- •Державне право зарубіжних
- •Передмова
- •Модуль і
- •Тема 1. Державне право як галузь права, наука та навчальна дисципліна
- •§1. Державне право як галузь права
- •1.1. Історичні засади конституційного права зарубіжних країн та основні етапи його розвитку
- •Загальні;
- •§2.Державне (конституційне) право зарубіжних країн як наука
- •§3. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •3.1. Предмет державного права зарубіжних країн
- •3.2. Система навчальної дисципліни
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 2. Джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн
- •§1. Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн
- •§2. Конституції- головні джерела державного права зарубіжних країн
- •2.1. Смислове значення терміну "конституція"
- •2.2. Історичні засади сучасних конституцій
- •2.3. Класифікація конституцій
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •§1. Поняття суспільного ладу
- •§2. Конституційна регламентація економічної організації суспільного життя
- •§3. Конституційна регламентація соціальних і духовно-культурних засад суспільного життя
- •III. Додаткова література:
- •IV. Модульний контроль
- •? Контрольні питання ?
- •Модуль II.
- •Тема 4.1. Держава як конституційно-правовий інститут
- •§ 1. Конституційні характеристики держави
- •§2. Конституційно-правовий статус державних
- •Тема 4.2. Форми державного правління в зарубіжних країнах
- •§ 1. Поняття "форма державного правління"
- •§2. Типологія форм державного правління
- •§3. Монархія в зарубіжних країнах
- •3.2. Абсолютна монархія
- •3.3. Дуалістична монархія
- •§4. Поліархія в зарубіжних країнах
- •4.2. Парламентарна поліархія в зарубіжних
- •4.3. Президентська поліархія в зарубіжних країнах 4.3.1. Поняття президентської поліархії
- •4.33. Президентські поліархії з елементами "посиленого парламентаризму"
- •II. Завдання для самостійної роботи
- •Й ні. Семінарське заняття
- •IV. Додаткова література:
- •Тема 4.3. Форми політико-територіального устрою в зарубіжних країнах і. Тези лекций
- •§1. Поняття політико-територіального устрою держави і класифікація його форм
- •§2. Унітарна форма політико-територіального устрою
- •§3.Федеративна форма політико-теріторіального устрою
- •II. Завдання для самостійної роботи
- •Тема 4.4. Політичні та державні режими в зарубіжних країнах
- •§ 1. Політичні режими
- •§2. Особливості сучасної демократії
- •§3. Державний режим
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •IV. Модульний контроль №2
- •? Контрольні питання ?
- •1. Визначте:
- •Тема 5.1. Вибори як засіб формування органів державної влади
- •§ 1 .Конституційні принципи виборчого права
- •§2. Загальна характеристика виборів у зарубіжних країнах
- •§3. Загальна характеристика виборчих систем
- •Тема 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних країнах
- •§ 1. Поняття парламенту та парламентаризму
- •§2. Внутрішня структура парламентів
- •2.1. Парламентські фракції
- •2.2. Керівні органи парламентів (палат)
- •2.3. Парламентські комісії (комітети)
- •§3. Повноваження парламентів 3.1.Законодавчі повноваження парламентів
- •IV. Розгляд законопроектів у комісіях або комітетах
- •3.2. Контрольні та інші повноваження парламентів
- •II. Завдання для самостійної роботи
- •Заняття
- •IV. Додаткова література:
- •Тема 5.3. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах
- •§1. Конституційно-правовий статус глави-держави і порядок заміщення ним посади
- •§2. Місце уряду в системі влади зарубіжних
- •Заняття
- •Тема 5.4. Судові та правоохоронні органи в зарубіжних країнах
- •§1. Загальна характеристика судової влади, її" структура
- •§2. Статус суддів, прокурорів, слідчих
- •§3. Система судів загальної юрисдикції
- •§4. Конституційно-правові принципи організації і діяльності судових систем
- •II. Завдання для самостійної роботи
- •Заняття
- •Тема 6. Конституційно-правовий статус політичних партій у зарубіжних країнах
- •§ 1. Поняття, суть та класифікація політичних партій
- •§2. Партії і конституційний механізм державної влади
- •§3. Інституціоналізація політичних партій
- •0 II. Завдання для самостійної роботи
- •III. Додаткова література:
- •IV. Модульний контроль № 3
- •? Контрольні питання ?
- •Тема 7. Інститут громадянства в конституційному праві зарубіжних країн
- •§ 1. Поняття громадянства у конституційному праві зарубіжних країн
- •§2. Порядок набуття і припинення громадянства у зарубіжних країнах
- •§3. Інститути політичного притулку та
- •III. Додаткова література:
- •Тема 8. Права, свободи і обов'язки людиниі громадянина у зарубіжних
- •§ 1. Конституційний статус особи та його основні принципи в зарубіжних країнах
- •§2. Особливості конституційного закріплення прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах
- •IV. Додаткова література:
- •V. Модульний контроль №4
- •? Контрольні питання ?
- •Підсумковий контроль
- •Наступні питання курсу:
- •15 Лютого 1922 року
- •1994 Року)
- •Глава III. Супільствоі держава
- •Глава IV. Народне господарство та праця
- •Глава 2 Права та свободи людини і громадянина
- •Стаття III
- •Поправка II (1791)
- •Поправка VII (1791)
- •Поправка VIII (1791)
- •Поправках (1791)
- •Поправка XVI (1913)
- •Поправка XIX (1920)
- •Поправка XX (1933)
- •Поправка XXII (1951)
- •Поправка XXIII (1961)
- •Поправка XXIV (1964)
- •Поправка XXV (1967)
- •Глава II. Президент республіки
- •Глава VII. Уряд
- •Глава VIII Збройні сили і поліція
- •1. Сабор Республіки Хорватія
- •Глава II. Відмова від війни
- •Глава III. Права й обов 'язки народу
- •Глава IV. Парламент
- •Глава V. Кабінет
- •Глава VI. Судова влада
- •Глава VII. Фінанси
- •Глава VIII. Місцеве самоврядування
- •Глава IX. Поправки
Глава II. Відмова від війни
Стаття 9. Щиро прагнучи міжнародного миру, заснованого на справедливості і порядку, японський народ на вічні часи відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від погрози чи застосування збройної сили як засобу розв'язання міжнародних суперечок.
Для досягнення мети, зазначеної в попередньому абзаці, ніколи надалі не будуть створюватися сухопутні, морські і військово-повітряні сили, так само як і інші засоби війни. Право на ведення державою війни не визнається.
Глава III. Права й обов 'язки народу
Стаття 10. Необхідні умови японського громадянства визначаються законом.
Стаття і і. Народ безперешкодно користасться всіма основними правами людини. Ці основні права людини, що гарантуються народу даною Конституцією, надаються нинішньому і майбутньому поколінням як нерушимих вічних прав.
Стаття 12. Свободи і права, що гарантуються народу даною Конституцією, повинні підтримуватися постійними зусиллями народу. Народ повинен утримуватися від будь-яких зловживань цими волями і правами і несе постійну відповідальність за використання їх в інтересах суспільного добробуту.
488
Стаття 13. Усі люди повинні поважатися як особистості. їхнє право на життя, волю і на прагнення до щастя є, оскільки це не порушує суспільного добробуту, вищим предметом турботи у сфері законодавства й інших державних справ.
Стаття 14. Усі люди рівні перед законом і не можуть піддаватися дискримінації в політичному, економічному і соціальному відношеннях за мотивами раси, релігії, статі, соціального стану, а також походження.
Перство та інші аристократичні інститути не визнаються.
Ніякі привілеї не надаються при присвоєнні почесних звань, нагород чи знаків відмінності, і будь-яка така нагорода дійсна тільки за життя особи, що має її в даний час чи може одержати в майбутньому.
Стаття 15. Народ має невід'ємне право обирати публічних посадових осіб і відстороняти їх від посади.
Усі публічні посадові особи є слугами всього суспільства, а не якої-небудь однієї його частини.
При виборах публічних посадових осіб гарантується загальне виборче право для повнолітніх.
При проведенні будь-яких виборів таємниця голосування не повинна порушуватися. Виборець не несе відповідальності ні в публічному, ні в приватному порядку за зроблений ним вибір.
Стаття 16. Кожний має право звертатися з мирною петицією про відшкодування збитку, заміщення публічних посадових осіб, про введення, скасування чи зміну законів чи указів розпоряджень, а також з інших питань; ніхто не може бути підданий будь-якій дискримінації за подання таких петицій.
Стаття 17. Кожний може відповідно до закону вимагати у держави чи місцевих органів публічної влади відшкодування збитків у випадку, якщо збиток заподіяний йому незаконними діями будь-якої публічної посадової особи.
Стаття 18. Ніхто не може перебувати в рабстві в будь-якій формі. Примусова праця інакше як у порядку покарання за злочин забороняється.
Стаття 19. Свобода думки і совісті не повинна порушуватися.
Стаття 20. Свобода релігії гарантується для усіх. Жодна з релігійних організацій не повинна отримувати від держави ніяких привілеїв і не може користуватися політичною владою.
489
С.К.Бостан, С.М.Тимченко
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Ніхто не може бути примушений брати участь у будь-яких релігійних актах, святах, церемоніях чи обрядах.
Держава і її органи повинні утримуватися від проведення релігійного навчання і якої-небудь релігійної діяльності.
Стаття 21. Гарантується свобода зборів і об'єднань, а також свобода слова, друку і всіх інших форм вираження думок.
Ніяка цензура не допускається, таємниця кореспонденції не повинна порушуватися.
Стаття 22. Кожен користується свободою вибору і зміни місця проживання, а також вибору професії, коли це не порушує суспільного добробуту.
Свобода виїзду для усіх за кордон і свобода відмови від свого громадянства не повинні порушуватися.
Стаття 23. Гарантується свобода наукової діяльності.
Стаття 24. Шлюб укладається тільки при взаємній згоді обох сторін і існує за умови взаємного співробітництва, в основу якого покладена рівність прав чоловіка і дружини.
Закони у відношенні вибору чоловіка або жінки, їх майнових прав, спадщини, вибору місця проживання, розлучення й інших питань, пов'язаних зі шлюбом і родиною, повинні складатися, виходячи з принципу особистого достоїнства і рівності статей.
Стаття 25. Усі мають право на підтримку мінімального рівня здорового і культурного життя.
В усіх сферах життя держава повинна докладати зусиль для підйому і подальшого розвитку суспільного добробуту, соціального забезпечення, а також народного здоров'я.
Стаття 26. Усі мають рівне право на освіту відповідно до своїх здібностей в порядку, передбаченому законом.
Усі повинні відповідно до закону, забезпечити проходження обов'язкового навчання дітям, що перебувають на їхньому піклуванні. Обов'язкове навчання здійснюється безкоштовно.
Стаття 27. Усі мають право на працю і зобов'язані працювати.
Заробітна плата, робочий час, відпочинок і інші умови праці визначаються законом.
Експлуатація дітей забороняється.
Стаття 28. Гарантується право трудящих на створення організацій, а також право на колективні переговори і інші колективні дії.
490
Стаття 29. Право власності не повинно порушуватися.
Право власності визначається законом, для того щоб воно не суперечило суспільному добробуту.
Приватне майно може бути використано в публічних інтересах за справедливу компенсацію.
Стаття ЗО. Населення підлягає оподаткуванню відповідно до закону.
Стаття 31. Ніхто не може бути позбавлений життя чи свободи, бути підданий якому-небудь покаранню інакше як у відповідності до процедури,встановленої законом.
Стаття 32. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.
Стаття 33. Ніхто не може бути арештований, за винятком тих випадків, коли арешт відбувається на місці злочину, інакше як на підставі виданого компетентним працівником органів юстиції наказу, у якому зазначений злочин, що є причиною арешту.
Стаття 34. Ніхто не може бути затриманий чи позбавлений волі, якщо йому не буде негайно пред'явлені обвинувачення і надане право звернутися до адвоката. Так само ніхто не може бути затриманий без належних підстав, що при наявності відповідної вимоги негайно повідомляються на відкритому засіданні суду в присутності затриманого і його адвоката.
Стаття 35. За винятком випадків, передбачених статтею 33, не повинно порушуватися право кожного на недоторканність свого житла, документів і майна від вторгнень, обшуків і виїмок, зроблених інакше, ніж у відповідності до наказу, виданого при наявності ґрунтовних причин, що містить указівку місця, що підлягає обшуку, і предметів, що підлягають вилученню.
Кожен обшук і вилучення провадяться за окремим наказом, виданим компетентним працівником органів юстиції.
Стаття 36. Категорично забороняється застосування публічними посадовими особами катувань і жорстоких покарань.
Стаття 37. За всіма кримінальними справами обвинувачуваний має право на швидкий і відкритий розгляд своєї справи неупередже-ним судом.
Обвинувачуваному за кримінальною справою надається повна можливість опитування усіх свідків; він має право на виклик свідків у примусовому порядку за державний рахунок.
491
С. К. Бостан, С. М. Тимченко
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
При будь-яких обставинах обвинувачуваний по кримінальній справі може звернутися за допомогою до кваліфікованого адвоката; у випадку, коли обвинувачуваний не в змозі зробити це сам, адвокат призначається державою.
Стаття 38. Ніхто не може бути примушений давати показання проти самого себе.
Визнання, зроблене через примус, чи катуванням під погрозою або після невиправдано тривалого утримання під вартою, не може розглядатися як доказ.
Ніхто не може бути засуджений чи покараний у випадках, коли єдиним доказом проти нього є його власне визнання .
Стаття 39. Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за дію, що була законною у момент її здійснення та у відношенні якого він був виправданий. Так само ніхто не може бути двічі притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин.
Стаття 40. У випадку виправдання судом після арешту чи затримання кожен може, відповідно до закону, пред'явити державі позов про відшкодування збитку.