42. Вимоги до виробничого освітлення та його нормування.

виробниче освітлення повинно відповідати вимогам:

• створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

• не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

• забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

• не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

• повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

• не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

• повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

43. Нагляд і контроль за охороною праці. Державний нагляд — це діяльність уповноважених органів і посадових осіб (державних інспекторів, державних санітарних лікарів), спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання й працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:Державний департамент з нагляду за охороною праці, його територіальні управління в областях та державні інспекції;органи, установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади;Головне управління державної пожежної охорони МНС, територіальні й місцеві органи державного пожежного нагляду;Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою (Держатомінспекція) та Державна екологічна інспекція (в частині нагляду за безпечним використанням джерел іонізуючого випромінювання), які належать до Мінекобезпеки, і підпорядковані їм інспекції на місцях.Певні функції у сфері контролю за додержанням законодавства про працю мають органи Державної експертизи праці. Державна інспекція умов праці Міністерства праці та соціальної політики України

Основними завданнями органів державного нагляду є:впровадження у життя законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці, на захист життя й здоров’я працівників під час роботи шляхом виконання наглядових функцій; надання роботодавцям і працівникам технічної, організаційно-методичної та іншої інформації і консультацій щодо найефективніших засобів та заходів, спрямованих на додержання положень законодавства;забезпечення компетентної консультативної й експертної підтримки рішень, що приймаються на державному та інших рівнях, з питань охорони праці, безпечності об’єктів підвищеної небезпеки, профілактики техногенних аварій, пожеж та катастроф.

Контроль — це система перевірок додержання вимог законодавства про охорону праці та виконання відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань колективних договорів і угод та інших профілактичних заходів, що здійснюється на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності уповноваженими посадовими особами, службами або представниками органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій, трудових колективів.

Види контролю: державний, відомчий, регіональний, внутрішній та громадський.

Державний контроль — це контроль державних органів за додержанням законів, нормативних актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством.

Відомчий контроль здійснюється посадовими особами, повноважними представниками і службами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери управління цього центрального органу виконавчої влади чи створили дане об’єднання підприємств.

Регіональний контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону. Завданням органів і служб регіонального контролю є профілактика правопорушень у сфері охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на відповідній території. Головна функція цих органів і служб полягає в забезпеченні контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з цих питань власниками малих підприємств, фірм, фермерських та інших господарств і фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані відповідними місцевими органами виконавчої влади і не підпорядковані (не підконтрольні) органам та службам відомчого контролю.

Внутрішній контроль здійснюється в межах підприємства (установи, організації) його (її) власником або уповноваженим ним органом і відповідними службами та посадовими особами цього підприємства (установи, організації).

Громадський контроль виконується виборними органами й представниками професійних спілок, інших громадських організацій, комісіями підприємств та уповноваженими трудових колективів.

44. Невідкладна медична допомога при нещасних випадках і травмах на виробництві. Необхідно спочатку визначити вид кровотечі, зупинити його і накласти стерильну пов'язку для запобігання рани від інфекції.

Артеріальний кровотеча визначається за алому кольору крові, яка викидається з рани пульсуючою струменем, іноді у вигляді фонтану. Воно небезпечно для життя, так як поранений за короткий проміжок часу може втратити велику кількість крові. У цих випадках до накладення пов'язки потрібно вжити негайних заходів до зупинки кровотечі. Втрата 1/3 всієї крові є небезпечною для життя людини.

Венозна кровотеча визначається за темно-червоного, вишневому кольоромкрові, що витікає з рани безперервним струменем, але повільно, спокійно, без поштовхів. Така кровотеча може бути рясним, однак, як правило, накладення тиснучої пов'язки і надання піднесеного положення постраждалої частини тіла буває достатнім для його зупинки.

При капілярній кровотечі кров сочиться по всій поверхні рани, як з губки. Зазвичай таке кровотеча не буває сильним, і для його зупинки в більшості випадків достатньо накласти звичайну пов'язку.

Крім зовнішніх кровотеч бувають внутрішні, при яких випливає з пошкодженої ємності або органу кров скупчується у якій-небудь внутрішньої порожнини людини.

Внутрішнє кровотечу розпізнають за раптово наступила блідості особи, збліднення і похолодання рук і стоп, прискорений пульс. З'являються запаморочення, шум у вухах, холодний піт, потім настає шоковий стан. При перших же ознаках внутрішньої кровотечі пораненого слід негайно (дотримуючись необхідну обережність) доставити до лікувальної установи.

Надаючи допомогу і взаємодопомога при кровотечі, користуються наступними способами для його зупинки: пальцевим притисненням артерії вище місця поранення; за допомогою гумового або матерчатого джгута, а також закрутки; накладенням тиснутої пов'язки.

Найбільш частим видом травм є удари. Перша медична допомога полягає в тому, щоб на місце забитого місця докласти холодну примочку і накласти тугу пов'язку. Забій голови може викликати струс мозку. У цьому випадку необхідний постільний режим.

Розтягування або розрив зв'язок найчастіше спостерігається на гомілковостопному суглобі при подвертивані стопи. Ознаками розтягування служать біль, припухлість, синець і порушення функції стопи. У цьому випадку потрібно відразу накласти холодний компрес і дуже тугу пов'язку на область суглоба.

Вивихом називається зміщення суглобових кінців кісток інколи з розривом суглобової сумки. Ознака вивиху - різкий біль, припухлість, зміна форми суглоба і неможливість звичних рухів. Необхідно:

• забезпечити нерухомість постраждалої кінцівки;

• накласти фіксуючу пов’язку;

• верхню кінцівку зафіксуйте косинкою, нижню – шиною;

• дайте постраждалому знеболювальне та заспокійливе;

• викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

• самостійно вправляти вивих;

• прикладати тепло до місць ураження;

• транспортувати постраждалого без іммобілізації місця ураження.