68. Визначення категорії будівлі за ступенем вогнестійкості.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху t < 28°С.До них відносяться водневі станції, склади балонів для зріджених газів, приміщення стаціонарних кислотних і лужних акумуляторних установок, насосні станції з перекачування рідин з температурою спалаху до t = 28°С та склади цих рідин, приміщення малярних цехів, де застосовують нітрофарби, лаки і нітроемалі, ацетиленові станції і приміщення ацетиленових генераторів та ін.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна). Горючі порохи або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху t > 28°С. До них відносяться, наприклад, виробництва із застосуванням аміаку, пального для ТГД і ТРДД, а також складські приміщення, в яких зберігаються дизельне пальне, мінеральні мастила, закриті склади вугілля, пакгаузи змішаних вантажів, гаражі тощо.

Категорія В (пожежонебезпечна). Легкозаймисті, горючі й важкозаймисті рідини, тверді горючі й важкозаймисті речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним горіти тільки за умови, що приміщення, в якому вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорії А або Б.

Категорія Г. Негорючі речовини і матеріали в горючому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, Іскор та полум'я; горючі гази, рідини й тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо (ливарні цехи, станції випробування двигунів, котельні і т. ін.).

Категорія Д Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Це - цехи холодної обробки металів (крім магнієвих сплавів), повітродувки, інструментальні цехи, насосні станції для перекачування негорючих рідин тощо.

Категорію виробництва вибирають за нормами технологічного проектування або за спеціальним переліком виробництв.

Відповідно до ПУЕ існує також класифікація виробничих приміщень і зовнішніх установок з вибухової і пожежної небезпеки. Віднесення приміщень і зовнішніх установок до вибухо- або пожежонебезпечних залежить від умов створення можливих вибухо- і пожежонебезпечних середовищ.

69. Втомлення, його причини та психофізіологічні механізми. Стомлення являє собою тимчасове зниження працездатності під впливом тривалого чи інтенсивного навантаження.

Стан стомлення може виявлятися через такі зміни:

♦ зниження інтенсивності виконуваної роботи при збереженні початкового ступеня напруження фізіологічних функцій;

♦ збільшення ступеня напруження фізіологічних функцій при незмінних показниках кількості і якості роботи;

♦ деяке зниження кількості і якості роботи з одночасним збільшенням ступеня напруження фізіологічних функцій.

На фізіологічному рівні розвиток стомлення означає виснаження внутрішніх ресурсів організму, зниження рівня функціонування, розбалансування відношень між окремими функціональними системами та їх компонентами.

Психологічними ознаками стомлення є: відчуття слабосилля, виникнення обтяжливої напруженості, невпевненості в правильності виконуваних дій, бажання припинити роботу; виникнення розладу уваги; розлад сенсорних процесів; порушення у моторній сфері; погіршення пам'яті та продуктивності мислення; послаблення волі; істотна зміна мотивації діяльності, посилення мотивів її припинення; накопичення негативних емоційних реакцій; поява й посилення сонливості Головним фактором, що викликає стомлення, вважається величина навантаження, в якій, у свою чергу, виділяють кілька компонентів: статичний чи динамічний характер навантаження, інтенсивність навантаження, постійний і ритмічний характер навантаження.

До додаткових факторів, які самі по собі не призводять до розвитку стомлення, але в поєднанні з дією основного фактора сприяють більш вираженому і ранньому стомленню, відносять три групи :

♦ порушення режиму праці і відпочинку (недостатність часу відпочинку для повного відновлення сил, неправильне використання перерв під час роботи, непродумане планування праці й відпочинку, порушення біоритмів, соціальна ізоляція та ін.);

♦ фактори зовнішнього середовища (знижений вміст кисню і підвищений вуглекислого газу в повітрі, підвищена вологість, висока чи низька температура повітря тощо);

♦ фактори використання техніки (забруднення повітря газами, дія механічних сил, що призводить до вібрації, вплив електромагнітних коливань, ультразвуку, зміна освітленості, незручність робочої пози, гіпокінезія та ін.).

Розрізняють фізичне і розумове, гостре і хронічне стомлення. Хронічне стомлення виникає у випадках, коли тривалість чи повноцінність періодів відпочинку недостатні і відбувається накопичення стомлення.

Особливий вид стомлення - стан монотонії - виникає під час виконання монотонної одноманітної роботи. Цей стан супроводжується зниженням тонусу кори головного мозку, дрімотним станом, зниженням здатності до вольових зусиль, загальним зниженням активності всіх психічних процесів. Відмітною рисою такого стану є його зникнення в результаті зміни роду діяльності, що й відрізняє монотонію від стомлення.

У той же час перевтома являє собою стан організму на межі патології, який розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані втоми або тоді, коли регламентований відпочинок між циклами роботи недостатній для відновлення, об'єктивно-суб'єктивні ознаки втоми зберігаються, а в професійній діяльності з'являються грубі помилки у роботі.

Першими ознаками перевтоми є невротичні симптоми: підвищена дратівливість, швидка стомлюваність, відсутність бажання займатися звичайною роботою, порушення сну, головні болі. Клінічні дослідження засвідчили, що явище перевтоми за симптомами аналогічне для хворих на неврози. Це такі ознаки: підвищений колінний рефлекс, тремтіння вій і пальців витягнутих рук, виразний ортостатичний рефлекс. При перевтомі, як правило, переважають симпатичні впливи на серцево-судинну і дихальну системи.

70. Функції СУОП. Основні функції СУОП, пов'язані з її функціонуванням, передбачають:

планування робіт; розробку, прийняття і скасування нормативних актів; професійний відбір; навчання з питань охорони праці; регламентацію процесу праці; атестацію робочих місць щодо умов праці; паспортизацію об'єктів; реєстрацію та облік; експертизу; ліцензування і сертифікацію; забезпечення безпеки устаткування, процесів, будинків, споруд і територій; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-побутового, лікувально-профілактичного і медичного обслуговування; узгодження і видача дозволів; попередження про виникнення небезпечних ситуацій; розслідування та облік нещасних випадків; розслідування та облік хронічних професійних захворювань; розслідування та облік аварій; фінансування робіт з охорони праці; стимулювання охорони праці; пропаганда і виховання безпечної поведінки; контроль та інспектування; наукове забезпечення; міжнародне співробітництво.

71. Поняття про екстремальні ситуації та особисту безпеку. Під екстремальною ситуацією розуміється таке складне узгодження умов діяльності по забезпеченню безпеки, яке має для співробітника особливу значимість; ситуації, об’єктивно наявні обставини якої, сприяються та оцінюються співробітником як небезпечні для здоров’я та життя іншої особи, так і самого співробітника.

Існують такі види екстремальних ситуацій:

– Швидкоплинна екстремальна ситуація – діяльність відбувається в умовах жорсткого дефіциту часу, з максимальною психологічною напругою і навантаженням, з необхідністю діяти в максимально швидкому темпі.

– Довготриваюча екстремальна ситуація – фізично та психологічно напружена діяльність протягом довгого часу.

– Екстремальна ситуація з елементами невизначеності – необхідність прийняття рішення при наявності альтернативних, суб’єктивно-вагомих варіантів поведінки.

– Ситуації, що потребують постійної готовності до дії – співробітник знаходиться у звичайних монотонних умовах, у чеканні екстремальних змін.

Екстремальні ситуації, що виникають в силу отримання недостовірної або можливої інформації, мають важливу особливість – необхідність у швидкому реагуванні співробітника при відсутності у нього впевненості у достовірності отриманої інформації.

Потенційна небезпека - виникає при будь-якому можливому контакті з негативними якостями об‘єктів чи суб‘єктів ситуації.

Уявна небезпека – є результатом перебільшення чи хибної оцінки негативних якостей ситуації, поведінки конкретних осіб, хибного тлумачення мовних повідомлень.

Провокована небезпека - виникає внаслідок появи окремих особистісних негативних якостей працівника (агресивність, грубість, жорстокість, пиха, гонор тощо) і відповідної протиправної реакції на них з боку інших осіб.

Реальна небезпека - це наслідок несприятливої динаміки оперативно-службової ситуації з реальними факторами загрози життю та здоров‘ю працівника.

Небезпека - це стресовий фактор, який відображає ступінь усвідомлення працівником податкової міліції обставин, за яких поведінка правопорушників, дія стихійних лих, аварій чи катастроф тощо, можуть завдати йому або членам його сім’ї фізичної, матеріальної або психологічної шкоди, призвести до нещасного випадку, можливо й загибелі.

поняття "особиста безпека". Традиційно воно ототожнюється з поняттям "фізична безпека особистості". З точки зору вузького підходу до цього поняття це не викликає заперечень. Разом з тим у даному випадку більш продуктивним, з нашої точки зору, є використання поняття "особиста безпека" у більш широкому його значенні, тобто поняття , яке поряд з фізичною безпекою містить у собі ряд інших складових (наприклад, організаційна безпека, соціальна безпека та інші, що існують у тісній взаємозалежності між собою).