ї процесуальної дієздатності (відповідно до статті 48 КАСУ а. процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь; крім того, а. процесуальна дієздатність належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади АРК, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам);

4) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (хто може бути представником і які документи можуть підтверджувати повноваження представника, визначено у статтях 56 - 58 КАСУ);

5) у провадженні цього або іншого а. суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (виявити тотожну справу у провадженні а. суду можливо за умови повноцінного функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до ЗУ "Про доступ до судових рішень" - судді нескладно буде перевірити наявність ухвали про відкриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав);

6) справа не підсудна цьому а.му суду (для застосування цієї підстави достатньо, щоб при поданні позовної заяви було порушено хоча б одне правило предметної, територіальної чи інстанційної підсудності, що визначені статтями 18 - 20 цього Кодексу. В ухвалі про повернення позовної заяви суд повинен вказати а. суд, якому підсудні вимоги позивача, або ж вказати, які саме правила підсудності необхідно врахувати при поданні позовної заяви. Якщо даному а.му суду не підсудна частина вимог позовної заяви, то суддя а. суду (однією або двома ухвалами) відкриває провадження у справі у підсудній йому частині, а щодо решти вимог - постановляє повернути позовну заяву, щоправда, без фактичного повернення позовної заяви із додатками позивачеві. Якщо ж справа не лише не належить до підсудності цього а. суду, а її взагалі не можна розглядати за правилами а. судочинства, то зазначена підстава не застосовується, - суд повинен відмовити у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАСУ).

Перелік підстав для повернення позовної заяви є вичерпним.

10. За наявності хоча б однієї із зазначених підстав суддя постановляє ухвалу про повернення позовної заяви у строк, встановлений для прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі, тобто не пізніше наступного (робочого) дня після надходження позовної заяви до а. суду (частина третя статті 107 КАСУ).

Ухвала про повернення позовної заяви викладається окремим документом (пункт 2 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ, із зазначенням конкретної підстави для її постановлення.

11. Частина четверта коментованої статті передбачає, що копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами та іншими матеріалами.

Оскільки така ухвала створює перешкоди для судового провадження у справі, то частина п'ята коментованої статті надає право оскаржити її в загальному порядку - за правилами розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ.

Ухвала про повернення позовної заяви, постановлена суддею Вищого а. суду України (у випадках, коли Вищий а. суд діє як суд першої інстанції), є остаточною й оскарженню не підлягає.

12. Жодна з підстав для повернення позовної заяви, що передбачені у коментованій статті, не позбавляє права повторного звернення з тотожним адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) до а. суду в порядку, встановленому законом (частина шоста коментованої статті). Суддя вирішуватиме питання щодо відкриття провадження в а.й справі як за новою позовною заявою.

59.Стаття 109. Відмова у відкритті провадження в а.й справі

1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в а.й справі лише, якщо:

1) заяву не належить розглядати в порядку а. судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в а.й справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від а. позову або примиренням сторін;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено а. позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

4) виключено.

2. Про відмову у відкритті провадження в а.й справі суддя постановляє ухвалу.

3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в а.й справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Ухвала про відмову у відкритті провадження в а.й справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

5. Повторне звернення тієї ж особи до а. суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

6. У разі відмови у відкритті провадження в а.й справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

1. Стаття встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в а.й справі.

2. Особа, що подає позовну заяву, повинна враховувати положення цієї статті, щоб суд не відмовив у відкритті провадження у справі за її позовною заявою. Водночас суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в а.й справі.

3. Частина перша статті передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження в а.й справі лише у трьох випадках:

1) якщо заяву не належить розглядати в порядку а. судочинства (на практиці це найпоширеніша підстава для відмови у відкритті провадження в а.й справі. Застосовуючи її, а. суд фактично вказує, що він не компетентний вирішувати вимоги заяви, оскільки відповідно до статті 19 КУ він зобов'язаний діяти в межах повноважень, встановлених законом. Зазвичай заяву не належить розглядати за правилами а. судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, або у спорі відсутній суб'єкт владних повноважень, або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до компетенції а. судів, визначеної статтею 17 з урахуванням пункту 1 статті 3, статей 4 і 21 КАСУ. Якщо в порядку а. судочинства не належить розглядати лише частину вимог позовної заяви, то суддя а. суду (однією або двома ухвалами) відкриває провадження у справі у підсудній йому частині, а щодо решти вимог - відмовляє у відкритті провадження в а.й справі за такими вимогами130);

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в а.й справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від а. позову або примиренням сторін (ця підстава означає, що справу уже вирішено судом, і вдруге заявляти тотожний а. позов не можна. Однак виявити вирішену судом тотожну справу можливо за умови повноцінного функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до ЗУ "Про доступ до судових рішень" - судді нескладно буде перевірити наявність відповідного судового рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав);

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено а. позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (відсутність однієї зі сторін у спорі і неможливість її заміни виключають провадження у справі. Однак встановити судді цей факт на етапі відкриття провадження у справі практично неможливо. Цю підставу не може бути застосовано у разі смерті посадової чи службової особи - суб'єкта владних повноважень або ліквідації органу - суб'єкта владних повноважень зі статусом юридичної особи, оскільки у цих випадках зазвичай будуть правонаступники).

Перелік цих підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. На це зайвий раз вказує слово "лише" у частині першій коментованої статті.

4. За наявності хоча б однієї із зазначених підстав суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження в а.й справі. Суддя повинен зробити це у строк, встановлений для прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі, тобто не пізніше наступного (робочого) дня після надходження позовної заяви до а. суду (частина третя статті 107 КАСУ).

Ухвала про відмову у відкритті провадження в а.й справі викладається окремим документом (пункт 3 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ, з посиланням на конкретну підставу для її постановлення.

5. Копія ухвали судді про відмову у відкритті провадження в а.й справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами та іншими матеріалами.

6. Як і ухвали про залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, ухвала про відмову у відкритті провадження в а.й справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, за правилами розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ, оскільки вона створює перешкоди для судового провадження у справі.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в а.й справі, постановлена суддею Вищого а. суду України (у випадках, коли Вищий а. суд діє як суд першої інстанції), є остаточною й оскарженню не підлягає.

7. На відміну від ухвал про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви, постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження в а.й справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї ж особи до а. суду з таким самим адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.