- •Початки української преси Початки періодичної преси
- •Народження преси на українських землях
- •Початки української преси на східноукраїнських землях
- •Програма перших українських часописів
- •Перші українські часописи на східньоукраїнських землях. Піонери української журналістики. ,, Украинский Вестник"
- •Суспільство і,, Украинский Вестник". Передплата. Припинення
- •Нова спроба ,, Украинский Журнал". Акція. Її наслідки
- •“Да ведают потомки православних
- •Преса на західноукраїнських землях. Історичне тло. Перші спроби.
- •Альманах ,,Зоря"
- •Видання періодичного органу
- •Напередодні нової доби. Ставропігія і видання ,,Пчола Галицька"
- •,,Руський Собор" і часопис ,,Dnewnyk Ruskyj"
- •Мовна боротьба. Її характер. Причини. Відхід і роля Якова Головацького
- •Реакція 1851 р. Розвиток т. Зв. Москвофільства
- •Польські змагання. Намісник Голуховскі та його роля
- •Представники народнього українського напряму проти т. Зв. Москвофільства в пресі
- •,,3Оря Галицька". Її редактори, її характер і доля
- •Журнал „Лада" с. Шеховича. Відгук на нього українського суспільства
- •Зміна в напрямку ,,3орі Галицької" й москвофіли
- •Занепад „Зорі Галицької' та її остаточне припинення
- •С. Шехович і,, Семейная Библіотека"
- •Іван Раковський та його органа
- •Іі. Роки 1860-1880 Преса на східньоукраїнських землях. Роки 1850–1860-ті. По ліквідації Кирило-Методіївського Братства.
- •Пробудження другої половини
- •1850-Х років ,,Записки о Южной Руси"
- •Журнал ,, Основа". Підготовча праця ,, Основ'яни"
- •Співробітники. Зміст ,,Основи"
- •Суспільно-національні мотиви в ,,Основі"
- •Полеміка ,,Основи з іншими часописами і виданнями
- •Як українське суспільство зустріло ,, Основу"?
- •Чужинці і,, Основа". Журналістика. Суспільство
- •Припинення ,, Основи"
- •,,Черниговский листок": Програма. Характер. Зміст. Співробітники. Відгук ,, Основи"
- •Заборона українського друкованого слова на східньоукраїнських землях. ,, Українська Громада". Сатирично-гумористичний часопис ,, Помийниця"
- •1870-80 Рр. На східньоукраїнських землях. Південнозахідний відділ Географічного т-ва в Києві Його ,,Записки". ,,Киевский Телеграф".
- •Емський указ 1876 р. М. Юзефович і його ,,Докладная записка"
- •III. Роки 1880-1905 Шукання виходу. Альманахи 1880 років
- •Три доби „Киевської Старини", Видавці, редактори
- •Матеріяльне становище „Киевской Старини". Передплата
- •Зміст і співробітники ,, Киевской Старини"
- •Цензура і ,, Киевская Старина"
- •Відгуки и оцінка
- •IV. Роки 1860-1905 у західній україні Преса на західньоукраїнських землях від 1860-го року
- •Літературно-політичний часопис ,, Слово". Його виникнення. Суспільно-національне обличчя. Пердплата. Додатки
- •Редакція, співробітники, зміст ,, Слова"
- •Відгуки и оцінка
- •Народження української народовецької преси ,, Молода Русь". Нова ,, Руська Трійця"
- •Наступник ,,Вечерниць" – часопис „Мета". Програма, співробітники і зміст. Упадок і відновлення видання
- •Спадкоємець „Мети" і ,,Ниви" літературний часопис ,, Русалка"
- •Сатиристично-гумористичні часописи
- •Москвофіли і гр. Голуховський. Часопис „Русь"
- •Поширення зв'язків зі східньоукраїнськими землями. Журнал,, Правда"
- •Спроба польсько-української угоди, її орган „Основа" (1870-72)
- •Відновлення ,,Правди". Як було її зустрінуто. Характер часопису. Зміст і співробітники. Значения ,,Правди"
- •,,Літературно-Науковий Вістник". Початки, програма і характер часопису
- •Як був зустрінутий ,,Літературно-Науковий Вістник". Передплата
- •Російська цензура і заборона передплати Літературно-Наукового Вістника на українських землях під Росією
- •,,Записки Наукового т-ва ім. Шевченко" у Львові
- •Українська радикальна і соціялістична преса перед її народженням. Роля Драгоманова. „Друг"
- •Збірник ,,Дзвін" і,,Молот". Нездійснений часопис,, Основа"
- •,,Громада", її завдання. Перехід „Громади" на періодичне видання. Відгуки та їх наслідки
- •,,Світ". Його характер, співробітники і зміст. Упадок і його причини. Нові спроби
- •,,Товариш". Програма. Відгуки, становище молодшої групп радикалів. Упадок часопису
- •Ще одна спроба співробітництва радикалів із народовецькою пресою
- •Відновлення радикальної преси. „Народ" офіційний орган радикалів. Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення ,, Народу". Часопис „Хлібороб"
- •,,Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і ,,Життє і Слово". Припинення журналу
- •,, Радикал". Програма. Злиття з ,,Життєм і Словом"
- •,,Громадський Голос". Редактори и видавці. ,, Громада"
- •Народження української соціялістично-демократичноїпреси
- •Преса р.У.П. (Революційної Української Партії)
- •Преса Соціял-демократичної Спілки
- •Буковина. Москвофільство та його органа. Народження української преси. Часопис ,,Буковина"
- •Развитой української преси Буковини
- •Преса Карпатської України. (Угорської Руси). Мовний характер. Розвиток. Діячі
- •IX. Европейська I заокеанська еміграція Українська преса на чужині. Заокеанська преса
- •Преса бачванських українців
- •Таборова преса
- •Преса української еміграції та інші органи на чужині
- •Загальний стан української преси поза ссср напередодні другої світової війни
- •V. Українська преса за океаном Початки ирозвиток преси в з'єднаних Державах Америки. Характер. Діячі
- •Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі
- •Українська преса в Бразилії
- •Роки 1905-1914 Революція 1905 р. В Росії і народження національної української преси на східньоукраїнських землях
- •Маніфест 17-го жовтня. ,,Хлібороб" – перший національний часопис українською мовою
- •Нові правила про друк
- •Перші організаційні кроки. Ширші кола українського суспільства і ,, Громадська Думка". Відгуки. Передплата
- •Е. Чикаленко та його співробітники. В. Семиренко, л. Жебуньов та інші
- •Ширше громадянство і „Рада". Відгуки. Передплата
- •Партійна преса,, Слово" Виникнення. Співробітники. Зміст. Завдання
- •Українська преса поза українськими землями в Росії
- •Літературно-наукові органи „Нова Громада". Перехід до Киева „Літературно-Наукового Вістника"
- •Спадкоємці,, Киевской Старини": ,, Україна", „Записки Наукового т-ва" у Києві та його журнал ,, Україна"
- •Ідеологічна диференціяція та її органа. ,, Українська Хата"
- •Розгалуження української првси під Росією
- •Загальний образ розвитку української преси
- •Порівняння з пресою інших народів
- •Административна практика. Цензура. Законопроект про друк і українська преса
- •Українські органи в чужих мовах ,,Украинский Вестник" і ,,Українская Жизнь"
- •Господарсько-кооперетивна преса
- •Правничі органи
- •Часописи педагогічні та дитячі. Станові органи українського вчительства
- •Преса української молоді. Січові та пластові органи
- •Просвітянська преса
- •Органи українського мистецтва
- •Народження преси українського жіноцтва
- •Церковно-релігійна українська преса
- •Народження лікарсько-санітарного органу
- •Сатирично-гумористичні часописи
- •Розвиток преси суспільно-політичного характеру.
- •Літературно-наукові органи перед першою світовою війною на західньоукраїнських землях
- •VII. Роки української державности (1917-1920) Перша світова війна і українська преса. Доля української преси на східніх українських землях під Росією
- •Українські пресові органи за межами України
- •Преса на Західніх українських землях під час першої світової війни
- •Преса Українських Січових Стрільців (у. С. С.)
- •Союз Визволення України (с. В. У.) та його ,, Вістник"
- •Преса полонених українців в таборах Австро-Угорщини та Німеччини
- •Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни
- •Українська преса в чужих мовах під час першої світовоі війни
- •Революція 1917 р. І відродження української преси під Росією
- •,,Боротьба" і „Народня Воля"
- •Територіяльне розгалуження суспільно-політичної преси
- •Дальший розвиток за змістом і місцем видання
- •Преса, що виходила поза межами України
- •Українська Преса на Кубані
- •Українська преса в чужих мовах
- •VIII. Роки 1920-1939 Початки комуністичної та офіційної совєтської преси на українських землях. Три доби розвитку
- •Українська преса на західньоукраїнських землях по першій світовій війні
- •Літературно-наукові та наукові органи
- •Органи краєзнавчі
- •Книгознавчі органи
- •Педагогічні часописи
- •Часописи для дітей і молоді
- •Загальноосвітні органи
- •Часописи українського жіноцтва
- •Часописи українського мистецтва
- •Гумористично-сатиричні часописи
- •Українська кооперетивна преса
- •Господарські та торговельно-економічні часописи
- •Релігійно-наукові та релігійно-церковні органи
- •Станові часописи
- •Спеціяльні часописи: музеезнавчі, правничі та інші
- •Українська преса на Волині та Холмщині
- •Українська преса на Буковині
- •Підкарпатська Русь – Карпатська Україна
- •XI. Пресові аґентури, організації та школи
- •Пресові аґентури, бюра и кореспондентські пункти
- •Пресові організації
- •Пресові школи
- •XII. Моральні й етичні засади журналіста
- •Журналістична етика
- •Кодекс журналістичної етики, у хвалений у травні 1950 року Об'єднаними Націями
- •X. Еміґрація, друга світова війна й роки після неї
- •Еміґрація до 1914 року
- •Еміґрація після Першої Світової Війни
- •Еміґрація після Другої Світової Війни
- •Чисельний стан української еміґрації в 1970 р.:
- •Чисельний стан пресових органів української діяспори в 1970-их рр. В межах 16 країн
Суспільно-національні мотиви в ,,Основі"
З метою дати наукове підґрунтя руху українського відродження, представники українського науково-літературного світу ще в першій половині XIX ст. почали думати про потребу студій суспільних явищ. Однак виразнішу форму цьому становищу було надано щойно в журналі „Основа".
В одному з уступів своєї програми редакція зазначила:
„З цієї книжки, ми, по можливості, будемо старатися слідкувати за ступневим розвитком тих чи інших явищ „Южнорусского" життя, підводити ці явища до їх спільних початків і вишукувати таким чином необхідний зв'язок між ними".
Поставивши такс завдання, „Основа" дала чимало місця, як матеріялам в їх первісному вигляді, так працям, що носять в собі спробу пізнання суспільного процесу шляхом розкриття чинників, що впливають на систему взаємочинности в суспільних скупченнях. Звідси ж і спроба вияснити істоту таких суспільних форм, як: родина, рід, нація, даржава. Ці спроби були в працях Костомарова, Куліша, Лазаревського, Ге, Чубинського та інших. Зокрема автори спиняються на чинниках, що характеризують національність і впливають на її творения. 3 цим тісно в'яжеться суспільна типологія, що дає образ різних верств суспільства.
Тут кілька поглядів, що торкаються загальної характеристики українського селянства в порівнянні з іншими трупами та з московським селянством. Погляди и характеристики поодиноких станів, каст тощо, антагонічні мотиви, питомі між пануючими трупами и упослідженими. Виразно і яскраво змальовує „Основа" взаємини поміж народами, що їх життя поставило побіч, конкретно: між українським і московським, польським чи жидівським.
Окреме місце займають в „Основі" думки про становище міста і села в Україні та їх взаємовідношення.
Все це було першими спробами знайти і дати наукове обгрунтовання українському національному руху. Крім ориґінальних праць зібрано було тут чимало цінного сирового матеріялу (дописи, перекази тощо), який прислужився праці пізніших часів з тією ж метою.
Полеміка ,,Основи з іншими часописами і виданнями
Праці М. Костомарова та П. Куліша в „Основі" не раз викликали відгуки різних часописів, на які „Основа" давала нележну відповідь. Серед таких відповідей (статтей) в першу чергу треба згадати М. Костомарова: „Правда москвичам о Руси" та „Правда Полякам о Руси" і П. Куліша: „Ответ московському „Дню" та „Полякам об украинцах".
Першу статтю Костомарова викликано було виступом московського часопису „День" статтею I. Б.-ва п. з. „Корень русской народности", з приводу праці Костомарова: „Две русские народности". Зо всією силою наукової історичної арґументації спростовує Костомарів у своїй відповіді твердження опонента, як ненаукові і виразно тенденційні в розв'язанні російсько-українського питания. Відповідаючи, Костомарів висловив між іншим думку, що стаття I. Беляева не випадок, але що вона є початком низки подібних виступів. I не помилився. 3 них тільки на сторінках того ж „Дня" незабаром появилися статті того ж автора (I. Б.-ва) п. з. „Много-ли правди в „Правде москвичам о Руси".
Та особливий відгук у російській журналістиці викликала стаття Костомарова: „О преподавании на южнорусском язике". Підносячи цю справу, автор був свідомий того, що проти неї „восстанут". I дійсно чекати не довелося. Початок дав „Русский Вестник" М. Каткова, що в статті А. Іванова п. з. „О малорусском литературном язике и об обучении на нем", виступаючи проти порушеної справи і взагалі розвитку української літературної мови, кличе на допомогу собі „незацікавлений" авторитет... жидівського часопису „Сион" з його поглядом на „великі загальнолюдські цілі", шлях до яких вбачає лише під стягом спільної літературної мови, якою для українця мусить бути „общерусский язик".
До статтей полемічного характеру можна віднести також і статтю М. Костомарова п. з. „Историческая неправда и западно-российский патриотизм". Викликана була вона виходом першої книжки „Вестника Западной и Югозападной России" Говорського, який став найзапеклішим речником проти всього українського і українства.
Були це виступи, що знайшли собі таку оцінку в устах одного з російських учених, – Ол. Пипіна, який в своїй історії рус. етнографії (т. IV) писав.1
Відповіді П. Куліша, викликані були так само часописом „День", де опубліковано було статтю п. з. „О степени самостоятельности малорусской литератури". Автором цієї статті був Соковенко, який поставив своїм завданням довести...." всю безпідставність п. п. малоросів утопістів мати свою окрему літературу".
На цей виступ і була відповіль Куліша в статті: „Ответ московскому „Дню".
Відгукнувся „День" і статтю Н. Чернишевського п. з. „Национальная безтактность" („Современник"), в якій Н. Чернишевський виступив проти москвофільських тенденцій в українському суспільстві західніх земель, що відбилися в часописі „Слово" (Львів). Відгукнувся „День" статтею славіста Ламанського п. з. ,, Русский патриотизм" з виразним виступом проти самостійности української літератури, назвавши думку про її можливість величезною „нелепостью" (нісенітницею).
„Основа" не могла промовчувати зневаги окупанта і на її сторінках появилася стаття П. Житецького під такою самою назвою, а саме: „Русский патриотизм". Визначається ця стаття глибиною суспільної думки, виразним формуванням українського національного світогляду и являла собою, ніби маніфест українства, в якому автор такими словами кваліфікує твердження Ламанського:
„Глибоко обурює душу цей легкодумний присуд, в якому неповага до народу огидно сполучається з панським нерозумінням його сил, природности самосітйного розвитку".
Ширша полеміка розвинулася навколо жидівського питания в Україні. Початком до неї послужив лист до редакції „Основи" одного з представників жидівства, що заховався за підписом „П-в". Покликаючись на те, що „Основа" вживає назви „жид" замість „єврей", автор листа вказував, що ця назва ("жид") – „сделалась нарицательним словом вообще всякого плута и мошенника", а тому він звертався в імені жидів до редакції не вживати цієї назви. „Основа" опублікувала цей лист з пояснениям, що в назву „жид" вона нічого образливого не вкладає, бо вважає її власним іменем народу. Коли ж з назвою жид в'яжуться наприязні настрої серед українського народу, то редакція пояснює це, з одного боку, істориними причинами, а з другого – тим, що живучи серед української людности, жидівс-тво ніколи не шукало з нею зв'язку, не зробило і кроку до наближення з нею, а, навпаки, діяло „проти духу і користи нашого народу." На це відгукнувся згаданий вже жидівський часопис „Сион" 2 статтею п. з. „Основа и вопрос о национальностях". Особливу увагу було тут звернено на уступ, в якому „Основа" підкреслювала, що „Для нації нічого не може бути більш шкідливим, як існування серед неї інших народностей, які тримаються осторонь і байдужі до її долі, або що ще гірше, – намагаються підпорядкувати її своїй владі чи своему впливові. „У цьому уступі „Сион" побачив... проповідь знищення та заклик до вигнання тих народностей, згадав про цьому і про інквізицію, і про варварство і т. д. Тут же розвинув свої погляди на українські змагання, виразно ставши на бік „Общерусскости" культури та висловивши думку, що жидівство в Україні готове до асиміляції, але не з українцями, лише з великоросами, бо, мовляв, своїх відвічних особливостей воно може зректися тільки в користь цілого, а не якоїсь частини.
Стаття викликала гостру відповідь П. Куліша. „Передовие жиди", в якій він вказував, що „поступові жиди, щодо збирання землі Русской випереджують самих Іванів московських". Підкресливши ціль, піднятої „Сионом" полеміки, та методи, до яких „Сион" вдався, Куліш заявив, що, мовляв, з „такими літераторами" українці надалі не можуть мати діла.
„Сион" на це відповів тим, що звернувся до російської преси, віддаючи їй справу на суд. Ця преса не примусила довго просити себе. Не чекаючи на думку щодо такого способу розв'язки полеміки і на згоду другої сторони, ретельно взялася вона розсуджувати жидів з українцями.
Появилися відповідні статті і вироки. Одним з перших був „Русский Вестник", як представник правого крила; визнавши становище „Основи" „несправедливим", він у категоричній формі виніс свій засуд для Куліша і для „Основи". Не забарилося підтримати його і „Русское Слово", що займало місце ніби на лівому крилі російської суспільної думки. А за ним обізвався навіть „Современник" у своему додатку („Свисток"), про відгук якого на сторінках „Основи" появилося слушне іронічне завваження. „Руская Реч", що виходила в Москві за редакцією Є. Тур, визнала винними і „Основу" і „Сион", підкресливши більшу вину – за „Сионом". Зрештою відгукнувся ще і „Рус. Инвалид" статтею п. з. „Основа и Сион".
Останнім у полеміці забрав голос М. Костомарів, вмістивши в „Основі" статтю п. з. „Иудеям". Спинившись на перебігу дискусії та піддавши її аналізі, вказав він на методи, яких вживав „Сион". Були це методи свавільного препарування цитат, закидів та наклепів, що носили характер доносів з обвинуваченням в сепаратизм! і реакційності. Костомарів зрештою зазначав, що надалі можна вживати замість небажаної для жидів назви – „жид", назви „иудей" (юдеї), але в жадному разі – „єврей", що має ширше значения, такс саме як, напр., слов'яни, що включає кілька народів з їх власними іменами.
Не менш цікавими були виступи „Основи" в справі польсько-українських взаємин. Авторами їх були М. Костомарів, П. Куліш та Вол. Антонович.
Однією з перших була стаття Костомарова: ,, Правда полякам о Руси". Розгортала кона думки, висловлені ним же в „Основі" в статті: „Ответ на виходки гезети „Chas" (Краків) и журналу „Revne onteporaine"
Тут він в рішучин спосіб виступив проти теорії польського публіциста Духінського, підтриманої послідовниками, що зводилася до твердження: „Нема Руси, а є тільки Польща і Москва", при чому Польща, що обіймає всі українські і білоруські землі, а український народ ніщо інше, як провінціяльна відміна народу польського, як мазури, краков'яни тощо. Подібну ж назву, а саме: „Полякам об украинцах" має стаття Куліша. Спинившись на польсько-українських взаєминах, вказує він, що „Я" польське і „Я" українське впродовж століть розійшлися так далеко, що поляк при всьому старанні не може вжитися в натуру українця, а українець, не зважаючи на всі приваблювання, вжитися в натуру поляка не хоче".
Зрештою історична своїм змістом і наслідками „Сповідь" („Моя исповедь") В. Антоновича, характеризувавши поведінку поляків на українських землях, прийшов він до висновку остаточного розриву з польськістю і повернення свого роду до українства, ставши українським патріотом.
Проти виступів „Основи" польське суспільство не знайшло в себе сил устояти. Замість гідної дискусії воно вибрало шлях до російської адміністрації із закликом захистити його від гайдамач-чини, революції, нагадуючи при цьому про небезпеку українських змагань та українського сеператизму для самої Росії.