49. Методи і засоби гасіння пожеж.

В комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів згідно зі СНиП 2.04.09-84.

Горіння припиняється:

• при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її займання;

• при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

• при припиненні надходження пари, газів горючої речовинив зону горіння.

• Припинення горіння досягається за'допомогою вогнегасник засобів:

води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);

інертних газів (вуглекислота та ін.);

хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Про стан професійної захворюваності та медико-санітарне обслуговування населення в Україні.

У І півріччі 2012 року до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло 2746 повідомлень про професійні захворювання (отруєння). За результатами розслідування професійних захворювань складено 2684 акти розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань (актів П-4).

У І півріччі 2012 року, у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, кількість професійних захворювань збільшилась на 0,6%, або на 15 випадків (з 2669 до 2684).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (30,6%), Луганській (25,6%), Дніпропетровській (19,0%) і Львівській (10,2%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 85,4% від загальної кількості по Україні.

Значний ріст професійних захворювань відмічається у Волинській області – на 72 випадки (з 56 до 128 ), Луганській області на 26 випадків (з 662 до 688), Донецькій області на 6 випадків (з 814 до 820), Запорізькій та Черкаській на 5 випадків.

Аналіз професійної захворюваності по галузям промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворюваності спостерігається у вугільній, металургійній, та машинобудівній галузях.

Вагомими причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання засобів захисту працюючими, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.

В структурі професійних захворювань перше місце належить хворобам органів дихання 68% від загальної кількості по Україні (понад 1829 випадків) На другому місці - захворювання опорно-рухового апарату – 20% (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артози – понад 529 випадків). Третє місце залишається за вібраційною хворобою 4% (107 випадів), четверте за хворобами слуху – 4% (97 випадків).

Заходи, спрямовані на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Атестація робочих місць та відповідність їх нормативним актам про охорону праці.

Розроблення, виготовлення та встановлення на діючих об'єктах засобів колективного захисту працюючих, засобів протиаварійного захисту, приладів і пристроїв безпеки.

Навчання працюючих з питань охорони праці, проведення нарад, семінарів, оглядів-конкурсів.

Забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Впровадження автоматичного та дистанційного управління виробничим обладнанням, технологічними процесами, засобами транспортування та підйому з метою забезпечення безпеки працюючих,

в тому числі механізація та автоматизація робіт з підвищеною небезпекою та робіт, що пов'язані з фізичним та нервово-психічним перевантаженням.

Впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів, а також блокуючих пристроїв, що забезпечують аварійне відключення технологічного та енергетичного устаткування в разі виникнення небезпеки для обслуговуючого персоналу та працюючих.

Обладнання нових та реконструкція тих, що є, місць організованого відпочинку і обігріву працюючих, а також укриють від сонячних променів та атмосферних опадів при роботах на відкритому повітрі.

Обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат, кімнат харчування, психологічного розвантаження, здоров'я, Залучення фахівців для надання допомоги з юридично-правових питань охорони праці та оцінки стану умов і безпеки праці.

Розроблення, видання і придбання нормативних актів про охорону праці, літератури, наочно-агітаційних матеріалів з цих питань, різних видів бланків, посвідчень, журналів реєстрації тощо з питань охорони праці.

Проведення обов'язкових медичних оглядів працюючих.

Відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат на відрядження працівників, які є членами комісії по спеціальному розслідуванню нещасних випадків на виробництві або залучені до її роботи.

Охорона праці, техніка безпеки, пожежна безпека при роботі з персональним комп'ютером.

Виконувати умови інструкції з експлуатації ПК.

користуватися справними розетками, відгалужу вальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електроприладами. До роботи з ПК допускаються працівники, з якими проведений вступний інструктаж та первинний інструктаж (на робочому місці) з питань охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки та зроблений запис про їх проведення у спеціальному журналі інструктажів.

Стіни приміщень для роботи з ПК мають бути пофарбовані чи обклеєні шпалерами пастельних кольорів з коефіцієнтом відбиття 40 - 60 %. У випадках, коли такі приміщення зорієнтовані на південь, вікна повинні обладнуватися сонцезахисними пристроями (жалюзі, штори і т. п.). Для освітлення приміщень з ПК необхідно використовувати люмінесцентні світильники. У приміщеннях для роботи з ПК необхідно проводити щоденне вологе прибирання та регулярне провітрювання протягом робочого дня. Видалення пилу з екрану необхідно проводити не рідше одного разу на день.

Робочі місця для працюючих з дисплеями необхідно розташовувати таким чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. Відео термінали повинні встановлюватися під кутом 90 - 105 градусів до вікон та на відстані, не меншій 2,5 - 3 м від стіни з вікнами.До поля зору працюючого з дисплеєм не повинні потрапляти поверхні, які мають властивість віддзеркалювання. Покриття столів повинне бути матовим . Відстань між робочими місцями з ПК повинна бути не меншою 1,5 м у ряду та не меншою 1 м між рядами. ПК повинні розміщуватися не ближче 1 м від джерела тепла. Відстань від очей користувача до екрану повинна становити 500 - 700 мм, кут зору - 10 - 20 градусів, але не більше 40 градусів, кут між верхнім краєм відео терміналу та рівнем очей користувача повинен бути меншим 10 градусів. Найбільш вигідне є розташування екрану перпендикулярно до лінії зору користувача.

З метою уникнення перевантаження організму Загальний час роботи з відео терміналом не повинен перевищувати 50% тривалості робочого дня. Якщо виконання роботи пов'язане тільки з використанням комп'ютера, то при неможливості зміни діяльності необхідно робити перерви та паузи. Для робіт, які виконуються з великим навантаженням, слід робити 10 - 15 хвилинну перерву через кожну годину, для мало інтенсивної роботи такі перерви слід робити через 2 години. Кількість мікро пауз (до 1 хвилини) слід визначати індивідуально.

Закон України "Про пожежну безпеку". Передбачає Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб.

Розмежування компетенції державних органів виконавчої влади;

визначення обов’язків державних органів виконавчої влади в галузі пожежної безпеки

обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки;

обов'язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки здійснюється державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

У загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання дій на випадок пожежі. У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до національного багатства.

Порядок ліцензування діяльності щодо надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, сертифікація та контроль продукції на відповідність вимогам пожежної безпеки.

Організація наукових досліджень з проблем пожежної безпеки:

Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем пожежної безпеки проводяться Українським науково-дослідним інститутом пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також іншими науково-дослідними, проектно-конструкторськими установами та навчальними закладами України.

Мета і завдання пожежної охорони

Види пожежної охорони: державна, відомча, місцева та добровільна.

Права та обов'язки, порядок прийняття та проходження служби в державній пожежній охороні, оплата та соціальний захист працівників, контроль за діяльністю державної пожежної охорони

Порядок створення та обов’язки відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони.

55. Система управління охороною праці в галузі. Державне управління охороною праці. СУОПГ — сукупність органів управління галуззю, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі, скерованих на усунення неприпустимих ризиків; СУОПГ є складовою частиною системи управління галуззю.

Об'єктом управління охороною праці в галузі е діяльність керівництва галуззю, структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охорони праці в галузі.

Загальне керівництво системою управління охороною праці в галузі здійснює міністр, а в структурних підрозділах — керівники структурних підрозділів і функціональних служб.

Організаційно-методичну й наглядову діяльність з впровадження і забезпечення функціонування СУОП у галузі, підготовки управлінських рішень та контролю за їх виконанням у центральному апараті здійснює відділ охорони праці, який у своїй роботі користується "Положенням про службу охорони праці".

Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон "Про охорону праці", Кодекс законів про працю України, закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, Національна програма поліпшення безпеки гігієни праці та виробничого середовища, Закон України "Про пожежну безпеку", система стандартів з безпеки праці, правила з охорони праці в лісовій, деревообробній промисловості та лісовому господарстві, інші законодавчі й нормативні документи з охорони праці.

Завдання управління охороною праці в галузі:

• підвищення кваліфікації і перевірка знань з охорони праці посадових осіб керівного складу об'єднань, облуправлінь та організацій галузі;

• забезпечення об'єднань, облуправлінь і організацій правилами, нормами, стандартами та іншими нормативними актами з питань охорони праці;

  • пропаганда охорони праці, видання галузевої нормативної і навчальної літератури, літератури з передового досвіду, плакатів, інструкцій, наочних посібників та інших методичних матеріалів з охорони праці;

• створення і функціонування санітарної мобільної лабораторії для атестації робочих місць у галузі;

• розроблення рекомендацій, типових положень та іншої нормативної і методичної літератури з охорони праці;

• проведення організаційної роботи з підвищення рівня охорони праці на підвідомчих підприємствах;

• створення галузевих підприємств з виготовлення засобів індивідуального, колективного захисту для лісового господарства;

• проведення експертизи проектів на повноту вирішення питань охорони праці, одержання дозволу починати роботи та ліцензії на випуск продукції;

• впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивної технології, вітчизняного і зарубіжного досвіду з охорони праці;

• підготовка статистичних звітів та інформації з питань охорони праці;

• проведення аудиту, моніторингу, обліку та аналізу нещасних випадків, аварій, профзахворювань, пожеж, а також шкоди від цих подій в галузі;

• формування і використання коштів фонду охорони праці галузі;

• методична допомога об'єднанням, облуправлінням і організаціям галузі у створенні й забезпеченні функціонування СУОП;

• розслідування та облік групових і смертельних нещасних випадків, а також аварій І і II груп на підвідомчих підприємствах;

• страхування працівників галузі від нещасних випадків і профзахворювань;

• проектування підприємств, розроблення конструкцій нового обладнання і сучасної технології з урахуванням вимог чинних нормативних актів з охорони праці;

  • виготовлення нового обладнання, машин і механізмів відповідно до вимог чинних нормативних актів з охорони праці й одержання сертифікатів безпеки на них;

• постачання і забезпечення підприємств засобами індивідуального й колективного захисту;

• розроблення і впровадження безпечної організації праці на підприємствах;

• проведення наукових досліджень з питань охорони праці.

Державне управління охороною праці здійснюють:  - Кабінет Міністрів України;  - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;  - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;  - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

56. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Забезпечення функціонування системи управління охороною праці. Керівник забезпечує функціонування СУОП на підприємстві.

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінювання технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці тощо.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприємством /підрозділом/, які на під ставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці.

Оцінка ефективності функціонування СУОПГ і СУОПП. Критерії такої оцінки та економічне стимулювання ефективності функціонування даних систем управління. існує ряд підходів щодо підвищення ефективності системи управління охороною праці на сучасному етапі: вдосконалення нормативно-правової бази охорони праці, підвищення кваліфікації і якості навчання фахівців, пропаганда передового досвіду організації трудового процесу, впровадження інформаційних технологій тощо. 

Рівень захворюваності (%) осіб в залежності від тривалості та інтенсивності використання ВДТ та характеристика їх скарг. За результатами поглиблених медичних оглядів користувачів ВДТ відмічен високий рівень захворюваності як серед жінок, так і серед чоловіків. Встановлено, що серед осіб молодого віку переважають захворювання зорової системи, а із зростанням віку користувачів спостерігається ріст соматичних захворювань.Рівні захворюваності мають пряму кореляцію з сумарним терміном роботи з ВДТ.

За даними аналізу частоти розподілу діагнозів за результатами поглиблених медичних оглядів

У чоловіків: терапевт—34,0%, офтальмолог – 30,2%, невропатолог – 20,0%, отоларинголог – 6,3%,ендокринолог – 6,3%, дерматолог – 3,4%

У жінок: терапевт—28,7%, офтальмолог – 31,7%, невропатолог – 18,8%, отоларинголог – 8,9%,ендокринолог – 2,4%, дерматолог – 1,9%

Високий рівень захворюваності, пов’язаний серцево-судинними захворюваннями – 62,0%, в тому числі: гіпертонічна хвороба – 19%, ішемічна хвороба серця, у т.ч. стенокардія – 18,2%, анемія – 11,7%, серцева недостатність – 7,3%, кардіо міопатія – 5,8%.

60. Шкідливі та небезпечні фактори, що впливають на користувачів комп'ютерів. При роботі з комп’ютером можуть виникнути небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- електромагнітні поля (радіочастоти);

- електростатичне поле;

- недостатнє освітлення;

- психоемоційна напруга при тривалій роботі з екраном відеомонітору.ї

61. Працездатність операторів ВДТ та її залежність від режиму роботи. При організації праці, пов'язаної з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності передбачаються внутрішньо змінні регламентовані перерви для відпочинку. Внутрішньо змінні режими праці і відпочинку містять додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак стомлення і зниження працездатності. При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу.

Впродовж робочої зміни мають передбачатися:- перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);- перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);- додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності. За характером трудової діяльності розрізняють три професійні групи, згідно з діючим класифікатором професій:

1) розробники програм (інженери-програмісти) виконують роботу переважно з відео терміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ЕОМ у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;

2) оператори електронно-обчислювальних машин виконують роботу, пов'язану з обліком інформації, одержаної з ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи і характеризується напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;

3) оператор комп'ютерного набору виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю. Робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.

Правилами встановлюються такі внутрішньо змінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:- для розробників програм із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ВДТ;- для операторів із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;- для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ.У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години. При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин. Для зниження нервово-емоційного напруження, вломлення зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ, які наведені у Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98.

62. Оптимізація умов праці операторів ВДТ шляхом правильної організації праці і обладнання їх робочих місць. Обладнання і організація робочого місця з ВДТ мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності (ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 22.269-76, ГОСТ 21.889-76).

Конструкція робочого місця користувача ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ВДТ - 1,2 м; від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого - 2,5 м.

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600...700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30 до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100...300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури у межах 5... 15°.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідно застосовувати приекранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.

При оснащенні робочого місця з ВДТ лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам ДСанПІН 3.3.2.007-98.

63. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, згідно постанови Кабінету Міністрів від 01.08.1992. Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація робочих місць передбачає:

установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обгрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків N1 і 2 після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.

Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

64. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків і професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України. Про кожний нещасний випадок працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинен негайно повідомити безпосередньо керівника підрозділу і вжити заходів до надання допомоги потерпілому.

Керівник повинен терміново організувати медичну допомогу потерпілому, повідомити про випадок свого керівника і інспекцію державного нагляду за охороною праці при ГУМВС, УМВС. Якщо це пов`язане з пожежею – повідомити пожежні органи, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) – СЕС системи МВС України, зберегти обстановку місця потерпілого, а також вжити заходів щодо недопущення подібних випадків.

Керівник підрозділу, де стався нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням створює комісію, до складу якої включає: До складу комісії не може входити зацікавлена особа. У разі спроби самогубства працівника до складу комісії включається психолог.

Комісія з розслідування нещасного випадку потерпілого при виконанні ним роботи, яка має таємний характер, за рішенням керівника підрозділу може мати інший склад.

Комісія зобов`язана протягом 3-х діб обстежити місце події, опитати свідків, одержати пояснення потерпілого; вивчити відповідність умов служби нормативним актам; з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити винних осіб, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Нещасні випадки реєструються у підрозділі в журналі за встановленою формою. Керівник підрозділу протягом доби повинен розглянути і затвердити акт Н-1 (НПВ), а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, – через добу після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти разом з актом розслідування Н-5 не пізніше трьох діб з моменту закінчення розслідування надаються потерпілому, а також надсилаються:

а)керівникові служби охорони праці підрозділу з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку і копіями всіх матеріалів розслідування;

б)органу, до сфери управління якого належить підрозділ;

в) до особистої справи потерпілого;

г)до служби державного нагляду за охороною праці МВС.

Контроль за своєчасним та об`єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС. Ці служби мають право вимагати від керівника складання акта за формою Н-1 або його перегляду у разі порушення.

Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9 щодо необхідності складання акта за формою Н-1 та взяття нещасного випадку на облік.

У разі незгоди керівника з рішенням посадової особи служби державного нагляду за охороною праці питання вирішується керівником інспекції з охорони праці при ГУМВС, УМВС чи керівником відділу державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС або в порядку, передбаченому чинним законодавством.

65. Визначення невідкладних заходів по поліпшенню умов і безпеки праці за результатами атестації робочих місць. За результатами атестації складаються переліки: Метою проведення атестації робочих місць за умовами праці є встановлення на конкретному підприємстві, в установі, організації права працівника на безпечні, здорові умови праці, захист його життя й здоров'я, встановлення пільг і компенсації за шкідливі та небезпечні умови праці.

За результатами проведеної оцінки факторів виробничого се-редовища встановлюється ступінь шкідливості та небезпечності умов праці на основі гігієнічної класифікації:

• особливо шкідливі і особливо важкі умови праці;

• шкідливі і важкі умови праці;

• шкідливі умови праці. 

За результатами атестації складаються переліки

• робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам  яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством; 

• робітників місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації коштом підприємства; 

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення. 

 Матеріали атестацій робочих місць є документами строгої звітності і повинні зберігатися на підприємстві протягом 50 років

66. Закон України "Про охорону праці" про регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді. Стаття 20. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

67. Напрямки забезпечення пожежної безпеки об'єктів згідно основних нормативно-правових актів з пожежної безпеки. Відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні основними організаційними заходами щодо забезпечення пожежної безпеки є:

• визначення обов'язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки;

• призначення відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію наявних технічних засобів протипожежного захисту;

• встановлення на кожному підприємстві (установі, організації) відповідного протипожежного режиму;

• розробка й затвердження загально об’єктової інструкції про заходи пожежної безпеки та відповідних інструкцій для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень, організація вивчення цих інструкцій працівниками;

• розробка планів (схем) евакуації людей на випадок пожежі;

• встановлення порядку (системи) оповіщення людей про пожежу, ознайомлення з ним всіх працюючих;

• визначення категорій будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до вимог чинних нормативних документів, встановлення класів зон за Правилами улаштування електроустановок;

• забезпечення територій, будівель та приміщень відповідними знаками пожежної безпеки, табличками із зазначенням номера телефону та порядку виклику пожежної охорони;

• створення та організація роботи пожежно-технічних комісій, добровільних пожежних дружин та команд.

Основними напрямками роботи осіб, відповідальних за пожежну безпеку є:

Забезпечення необхідною інформацією, підготовка і розробка документів (наказів, інструкцій, планів евакуації на випадок пожежі тощо). Ведення документації.

Розробка та виконання протипожежних заходів.

Створення та організація роботи добровільних пожежних дружин та пожежно-технічних комісій

Організація та проведення протипожежних інструктажів. Практичне відпрацювання планів евакуації, дій у разі пожежі з персоналом об'єкта

Аналіз виявлених порушень вимог пожежної безпеки, а також загорянь і пожеж, що мали місце.

Організація та підтримання протипожежного режиму

Придбання, експлуатація, утримання, перевірка технічних засобів і систем протипожежного захисту

Вивчення та впровадження позитивного досвіду, сучасних технологій забезпечення пожежної безпеки

Взаємодія з пожежною охороною та іншими організаціями щодо забезпечення пожежної безпеки

Протипожежний режим - це комплекс встановлених норм поведінки людей, правил виконання робіт та експлуатації об'єкта (виробу), спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки. Цих норм і правил мають дотримуватися усі працівники та відвідувачі.

Протипожежний режим встановлюється переважно такими внутрішніми документами, як накази та інструкції.

В ході встановлення відповідного протипожежного режиму посадовим особам на кожному об'єкті з урахуванням умов його пожежної небезпеки слід визначити:

• можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• місця для зберігання і допустиму кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно розміщуватися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

• порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

• порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

• порядок огляду й закриття приміщень після закінчення роботи;

• порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації експлуатації, обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

• порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

• дії працівників у разі виявлення пожежі;

• порядок збору членів ДПД та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.