- •Початки української преси Початки періодичної преси
- •Народження преси на українських землях
- •Початки української преси на східноукраїнських землях
- •Програма перших українських часописів
- •Перші українські часописи на східньоукраїнських землях. Піонери української журналістики. ,, Украинский Вестник"
- •Суспільство і,, Украинский Вестник". Передплата. Припинення
- •Нова спроба ,, Украинский Журнал". Акція. Її наслідки
- •“Да ведают потомки православних
- •Преса на західноукраїнських землях. Історичне тло. Перші спроби.
- •Альманах ,,Зоря"
- •Видання періодичного органу
- •Напередодні нової доби. Ставропігія і видання ,,Пчола Галицька"
- •,,Руський Собор" і часопис ,,Dnewnyk Ruskyj"
- •Мовна боротьба. Її характер. Причини. Відхід і роля Якова Головацького
- •Реакція 1851 р. Розвиток т. Зв. Москвофільства
- •Польські змагання. Намісник Голуховскі та його роля
- •Представники народнього українського напряму проти т. Зв. Москвофільства в пресі
- •,,3Оря Галицька". Її редактори, її характер і доля
- •Журнал „Лада" с. Шеховича. Відгук на нього українського суспільства
- •Зміна в напрямку ,,3орі Галицької" й москвофіли
- •Занепад „Зорі Галицької' та її остаточне припинення
- •С. Шехович і,, Семейная Библіотека"
- •Іван Раковський та його органа
- •Іі. Роки 1860-1880 Преса на східньоукраїнських землях. Роки 1850–1860-ті. По ліквідації Кирило-Методіївського Братства.
- •Пробудження другої половини
- •1850-Х років ,,Записки о Южной Руси"
- •Журнал ,, Основа". Підготовча праця ,, Основ'яни"
- •Співробітники. Зміст ,,Основи"
- •Суспільно-національні мотиви в ,,Основі"
- •Полеміка ,,Основи з іншими часописами і виданнями
- •Як українське суспільство зустріло ,, Основу"?
- •Чужинці і,, Основа". Журналістика. Суспільство
- •Припинення ,, Основи"
- •,,Черниговский листок": Програма. Характер. Зміст. Співробітники. Відгук ,, Основи"
- •Заборона українського друкованого слова на східньоукраїнських землях. ,, Українська Громада". Сатирично-гумористичний часопис ,, Помийниця"
- •1870-80 Рр. На східньоукраїнських землях. Південнозахідний відділ Географічного т-ва в Києві Його ,,Записки". ,,Киевский Телеграф".
- •Емський указ 1876 р. М. Юзефович і його ,,Докладная записка"
- •III. Роки 1880-1905 Шукання виходу. Альманахи 1880 років
- •Три доби „Киевської Старини", Видавці, редактори
- •Матеріяльне становище „Киевской Старини". Передплата
- •Зміст і співробітники ,, Киевской Старини"
- •Цензура і ,, Киевская Старина"
- •Відгуки и оцінка
- •IV. Роки 1860-1905 у західній україні Преса на західньоукраїнських землях від 1860-го року
- •Літературно-політичний часопис ,, Слово". Його виникнення. Суспільно-національне обличчя. Пердплата. Додатки
- •Редакція, співробітники, зміст ,, Слова"
- •Відгуки и оцінка
- •Народження української народовецької преси ,, Молода Русь". Нова ,, Руська Трійця"
- •Наступник ,,Вечерниць" – часопис „Мета". Програма, співробітники і зміст. Упадок і відновлення видання
- •Спадкоємець „Мети" і ,,Ниви" літературний часопис ,, Русалка"
- •Сатиристично-гумористичні часописи
- •Москвофіли і гр. Голуховський. Часопис „Русь"
- •Поширення зв'язків зі східньоукраїнськими землями. Журнал,, Правда"
- •Спроба польсько-української угоди, її орган „Основа" (1870-72)
- •Відновлення ,,Правди". Як було її зустрінуто. Характер часопису. Зміст і співробітники. Значения ,,Правди"
- •,,Літературно-Науковий Вістник". Початки, програма і характер часопису
- •Як був зустрінутий ,,Літературно-Науковий Вістник". Передплата
- •Російська цензура і заборона передплати Літературно-Наукового Вістника на українських землях під Росією
- •,,Записки Наукового т-ва ім. Шевченко" у Львові
- •Українська радикальна і соціялістична преса перед її народженням. Роля Драгоманова. „Друг"
- •Збірник ,,Дзвін" і,,Молот". Нездійснений часопис,, Основа"
- •,,Громада", її завдання. Перехід „Громади" на періодичне видання. Відгуки та їх наслідки
- •,,Світ". Його характер, співробітники і зміст. Упадок і його причини. Нові спроби
- •,,Товариш". Програма. Відгуки, становище молодшої групп радикалів. Упадок часопису
- •Ще одна спроба співробітництва радикалів із народовецькою пресою
- •Відновлення радикальної преси. „Народ" офіційний орган радикалів. Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення ,, Народу". Часопис „Хлібороб"
- •,,Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і ,,Життє і Слово". Припинення журналу
- •,, Радикал". Програма. Злиття з ,,Життєм і Словом"
- •,,Громадський Голос". Редактори и видавці. ,, Громада"
- •Народження української соціялістично-демократичноїпреси
- •Преса р.У.П. (Революційної Української Партії)
- •Преса Соціял-демократичної Спілки
- •Буковина. Москвофільство та його органа. Народження української преси. Часопис ,,Буковина"
- •Развитой української преси Буковини
- •Преса Карпатської України. (Угорської Руси). Мовний характер. Розвиток. Діячі
- •IX. Европейська I заокеанська еміграція Українська преса на чужині. Заокеанська преса
- •Преса бачванських українців
- •Таборова преса
- •Преса української еміграції та інші органи на чужині
- •Загальний стан української преси поза ссср напередодні другої світової війни
- •V. Українська преса за океаном Початки ирозвиток преси в з'єднаних Державах Америки. Характер. Діячі
- •Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі
- •Українська преса в Бразилії
- •Роки 1905-1914 Революція 1905 р. В Росії і народження національної української преси на східньоукраїнських землях
- •Маніфест 17-го жовтня. ,,Хлібороб" – перший національний часопис українською мовою
- •Нові правила про друк
- •Перші організаційні кроки. Ширші кола українського суспільства і ,, Громадська Думка". Відгуки. Передплата
- •Е. Чикаленко та його співробітники. В. Семиренко, л. Жебуньов та інші
- •Ширше громадянство і „Рада". Відгуки. Передплата
- •Партійна преса,, Слово" Виникнення. Співробітники. Зміст. Завдання
- •Українська преса поза українськими землями в Росії
- •Літературно-наукові органи „Нова Громада". Перехід до Киева „Літературно-Наукового Вістника"
- •Спадкоємці,, Киевской Старини": ,, Україна", „Записки Наукового т-ва" у Києві та його журнал ,, Україна"
- •Ідеологічна диференціяція та її органа. ,, Українська Хата"
- •Розгалуження української првси під Росією
- •Загальний образ розвитку української преси
- •Порівняння з пресою інших народів
- •Административна практика. Цензура. Законопроект про друк і українська преса
- •Українські органи в чужих мовах ,,Украинский Вестник" і ,,Українская Жизнь"
- •Господарсько-кооперетивна преса
- •Правничі органи
- •Часописи педагогічні та дитячі. Станові органи українського вчительства
- •Преса української молоді. Січові та пластові органи
- •Просвітянська преса
- •Органи українського мистецтва
- •Народження преси українського жіноцтва
- •Церковно-релігійна українська преса
- •Народження лікарсько-санітарного органу
- •Сатирично-гумористичні часописи
- •Розвиток преси суспільно-політичного характеру.
- •Літературно-наукові органи перед першою світовою війною на західньоукраїнських землях
- •VII. Роки української державности (1917-1920) Перша світова війна і українська преса. Доля української преси на східніх українських землях під Росією
- •Українські пресові органи за межами України
- •Преса на Західніх українських землях під час першої світової війни
- •Преса Українських Січових Стрільців (у. С. С.)
- •Союз Визволення України (с. В. У.) та його ,, Вістник"
- •Преса полонених українців в таборах Австро-Угорщини та Німеччини
- •Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни
- •Українська преса в чужих мовах під час першої світовоі війни
- •Революція 1917 р. І відродження української преси під Росією
- •,,Боротьба" і „Народня Воля"
- •Територіяльне розгалуження суспільно-політичної преси
- •Дальший розвиток за змістом і місцем видання
- •Преса, що виходила поза межами України
- •Українська Преса на Кубані
- •Українська преса в чужих мовах
- •VIII. Роки 1920-1939 Початки комуністичної та офіційної совєтської преси на українських землях. Три доби розвитку
- •Українська преса на західньоукраїнських землях по першій світовій війні
- •Літературно-наукові та наукові органи
- •Органи краєзнавчі
- •Книгознавчі органи
- •Педагогічні часописи
- •Часописи для дітей і молоді
- •Загальноосвітні органи
- •Часописи українського жіноцтва
- •Часописи українського мистецтва
- •Гумористично-сатиричні часописи
- •Українська кооперетивна преса
- •Господарські та торговельно-економічні часописи
- •Релігійно-наукові та релігійно-церковні органи
- •Станові часописи
- •Спеціяльні часописи: музеезнавчі, правничі та інші
- •Українська преса на Волині та Холмщині
- •Українська преса на Буковині
- •Підкарпатська Русь – Карпатська Україна
- •XI. Пресові аґентури, організації та школи
- •Пресові аґентури, бюра и кореспондентські пункти
- •Пресові організації
- •Пресові школи
- •XII. Моральні й етичні засади журналіста
- •Журналістична етика
- •Кодекс журналістичної етики, у хвалений у травні 1950 року Об'єднаними Націями
- •X. Еміґрація, друга світова війна й роки після неї
- •Еміґрація до 1914 року
- •Еміґрація після Першої Світової Війни
- •Еміґрація після Другої Світової Війни
- •Чисельний стан української еміґрації в 1970 р.:
- •Чисельний стан пресових органів української діяспори в 1970-их рр. В межах 16 країн
Три доби „Киевської Старини", Видавці, редактори
Цілий час існування „Киевской Старини" можна поділити на три доби: 1) доба Т. Лебединцева від 1882 до 1888 рр.; 2) доба керування О. Лашковича 1888 і 1889 рр. і 3) коли журнал став фактично органом Київської Громади за ред. О. Кивлицького та В. Науменка від 1890 р. до 1906, перетворившися потім в журнал п. н. „Україна".
Перша доба визначається напруженою працею самого Т. Лебединцева, який був і видавцем, і редактором, і секретарем, а часто і коректором, а крім того тією цінною співпрацею, що її давали В. Антонович та М. Костомаров. В. Антонович часто виконував обов'язки редактора. Згуртувавши навколо журналу визначніші наукові і літературні сили, Т. Лебединцев підкреслював його громадський характер. Ознакою того були редакцїйні засідання з участю ближчих співробітників, серед яких були В. Антонович, П. Житецький, О. Лазаревський, I. Малишевський, о. П. Лебединцев та інші.
За перший рік існування журнал подав не малі надії. Перед-платників назбиралося десь коло тисячі, що для журналу такого характеру було вже досить показним.
Але в наступних роках передплата почала падати. Щоб підтримати фінансове становище журналу Т. Лебединцев р. 1883 звернувся через куратора шкільної округи С. Голубцова до Мін. Внутрішніх Справ з проханням про субсидію для „Киевской Старини" в розмірі 6000 рублів, щорічно на п'ять років. Прохання це підтримував Г. Галаган. Крім того Г. Галаган особисто звернувся до Мін. Фінансів Н. Бунге, колишнього київського професора, який пообіцяв одно-разову субсидію в розмірі 2000 рублів.
В цьому розмірі Лебединцев і дістав її. Але вона не могла вивести журнал з тяжкого фінансового стану. Дефіцити зростали. Це привело до того, що з кінцем 1885 р. Лебединцев заявив, що має намір припинити видання. Але співробітники та члени Громади спротивилися тому і приобіцяли енерґійну підтримку та безплатне спів-робітництво. Так „Киевская Старина" продовжувала виходити. Та в другій половині 1887 р. Лебединцев остаточно заявив, що з наступного року він видавати журналу не буде. Спричинився до того, крім фінансового становища, тяжкий стан здоров'я Лебединцева, що звів його в могилу 12 березня 1888 р.
Прихильники та найближчі співробітники „Киевской Старини" поставлені були перед тяжким завданням. Щоб видавати журнал далі, треба було знайти людину вільну від поліційного підозріння, приємливу для влади і цензури і одночасно певну та непохитну з національного боку, а до всього того ще и назалежну фінансово та вільну від службових обов'язків.
Врешті таку людину пощастило знайти. Був це землевласник зі Стородубщини, учень Київського Університету, мировий посередник 1860-х рр. і колишній голова з’їзду мирових суддів на Чернігівщині — Олександер Лашкевич. Походженням зі старого козацького роду, з дідів і прадідів був він споріднений з Полуботками, Милорадовичами, Галаганами. Батько його був великим книголюбом та автором книжки про розкольничі слободи на Стародубщині.
Народився О. Лашкевич 1852 р. У Киі'вському Університеті при-єднався до молодого гуртка українців. Брав участь у недільних школах. Закінчивши Університет, віддався він земській справі та праці запровадження в життя цих нових уставов після реформ 1860-х рр. 3 початком 1886 р. переїхав до Киева. Часто сходився з одним зі старих приятелів П. Житецьким.
Під час одного з побачень П. Житецький піддав приятелеві думку взяти на себе видання часопису „Киевськая Старина", що саме був в тяжкому стані. О. Лашкевич захопився. Не зважаючи на попередження родини, що це приведе до розкладу і без того вже фінансово порушеного його господарства, він приступив до реалізації тієї думки.
У самому кінці 1887 р. Т. Лебединцев перепродав Лашкевичеві право на видання та непродані примірники „Киевской Старини" за 2000 рублів.
Так перейшло видання до нових рук. Але треба було ще дістати з Петербургу офіційне затвердження нового видавця-редактора. Тим часом його київські приятелі намітили плян редакційної організації. Фактичним редактором запрошено було члена Старої Громади доц. Університету Хв. Мищенка, а виконувати обов'язки секретаря запропоновано було Іг. Житецькому. До редакційного комітету ввійшли: В. Антонович, О. Лазаревський, П. Житецький, В. Науменко, О. Левицький, Н. Молчановський, М. Шугуров та інші.
Офіційне затвердження Лашкевич одержав був у лютому 1888 р., коли вже минув гарячий час передплати на піврічні видання. Це загрожувало збитками. Та Лашкевич на це не зважав і з легким серцем та захопленням віддався праці. Зранку в редакції, після сніданку в роз'їздах у справах видання, а ввечорі у співробітників або на редакційних зібраннях. Так минали його дні в цей час.
Практичні справи редакції провадив Хв. Мищенко. На допомогу йому закликано було спочатку молодого П. Тимошенка, а пізніш Евг. Кивлицького, який незабаром став дійсним секретарем редакції, змінивши Іг. Житецького, що мав кінчати студії та скласти останні іспити.
У березні рішено було видати замість тримісячних книжек один том в 30 акушів друку. Цікаву згадку про цей час подає Іг. Житецький.
„Нервова, метушлива праця провадилася в редакції ввесь лютий і початок березня — пише він — хвороба Лебединцева стала за-грозливою і 12-го березня він помер. Пригадується час відправи похоронної служби 14-го березня в Трьохсвятительській церкві... Церковна служба, яку відвідав майже не ввесь склад нової редакції і численні співробітники, вже доходила до кінця, коли раптом прибіг з друкарні задиханий, схвильований Хв. Г. Мищенко і щось зашептав на вухо Дашкевичу. Миттю стало відомо, що цензурних перешкод уникнуто і нова редакція одержала дозвіл випустити перший том „Киевской Старини" за 1888-й рік, який і з'явився на другий день".
Зовнішний вигляд журналу став також новим. Папір ліпший. Обсяг кожної книжки щораз збільшувався. Замість 10-12 аркушів, новий видавець давав 18-20, а то и більш аркушів, не збільшуючи передплатної ціни.
Та незабаром знову прийшли для „Киевской Старини" тяжкі часи. Минув рік і весна 1889 р. Передплата майже подвоїлася. Це давало надію на зменшення дефіциту. Але разом з надією прийшло і лихо — хвороба видавця. Мусів виїхати на відпочинок на село (травень 1889 р.). Але і тут не міг позбавитися турбот щодо „третьої своєї дитини" (після сина і доньки), цебто „Киевской Старини". У серпні повернувся до Киева. Через місяць стався перший удар. Далі хвороба ускладнилася ще карбункулом. Вночі проти 31-го жовтня — другий удар і О. Лашкевича не стало. Перед співробітниками стало знову спроба продовження видання.
Вирішено тимчасово доручити редаґування „Киевской Старини" Е. Кивлицькому. В той же час розпочато акцію про перебрання видання до рук Старої Громади. Крім переговорів із вдовою, треба було перевести передачу видання новому номінальному видавцеві. За такого нового видавця намічено було старогромдянина Кс. Гамалія. У половині грудня 1889 р. було відкуплено „Киевскую Старину" від родини Лашкевича К. Гамалієм. Таким чином фактично набувала її Стара Громада.
Редакційна праця впала на плечі Е. Кивлицького, який і провадив її до 1893 р. 3 кінця 1890 р. почалися турботи про призначення постійного редактора, яким було обрано історика, члена Старої Громади В. Науменка, людину літературного таланту, жваву, енерґійну і тактовну. Був він давнім членом Громади і дехто по-боювався надміру виразного підкреслювання „українофільського" напрямку журналу, що могло б звернути увагу влади та відштовхнути цінних наукових співробітників неприхильних до „українофільста". Справа з призначенням затяглася. Перешкоди йшли з Петербургу. Врешті через впливових осіб-земляків і зна-йомих пощастило таки перемогти підозріння, обмови, наклепи і доноси. Дня 26-го линия 1893 р. в об. Ки'івського цензора Н. Дроздов повідомив „Его Високородие Господина Науменка", що Мін. Внутр. Справ затвердив його на становищі редактора.
У грудні (27.XII) 1902 р. В. Науменко порушив справу про передачу йому і видавництва. У зв'язку з цим запитаний Департамент Поліції подав характеристику про Науменка як „відомого своїм українофільським напрямком". При чому ще 1894 року Деп. Поліції писав про Науменка такс: „У зв'язку з поданим українофільською партією проханням в справі відкриття Т-ва імени поста Шевченка, були одержан! відомості, що Науменко, нібито, дістав листа від еміґранта Драгоманова, в якому було рекомендовано скласти для зазначеного товариства два статути: явний, що буде затверджений урядом і таємний, яким товаристо повинно керуватися при досяг-ненню своїх сепаратистичних цілей.
Не зважаючи на таку „рекомендацію" проти В. Науменка, який був в той час професором 2-ої Київ. Хлоп'ячої Пмназії, нічого не мав проти цього ген. губернатор Драгоміров. Це його наставления до Науменка і вирішило справу. В. Науменко був затверджений видавцем „Киевской Старики" (23.III. 1902 р.), залишаючись в той же час і її редктором до останньої книжки 1906 р., та спадкоємця її журналу „Україна" (1907).