- •1. А. Юстиція, а.Процесс та а.Судочинство в Україні.
- •2. Становлення а.Ї юстиції в Україні.
- •3. Поняття та ознаки а. Процесу.
- •4. Принципи а.Процесу.
- •5. Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його співвідношення з принципами змагальності та диспозитивності.
- •6. Проблематика апп.
- •9. Система та структура а.Судів.
- •11. Поняття а. Юрисдикції.
- •12. Публічно-правовий спір чи спір про право
- •13. Основні категорії публічно-правових спорів, віднесених до а.Ї юрисдикції.
- •14. Спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нпа чи пр. Актів індивід. Дії), дій чи бездіяльності.
- •15. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
- •16. Спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
- •17. Спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними а. Договорів (ст.17 ч.4, ст.3)
- •18. Спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
- •19. Спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- •20. Співвідношення а.Юрисдикції з ін.Судовими юрисдикціями. Наслідки звернення до а.Суду з позовом, що не належить розглядати в порядку а.Судочинства.
- •26. Поняття, види суб’єктів а. Процесу. Правове становище суддів в а.Му процесі.
- •38. Поняття та етапи доказування в а.Му процесі.
- •39. Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування.
- •41. Засоби доказування.
- •45. Поняття, значення та види судових витрат в а.Му процесі.
- •46. Судовий збір.
- •47. Витрати, пов’язані з розглядом справи.
- •53. Право на а.Позов. Право на пред’явлення а.Позову і процесуальний порядок його реалізації.
- •54. Захист відповідача від а.Позову.
- •55. Забезпечення а.Позову.
- •60. Відкриття провадження в а.Справі та його правові наслідки.
- •4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:
- •61. Поняття, мета та завдання підготовчого провадження.
- •65. Судові виклики та повідомлення.
- •Глава 3. Судові виклики і повідомлення
- •66. Поняття, мета та завдання судового розгляду а.Справи. Проц.Форми судового розгляду – судове засідання, скорочене та письмове провадження.
- •67. Підготовча частина судового розгляду справи.
- •2 Стадія. Попереднє судове засідання
- •68. Судовий розгляд справи по суті.
- •77. Законна сила судового рішення. Негайне виконання судових рішень(ст.159).
- •78. Доступ до судових рішень.
- •87. Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.
- •91. Поняття, мета та завдання касаційного провадження.
- •95. Поняття, мета та завдання перегляду судових рішень всу.
- •102. Поняття, мета та завдання звернення судових рішень в а. Справах до виконання.
- •103. Підстави виконання судових рішень в а.Справах. Виконавчі документи.
- •104. Повноваження суду щодо звернення судових рішень в а. Справах до виконання.
- •105. Відновлення втраченого судового провадження в а.Справі.
- •106.Характеристика заходів процесуального примусу (ст.268-272)
- •1. Попередження і видалення із залу судового засідання. (ст. 270 касу)
- •2. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. (ст.271 касу)
- •3. Привід. (ст. 272 касу)
77. Законна сила судового рішення. Негайне виконання судових рішень(ст.159).
Стаття 159. Законність і обґрунтованість судового рішення
1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в а.й справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
1. Стаття визначає дві основні вимоги, яким має відповідати судове рішення (постанова й ухвала). Порушення судом цих вимог дає можливість оскаржити судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.
2. За змістом стаття встановлює вимоги до правосудності не лише рішень, ухвалених судом першої інстанції. Ці вимоги так само мають виконувати у межах, встановлених Кодексом, й суди вищих інстанцій - апеляційної, які здійснюють перевірку правильності ухваленого першою інстанцією рішення і в питаннях факту, і в питаннях закону, та касаційної, до компетенції яких хоч не входить установлення фактів (обставин) у справі, але які мають перевіряти правову сторону справи, тобто правильність правової оцінки, даної установленим у справі обставинам, застосованих правових наслідків, що випливають із відповідної норми.
3. Судове рішення будь-якої інстанції повинно відповідати низці вимог. Загальними вимогами є правосудність (тобто законність і обґрунтованість) судового рішення, його повнота, зрозумілість, безумовність та безальтернативність.
Правосудність - основна якісна вимога до судового рішення, порушення якої є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Правосудність поєднує в собі дві вимоги - законність та обґрунтованість (частина перша коментованої статті). Щодо інших вимог - див. пункт 7 коментарю до цієї глави.
4. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права (частина друга коментованої статті). Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 КУ, стаття 9 КАСУ). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права (див. статтю 8 КАСУ).
5. За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Норми процедурного характеру, які визначають поведінку суб'єктів спірних відносин, є також нормами матеріального права для суду, що вирішує справу. Застосування судом норми матеріального права полягає у зіставленні встановлених обставин у справі з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних правовідносин, і в установленні відповідних правових наслідків у разі порушення норми кимось із учасників.
Норми процесуального права врегульовують а. судочинство та відносини, що складаються в процесі його здійснення, і містяться у джерелах права, визначених у статті 5 КАСУ (див. коментар до цієї статті). Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи і визначені цією нормою.
Правильне застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат.
6. Відповідність судового рішення вимогам матеріального та процесуального права забезпечується кваліфікацією професійних суддів: їхніми знаннями і практичними навичками, перевіреними перед їх призначенням (обранням) на посаду судді згідно з вимогами законодавства (частини третя - п'ята статті 127 КУ, статті 59 - 60 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів України", стаття 8 ЗУ "Про статус суддів").