Преса Українських Січових Стрільців (у. С. С.)

Особливої уваги заслуговує преса Українських Січових Стрільців, видавана в ці часи на бойових фронтах. Були це часописи, писані від руки або відбивані на гектографі. Виходили за дозволом стрілецької команди на власні стрілецькі кошти та на кошти з продажу. Найвищий наклад сягав 100 примірників.

Крім „Вісника Пресової Кватири У.С.С.", були це гумористичні часописи.

Звідомлення, літературні твори, статті на теми мови, літаратури, громадського життя і національних змагань – такий був зміст „Вістника".

Нотатки з українського політичного життя в сатирній-гумористичній формі, сатира та стрілецький побут, взаємини, легкий гумор тощо – зміст гумористичних часописів.

Місячник – „Вістник Пресової Кватири УСС" почав виходити у травні 1916 р., в Коші У.С.С. за редакцією М. Угрина-Безгрішного и А. Лотоцького. Своі'м завданням ставив: „бути дзеркалом стрілецької ,новітньої' Січі, де попри звідомлення з життя в Коші та в полі, містилися б і літературні твори, що були б також дзеркалом життя стрілецтва, його думок, ідей, змагань шляхом сонця і краси".

Появилося двоє чисел. Останнє число за червень-липень, присвячене I. Франкові, з нагоди його смерти.

Довше протрималися сатирично-гумористичні часописи. Першим з них був „Самохотник". Перше число, нисане від руки, появилося 21.VII.1915 р. у Камінці біля Скольного в кількості 8 примірників. Друге за чотири дні в кількості 3 примірників. Починаючи з третьего числа — відбиваний на гектографі. 3 ч. 15 виходив вже в кількості 200-300 примірників. Був ілюстрований: карикатури артистів – малярів стрільців.

Другим був журнал п. н. „Бомба", що його почала видавати „Артистична Горстка УСС". Перше число появилося в полі (на позиціях) над Стрипою в березні-квітні 1916 р. Старанно писане рукою, з багатьма ілюстраціями. Почав виходити в одному примірнику. Зміст присвячений був внутрішньому життю стрільців та українській політиці. Як і попередній часопис, зустрінуто було „Бомбу" із зацікавленням і симпатією.

Не меншу симпатію здобув і „Самопал", що „Стріляє сам... всяку нечисть, лінь, гниль, безхарактерність та подібне хрунівство". Було це видання гектографоване в 16 сторінок. Перше число появи­лося у Свистильниках 15.V.1916р. ч. 2 за червень 1916. 3 третім числом було заборонено „стріляти" і часопис вже більше не появився. ІВелике попертя і признания зустрів у стрільців, але тільки у стрільців, часопис п. н. „У.С.С." – Усусус – як стрільці вимовляли літери УСС, і як звали себе. Появилося сім чисел. Останнє число у Відні(1917).

Врешті „Тифусна Одноднівка", що вийшла в одному примірнику, як пам'яткова гумористична збірка карантанників, в 44 сторінки, писана від руки чорнилом.

Всі ці видання свідчать про той здоровий, бадьорий дух Українського Січокого Стрілецтва в жорстоких часах, що поклав міцні основи в його боротьбі за українське визволення.

Союз Визволення України (с. В. У.) та його ,, Вістник"

Поважної уваги заслуговує видавнича і пресова діяльність Союзу Визволення України. Заложений безпосередньо по вибуху війни переважно українськими еміґрантами з-під Росії, підніс він гасло української державности. Його органом став „Вістник Союзу Визволення України" який у 1918 р. був переименований на „Вістник Політики. Літератури и Життя".

Почав виходити у жовтні 1914 р. Виходив двічі-чотири рази на місяць, а 21.X.1915 р. як тижневик. Редакція складалася з В. Дорошенка, Ом. Бачинського та М. Возняка. В міру того, як розвивалося українське національне життя і події на українських землях, став він своїм змістом щодалі різнороднішим і всебічним. Побіч статтей, що випливали з політичного становища Союзу, Вістник" присвячував увагу всім проявам національно-визвольного руху і життя. Зо всією докладністю обговорювалися тут політичні, культурні та економічні справи українського народу в Австрії. Старанно інформовано про життя на окупованих українських землях (Волинь).

Присвячувано увагу життю українців в російській армії, полонених в Австро-Угорщині и Німеччині та українському життю під Росією. Тут же багатий матеріял про погляди чужинців на українську справу. Врешті чимало місця займало красне письменство. Давав цей орган різноманітну, всебічну і цікаву лектуру в супроводі багатого ілюстрованого матеріялу. Все це зустрінуто було українським суспільством з признаниям і прихильністю, що відбилося і в тодішній пресі. Так, напр., ,,Діло", звертаючи увагу на цей орган, підкреслювало, що його „змагання заслуговує на якнайбільшу прихильність і діяльне підпертя".