3.6. Економічна ефективність ветеринарних заходів

1. Збитки від вимушеного знищення тварин розраховуємо за формулою:

У₁ = М х Ж х Ц,

де: М – кількість знищених тварин, гол.

Ж – середня жива маса тварин, кг

Ц – закупівельна вартість одиниці продукції, грн.

2. Збитки від падежу тварин:

У₂ = М х Ж х Ц – С_ф,

де: С_ф = 0, так як трупна сировина підлягає знищенню

3. Фактичні збитки:

У_ф = У₁ + У₂

4. Збитки, яким запобігли в результаті профілактичних заходів з ліквідації епізоотичних вогнищ в районі чи місті, визначали:

П_у = М_о х К_з х К_у – У_ф,

де: М_о – загальне поголів’я сприйнятливих тварин в районі, гол.

К_з – коефіцієнт потенційного захворювання;

К_у – питома величина економічних збитків на 1 захворілу тварину;

У_ф – фактичні збитки

5. Економічний ефект, який отримали в результаті профілактики сказу в районі; місті:

Е_в = П_у – З_в,

де: П_у – збитки, яким запобігли;

З_в, – витрати ветеринарні

6. Економічна ефективність ветеринарних заходів на 1 грн. витрат визначається за формулою:

Е_е = Е_в : З_в

Так як у 2008 р. не було жодного випадку сказу серед корів чи інших продуктивних тварин, антирабічні вакцини поставляють здебільшого коштом держбюджету, у грошовому відношенні підрахувати ефективність не є можливим.

4. Обговорення результатів власних досліджень

Миргородський район знаходиться на центрально-північних територіях Полтавської області, у лісостеповій зоні, займає територію в 1,53 тис. км² та посідає за цим показником 4 місце в області. С.-г. угіддя займають 81,4% усіх територій району, 11,6% приходиться на ліси та лісовкриті площа, а площа водного дзеркала становить 1,4%.

Таким чином, природно-географічні особливості території створюють сприятливі умови для розселення і мешкання багатьох видів птахів, гризунів, дрібних та крупних ссавців, зокрема хижих (лисиць, вовків, єнотоподібних собак).

Полтавська область в цілому відноситься до територій зі значним поширенням сказу, у т. ч. і природного типу.

Основним резервуаром вірусу сказу у Полтавській області є червоні лисиці. При оптимальній кількості їх заселення, що стримує поширення епізоотій, - 0,5 голів на 1 тис. га угідь, на початок 2008 р. відзначено підвищення показників щільності у Глобинському районі (2,0 гол./1 тис. га), Кременчуцькому (1,9), Зіньківському та Шишацькому (по 1,3), Гадяцькому, Кобеляцькому, Пирятинському, а також Миргородському районах (по 0,8).

Таким чином, у Миргородському районі зокрема існують об’єктивні біологічні передумови до виникнення вогнищ сказу лісового типу. Наприкінці тисячоліття, що минуло, Полтавська область посідала ІІ місце по Україні по захворюванню на сказ. За 8 років (1994-2001 рр.) по області налічувалося 997 випадків захворювання тварин у 709 неблагополучних пунктах [23, 24], що у 3,7 разів перевищувало середні показники по країні. З початком нового тисячоліття ситуація не покращилася. У 2000-2004 рр. хворих на сказ тварин на Полтавщині було від 188 до 222 гол. за рік [31].

На відміну від європейських країн, в Україні в цілому та у Полтавській області зокрема, до епізоотичного процесу й до цього часу причетні не лише дикі тварини, але й домашні, собаки і коти. Їх частка у загальні захворюваності на сказ становила до 2004 р. 35,9%, тоді як лисиць – 20,9% [31].

В Україні ж в цілому співвідношення виглядає як 40,3% проти 40,8% відповідно [28].

Таким чином, наприкінці 20 та на початку 21 ст. на території Полтавщини були наявними 2 типи рабічної інфекції – природно-вогнищевий та антропоургічний, з беззаперечним переважанням останнього.

Миргородський район характеризується значним рівнем поширення сказу Середній рівень захворюваності в області характеризується показником 4,8 випадки на район за рік, тоді як у Миргородському їх близько 9 (2004-2008 рр.). Лише у 2005 р. рівень неблагополуччя дещо знижувався (6 випадків за рік), можливо у результаті успішно проведеної кампанії з пероральної імунізації дикої фауни у попередньому році. Але у 2006 р. рівень захворюваності знову зріс до 13 випадків на рік (таблиця 3.4).

За 5 років (2004-2008 рр.) у районі зареєстровано 46 випадків сказу як домашніх, с.-г. тварин так і дикої фауни, переважно лисиць. Коефіцієнт вогнищевості поступово зменшувався (рис. 3.1) з 1,5 одиниць у 2004 р. до 1,13 од. (2007-2008 рр.), що характеризує більш ефективно проведені заходи по ліквідації кожного окремого вогнища. Але напруженість епізоотичної ситуації у районі нажаль зростала у порівнянні з 2004-2005 рр. У 2006 р. вона досягла свого максимуму (7,2 неблагополучних пункти на кожні 1 тис. км² території), а у 2007-2008 рр. дещо стабілізувавшись, залишався все ж високим (5,2 неблагополучних пунктів на 1 тис. км²). Зазначимо, що за даними Гришок Л.П. [12] у лісостеповій зоні України показник зазвичай становить 1,4 одиниць.

Індекс епізоотичності у районі зі сказу в цілому становив 1,0, тобто реєстрували випадки щороку. Розрахований за кожен рік окремо (за кількістю неблагополучних місяців протягом календарного року) він коливався з 0,33 од. (2005 р.) до 0,67 од. (2006 р.) (Таблиця 3.5).

Таким чином, аналізуючи показники інтенсивності та екстенсивності епізоотичного процесу зі сказу у Миргородському районі ми відмічали, що «найспокійнішим» видався 2005 р., але наступний 2006 р. характеризувався максимальним рівнем піднесення рабічної інфекції (рисунок 3.3).

На Миргородщині сказ був полігостальною інфекцією, хворіли як ВРХ (2004-2007 рр.) , так і домашні тварини (коти і собаки), а також дикі (лисиці та куниці). Дані на рисунку 3,4. Але найвищі показники інтенсивності встановлено для кішок. По-перше, індекс епізоотичності – 1,0 (для ВРХ, собак, лисиць – 0,8 од.). У структурі захворюваності сказ кішок посідає перше місце – 34,8% усіх випадків, тоді як сказ лисиць – лише 21,7%. Разом з собаками та ВРХ кішки були причиною 76,1% усіх випадків сказу у районі за 5 років. Тобто у Миргородському районі у 2004-2008 рр. переважав сказ урбанічного типу з головним поширювачем та резервуарним видом – кішкою. Це необхідно враховувати, спрямовуючи головні напрямки профілактики інфекції, адже головна робота проводиться вет. службою у напрямку контролю за сильватичним (природним) типом сказу.

Щоб мати можливість скорегувати терміни проведення профілактичних щеплень серед домашніх тварин у районі, ми проаналізували такий показник як сезонність (Рис. 3.5). Встановлено, що показник мав певні зміни, але лише на рівні тенденції, бо сезонні коливання з року в рік не співпадали. У сукупності за 5 років відмічали осінньо-зимове загострення: з жовтня по лютий зареєстровано 63% усіх випадків, по 7-5 щомісячно , тоді як у весняно-літній період – по 2-3 випадки.

З літературних джерел відомо, що для лісостепової зони України характерні 2 періоди піднесення рабічної інфекції: лютий-квітень та жовтень-грудень [23]. Збільшення кількості осінніх реєстрацій зазвичай пов’язують з діагностичним відстрілом та таксацією дикої фауни наприкінці року.

У Миргородському районі ми реєстрували лише 1 такий осіннє-зимовий період. Діагностичний відстріл же проводять у травні, що пов’язано з контролем за ефективністю пероральної імунізації дикої фауни.

Суттєвого антропогенного впливу на показник сезонності ми не відмічали.

Ураженість популяції лисиць та інших хижаків у межах району, за лабораторними даними, взагалі не значна. Якщо у 1999 р. встановлено 24,7% позитивних досліджень на сказ при відстрілі лисиць, т о у 2000 р. – 11%, а у 2004 р. та 2008 р. відповідно 4,2% та 16,7%. Зазначимо, що показник за 2004-2008 рр. сумарний, без розділу досліджень при інцидентах та діагностичному відстрілі. У той же час при дослідженнях пат матеріалів від собак та котів показник позитивності коливався у межах 34,7%-36,2%-33,4%-50,0% відповідно (1999 р., 2000 р., 2004 р., 2008 р.).

Профілактика сказу у Миргородському районі зосереджена більшою мірою на природній інфекції. Так, за даними Ничика С.А.[31], ще у січні-березні 2004 р. у районі було розкладено 15 тис. доз принад з вакциною «Рабівак-ХТТ» з щільністю 15,3 доз/км². У 2009 р. використана вакцина «Броварабіс V-RG» у кількості 17920 доз, яка розкладалася у ручному режимі та з гелікоптера. Щільність розкладання принад залежала від поширення сказу по території та кількості лісних насаджень: від 9,7 доз/км² до 22,86 доз^/км², а в межах Комишнянського лісництва навіть 58,19 доз/км².

За офіційними даними (Додаток Г), споживання принад з вакциною становило 100% за 15 діб після розкладання. Але при проведенні діагностичного відстрілу в 6 з 9 оброблених територіальних зон виявлено низький рівень імунності популяцій. До того ж лише у 35% вбитих тварин знайшли тетрацикліновий маркер на іклах, який засвідчує, що тварина спожила вакцину. Необхідно вказати, ще не відмічено залежності імунності від щільності розкладання вакцини. Таким чином, можливо, захід необхідно планувати та проводити більш ретельно, до того ж на створення імунного прошарку серед дикої фауни знадобиться не менше 3-5 років.

За таких обставин, створення групового імунітету серед домашніх хижаків: собак та особливо кішок, - видається нам особливо актуальним заходом. Зауважимо, що лише 6 тис. доз вакцини використовують у районі для планової профілактичної імунізації, переважно «Рабізін», інактивованої культуральної із штаму «ТС-80» (Додаток 1). Дана вакцина не забезпечує надійний імунітет собак та кішок [10, 11, 28] і рекомендована для с.-г. тварин. До того ж кількість вакцини, яку використовують вимушено з року в рік, зростає (таблиця 3.9). У 2008 р. було використано майже 16 тис. доз, зокрема 10391 лише для кішок і собак.

Таким чином, ми вважаємо першочерговим завданням ветслужби у справі антирабічної профілактики у районі збільшення обсягів попереджувальних планових щеплень собак та, особливо, кішок до 100%, що складає мінімум 17 тис. голів. Пропонуємо замінити вакцину «Рабізін» (шт. ТС-80) на «Рабістар» (шт. G-52 Wistar) виробництва «Укрветпромпостач». Обов’язково проводити чіткий облік, реєстрацію, при можливості чипування домашніх тварин та інші організаційно-профілактичні заходи, передбачені нормативними актами. Необхідно також контролювати популяції безпритульних тварин. Робота повинна проводитися системно, починаючи з ліквідації умов, що призводять до їх неконтрольованого розмноження, умов їх проживання та харчування на сміттєзвалищах тощо.