87. Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.

Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справ і зміцнення законності і виконання завдань а. судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обгрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Отже, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інша особа, яка бере участь у справі, і вважає винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необгрунтованими, переносить до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обгрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів.

Водночас апеляційне провадження е однією з форм що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні а. справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер — попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

88. Стаття 185. Право на апеляційне оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 2. Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції. 1. Стаття визначає коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження (суб'єкти апеляційного оскарження), і судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (предмет апеляційного оскарження). 2. Стаття не лише спрямована на реалізацію конституційного принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, установлених законом, а й покликана не допустити використання механізму оскарження для судової тяганини. Суб'єкти апеляційного оскарження 3. Право на апеляційне оскарження має кожна особа, щодо прав, свобод, інтересів та обов'язків якої суд вирішив питання. Таке право мають: 1) сторони (позивач, відповідач) і треті особи; 2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки. Правом на апеляційне оскарження наділені представники цих осіб, і не обов'язково, щоб представник брав участь у справі під час її розгляду судом першої інстанції. Представник, який бере участь в а.й справі на основі договору, може оскаржувати судові рішення, якщо таке право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності (частина друга статті 59 КАСУ). Усі названі особи мають безпосередню матеріальну і (або) процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи. 4. У переважній більшості випадків оскаржувати судове рішення буде особа, яка бере участь у справі, якщо результат розгляду її не влаштовує. Однак можливі ситуації, коли судове рішення безпосередньо стосується інтересів іншої особи, яка не брала участі у справі. Найчастіше вона дізнається про справу вже після ухвалення рішення. В ідеалі суд першої інстанції мав би залучити таку особу або надати їй можливість вступити у справу ще під час розгляду. Однак внаслідок помилки або через відсутність відомостей суд цього не зробив. Тому для захисту своїх інтересів така особа також має право на оскарження. Це ж право мають свідок, експерт, спеціаліст, перекладач щодо ухвали суду, якою визначено судові витрати, пов'язані з їх залученням (частина друга статті 98 КАСУ). Процесуальні ухвали можуть стосуватися інтересів й інших осіб, окрім тих, що беруть участь у справі, при вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням доказів, забезпеченням а. позову, зверненням судового рішення до виконання, тому й такі особи наділені правом на оскарження судового рішення у частині, що стосується їхніх інтересів. 5. Для справ щодо оскарження нормативно-правових актів передбачено особливість. У таких справах право оскаржити судове рішення надано лише особам, які брали участь у справі, інакше апеляційний суд був би завалений апеляційними скаргами осіб, які під час провадження у суді першої інстанції не виявили бажання взяти участь у справі і не добивалися результату, який би їх влаштовував. Тому в а.й справі щодо оскарження нормативно-правових актів запроваджено обов'язкове розміщення оголошення в офіційному друкованому виданні про відкриття провадження. Це потрібно для того, щоб кожна заінтересована особа могла взяти участь у розгляді справи судом першої інстанції, якщо вона того бажає. Однак якщо така особа не виявила бажання взяти участь у справі, вона втрачає право на апеляційне оскарження незалежно від того, зачіпає чи ні судове рішення її інтереси. Апеляційна скарга такої особи залишається без розгляду (частина шоста статті 171 КАСУ). Заінтересована особа, яка не брала участі у справі, усе ж може оскаржити судове рішення у такій справі, якщо відповідного оголошення не було зроблено у встановленому порядку. Предмет апеляційного оскарження 6. Предметом апеляційного оскарження є насамперед судові рішення, якими закінчено провадження в суді першої інстанції (наприклад, постанови по суті справи, ухвали про залишення а. позову без розгляду, про закриття провадження в а.й справі). У КАСУ визначено ще низку інших ухвал, які може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції. 7. Загальним є правило, що в апеляційному порядку може бути оскаржено будь-яку постанову суду, яка не набрала законної сили (у тому числі часткову постанову та додаткову постанову). Виняток встановлено лише для деяких постанов а. суду у виборчих спорах та спорах, пов'язаних з процесом референдуму (частини третя і четверта статті 177 КАСУ), оскільки відтягування набрання законної сили постановами через подання апеляційної скарги може позбавити сенсу судовий захист у таких а. справах (після виборів чи референдуму він уже втрачає значення). 8. Право на апеляційне оскарження будь-яких ухвал а. суду закладало б можливість зловживати цим правом з метою затягнути процес - заявляти необґрунтовані клопотання й оскаржувати ухвали про відмову в задоволенні таких клопотань. Тому законодавець обмежив коло ухвал, які може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від постанови суду. Згідно з КАСУ, такими є ухвали: 1) про залишення позовної заяви без руху (частина п'ята статті 108); 2) про повернення позовної заяви (частина п'ята статті 108); 3) про відмову у відкритті провадження в а.й справі (частина четверта статті 109); 4) щодо141 передачі а.ї справи з одного а. суду до іншого (частина третя статті 22); 5) щодо забезпечення доказів (частини п'ята і сьома статті 75); 6) про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку (частина третя статті 102); 7) щодо забезпечення а. позову (частина шоста статті 118); 8) про залишення позовної заяви без розгляду (частина друга статті 155); 9) про зупинення провадження у справі (частина четверта статті 156); 10) про закриття провадження у справі (частина третя статті 157); 11) щодо судових витрат (частина друга статті 98); 12) про відмову в ухваленні додаткового судового рішення (частина п'ята статті 168); 13) щодо внесення виправлень у судове рішення (частина третя статті 169); 14) щодо роз'яснення судового рішення (частина шоста статті 170); 15) щодо звернення постанови до негайного виконання (частина четверта статті 256); 16) щодо виправлення помилки у виконавчому листі, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом (частина п'ята статті 259); 17) щодо видачі дубліката виконавчого листа (частина третя статті 260); 18) щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (частина четверта статті 261); 19) щодо визнання мирової угоди, укладеної на стадії виконання судового рішення (частина п'ята статті 262); 20) щодо прийняття відмови стягувача від примусового виконання (частина п'ята статті 262); 21) щодо відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 263); 22) щодо заміни сторони виконавчого провадження (частина третя статті 264); 23) щодо повороту виконання судового рішення (частина п'ята статті 265); а також: 24) окремі ухвали (частина третя статті 166); 25) додаткові ухвали (частина п'ята статті 168), однак лише стосовно питань, ухвали з яких може бути оскаржено. У разі надходження апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, суд першої інстанції, не зупиняючи провадження у справі, направляє таку апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції разом із копіями відповідної ухвали та документів, оскільки питання щодо прийняття апеляційної скарги вирішує суд апеляційної інстанції. Отримавши таку апеляційну скаргу суддя-доповідач суду апеляційної чи касаційної інстанції відмовляє у відкритті провадження, керуючись статтями 185, 189 КАСУ (див. пункт 22 постанови Пленуму Вищого а. суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду а. справ" від 6 березня 2008 року N 2). 9. Як постанову, так і ухвалу суду першої інстанції може бути оскаржено повністю (якщо особа вважає всі твердження чи висновки суду хибними) або частково (якщо особа вважає лише окремі твердження чи висновки суду неправильними). Підстави для апеляційного оскарження 10. Хоч коментована стаття і не визначає підстав для апеляційного оскарження, але з положень статей 201 - 204 цієї глави можна зробити висновок, що такими підставами можуть бути помилки суду першої інстанції як у питаннях факту (встановлення обставин у справі), так і в питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права). Якщо їх деталізувати, то оскаржити судове рішення в апеляційному порядку можна з таких підстав: 1) неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам у справі; 4) вирішення не всіх позовних вимог або питань; 5) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, або правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 6) справу розглянуто і вирішено у першій інстанції неповноважним складом суду; 7) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 8) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу. 11. Якщо недоліки судового рішення першої інстанції можна усунути ухваленням додаткового судового рішення (стаття 168), виправленням описки чи очевидної арифметичної помилки у судовому рішенні (стаття 169), роз'ясненням судового рішення (стаття 170 КАСУ), тоді доцільно застосовувати саме ці механізми, а не апеляційне оскарження. За наявності обставин, що об'єктивно існували на момент вирішення а.ї справи в суді першої інстанції, але не були відомі і не могли бути відомі суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі, така особа може використати механізм перегляду справи за нововиявленими обставинами (глава IV розділу IV КАСУ), а не апеляційне оскарження.

Стаття 186. Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається до а. суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

4. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

89.Стаття 184. Суд апеляційної інстанції

1. Судом апеляційної інстанції в а. справах є апеляційний а. суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий а. суд (місцевий загальний суд як а. суд чи окружний а. суд), що ухвалив рішення.

2. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, судом апеляційної інстанції є Вищий а. суд України.

1. Стаття встановлює інстанційну і територіальну підсудність а. справ, рішення у яких оскаржені в апеляційному порядку. Вона дає можливість визначити, до якого а. суду здійснюється апеляційне оскарження судових рішень в а. справах.

2. У КАСУ загалом дотримано принцип "судова ланка = судова інстанція", за якого кожна ланка а. судів виконує функції лише однієї інстанції - першої, апеляційної чи касаційної. Такий підхід сприяє інстанційній спеціалізації суддів судів різних ланок, що позитивно позначається на якості розгляду і вирішення а. справ. Лише в окремих категоріях спорів, що виникають у ході виборчого процесу чи процесу референдуму, законодавець відійшов від цього принципу, виходячи з швидкоплинності цих процесів та необхідності якнайшвидше досягнути стану юридичної визначеності у відповідних відносинах.

3. Судами апеляційної інстанції в а. справах є 7 апеляційних а. судів: Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський, Харківський апеляційні а. суди. У їхньому найменуванні використовується назва міста, де ці суди знаходяться. При цьому апеляційні а. суди є судами апеляційної інстанції як щодо місцевих (окружних) а. судів, так і щодо місцевих загальних судів, якщо вони діють як а. суди.

У справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії (крім її рішень, дій чи бездіяльності щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму), члена цієї комісії, розглянутих окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружним адміністративним судом міста Києва), судом апеляційної інстанції є Вищий а. суд України (частина друга коментованої статті, частина шоста статті 177 КАСУ).

4. Безпосередній розгляд а.ї справи в суді апеляційної інстанції здійснюють колегії у складі трьох суддів (частина третя статті 24 КАСУ).

5. Апеляційні а. суди утворені відповідно до принципу територіальності, тому їхня юрисдикція поширюється на певну територію. Апеляційне оскарження здійснюється до апеляційного а. суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий суд, що ухвалив судове рішення. Межі територіальної юрисдикції апеляційних а. судів визначено Указом Президента України "Про утворення місцевих та апеляційних а. судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" від 16 листопада 2004 року:

1) Дніпропетровський апеляційний а. суд - Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області;

2) Донецький апеляційний а. суд - Донецька, Луганська області;

3) Київський апеляційний а. суд - Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ;

4) Львівський апеляційний а. суд - Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області;

5) Одеський апеляційний а. суд - Миколаївська, Одеська, Херсонська області;

6) Севастопольський апеляційний а. суд - Автономна Республіка Крим, місто Севастополь;

7) Харківський апеляційний а. суд - Полтавська, Сумська, Харківська області.

6. Відповідно до пунктів 5 і 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ до початку діяльності апеляційного а. суду підсудні йому а. справи розглядали відповідний апеляційний загальний суд або апеляційний господарський суд залежно від категорії справи.

90.Стаття 196. Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні

1. Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. 2. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та заперечень на неї. 3. Для надання пояснень, а також у судових дебатах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - інші особи, які беруть участь у справі. 4. Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. 5. Після закінчення перевірки підстав для апеляційного перегляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. 1. Апеляційний розгляд а.ї справи суд здійснює в порядку усного (у судовому засіданні) або письмового провадження. Стаття визначає особливості розгляду справи судом апеляційної інстанції у судовому засіданні. 2. Процедура апеляційного розгляду повинна відповідати завданням апеляційного провадження, а тому вона дещо відрізняється від тієї, що встановлена в суді першої інстанції. Застосування судом апеляційної інстанції правил щодо розгляду справи в суді першої інстанції 3. Відповідно до частини першої коментованої статті, що стосується апеляційного розгляду в порядку як усного, так і письмового провадження, апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених для апеляційної інстанції. Це означає, що під час апеляційного розгляду справи суд повинен керуватися правилами цієї глави, насамперед статей 193 - 197 КАСУ, що безпосередньо стосуються процедури апеляційного розгляду. А з питань, що не врегульовані цими правилами, належить керуватися положеннями глави 3 розділу III КАСУ, зокрема, йдеться про положення стосовно роз'яснення прав і обов'язків учасникам а. процесу, дослідження доказів тощо. 4. За коментованою статтею особливості апеляційного розгляду в судовому засіданні, порівняно з судовим розглядом у першій інстанції, полягають, зокрема, у: 1) складі суду - апеляційний розгляд завжди здійснює колегія з трьох суддів; 2) наслідках неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, - таке неприбуття не перешкоджає розглядові справи, але якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь в судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, та вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи; 3) змісті доповіді судді-доповідача - він повідомляє в необхідному обсязі про зміст оскарженого судового рішення, апеляційної скарги та заперечень на неї; 4) порядку виступу осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень та в судових дебатах - першій суд надає слово особі, яка подала апеляційну скаргу; якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач; далі суд надає слово особам, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - іншим особам, які беруть участь у справі. Тобто тут дотримано той самий принцип, що й у суді першої інстанції, - той, хто ініціював провадження, виступає першим, але ініціатори провадження у першій інстанції та в апеляційній інстанції можуть відрізнятися.

Стаття 205. Судові рішення суду апеляційної інстанції

1. Розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін;

2) зміни ухвали суду першої інстанції;

3) скасування судового рішення і постановлення нової ухвали;

4) скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;

5) визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі;

6) скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

3. З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали.

4. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і 167 цього Кодексу.

1. Стаття визначає види судових рішень, що може ухвалювати суд апеляційної інстанції. Стаття також бланкетно, з посиланням на статті 160 і 167 КАСУ, визначає порядок ухвалення, проголошення рішення суду апеляційної інстанції, видачі або направлення його копії особам, які беруть участь у справі.

2. Метою цієї статті є розрізнення судових рішень залежно від того, чи суд вирішує у них вимоги позовної заяви, чи інші питання. Таке розрізнення дає можливість на законодавчому рівні встановити певні особливості таких рішень. Стаття також спрямована на забезпечення принципів відкритості та гласності, відповідно до яких проголошення судового рішення є відкритим для осіб, які беруть участь у справі, та громадськості, і ніхто не може бути позбавлений інформації щодо судових рішень, ухвалених у його чи її справі (стаття 12 КАСУ).

3. Коментована стаття розрізняє судові рішення, які суд ухвалює:

1) при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження і в процесі апеляційного провадження - ухвали (частина третя);

2) за наслідками розгляду апеляційної скарги - ухвали і постанови (частини перша та друга).

4. Суд апеляційної інстанції приймає постанову у разі:

1) зміни постанови суду першої інстанції (пункт 2 статті 198 КАСУ);

2) скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової постанови, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги (пункт 3 статті 198 КАСУ).

Постанова завжди стосується одночасно вимог апеляційної скарги і позовної заяви.

У всіх інших випадках за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу (пункти 1, 4 - 6 статті 198, стаття 199 КАСУ).

5. Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження і в процесі апеляційного провадження постановляє ухвали, які викладаються у письмовій формі з дотриманням вимог частини першої статті 165 КАСУ щодо змісту ухвали. Ухвали, які суд постановляє під час апеляційного розгляду у судовому засіданні, зазвичай є усними і постановляються на місці без виходу до нарадчої кімнати, проголошуються судом негайно і заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання. Усна ухвала складається з висновку суду та мотивів, з яких суд дійшов цього висновку (частина друга статті 165 КАСУ).

Якщо в ході апеляційного розгляду суд не може вирішити якогось питання процесуального характеру на місці, він виходить до нарадчої кімнати і постановляє ухвалу там, виклавши її у письмовій формі у вигляді окремого документа. Ухвалу повинен постановити і підписати склад суду, який розглядає справу. Ухвалу, постановлену в процесі апеляційного розгляду в нарадчій кімнаті, суд повинен проголосити у судовому засіданні негайно після постановлення та виходу з нарадчої кімнати (останній абзац частини четвертої, частини п'ята і сьома статті 160 КАСУ).

Але в будь-якому разі окремим документом завжди належить викладати ухвали про:

1) залишення апеляційної скарги без руху;

2) повернення апеляційної скарги;

3) відкриття апеляційного провадження чи відмову у цьому;

4) інших питань, що визначені частиною четвертою статті 160 КАСУ.

6. Судові рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги завжди викладаються у письмовій формі: ухвали - з урахуванням вимог статті 206, а постанови - статті 207 КАСУ. Такі постанови й ухвали суд апеляційної інстанції постановляє іменем України (частина перша статті 14 КАСУ).

Якщо а. справа є складною і виготовлення постанови може зайняти тривалий час, як виняток, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк до п'яти днів з дня закінчення розгляду справи (частина четверта коментованої статті). При цьому суд повинен невідкладно скласти короткий варіант постанови у вигляді вступної та резолютивної частин постанови (пункт 1, 4 статті 207 КАСУ), який підписується всім складом суду. Це правило стосується лише постанови.

7. Після прийняття і підписання постанови (у повному чи, як виняток, скороченому варіанті) суд повертається з нарадчої кімнати і головуючий прилюдно проголошує постанову в тому самому засіданні, в якому закінчився апеляційний розгляд справи.

8. Частина восьма статті 160 КАСУ дає можливість суду апеляційної інстанції внести виправлення до свого рішення (постанови чи ухвали) невідкладно після того, як воно буде виготовлене (роздруковане). Такі виправлення вносяться безпосередньо до судового рішення із застереженням, підписаним суддями, які ухвалили рішення.

9. Рішення суду апеляційної інстанції (постанова чи ухвала) проголошується головуючим прилюдно негайно після повернення суду в судове засідання з нарадчої кімнати. Якщо апеляційний розгляд або його частина відбувалися у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення (частина дев'ята статті 12 КАСУ) або з упущенням відомостей, заради нерозголошення яких проводилося закрите судове засідання.

10. Після проголошення рішення суду апеляційної інстанції головуючий у судовому засіданні з'ясовує, чи зрозумілий зміст рішення та порядок і строк його оскарження особам, які беруть участь у справі. Якщо щось є незрозумілим, головуючий роз'яснює у необхідній частині зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

11. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови (частина третя статті 160 КАСУ), суд апеляційної інстанції після такого проголошення зобов'язаний повідомити особам, які беруть участь у справі, час і місце у межах п'ятиденного строку, коли і де вони зможуть одержати копію постанови у повному обсязі.

12. Особи, які беруть участь у справі, мають право безкоштовно отримати в суді апеляційної інстанції копію постанови чи ухвали суду невідкладно після її проголошення або за їх бажанням в будь-який інший час після цього, поки справа знаходиться в а.му суді апеляційної інстанції. Про видачу копії судового рішення робиться відмітка у справі із зазначенням дати видачі.

13. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Якщо особа, яка бере участь у справі, діяла через представника, то достатньо копію рішення надіслати представникові, оскільки одержання копії рішення представником презумує одержання копії рішення й особою, яку він - представник - представляє.

14. У разі відкладення виготовлення постанови у повному обсязі (частина третя статті 160 КАСУ) суд повинен надіслати копію повної постанови всім особам, які беруть участь у справі й у визначений судом час не скористалися правом одержати копію судового рішення, без урахування того, чи були вони присутні у судовому засіданні. Суд повинен зробити це не пізніше наступного робочого дня після виготовлення постанови у повному обсязі.

15. Якщо апеляційний розгляд відбувся в порядку письмового провадження, то способом доведення судового рішення до відома осіб, які беруть участь у справі, є не проголошення судового рішення, а направлення їм його копії. Копія постанови або ухвали суду апеляційної інстанції надсилається кожній особі, яка бере участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання усіма суддями колегії (частина третя статті 197 КАСУ).