91. Поняття, мета та завдання касаційного провадження.

Стаття 211 КАСУ визначає коло осіб, які мають право на касаційне оскарження (суб'єкти касаційного оскарження), судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку (предмет касаційного оскарження), а також підстави для такого оскарження. Стаття спрямована не лише на реалізацію конституційного принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, установлених законом, а й покликана не допустити використання механізму оскарження для судової тяганини.

Право на касаційне оскарження мають ті самі особи, що мають право й на апеляційне оскарження, тобто це особи, чиїх прав, свободи, інтересів чи обов'язків безпосередньо стосується судове рішення. Таким чином, таке право мають: 1) сторони (позивач, відповідач) і треті особи; 2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки. Правом на касаційне оскарження наділені також представники цих осіб, і не обов'язково, щоб представник брав участь у справі під час її розгляду судом першої і (або) апеляційної інстанцій. Представник, який бере участь в а.й справі на основі договору, може оскаржувати судові рішення, якщо таке право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності (частина друга статті 59 КАСУ).

Предметом касаційного оскарження можуть бути постанови та ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції. Постанови й ухвали суду першої інстанції можуть бути переглянуті у касаційному порядку лише після їх перегляду в суді апеляційної інстанції. У касаційному порядку може бути оскаржено не кожну ухвалу. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку самостійно, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі, тобто це ухвали про: 1) залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху; 2) повернення позовної заяви (апеляційної скарги); 3) відмову у відкритті провадження в а.й справі (апеляційного провадження); 4) залишення позовної заяви (заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги) без розгляду; 5) зупинення провадження у справі (апеляційного провадження); 6) закриття провадження у справі (апеляційного провадження).

Підставами для касаційного оскарження є: 1) застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; 2) незастосуванні норми, яку належало застосувати; 3) наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.

Подання касаційної скарги без посилання на порушення норм матеріального чи процесуального права є підставою для залишення її без руху (пункт 4 частини другої статті 213, частина шоста статті 214 КАСУ).

Процесуальний порядок розгляду касаційної скарги.

Касаційна скарга подається безпосередньо до а. суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ  — з дня складення постанови в повному обсязі.

Касаційна скарга, подана після закінчення встановленого строку, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до а. суду касаційної інстанції. Отримавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 213 КАСУ, суддя-доповідач у п’ятиденний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу.

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження:

1) з’ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

2) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов’язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до касаційного розгляду.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п’яти суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених КАСУ щодо касаційного розгляду справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними пояснення дають особи, які приєдналися до касаційної скарги, а потім — інші особи, які беруть участь у справі. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень — без змін;

2) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;

3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження;

6) скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

92.Стаття 211. Право на касаційне оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. 3. Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. 1. Стаття визначає коло осіб, які мають право на касаційне оскарження (суб'єкти касаційного оскарження), судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку (предмет касаційного оскарження), а також підстави для такого оскарження. 2. Стаття спрямована не лише на реалізацію конституційного принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, установлених законом, а й покликана не допустити використання механізму оскарження для судової тяганини. 3. Право на касаційне оскарження мають ті самі особи, що мають право й на апеляційне оскарження, тобто це особи, чиїх прав, свободи, інтересів чи обов'язків безпосередньо стосується судове рішення. Таким чином, таке право мають: 1) сторони (позивач, відповідач) і треті особи; 2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки. Правом на касаційне оскарження наділені також представники цих осіб, і не обов'язково, щоб представник брав участь у справі під час її розгляду судом першої і (або) апеляційної інстанцій. Представник, який бере участь в а.й справі на основі договору, може оскаржувати судові рішення, якщо таке право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності (частина друга статті 59 КАСУ). Усі названі особи мають безпосередню матеріальну і (або) процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи. 4. У переважній більшості випадків оскаржувати судове рішення буде особа, яка бере участь у справі, якщо її не влаштовує результат розгляду і для такого оскарження є підстави. Однак можливі ситуації, коли судове рішення безпосередньо стосується інтересів іншої особи, яка не брала участі у справі. Найчастіше вона дізнається про справу вже після ухвалення рішення. В ідеалі суди першої і апеляційної інстанції мали б залучити таку особу або надати їй можливість вступити у справу ще під час розгляду. Однак внаслідок помилки або через відсутність відомостей вони цього не зробили. Тому для захисту своїх інтересів така особа також має право на оскарження. 5. Для справ щодо оскарження нормативно-правових актів передбачено особливість. У таких справах право оскаржити судове рішення надано лише особам, які брали участь у справі. Тому в а.й справі щодо оскарження нормативно-правових актів запроваджене обов'язкове розміщення оголошення в офіційному друкованому виданні про відкриття провадження. Це потрібно для того, щоб кожна заінтересована особа могла взяти участь у розгляді справи судом першої інстанції, якщо вона того бажає. Однак якщо така особа не виявила бажання взяти участь у справі, вона втрачає право на касаційне оскарження, незалежно від того, зачіпає чи ні судове рішення її інтереси. Касаційна скарга такої особи залишається без розгляду (частина шоста статті 171 КАСУ). Заінтересована особа, яка не брала участі у справі, усе ж може оскаржити судове рішення у такій справі, якщо відповідного оголошення не було зроблено у встановленому порядку. 6. Предметом касаційного оскарження можуть бути постанови та ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції. Постанови й ухвали суду першої інстанції можуть бути переглянуті у касаційному порядку лише після їх перегляду в суді апеляційної інстанції. У касаційному порядку може бути оскаржено не кожну ухвалу. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку самостійно, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі, тобто це ухвали про: 1) залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху; 2) повернення позовної заяви (апеляційної скарги); 3) відмову у відкритті провадження в а.й справі (апеляційного провадження); 4) залишення позовної заяви (заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги) без розгляду; 5) зупинення провадження у справі (апеляційного провадження); 6) закриття провадження у справі (апеляційного провадження). Як такі, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а отже, підлягають касаційному оскарженню, необхідно розглядати також ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки така ухвала за змістом перешкоджала би подальшому спрямуванню справи до суду касаційної інстанції (див. пункт 26 постанови Пленуму Вищого а. суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду а. справ" від 6 березня 2008 року N 2). За відсутності права на касаційне оскарження таких ухвал суди апеляційної інстанції могли б замкнути рух справи між двома інстанціями - першою й апеляційною. Тому, за роз'ясненням Вищого а. суду України, у разі відкриття касаційного провадження за скаргою на таку ухвалу і витребування справи із суду першої чи апеляційної інстанцій цей суд має відкласти розгляд справи, якщо такий розпочато, та негайно надіслати справу до суду касаційної інстанції для перегляду в касаційному порядку раніше ухвалених судових рішень. 7. Виходячи з швидкоплинності виборчого процесу та процесу референдуму, законодавець встановив виняток: рішення а. судів у справах, пов'язаних з виборами чи референдумом, особливості провадження у яких визначено статтями 172 - 179 КАСУ, не може бути оскаржено у касаційному порядку. Для таких рішень передбачено лише апеляційний порядок оскарження, тобто рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними (див. частину дев'яту статті 177 КАСУ). 8. На відміну від апеляційного оскарження, підставами касаційного оскарження відповідно до частини третьої коментованої статті можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише у питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права), але не в питаннях факту. Порушення норм права може виявлятися у: 1) застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; 2) незастосуванні норми, яку належало застосувати; 3) наданні застосованій нормі неправильного тлумачення. 9. Подання касаційної скарги без посилання на порушення норм матеріального чи процесуального права є підставою для залишення її без руху (пункт 4 частини другої статті 213, частина шоста статті 214 КАСУ). 10. Якщо недоліки судового рішення першої та апеляційної інстанцій можна усунути ухваленням додаткового судового рішення (стаття 168), виправленням описки чи очевидної арифметичної помилки у судовому рішенні (стаття 169), роз'ясненням судового рішення (стаття 170 КАСУ), тоді доцільно застосовувати саме ці механізми, а не оскарження судового рішення. За наявності обставин, що об'єктивно існували на момент вирішення а.ї справи в суді першої або апеляційної інстанції, але не були відомі і не могли бути відомі суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі, така особа може використати механізм перегляду справи за нововиявленими обставинами (глава IV розділу IV КАСУ), а не оскарження судового рішення.

Стаття 212. Порядок і строки касаційного оскарження

1. Касаційна скарга подається безпосередньо до а. суду касаційної інстанції.

2. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

1. Стаття визначає порядок касаційного оскарження судових рішень і встановлює строк для реалізації права на таке оскарження, а також наслідки його недотримання.

2. Стаття обмежує можливість касаційного оскарження судового рішення строком, після завершення якого судове рішення у справі має залишатися стабільним.

3. Касаційну скаргу належить подавати безпосередньо до а. суду касаційної інстанції - Вищого а. суду України. "Безпосередньо" не означає, що особа не може надіслати її поштою. Йдеться про те, що на відміну від апеляційного провадження немає потреби подавати скаргу через а. суд, що вирішив справу, оскільки касаційне оскарження ніяким чином уже не впливає на набрання законної сили судовим рішенням: рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

4. Касаційна скарга і додатки до неї повинні відповідати вимогам статті 214 КАСУ.

5. Строк касаційного оскарження становить один місяць після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції (тобто з моменту проголошення), а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення постанови в повному обсязі. У частині другій коментованої статті визначено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Цей Кодекс визначає винятки не щодо строку, а щодо судових рішень, на які може бути подано скаргу (див. статтю 211 КАСУ).

6. Пропущення строку, встановленого для подання касаційної скарги, є перешкодою для касаційного перегляду, окрім випадків, коли суд касаційної інстанції (у колегіальному складі) за заявою особи, яка її подала, визнав поважними причини пропущення таких строків і поновив строк на оскарження (стаття 102 КАСУ). Заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції розглядає за умови надходження касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 214 КАСУ за відсутності заяви (клопотання) про поновлення такого строку суддя-доповідач ще на етапі вирішення питання про відкриття касаційного провадження своєю ухвалою повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку на касаційне оскарження.

93.Стаття 221. Касаційний розгляд справи у судовому засіданні

1. Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п'яти суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

2. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними пояснення дають особи, які приєдналися до касаційної скарги, а потім - інші особи, які беруть участь у справі. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

4. Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

1. Касаційний розгляд а.ї справи суд здійснює в порядку усного (у судовому засіданні) або письмового провадження. Стаття визначає особливості розгляду справи судом касаційної інстанції у судовому засіданні.

2. Процедура касаційного розгляду повинна відповідати завданням касаційного провадження, а тому вона дещо відрізняється від тієї, що встановлена в суді першої інстанції.

Застосування судом касаційної інстанції правил щодо розгляду справи в суді першої інстанції

3. Відповідно до частини першої коментованої статті, що стосується касаційного розгляду в порядку як усного, так і письмового провадження, касаційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених для касаційної інстанції. Це означає, що під час касаційного розгляду справи суд повинен керуватися правилами цієї глави, насамперед статей 218 - 220, 221 - 222 КАСУ, що безпосередньо стосуються процедури касаційного розгляду. А з питань, що не врегульовані цими правилами, належить керуватися положеннями глави 3 розділу III КАСУ, зокрема, йдеться про положення стосовно роз'яснення прав і обов'язків учасникам а. процесу тощо.

4. За коментованою статтею особливості касаційного розгляду в судовому засіданні, порівняно із судовим розглядом у першій інстанції, полягають, зокрема, у:

1) складі суду - касаційний розгляд завжди здійснює колегія у складі не менше п'яти суддів;

2) наслідках неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, - таке неприбуття не перешкоджає розглядові справи;

3) змісті доповіді судді-доповідача - він повідомляє в необхідному обсязі про зміст оскаржених судових рішень, касаційної скарги та заперечень на неї;

4) порядку виступу осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень - першій суд надає слово особі, яка подала касаційну скаргу; якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач; далі суд надає слово особам, які приєдналися до касаційної скарги, а потім - іншим особам, які беруть участь у справі. Тобто тут дотримано той самий принцип, що й у суді першої інстанції, - той, хто ініціював провадження, виступає першим, але ініціатори провадження у першій інстанції та в касаційній інстанції можуть відрізнятися. Особи, які беруть участь у справі, мають право з дозволу головуючого відреагувати репліками на пояснення інших осіб;

5) складових частинах судового засідання - дослідження доказів та судові дебати у ньому не проводяться, зважаючи на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 220 КАСУ.

94.Стаття 210. Суд касаційної інстанції

1. Судом касаційної інстанції в а. справах є Вищий а. суд України. 1. Стаття визначає судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, який відповідає за здійснення касаційного провадження в а. справах. Оскільки одним із завдань касаційного провадження є забезпечення однакового застосування законів судами відповідної юрисдикції, стаття наділяє функціями суду касаційної інстанції в а. справах лише один суд - Вищий а. суд України. Вищий а. суд України - вищий судовий орган у системі а. судів 2. Відповідно до частини третьої статті 125 КУ вищими судовими органами у системі спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Згідно зі статтею 38 ЗУ "Про судоустрій України", у системі а. судів вищим судовим органом є Вищий а. суд України, який є третьою ланкою після місцевих а. судів і апеляційних а. судів. 3. Вищий а. суд України було утворено Указом Президента України "Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий а. суд України" від 1 жовтня 2002 року144, але свою судову діяльність він почав здійснювати з набранням чинності КАСУ, тобто з 1 вересня 2005 року. 4. У листопаді 2002 року Президент України підписав Указ145, яким було затверджено кількісний склад Вищого а. суду України - 65 суддів. Зважаючи на велике навантаження, згодом його було збільшено, і сьогодні у складі Вищого а. суду України передбачено 97 суддівських посад. 5. Вищий а. суд України знаходиться у місті Києві, його поштова адреса: вул. Московська, 8, корп. 5, м. Київ, 01010. Повноваження Вищого а. суду України 6. Вищий а. суд України є судом касаційної інстанції і здійснює перегляд за касаційними скаргами судових рішень в а. справах. Також Вищий а. суд України, як виняток, є судом першої й останньої інстанції у справах щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, скасування реєстрації кандидата на пост Президента України. Крім того, Вищий а. суд України є судом апеляційної й останньої інстанції у справах щодо рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, за винятком тих, що стосуються встановлення результатів виборів або всеукраїнського референдуму. Окрім здійснення судових повноважень, Вищий а. суд України також вивчає та узагальнює судову практику, аналізує судову статистику, а також надає методичну допомогу та рекомендаційні роз'яснення судам нижчого рівня з метою однакового застосування законодавства в межах відповідної судової юрисдикції. Судові палати Вищого а. суду України 7. Відповідно до частини третьої статті 38 ЗУ "Про судоустрій України" у вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. 8. Сьогодні у Вищому а.му суді діють такі судові палати: 1) з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб; 2) з розгляду справ за зверненнями фізичних осіб; 3) з розгляду справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби; 4) з розгляду справ, що виникають з податкових відносин. Судові палати, крім забезпечення розгляду відповідних справ у складі колегій суддів, аналізують судову статистику та узагальнюють судову практику у справах, віднесених до компетенції палати.

Стаття 214. Прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції

1. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до а. суду касаційної інстанції в порядку, встановленому частиною третьою статті 15^1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. 2. Отримавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 213 цього Кодексу, суддя-доповідач у дводенний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, та витребовує справу, яка має бути надіслана до суду касаційної інстанції протягом п'яти днів з дня отримання відповідної ухвали. 3. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку касаційного оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку. 4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку а. судочинства; 2) справа не переглядалася в апеляційному порядку; 3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення; 4) є ухвала про відмову у задоволенні касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення. 5. Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції. 6. До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу. 1. Стаття визначає дії, які вчиняються в а.му суді касаційної інстанції, після надходження касаційної скарги. Зокрема, стаття у загальному вигляді регламентує порядок вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження. 2. Стаття спрямована на забезпечення неупередженого розподілу судових справ в а.му суді касаційної інстанції та на відкриття касаційного провадження за відсутності перешкод для цього. 3. Касаційна скарга, що надійшла до а. суду касаційної інстанції, реєструється в день її надходження до а. суду касаційної інстанції у відповідному підрозділі апарату суду. Не пізніше наступного робочого дня після реєстрації апарат суду повинен передати скаргу разом із усіма доданими матеріалами судді-доповідачу, який визначається у порядку черговості, встановленому з урахуванням спеціалізації суддів, розрахункових норм часу, необхідного для розгляду справ, і поправних коефіцієнтів до них. 4. Суддя-доповідач не пізніше п'яти днів після одержання ним касаційної скарги повинен вирішити питання щодо відкриття касаційного провадження. 5. Якщо касаційну скаргу подано без додержання встановлених статтею 213 КАСУ вимог щодо форми, структури касаційної скарги та додатків до неї або не сплачено судовий збір у належному розмірі чи відсутнє підтвердження про це, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення скарги без руху. В ухвалі суддя-доповідач вказує на недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунуті у встановлений строк, суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги (частина шоста коментованої статті). Якщо особа подала касаційну скаргу з пропущенням строку касаційного оскарження, суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у разі відсутності заяви (клопотання) особи, яка її подала, про поновлення цього строку. Пропущення строку касаційного оскарження за наявності заяви (клопотання) про його поновлення не є перешкодою для відкриття касаційного провадження, але суд касаційної інстанції (але вже у колегіальному складі) може залишити касаційну скаргу без розгляду за відсутності поважних причин пропущення цього строку (частина третя статті 212 КАСУ). За аналогією із процесом у суді першої інстанції (стаття 108 КАСУ) суддя-доповідач своєю ухвалою повертає касаційну скаргу також, якщо: 1) особа, яка її подала, до відкриття касаційного провадження подала заяву про відкликання касаційної скарги; 2) касаційну скаргу подано особою, яка не має а.ї процесуальної дієздатності; 3) касаційну скаргу від імені особи, яка бере участь у справі, подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. 6. За частиною четвертою коментованої статті суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) справа не підлягає касаційному розгляду за правилами а. судочинства (наприклад, оскаржено судове рішення, яке не може бути предметом касаційного оскарження відповідно до статті 211 КАСУ; також ця підстава була важливою для перехідного періоду, коли багато рішень у справах, розглянутих за правилами цивільного чи господарського судочинства, після набрання чинності КАСУ помилково оскаржувалися за правилами а. судочинства); 2) справа не переглядалася в апеляційному порядку (суд касаційної інстанції не може переглядати рішення суду першої інстанції, якщо воно не було предметом оскарження і перегляду у суді апеляційної інстанції); 3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення (тобто відмова особи від касаційної скарги і закриття у зв'язку з цим провадження відповідно до статті 218 КАСУ перешкоджає цій особі повторно звернутися з касаційною скаргою на те рішення, що вона оскаржувала раніше); 4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи (залишення касаційної скарги без задоволення) або про відмову їй у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення (ця підстава не повинна застосовуватися, коли суд касаційної інстанції спочатку відмовив у відкритті касаційного провадження через те, що справу не було переглянуто в апеляційному порядку, а потім цю справу все-таки було переглянуто в апеляційній інстанції); За аналогією зі статтею 109 КАСУ суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження також, якщо наступила смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із касаційною скаргою, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. 7. У разі залишення касаційної скарги без руху копія ухвали про це направляється особі, яка подала касаційну скаргу. Якщо ж касаційну скаргу буде повернуто або буде відмовлено у відкритті касаційного провадження, особі, яка подавала касаційну скаргу, суд направляє копію ухвали про це разом з доданими до скарги матеріалами, але касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції і зберігається разом з відповідною ухвалою. Інші особи, які беруть участь у справі, про такі судові рішення не повідомляються, оскільки касаційне провадження не розпочалося. 8. За відсутності зазначених вище перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження й одночасно витребовує а. справу з а. суду, в якому вона знаходиться. Попереднє регулювання 9. Перша редакція коментованої статті не передбачала чітких підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, а тому вимагала застосування за аналогією правил, встановлених у суді першої інстанції, чого виявилося недостатньо. У чинній редакції переважно усунуто зазначені прогалини, а також збільшено строк для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження з трьох до п'яти днів, виходячи з того, що навантаження на суд касаційної інстанції виявилося більшим, ніж очікувалося спочатку.

Стаття 230. Судові рішення суду касаційної інстанції

1. Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін;

2) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;

3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження;

6) скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

2. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

3. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали.

4. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і 167 цього Кодексу.

1. Стаття визначає види судових рішень, що може ухвалювати суд касаційної інстанції. Стаття також бланкетно, з посиланням на статті 160 і 167 КАСУ, визначає порядок ухвалення, проголошення рішення суду касаційної інстанції, видачі або направлення його копії особам, які беруть участь у справі.

2. Метою цієї статті є розрізнення судових рішень залежно від того, чи суд вирішує у них вимоги позовної заяви чи інші питання. Таке розрізнення дає можливість на законодавчому рівні встановити певні особливості таких рішень. Стаття також спрямована на забезпечення принципів відкритості та гласності, відповідно до яких проголошення судового рішення є відкритим для осіб, які беруть участь у справі, та громадськості, і ніхто не може бути позбавлений інформації щодо судових рішень, ухвалених у його чи її справі (стаття 12 КАСУ).

3. Коментована стаття розрізняє судові рішення, які суд ухвалює:

1) при вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження і в процесі касаційного провадження - ухвали (частина третя);

2) за наслідками розгляду касаційної скарги - ухвали і постанови (частини перша та друга).

4. Суд касаційної інстанції приймає постанову у разі:

1) зміни постанови суду першої або апеляційної інстанції (пункти 2 - 4 статті 223 КАСУ);

2) прийняття нової постанови, якою суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги (пункт 9 статті 223 КАСУ).

Постанова завжди стосується одночасно вимог касаційної скарги і позовної заяви.

У всіх інших випадках за наслідками розгляду касаційної скарги, у тому числі й у попередньому розгляді справи, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частини третя та четверта статті 2201, пункти 1 - 9 статті 223 КАСУ).

5. Суд касаційної інстанції при вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження і в процесі касаційного провадження постановляє ухвали, які викладаються у письмовій формі з дотриманням вимог частини першої статті 165 КАСУ щодо змісту ухвали. Ухвали, що суд постановляє під час касаційного розгляду у судовому засіданні, зазвичай є усними і постановляються на місці без виходу до нарадчої кімнати, проголошуються судом негайно і заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання. Усна ухвала складається з висновку суду та мотивів, з яких суд дійшов цього висновку (частина друга статті 165 КАСУ).

Якщо в ході касаційного розгляду суд не може вирішити якесь питання процесуального характеру на місці, він виходить до нарадчої кімнати і постановляє ухвалу там, виклавши її у письмовій формі у вигляді окремого документа. Ухвалу повинен постановити і підписати склад суду, який розглядає справу. Ухвалу, постановлену в процесі касаційного розгляду в нарадчій кімнаті, суд повинен проголосити у судовому засіданні негайно після постановлення та виходу з нарадчої кімнати (останній абзац частини четвертої, частини п'ята і сьома статті 160 КАСУ).

Але в будь-якому разі окремим документом завжди належить викладати ухвали про:

1) залишення касаційної скарги без руху;

2) повернення касаційної скарги;

3) відкриття касаційного провадження чи відмову у цьому;

4) інших питань, що визначені частиною четвертою статті 160 КАСУ.

6. Судові рішення за наслідками розгляду касаційної скарги завжди викладаються у письмовій формі: ухвали - з урахуванням вимог статті 231, а постанови - статті 232 КАСУ. Такі постанови й ухвали суд касаційної інстанції постановляє іменем України (частина перша статті 14 КАСУ).

Якщо а. справа є складною і виготовлення постанови може зайняти тривалий час, як виняток, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк до п'яти днів з дня закінчення розгляду справи (частина четверта коментованої статті). При цьому суд повинен невідкладно скласти короткий варіант постанови у вигляді вступної та резолютивної частин постанови (пункти 1 та 4 статті 232 КАСУ), який підписується всім складом суду. Це правило стосується лише постанови.

7. Після прийняття і підписання постанови (у повному чи, як виняток, скороченому варіанті) суд повертається з нарадчої кімнати і головуючий прилюдно проголошує постанову в тому самому засіданні, в якому закінчився касаційний розгляд справи.

8. Частина восьма статті 160 КАСУ дає можливість суду касаційної інстанції внести виправлення до свого рішення (постанови чи ухвали) невідкладно після того, як воно буде виготовлене (роздруковане). Такі виправлення вносяться безпосередньо до судового рішення із застереженням, підписаним суддями, які ухвалили рішення.

9. Рішення суду касаційної інстанції (постанова чи ухвала) проголошується головуючим прилюдно негайно після повернення суду в судове засідання з нарадчої кімнати. Якщо касаційний розгляд або його частина відбувалися у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення (частина дев'ята статті 12 КАСУ) або з упущенням відомостей, заради нерозголошення яких проводилося закрите судове засідання.

10. Після проголошення рішення суду касаційної інстанції головуючий у судовому засіданні з'ясовує, чи зрозумілий зміст рішення та порядок і строк його оскарження особам, які беруть участь у справі. Якщо щось є незрозумілим, головуючий роз'яснює у необхідній частині зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

11. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови (частина третя статті 160 КАСУ), суд касаційної інстанції після такого проголошення зобов'язаний повідомити особам, які беруть участь у справі, час і місце у межах п'ятиденного строку, коли і де вони зможуть одержати копію постанови у повному обсязі.

12. Особи, які беруть участь у справі, мають право безкоштовно отримати в суді касаційної інстанції копію постанови чи ухвали суду невідкладно після її проголошення або за їх бажанням в будь-який інший час після цього, поки справа знаходиться в а.му суді касаційної інстанції. Про видачу копії судового рішення робиться відмітка у справі із зазначенням дати видачі.

13. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Якщо особа, яка бере участь у справі, діяла через представника, то достатньо копію рішення надіслати представникові, оскільки одержання копії рішення представником презумує одержання копії рішення й особою, яку він - представник - представляє.

14. У разі відкладення виготовлення постанови у повному обсязі (частина третя статті 160 КАСУ) суд повинен надіслати копію повної постанови всім особам, які беруть участь у справі й у визначений судом час не скористалися правом одержати копію судового рішення, без урахування того, чи були вони присутні у судовому засіданні. Суд повинен зробити це не пізніше наступного робочого дня після виготовлення постанови у повному обсязі.

15. Якщо справу вирішено під час попереднього розгляду справи або касаційний розгляд відбувся в порядку письмового провадження, то способом доведення судового рішення до відома осіб, які беруть участь у справі, є не проголошення судового рішення, а направлення їм його копії. Копія ухвали або постанови суду касаційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання усіма суддями колегії (частина третя статті 197 КАСУ).