6. Проблематика апп.

1)Проблеми кадрового забезпечення а. судів

Становлення а.ї юстиції в Україні, завершення процесу формування системи судів а.ї юрисдикції вимагають реалізації різнопланових заходів. При цьому на сьогодні залишається актуальним та набуває першочергового значення, враховуючи специфіку сфери публічно-правових відносин, кадрове забезпечення діяльності а. судів.

У правовій державі суддям надається виключна роль, і це зрозуміло, бо на відміну від інших гілок державної влади судова влада надається судді особисто. Тому в інтересах кожної людини, суспільства і держави в цілому, щоб посади носіїв судової влади обіймали фахівці з відмінною професійною підготовкою і відповідними моральними якостями. Як зазначається в літературі, «... проблема підготовки суддівських професійних кадрів як для загальних судів, так і для спеціалізованих, є однією з найважливіших проблем реформаторських процесів в Україні» [1, 125].

Проблеми кадрового забезпечення а. судів привертали увагу науковців (Ю.С. Педько, О.Г Свида та ін.), однак потребують подальших досліджень [1, 118-131; 2, 160-173]. Таким чином, метою даної статті є науковий аналіз проблем підбору кадрів на посади суддів а. судів.

З етимологічної точки зору слово «підбір» (підбирати) означає «вишукуючи добирати, вибирати потрібне, відповідне чому-небудь» [3, 764]. У теорії управління «підбір кадрів» визначається як процес встановлення придатності кандидатів і вибір найбільш підготовленого з них для ефективного виконання функціональних обов’язків [4, 60]. Зміст процедури підбору кадрів становлять аналіз та оцінка особистісних якостей претендента, а також формулювання висновку про ступінь його відповідності вимогам конкретної посади [5, 24]. Сутність процедури підбору кадрів кандидатів на посаду судді а. суду полягає в доборі осіб, найбільш придатних до здійснення функцій судової влади в сфері публічно-правових відносин.

У п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, прийнятих в 1985 році на сьомому конгресі ООН у місті Мілані, встановлено, що особи, відібрані на судові посади, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію. Кожен метод підбору суддів має гарантувати від призначення судді з неправомірних мотивів [6, 13-18].

Процедура підбору кандидатів на посаду судді відповідає конституційним нормам, які встановлюють вимоги до кандидатів (кандидатський ценз).

Конс

7. Джерела а.-процесуального права – це офіційно-діючі нормативні акти або окремі їх положення, в яких закріплено зміст а.-процесуальної норми. Джерело а. процесуального права – це спосіб закріплення та зовнішнього вираження а. процесуальних норм; це система різних за своєю юридичною силою нормативно-правових актів, у яких закріплені ці норми. Джерела а. процесуального права вказують, де саме містяться норми права, які упорядковують поведінку учасників а. процесу, визначають їх статус та види, вичерпно описують процедуру розгляду та вирішення публічно-правових спорів, регулюють а. процес, упорядковують правовідносини, що виникають у межах цього процесу.

Свой вклад в развитие науки административно-процессуального права внесли в свое время ученые бывшего СССР, в частности, Д.Н. Бахрах, В.М. Горшнев, O.K. Застрожная, В.А. Лория, М.Я. Масленников, Н.Г. Салищева, В.Д. Сорокин и ряд других ученых. На сегодняшний день многие ученые Украины занимаются данной проблематикой, в частности, В.Б. Аверьянов, A.M. Бандурка, В.Г. Перепелюк, Н.М. Тищенко и другие. Однако им придется разрешить немало теоретических и теоретико-прикладных проблем, которые существуют в данной сфере.

Стаття 5. Законодавство про а. судочинство Предмет регулювання та цілі статті 1. Стаття визначає коло актів законодавства, що регулюють а. процес, та співвідношення між цими актами, а також загальне правило дії актів законодавства про а. судочинство у часі. 2. Завдяки обмеженню кола актів законодавства, що регулюють а. процес, досягається структурна впорядкованість законодавства про а. судочинство та зручність у користуванні ним. Склад законодавства про а. судочинство 3. Відповідно до коментованої статті законодавство про а. судочинство в Україні складається з: 1) КУ; 2) КАСУ та законів, якими вносяться зміни до нього; 3) міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ. 4. А. процес регулюється, зокрема, такими положеннями КУ, що безпосередньо стосуються судочинства: • В Україні визнається і діє принцип верховенства права. КУ має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй. Норми КУ є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КУ гарантується (стаття 8);

• Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55); • Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124); • Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні38 (стаття 127); • Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду (стаття 129). Положення КУ щодо судочинства конкретизовані у КАСУ. 5. Кодекс а. судочинства України - акт законодавства (закон), у якому кодифіковано норми а. процесуального права. Зміни до КАСУ вносяться ВРУ через прийняття законів України. Зміни включаються до тексту КАСУ. Порядок набрання чинності новими положеннями, як правило, визначається прикінцевими та перехідними положеннями закону про внесення змін. Якщо такий порядок у законі не визначено, то належить керуватися частиною другою коментованої статті. 6. Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, відповідно до статті 9 КУ статті 19 ЗУ "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року є частиною національного законодавства. Згідно з Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 року (Україна приєдналася до неї 17 вересня 1992 року) та статтями 6, 7 ЗУ "Про правонаступництво" від 12 вересня 1991 року, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР.

У п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, прийнятих в 1985 році на сьомому конгресі ООН у місті Мілані, встановлено, що особи, відібрані на судові посади, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію. Кожен метод підбору суддів має гарантувати від призначення судді з неправомірних мотивів [6, 13-18].