Глава VII. Уряд

Стаття 38

(Скасовано актом XXXI 1989 р.) Стаття 39

1. Уряд відповідає за свою діяльність перед Національною Асамблеєю. Він регулярно подає Національній Асамблеї звіти про свою роботу.

2. Члени Уряду відповідають за свою діяльність та інформують про неї Уряд і Національну Асамблею. Правовий статус, винагорода членів Уряду і заступників міністрів та способи їх звітності регулю­ ються законом.

3. Члени Уряду можуть бути присутніми на засіданнях Національної Асамблеї і виступати із зверненнями до неї. Стаття 39/А

1. Пропозиція про недовіру Прем'єр-міністрові може бути пода­ на у письмовому вигляді із зазначенням особи, висунутої на посаду Прем'єр-міністра. Це має бути погоджено принаймні з однією п'ятою частиною представників. Пропозиція про недовіру Прем'єр- міністрові розглядається як пропозиція про недовіру Урядові. Якщо більшість представників Національної Асамблеї виражає свою не­ довіру Прем'єр-міністрові, то особа, висунута на його посаду, вва­ жається обраною.

2. Обговорення і голосування стосовно пропозиції про недовіру відбуваються не раніше ніж через три дні і не пізніше ніж через вісім днів після висунення пропозиції.

3. Уряд через Прем'єр-міністра може запропонувати провести голосування стосовно довіри відповідно до строку, визначеного в пункті 2.

4. Уряд може також запропонувати через Прем'єр-міністра, щоб голосування з будь-якої пропозиції, поданої ним, розглядалося як голосування стосовно довіри.

5. Якщо у випадках, визначених у пунктах 3 і 4, Національна Асамблея не голосує за довіру Урядові, Уряд подає у відставку.

Стаття 39/В

Якщо мандат Уряду припиняється, Уряд продовжує діяти, поки не буде сформовано новий склад Кабінету, і виконує всі повнова­ження, якими наділений Уряд; проте він не може укладати міжна­родні договори і видає постанови тільки для вжиття заходів, перед­бачених законом для випадків неминучої потреби.

Стаття 40

1. Для виконання спеціальних завдань Уряд може створювати урядові комітети.

2. При вирішенні будь-якої справи, що належить до сфери дер­ жавного управління, Уряд може діяти або безпосередньо, або через будь-яких своїх членів.

3. Уряд має право здійснювати безпосередній контроль над будь-якою галуззю державного управління та створювати з цією ме­ тою спеціальні органи.

462

463

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

Глава VIII Збройні сили і поліція

Стаття 40/А

1. Основним обов'язком Збройних сил (Угорських сил оборони, Прикордонної охорони) є збройний захист країни. Для прийняття закону про обов'язки Збройних сил, а також про детальні правила, що їх стосуються, вимагається голосування двох третин присутніх представників Національної Асамблеї.

2. Основним обов'язком поліції є захист державної безпеки та внутрішнього порядку. Для прийняття закону про поліцію та поло­ жень, що стосуються діяльності органів Національної безпеки, вима­ гаються дві третини голосів присутніх представників Національної Асамблеї.

Стаття 40/В

1. Крім здійснення воєнних операцій, передбачених міжнарод­ ними договорами і спрямованих на збереження миру за вимогою Ор­ ганізації Об'єднаних Націй, Збройні сили можуть перетинати кор­ дон лише за попередньою згодою Національної Асамблеї. Крім здійснення воєнних операцій, що проводяться згідно з чинними міжнародними договорами, та миротворчих заходів, що вживаються на вимогу Організації Об'єднаних Націй, Збройні сили не можуть перетинати кордонів без попередньої згоди Національної Асамблеї.

2. Збройні сили можуть бути застосовані у випадку таких зброй­ них акцій, спрямованих на повалення конституційного ладу або за­ хоплення влади, та у випадку таких тяжких актів насильства, вчине­ них або підготовлених з допомогою зброї, що становлять загрозу для життя і майна громадян у масовому масштабі, а також під час над­ звичайного стану, оголошеного відповідно до положень Конституції, якщо застосування сил поліції є недостатнім.

3. В інших випадках, обумовлених чинними міжнародними до­ говорами, тільки Національна Асамблея, Президент Республіки, Комітет національної оборони, Уряд і уповноважені міністри мають право в межах, визначених Конституцією та спеціальним законодав­ ством, віддавати накази Збройним силам.

4. Стосовно діяльності особового складу Збройних сил, що пе­ ребуває на дійсній службі, та поліцейських загонів законом можуть бути встановлені обмеження, для прийняття яких вимагаються дві третини голосів присутніх представників Національної Асамблеї.

464

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

(витяги) (4 жовтня 1958 р.)

Уряд Республіки відповідно до Конституційного закону від З червня 1958 року запропонував, Французький народ схвалив, Пре­зидент Республіки обнародує Конституційний закон, зміст якого нижче:

ПРЕАМБУЛА

Французький народ урочисто проголошує свою прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, як вони бу­ли визначені Декларацією 1789 року, підтвердженої і доповненої в преамбулі до Конституції 1946 року.

Виходячи з цих принципів, а також із принципу вільного само­визначення народів, Республіка пропонує народам заморських тери­торій, що виражають бажання приєднатися до неї, нові установи (institutions), засновані на спільному ідеалі волі, рівності і братерст­ва, що мають за мету їх демократичний розвиток.

Стаття 1. Республіка і народи заморських територій, що актом вільного самовизначення приймають цю Конституцію, створюють Співтовариство.

Співтовариство засноване на рівності і солідарності народів, що входять у його склад.

Розділ І. ПРО СУВЕРЕНІТЕТ

Стаття 2. Франція є неподільною, світською, демократичною і соціальною Республікою. Вона забезпечує рівність перед законом усім громадянам, незалежно від походження, раси чи релігії. Вона поважає усі вірування.

Національною емблемою є триколірний прапор - синій, білий, червоний.

Національним гімном є "Марсельєза".

Девізом Республіки є: "Воля, Рівність, Братерство".

її принципом є: уряд народу, з волі народу і для народу.

465

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Стаття 3. Національний суверенітет належить народу, що здійснює його через своїх представників і за допомогою референдуму.

Ніяка частина народу, ніяка окрема особистість не можуть при­власнити собі його здійснення. <...>

Стаття 4. Політичні партії й угруповання сприяють вираженню думок голосуванням. Вони створюються і здійснюють свою діяльність вільно.

Вони повинні поважати принципи національного суверенітету і демократії.

Розділ II. ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ

Стаття 5. Президент Республіки стежить за дотриманням Кон­ституції. Він забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонуван­ня державних органів, а також наступність держави.

Він є гарантом національної незалежності, територіальної цілісності, дотримання угод Співтовариства і договорів.

Стаття 6. Президент Республіки обирається на 5 років шляхом загального і прямого голосування.

Умови застосування дійсної статті встановлюються органічним законом.

Стаття 7. Президент Республіки обирається абсолютною більшістю поданих голосів. Якщо більшості не отримано в першому турі голосування, то на наступну за ним другу неділю призначається другий тур. У ньому можуть брати участь тільки два кандидати, що зберуть найбільше число голосів у першому турі чи які випливають після кандидатів, що набрали найбільшу кількість голосів і зняли свої кандидатури (якщо це буде мати місце).

Час голосування призначається Урядом.

Обрання нового Президента відбувається не менш ніж за двад­цять і не більш ніж за тридцять п'ять днів до закінчення терміну по­вноважень Президента, що знаходиться на посаді. <...>

Стаття 8. Президент Республіки призначає Прем'єр-міністра. Він припиняє виконання службових обов'язків Прем'єр-міністра після вручення йому заяви про відставку Уряду.

За пропозицією Прем'єр-міністра він призначає інших членів Уряду і припиняє виконання ними їхніх службових обов'язків.

Стаття 9. Президент Республіки головує в Раді міністрів.

Стаття 10. Президент Республіки обнародує закони протягом п'ятнадцяти днів, що йдуть після передачі Уряду остаточно прийня­того закону.

Він може до закінчення цього терміну вимагати від Парламенту нового обговорення закону чи деяких його статей. У цьому новому обговоренні не може бути відмовлено.

Стаття 11. За пропозицією Уряду під час сесії Парламенту чи за спільною пропозицією обох палат Парламенту, що публікуються в "Журналь Офисьель", Президент Республіки може передати на ре­ферендум будь-який законопроект, що стосується організації дер­жавної влади, містить схвалення якої-небудь угоди про Співтовари­ство чи має на меті дозволити ратифікацію якого-небудь договору, що, не заперечить Конституції, відбився б на функціонуванні дер­жавних інститутів.

Коли референдумом проект схвалений, Президент Республіки обнародує його в терміни, передбачені попередньої статтею.

Стаття 12. Президент Республіки може після консультацій із Прем'єр-міністром і головами палат Парламенту розпустити

Національні збори <...>

Національні збори не можуть бути знову розпущеними протя­гом року після таких виборів.

Стаття 13. Президент Республіки підписує укази і декрети, об­говорені в Раді міністрів.

Він робить призначення на цивільні і військові державні посади

Він визначає інші посади, призначення на які провадяться в Раді міністрів, а також умови, при яких Президент Республіки може уповноважити кого-небудь здійснювати право призначення на по­саді від його імені.

Стаття 14. Президент Республіки акредитує послів і надзвичай­них посланців при іноземних державах; іноземні посли і надзвичайні посланці акредитуються при ньому.

Стаття 15. Президент Республіки є главою збройних сил. Він го­ловує в радах і вищих комітетах Національної оборони.

Стаття 16. Коли інститути Республіки, незалежність Нації, цілісність її території чи виконання її міжнародних зобов'язань ви-

466

467

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

являються під серйозною і безпосередньою загрозою, а нормальне функціонування органів державної влади, створених відповідно до Конституції, порушено, Президент Республіки вживає заходів, що продиктовані обставинами, після офіційної консультації з Прем'єр-міністром, головами палат Парламенту, а також з Конституційною радою.

Він інформує про це Націю посланням.

В основі цих заходів повинно лежати прагнення забезпечити в найкоротший термін створеним відповідно до Конституції органом державної влади засоби виконання їхніх завдань. Конституційна ра­да консультується з приводу цих засобів.

Парламент збирається на основі закону.

Національні збори не можуть бути розпущені в період здійснен­ня надзвичайних повноважень.

Стаття 17. Президент Республіки здійснює право помилування.

Стаття 18. Президент Республіки спілкується з обома палатами Парламенту за допомогою послань, що зачитуються в палатах але не підлягають ніякому обговоренню.

У перервах між сесіями Парламент спеціально збирається з цією метою.

Стаття 19. Акти Президента Республіки, за винятком зазначе­них у статтях 8 (перший абзац), 11,12,16,18, 54,56 і 61, скріплюють­ся підписом Прем'єр-міністра й у разі потреби - відповідальними міністрами.

Розділ III. УРЯД

Стаття 20. Уряд визначає і здійснює політику Нації.

У його розпорядженні знаходяться адміністративні органи і збройні сили.

Він відповідальний перед Парламентом в умовах, передбачених статтями 49 і 50, і відповідно до процедур, установлених цими стат­тями.

Стаття 21. Прем'єр-міністр керує діяльністю Уряду. Він несе відповідальність за національну оборону. Він забезпечує виконання законів, <...> ...він здійснює регламентні повноваження і призначає на військові і цивільні посади.

Він може передати деякі зі своїх повноважень міністрам.

468

У разі потреби він головує замість Президента Республіки на засіданнях рад і комітетів, згаданих у статті 15.

У виняткових випадках він може головувати замість Президен­та на засіданні Ради міністрів за визначеним дорученням Президен­та і з визначеним порядком денним.

Стаття 22. Акти Прем'єр-міністра в разі потреби скріплюються підписом міністрів, на яких покладено їхнє виконання.

Стаття 23. Функції члена Уряду несумісні з парламентським мандатом, з будь-якою посадою професійного представництва за­гальнонаціонального характеру, з усякою державною службою чи професійною діяльністю.

Органічний закон визначає порядок заміщення осіб, що во­лодіють вищевказаним мандатом чи займають вищевказані посади.

Заміщення членів Парламенту відбувається відповідно до поло­жень статті 25.

Розділ IV. ПАРЛАМЕНТ

Стаття 24. Парламент складається з Національних зборів і Се-

нату.

Депутати Національних зборів обираються прямим голосуван­ням.

Сенат обирається шляхом непрямого голосування. Він забезпе­чує представництво територіальних одиниць Республіки. У Сенаті представлені французи, що проживають за межами Франції.

Стаття 25. Органічний закон визначає тривалість повноважень кожної палати, число її членів, їх винагорода, умови їх обрання, ре­жим необрання і несумісності посад.

Він визначає також умови заміщення вакантних місць депутатів чи сенаторів аж до повного чи часткового відновлення відповідної палати.

Стаття 26. Жоден член Парламенту не може піддаватися пе­реслідуванню, розшукам, арешту, ув'язненню чи суду за висловлені думки чи за участь у голосуванні при виконанні ним своїх обов'язків.

Жоден член Парламенту під час сесії не може піддаватися пе­реслідуванню чи арешту за злочини чи правопорушення без дозволу палати, до складу якої він входить, за винятком випадків, коли він затриманий на місці злочину.

469

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Жоден член Парламенту під час парламентських канікул не мо­же бути арештований без дозволу бюро палати, до складу якої він входить, за винятком випадків, коли він затриманий на місці злочи­ну, коли його переслідування дозволено чи коли він остаточно засу­джений.

Затримання чи переслідування члена Парламенту припи­няється, якщо палата, до складу якої він входить, зажадає цього.

Стаття 27. Будь-який імперативний мандат є недійсним.

Право голосування членів Парламенту здійснюється особисто.

Як виключення органічний закон може допустити передачу го­лосів. У цьому випадку нікому не може бути передане більш одного мандата.

Стаття 28. Парламент збирається по праву на дві чергові сесії в рік.

Стаття 31. Члени Уряду мають доступ до обох палат. Вони по­винні бути заслухані за їхньою вимогою. їм можуть допомагати комісари Уряду.

Стаття 32. Голова Національних зборів обираються на термін легіслатури. Голова Сенату обирається після кожного часткового відновлення Сенату.

Стаття 33. Засідання обох палат є відкритими. Повний звіт про суперечки публікується в "Журналь Офисьель".

Кожна палата може засідати як секретний комітет на прохання чи Прем'єр-міністра однієї десятої частини її членів;

Розділ V. ПРО ВІДНОСИНИ МІЖ ПАРЛАМЕНТОМ І

УРЯДОМ

Стаття 35. Оголошення війни дозволяється Парламентом.

Стаття 36. Стан облоги декретується в Раді міністрів.

Продовження його на термін більше дванадцяти днів може бути дозволено тільки Парламентом.

Стаття 37. Питання, що не входять в область законодавства, вирішуються в адміністративному порядку <...>

Стаття 38. Уряд може для виконання своєї програми звернути­ся до Парламенту з проханням дати дозвіл здійснити шляхом указів протягом обмеженого терміну заходи, що звичайно відносяться до галузі законодавства.

470

Укази приймаються в Раді міністрів після надання висновку Державною радою. Вони набирають чинності після їх опублікуван­ня, але втрачають силу, якщо законопроект про їх затвердження не внесений у Парламент до закінчення терміну, зазначеного законом, що дозволив їх видання.

Після закінчення терміну, про який говорилося в першому аб­заці даної статті, укази з питань, що входять у сферу законодавства, можуть бути змінені лише законом.

Стаття 39. Ініціатива внесення законопроектів належить одно­часно Прем'єр-міністру і членам Парламенту.

Законопроекти обговорюються в Раді міністрів після одержан­ня висновку Державної ради і потім вносяться в бюро однієї з двох палат. Фінансові законопроекти вносяться спочатку на обговорення Національних зборів.

Розділ VII. КОНСТИТУЦІЙНА РАДА

Стаття 56. Конституційна рада складається з дев'яти членів, по­вноваження яких тривають дев'ять років і не підлягають поновлен­ню. Конституційна рада обновляється на одну третину кожні три ро­ки. Три члени Конституційної ради призначаються Президентом Ре­спубліки, три - головою Національних зборів, три - головою Сена­ту.

Крім дев'яти членів, зазначених вище, у Конституційну раду довічно входять по праву колишні Президенти Республіки.

Голова призначається Президентом Республіки. Його голос є вирішальним у випадку поділу голосів порівно.

Стаття 57. Функції члена Конституційної ради несумісні з функціями міністра чи члена Парламенту.

Інші випадки несумісності визначаються органічним законом.

Стаття 58. Конституційна рада стежить за правильністю обран­ня Президента Республіки.

Він розглядає протести і повідомляє про результати голосуван­ня.

Стаття 59. Конституційна рада вирішує питання про пра­вильність обрання депутатів і сенаторів, якщо воно опротесто­вується.

471

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Стаття 60. Конституційна рада стежить за правильністю прове­дення референдуму і повідомляє його результати.

Стаття 61. Органічні закони до їх обнародування і правила про­цедури палат Парламенту до їх застосування повинні бути представ­лені Конституційній раді, що висловлюється про їх відповідність Конституції.

З тією ж метою закони до їх обнародування можуть бути пере­дані Конституційній раді Президентом Республіки, Прем'єр-міністром чи головою однієї з палат.

У випадках, передбачених у двох попередніх абзацах, Консти­туційна рада повинна висловитися в місячний термін. Однак при на­явності нагальності за вимогою Уряду цей термін скорочується до восьми днів.

У цих випадках передача закону на розгляд Конституційної ра­ди припиняє термін його обнародування.

Стаття 62. Закон, оголошений неконституційним, не може бути ні обнародуваний, ні введений у дію.

Рішення Конституційної ради ніякому оскарженню не підляга­ють. Вони обов'язкові для всієї державної влади, для всіх адміністра­тивних і судових органів.

Стаття 63. Органічний закон визначає порядок організації і функціонування Конституційної ради, процедуру, що дотримується в ній, зокрема терміни подачі до неї протестів.

472

КОНСТИТУЦІЯ РЕСПУБЛІКИ ХОРВАТІЯ

(витяги) (від 22 грудня 1990 р.)

IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ