,,Боротьба" і „Народня Воля"

За якийсь місяць по виході „Робітничої Газети" появляється у Києві ще один щоденник, а саме: „Народня Воля", що його з 4. V. почав видавати Центральний Комігет Української Селянської Спілки. Присвячений був організаційним справам селянства та захисту його інтересів. Свої завдання і напрямні погоджувала вона з тим політичним напрямом, що його займала Українська Партія Соціялістів Революціонерів (УПСР), яка з 1.V почала видавати свій офіційний орган п. н. „Боротьба".

Випускаючи перше число «Боротьби», редакція писала: „Коли наша партія задумала видавати свою газету і назвала її «Боротьба», дехто запитував – яка тепер може бути ,боротьба? За що? 3 ким? Аджеж революція скинула царське правительство і самого царя і тепер, мовляв, запанувала в Росії свобода".

„Українська Партія Соціялістів-Революціонерів – додає і від-повідає редакція – завше боролася не тільки за свободу політичну, але і за свободу будувати новий громадський та економічний лад... I от організувати народ для одностайної боротьби за трудов! інтереси – наша задача.".

Цьому завданню – конкретному розв'язанню та розробці цього питания присвячувано в „Боротьбі" статті М. Шрага, М. Салтана, М. Сріблянського (М. Шаповала) та інших.

Містилися тут інформаційні матеріяли з життя партії, огляди соціялістичного руху, статті на теми національно-визвольного руху тощо.

Спиняючись у першому числі на питанні державного ладу, часопис стояв на ґрунті ідеї української державної самостійности. Не виключав можливости федеративного устрою Росії шляхом догоди самостійних держав, що виникли б в наслідок самовизначення недержавних народів, що входили до складу Росії..." в теперішню відповідальну хвилину самовизначення нації... є великою помилкою побоювання виявити себе самостійниками" – підкреслювала „Боротьба" свое становище.

3 переходом на щоденне видання – зміст „Боротьби" поширено, як інформативним матеріялом, так і статтями на політичні теми, оглядом преси, фейлетоном тощо. Як щоденна газета виходила вона спочатку за редакцією М. Шрага. Серед співробітників були: М. Шаповал (М. Сріблянський), Н. Григоріїв, А. Терниченко (аґрарні теми), Гнат Михейличенко (пізніш розстріляний денікінцями) та багато інших.

Року 1918 в УПСР стався розкол. За якийсь час ,,Боротьба" стала органом лівої течії партії, що оформилася в самостійну політичну партію, прибравши собі назву за органом: „боротьбісти".

Територіяльне розгалуження суспільно-політичної преси

Поза Киевом в 1917р. народжується українська преса суспіль-но-політичного характеру в таких осередках, як: Харків, Катеринослав (Дніпропетровське), Полтава, Чернігів. Перекидається вона і до цілої низки менших осередків, як Біла Церква, Сквира, Бердичів, Павлоград, Золотоноша, Канів і т. д.

У Харкові починає виходити „Робітник". Видає його харківська організація Української Соціял-Демократичної Робітничої Партії (УСДРС). Своїм завданням ставив він продовжування лінії, що її намітило закрите владою в 1915 р. „Слово", якого вийшло п'ять чисел. Тут же під час виборів до міської Думи тією ж організацією видано було одно число „Виборчого Листка до Городської Думи". Року 1918 видає тут УСРДП „Голос Робітника", якого появилосям 25 чисел. Під час повстання проти гетьманату ця ж організація видає в Катеринославі двічі на тиждень „Нашу Справу", якої вийшло 48 чисел. У Полтаві того ж року почала виходити щоденна газета ,,Вільний Голос". У Кам'янці на Поділлю 1919 р. УСДП Галичини і Буковини видає тижневу (потім тричі на тиждень) газету „Боротьба".

Українська Патрія Соціялістів Революціонерів мала в Полтаві „Соціяліста-Революціонера" (1917), а у Катеринославі „Землю і Волю" (1918). Тоді ж у Харкові почала виходити щоденна газета п. н. „Рух". У місяці лютому у Вінниці Ц.К. центрально! течії УПРС почав видавати свій орган п. н. «Трудова Республіка», яку замінила щоденна газета „Трудова Громада", що виходила в 1919-1920 рр. під ведениям В. Голубовича.

Видають свої органи і інші політичні партії. Так, Союз Автономістів-Федералістів випускає в Умані за редакцією В. Камінського свій тижневик п. н. „Вільна Україна".

У Києві з 7.IV 1918 р. починає виходити тижневик Української Партії Самостійників-Соціялістів (раніш Українська Народня Партія, 10 організований М. Міхновським) п. н. „Самостійник".

3 інших політичних органів треба ще згадати щоденник повстанців (Махнівців), що почав був виходити в 1919 р. на Катеринославщині п. н. „Шлях до Волі,". Вийшло дев'ять чисел.

Крім органів політичних партій виходять у цей час органи загального суспільно-політичного характеру. Переважно все ж на них діють впливи тієї чи іншої партії. До таких органів, крім „Нової Ш Ради" (Київ), на яку мала вплив Українська Радикально-Демократична Партія (пізніш Українська Партія Соціялістів-Федералістів), належала також , «Нова Громада». Був це щоденник Ради Слобідської України, що виходив у Харкові під впливом коаліції УПСР і УСДРП. По заняттю Харкова совєтськими військами і з приходом більшовицького т. зв. ЦИКУК-и (Центральний Испол. Комит. Украини) газета ця намагалася ще сказати своє слово, але незабаром була закрита. Ось як розповідає про це один з більшовиків (Д. Ерде) в статті п. н. „Пусть говорят факти" („Літ. Рев." 1928): „...я працював у тісному контакт! з ЦИКУК і зокрема з Е. Бош... з наказу останньої була закрита петлюрівська газета «Нова Громада»... Коли «Нова Громада» спробувала після її закриття воскреснути під новою назвою, вона відчула на собі тяжку руку пролетарської диктатури, при чому на мене випала честь остаточно прикрити цього петлюрівського «ублюдка» (покруча)."

До центральних органів належали ще такі, як ,,Відродження" (1918 р. Київ) та „Трибуна", яку в 1919 р. почав видавати 3. Біський за редакцією Ол. Саліковського.

До центральних органів можна також віднести щоденники, що виходили в таких осередках, як Вінниця, Кам'янець-Подільський тощо, що деякий час були осідком уряду та центром цілого українського національного життя. Були це такі органи, як „Нова Україна", яку з 5.VIII. 1919 р. видавала Прескватира Штадарму (Штабу Дієвої Армії) у Кам'янці Подільському та „Україна", яку там же видавало Інформаційне Бюро. „Республіканські Вісті" у Вінниці та інші. У Кам'янці-Подільському в цей же час виходили – „Життя Поділля". Там же почала була виходити „Громада", як орган Селянського Робітничого Клюбу ім. Франка. По кількох числах (вийшло дев'ять чисел) перебрала її місцева організація українських соціялістів-революціонерів перейменувавши на „Трудову Україну", яка потім стала центральним органом УПСР за редакцією Вс. Голубовича. На сторінках цього часопису м. ін. вперше виступив популярний пізніш гуморист-сатирик Остап Вишня, який писав тут під псевдонімом П. Грунський. Тут же (Кам'янець-Подільський) виходили в той же час ще: „Трудовий Шлях" перше число якого появилося 26.VI.1919 р. при активній співучасті професури Укра-їнського Університету, „Наш Шлях", що в 1919-1920 рр. виходив за редакцією Іл. Косенка, „Новий Шлях" за ред. Л. Білецького і секретаря редакції С. Шишківського та „Слово" за редакцією Котляренка і при найближчій участі П. Богацького, Н. Григорієва та інших. Крім матеріялів політичного та інформативного характеру цей часопис („Слово") подавав чимало матеріялів характеру історичного, літературно-критичного тощо. Між іншим в одному з його чисел подані були П. Богацьким цікаві матеріяли п. н. „Ленін в освітленню його партійних товаришів" (з жандарських шпаргалів); тут же було частково опубліковано цінні спомини Ерастова про М. Драгоманова та інші.

Врешті виходили щоденні та інші органи і в інших місцях, що мали місцевий характер. Так у 1917 р. виходили ще такі органи, як: „Чернігівщина" (Чернігів) двічі на тиждень та ,, Чернігівський Листок" (тижнево), як продовження традицій Л. Глібова 1863 р. „Звенигородська Зоря" (1918), „Вільний Голос" (Полтава), „Вільне Слово" (Жмеринка), „Дзвін" (Здолбунів) та інші.

За періодичністю в 1917-1920 рр. переважав тип тижневика. Були це головним чином, популярні інформаційні часописи, серед яких чимало було видаваних Інформаційним Бюром Армії. Чимало було такого ж характеру органів, що виходили двічі або тричі на тиждень. Найменше було літературно-наукових місячників.

Окреме місце займають щоденні органи. Впродовж цієї доби кількість їх сягала до 30 органів, при чому найбільш в 1919р.