0 II. Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Використовуючи навчальну та спеціальну літературу, визначте та класифікуйте джерела державного права зарубіжних країн і відобразьте це у вигляді схеми.

40

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Завдання 2. Використовуючи конституції (витяги), наве­дені в додатках до цього посібника, класифікуйте їх за

іовідними критеріями.

Завдання 3. Продовжіть поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад:

• Формалізовані джерела - це...

• Неформалізовані джерела - це...

• Органічний закон - це...

• Конституційний закон -це...

• Конституанта - це...

• Октроювання - це...

Ц5 НІ- СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Тема: Конституції зарубіжних країн - основні джерела державного (конституційного) права"

ПЛАН

1. Класифікація конституцій зарубіжних країн.

2. Форма, структура та мова конституцій.

1. Прийняття та зміна конституцій в зарубіжних країнах: загальні риси та особливості.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Підготовку до семінарського заняття необхідно почати з ознайомлення з планом семінару та рекомендованої до нього літератури. Організаційно заняття представляє собою семінар із елементам практичного заняття. Воно поділяється на дві ча­стини, що обумовлює порядок та методи його проведення .

У першій частині передбачається розгляд першого питан­ня "Класифікація конституцій зарубіжних країн" методом ма-

41

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

лих груп. Його сутність полягає у тому, що навчальна група поділяється на 6 малих грун ("держав"), кожна з яких обирає свого "главу держави".

Викладач дає двом групам завдання класифікувати за пев­ний проміжок часу (2-3 хв.) конституцію окремої країни. "Гла­ва держави" однієї групи називає критерії класифікації і відповідь, а глава держави іншої - правильно чи ні. Кожна гру­па отримує за кожну правильну відповідь один бал, тобто мак­симальна кількість балів - 7. Така процедура використо­вується для кожної групи по чотири рази, тобто максимум балів, який може набрати кожна група, складає 28.

Після цього кожна з малих груп на чолі з "главою держа­ви" розподіляє між собою кількість набраних балів залежно від внеску кожного члена групи ("громадянина") у колективну відповідь. Результати повідомляються викладачеві, який відповідним чином оцінює тих, що навчаються.

Для ефективної підготовки до цієї частини семінарського заняття необхідно виконати завдання, які виносяться на са­мостійну роботу.

Друга частина семінарського заняття проводиться у формі заслуховування доповідей з п.п. 2,3 плану семінару. До­повідь на 10-12 хв. необхідно готувати на основі вивчення ре­комендованої літератури і вказівок викладача, які були зроб­лені на лекції.

Розкриваючи другий пункт плану семінарського заняття, слід звернути увагу на те, що структура конституцій, за деяки­ми винятками, має стандартний вигляд:

1. преамбула (вступ);

2. основна частина (текст конституції);

3. ряд положень: заключних, перехідних, додаткових;

4. додатки (в деяких конституціях).

Преамбула - виклад мети Конституції, історичних умов прийняття, прав і свобод громадян, початку державного функціонування.

42

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Основна частина - права і свободи громадян, основи ільного устрою, система і статус державних органів, дер­жавні символи, порядок зміни Конституції. Основна частина складається, як правило, з:

• частин;

• розділів;

• глав;

• статей.

Чіткої регламентації в структурі основного тексту немає.

Заключні положення встановлюють порядок набрання чинності конституції.

Перехідні положення визначають терміни введення окре­мих норм.

Додаткові положення - тлумачні норми.

Стиль викладу конституцій суворо документальний, має деякі особливості в країнах романської, германської та англо­саксонської правових систем.

При підготовці до третього питання слід засвоїти, що більш ніж 200-літня історія конституціоналізму за способами прийняття Основного Закону знає конституції "октройо-

вані"і "народні".

I. Октройовані - це даровані конституції. Вони властиві насамперед країнам з монархічною формою правління. Про­ ект основного закону розробляється під контролем самого мо­ нарха (у парламентарних монархіях під контролем уряду) без залучення представницького органу або виборчого корпусу і ним же затверджується. Історично октройованими були кон­ ституції переважної більшості європейських держав. Із сучас­ них країн - октройованими є конституції Бахрейну, Йорданії, Кувейту, Марокко та деяких інших держав, де глави держав - монархи - зберігають значні владні повноваження.

II. На відміну від дарованої конституції, джерелом "на­ родної" конституції є виборчий корпус (громадяни), котрий: а) обирає парламент, б) установчі збори (конституанта), в) безпосередньо приймає Основний Закон на референдумі.

43

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

А) Якщо починати з Конституції США 1787 р., то історич­но першим способом прийняття Конституції були установчі збори (конституційна асамблея, конвент тощо). Крім Консти­туції США конституантою прийнято першу Конституцію Франції, Конституцію Норвегії та деякі інші конституції XIX ст. У XX столітті установчими зборами були схвалені або прийняті чинні конституції Італії, Індії, Португалії, Болгарії, Румунії та інших держав.-

Позитивна риса цього способу прийняття конституції по­лягає в тому, що установчі збори утворюються тільки з метою розробки та прийняття Основного Закону, а після цього роз­пускаються. Наприклад, так було прийнято Конституцію Франції 1848 р. В конституційному праві ці установчі збори визначають як "суверенні конституанта". Але у консти­туційній практиці зарубіжних країн більше місце займають так звані "несуверенні конституанты", які беруть участь тільки у розробці тексту конституції. Остаточне ж його затвер­дження здійснюється іншим способом, наприклад, референду­мом (Франція, Італія, Югославія - 1945-1947 pp.; Порту­галія - 1975-1976 pp.; Болгарія і Румунія - 1990-1991 pp.).

Б) Ще одним з "народних" способів прийняття сучасних конституцій, який досить широко застосовується, є референ­дум. При цьому він зазвичай виступає лише як кінцева стадія конституційної правотворчості. Іноді, як вже було зазначено, референдуму передує розробка і схвалення конституції уста­новчими зборами (Румунія). Досить часто проект конституції розробляє спеціальна комісія, до складу якої входять депутати парламенту (Ірландія, Данія, Іспанія), або розробку його кон­тролює уряд (Казахстан, Франція, Туреччина, Росія). У будь-якому випадку роль громадян, які беруть участь у відповідних референдумах, обмежується можливістю проголосувати "за" або "проти" запропонованого проекту.

Як стверджує В.М.Шаповал, "історія зарубіжних країн свідчить про те, що роль референдуму як способу прийняття ос­новного закону не слід перебільшувати. Його значення і зміст

44

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

можуть бути перекручені і навіть зведені нанівець шляхом різних маніпуляцій правлячих кіл, активного впливу їх на масо­ву політичну свідомість. Немає прямої залежності між викори­станням процедури референдуму і демократичністю самої кон­ституції. Головним фактором тут виступає розклад політичних сил у суспільстві на момент прийняття конституції, спро­можність їх відобразити і захистити відповідні інтереси"¹.

В) Досить поширеним "народним" способом прийняття конституції є введення її законодавчим органом (парламентом) на основі так званої кваліфікованої більшості (як правило, 2/3 від загальної кількості депутатів). Так були прийняті чинні кон­ституції Австрії, Фінляндії, Швеції, Японії, основні закони пе­реважної більшості держав Центральної і Східної Європи, а та­кож тих країн, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Іноді парламент схвалює спеціальну процедуру розробки і затвердження основного закону, якої сам і дотримується. Так було прийнято чинну Конституцію Греції. У деяких випадках парламент прямо проголошує себе установчими зборами і діє відповідним чином. Такий порядок використовувався при прийнятті в 60-і роки XX ст. перших конституцій в більшості франкомовних країн Африки, а також конституцій ряду інших країн, що розвиваються.

Існують і інші, комплексні способи прийняття консти­туцій. Зокрема, проект чинного Основного Закону ФРН був розроблений спеціальним конституційним конвентом, до складу якого ввійшли прем'єр-міністри земель. Після цього він обговорювався у парламентській раді, сформованій за уча­стю окупаційної адміністрації США, Великобританії і Франції. Членами цієї ради були також представники законо­давчих органів земель - ландтагів. Кінцевою стадією консти­туційної творчості стало схвалення проекту Основного Зако­ну ландтагами, після чого він набрав чинності.

¹ Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: Арт Ек, Вища шк., 1997. - С 23.

45

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

Значними особливостями відрізнявся порядок прийняття чинної Конституції Австралії. її проект був розроблений кон­ституційним конвентом. Делегатів на цей конвент обирало на­селення колоній, на основі яких з часом були утворені штати -суб'єкти майбутньої федерації. Розроблений проект консти­туції, винесений на референдум у колоніях, згодом був остаточ­но прийнятий британським парламентом у вигляді спеціально­го закону. Розглянута процедура поєднує в собі майже всі відомі способи прийняття конституцій. Австралійська консти­туція є "народною", тобто прийнятою із застосуванням засобів прямої і представницької демократії. Водночас тут можна знай­ти елементи октройованої конституції.

Ще одним цікавим прикладом є чинна Конституція Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Процедура її введен­ня полягає у тому, що розроблений політиками і юристами проект був підписаний (і тим самим затверджений) правите­лями всіх еміратів. Ця конституція має риси міждержавного договору, що відобразилося і у формі державного устрою ОАЕ.

Спосіб прийняття конституції відіграє важливу роль у визначенні основних характеристик політичного і державного ладу конкретної країни. Певною мірою він впливає і на зміст самого основного закону. Кожний з розглянутих способів по-різному узгоджується з концепцією установчої влади, з прин­ципами демократії. Наближення порядку прийняття консти­туції до вимог цієї концепції є найбільш раціональним, зважа­ючи на авторитет основного закону в суспільстві. Прийняття конституції установчими зборами забезпечує зв'язок між на­родом як джерелом державної влади і змістом основного зако­ну, за яким ця влада здійснюється. Саме установчі збори спри­яють встановленню більш глибоких, а головне - усвідомлених зв'язків між волевиявленням на виборах їхнього складу і про­цесом розробки та введення конституції. Це стосується і по­рядку внесення змін до конституції.

46

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Основні способи зміни конституцій і внесення до них по­правок:

1. гнучкі, змінюються водночас з появою якогось джерела конституційного права (Великобританія, Нова Зеландія);

2. жорсткі - змінюються і доповнюються в більш склад­ ному порядку, ніж звичайні законодавчі процедури;

3. особливо жорсткі - Конституція США;

4) гнучкі - поєднують в собі риси названих вище способів. Способи зміни конституції (передбачають реалізацію

трьох стадій):

1) ініціатива зміни конституції, як правило, виходить від

парламенту або глави держави;

2. схвалення запропонованого проекту (кваліфікована більшість);

2. остаточне схвалення.

Під час семінарського заняття курсанти і студенти, які не виступають з доповідями, беруть участь в обговоренні: став­лять питання доповідачеві; доповняють; беруть участь у дис­кусії. Кожна з таких форм участі студента (курсанта, слухача) в роботі семінару оцінюється відповідною кількістю балів.

Ш IV. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Источники права. Серия "Государство и право в разви­ вающихся странах". -М., 1986.

2. Каррі Д.П. Конституція Сполучених штатів Америки: Посібник для всіх.- К.,1993.

3. Комаров А.С. Источники права Швеции // Советское государство и право.-1986.-№ 6.

4. Кагикин СЮ. Конституция на переломе цивилизаций: формирование глобального конституционного идеала // Госу­ дарство и право.-1992.-№ 11.

5. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред. В.Шаповала.—К.: Право,1996.

47

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

6. Конституции зарубежных государств.—М.:БЕК,1996.

7. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодательства и сравнительного правововедения при Пра­ вительстве Российской Федерации Л.А.Окунькова.—М.: НОРМА, 2001.

8. Конституции государств-участников СНГ.—М.:НОР- МА, 2001.

9. Конституция США: история и современность (под об­ щей редакцией д.ю.н. профессора Мишина А.А. и д.и.н. про­ фессора Язькова Е.В.). - М.,1988.

10. Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США: поли­ тико-правовой комментарий.- М.,1985.

11'. Шаповал В.Н. Британская конституция. Политико-правовой анализ.- К.,1991.

48

ТЕМАЗ. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

регламентація економічної організації суспільного життя

3. Конституційна регламентація соціальних і духовно-

культурних засад суспільного життя

І . ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ