2.7. Профілактика та заходи боротьби зі сказом

Тварин, хворих на сказ, лікувати заборонено, їх негайно знищують. Профілактика направлена на імунізацію тварин, знищення бродячих собак і кішок, відстріл і відлов тварин, що є резервуаром сказу [5].

Хворих і підозрілих у захворюванні сказом вбивають, а трупи спалюють або утилізували в установленому порядку.

Профілактичні заходи проти сказу передбачають в основному дотримання правил утримання, охорону їх від нападу бродячих і диких хижих тварин.

Головним резервуаром сказу в природі України є дикі хижаки, особливо лисиці. Біологічний ланцюг дикі тварини – свійські тварини – людина у проблемі розповсюдження сказу може бути скасований за допомогою використання живих пероральних антирабічних вакцин у дикій природі [9].

У необхідних випадках домашні тварини підлягають обов'язковому профілактичному щепленню проти сказу. З цією метою використовують суху культуральну інактивовану вакцину ВНИИТИБП, рідку антирабічну вакцину АЗВІ або інактивовану етанолвакцину ВГНКИ у порядку, передбаченому інструкцією з їх застосування. Кішки та собаки, що покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником або спеціальною бригадою по вилову бродячих тварин до найближчої ветеринарної лікувальної установи для огляду і карантинування протягом 10 днів.

Результати спостереження за карантинуємими тваринами реєструють у спеціальному журналі і письмово повідомляють медичну установу, в якій передбачається здійснювати щеплення постраждалій людині проти сказу. Тварин, підозрюваних у зараженні (постінфекційних), піддають вимушеним щепленням антирабічною вакциною з обов'язковою суворою ізоляцією прищеплених тварин протягом 60 днів після щеплень.

Приміщення, в яких знаходилися хворі тварини, дезинфікують 2%-ним розчином лізолу, 2-3%-ними розчинами лугів, хлораміну, 4%-ним розчином формальдегіду. Залишки корму, малоцінні предмети догляду спалюють. При проведенні протиепізоотичних заходів необхідно суворо дотримуватись заходів особистої безпеки [2].

Профілактика полягає у боротьбі зі сказом серед тварин і попередженні розвитку хвороби у людей, укушених хворими тваринами [31]. При укусах рекомендується промити рану мильною водою, припекти спиртним розчином йоду і негайно звернутися до найближчої лікувально-профілактичної установи. Курс антирабічних (пастерівських) щеплень проводять антирабічною вакциною при укусах і ослиненні явно хворими, підозрілими на захворювання сказом або невідомими тваринами. Своєчасна вакцинація попереджає виникнення сказу у 96-99% випадків. Процедуру здійснюють у травматологічних пунктах, хірургічних кабінетах поліклінік, центральних районних лікарнях.

При призначенні курсу антирабічних щеплень враховують важкість і локалізацію укусу, а також спосіб зараження (укус, ослинення), оскільки від цього залежить тривалість інкубаційного періоду при сказі. Розрізняють легкі укуси (неглибокі укуси плеча, передпліччя, нижніх кінцівок або тулуба), середньої важкості, (поверхневі одиночні укуси кисті, подряпини, виключаючи пальці рук, ослинення ушкоджених слизових оболонок) і важкі (будь-які укуси голови, лиця, шиї, пальців рук; множинні або обширні укуси; будь-які укуси, завдані дикими м'ясоїдними).

При введенні навіть максимальних доз вакцини імунітет до вірусу сказу з'являється у людини лише на 12-14-й день, а максимального рівня досягає лише через 1 міс. При укусах у голову, пальці рук, множинних укусах, коли можливий короткий інкубаційний період хвороби (коротше 30 днів) використовують антирабічний імуноглобулін.

При ослиненні ступінь небезпеки залежить від того, чи попала слина на неушкоджену шкіру або на слизову оболонку. Оскільки вірус з'являється у слині тварини не раніше ніж за 10 днів до розвитку клінічно виражених симптомів захворювання, при укусі відомою, здоровою твариною проводять так званий умовний курс щеплень (2 ін'єкції вакцини або при важких укусах — імуноглобуліну). Протягом 10 днів спостерігають за твариною. Якщо в цей період з'являються ознаки захворювання, вона гине від сказу (або з невідомої причини) чи втікає (зникає), тоді негайно починають безумовний (повний) курс вакцинації. Якщо ж тварина протягом 10 днів залишилася здоровою, жодних додаткових щеплень постраждалому не роблять. При ослиненні і легких укусах проводять лише 10-денне спостереження за твариною, а щеплення призначають лише у разі захворювання або зникнення тварини.

Обов'язкові реєстрація собак, проведення їм профілактичних антирабічних щеплень. Всіх хворих сказом тварин убивають і доставляють для дослідження у ветеринарну лабораторію. Здоровим тваринам, покусаним хворою сказом твариною, роблять антирабічні щеплення, Підстилку, солому, на якій лежала загибла від сказу тварина, спалюють. Одяг осіб, що стикалися з хворими тваринами, забруднений слиною, кип'ятять або дезинфікують у дезинфекційній камері [6].

Одним із важливих заходів профілактики припинення сказу серед диких тварин є їх пероральна вакцинація. Створено спеціальні робочі групи у лісгоспах, основним завданням яких є розповсюдження приманок з вакциною, діагностичний відстріл уражених тварин через місяць після споживання препаратів, дослідження зібраних результатів. Проведення вакцинації дикої фауни передбачає знищення джерела вірусу сказу [29].

Разом зі Львівським Державним інститутом контролю ветеринарних препаратів та кормових добавок і підприємством "Відродження М" була розроблена «Рабіліс-вакцина антирабічна культуральна» із штаму „Внуково – 32М”. Вона містить компоненти, які відрізняються за механізмом дії, але сприяють підвищенню імуногенності вакцини. Були проведені дослідження нешкідливості розробленої вакцини для гризунів і лисиць при пероральному застосуванні [9].

З метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов'язані:

- систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, і при виявленні їх трупів або вбитих з підозрілою поведінкою звірів (відсутність боязливості, неспровоковані напади на людей чи тварин) негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріал до ветеринарної лабораторії для дослідження на сказ;

- проводити щорічно у листопаді-січні одночасно на великих територіях заходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, у яких перед періодом їх розмноження (березень-квітень) щільність популяції не повинна перевищувати 0,5-1 голови на 1000 га угідь;

- проводити боротьбу з бродячими собаками та котами у мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст;

- не допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відповідні документи.

Власники тварин, керівники господарств незалежно від форм власності та спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:

- дотримуватись діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України, затверджених Держжитлокомунгоспом, Міністерством сільського господарства і продовольства та Міністерством охорони здоров'я України 18 червня 1980 року;

- доставляти собак, а в необхідних випадках і котів у строки, встановлені органами державної влади, в установи ветеринарної медицини для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу. Всі собаки, а в зонах постійного неблагополуччя за рішенням органів державної ветеринарної медицини і коти, підлягають обов'язковому щепленню проти сказу, як правило, на протязі липня-вересня кожного року. Тварин, не щеплених проти сказу, вакцинують з профілактичною метою незалежно від пори року;

- для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар, табунів використовувати лише вакцинованих проти сказу собак, вживати заходів щодо недопущення диких хижаків в місця розташування свійських тварин;

- про кожний випадок укусу свійських тварин дикими хижаками, бродячими чи здичавілими собаками або котами, а також при підозрі на захворювання тварин сказом негайно повідомляти ветеринарного спеціаліста, який обслуговує господарство, населений пункт та негайно ізолювати таких тварин.

Собаки, коти та інші тварини, що покусали людей чи тварин, повинні бути негайно доставлені їх власниками (підприємством, установою, організацією та ін.) або особами, які займаються відловом бродячих собак та котів, в найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування на протязі 10 днів [19].

В окремих випадках, при наявності загородженого двору або приміщення, з дозволу установи державної ветеринарної медицини тварина, що покусала людей або інших тварин, може бути залишена під розписку у власника при умові, що він зобов'язується утримувати її на прив'язі або в ізольованому приміщенні на протязі 10 днів і дозволяти спеціалісту ветеринарної медицини здійснювати нагляд за цією твариною.

Результати нагляду за карантинованими тваринами реєструють в спеціальному журналі і по телефону, а потім письмово про них повідомляють медичну установу, в яку звернулися потерпілі від укусу люди.

Продаж, купівля та вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші міста, райони і області дозволяється лише з благополучної місцевості при наявності ветеринарної довідки з відміткою в ній про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менше ніж за 30 днів до вивезення. Строк закінчення імунітету у щеплених тварин визначається в залежності від вакцини, що застосовувалась [19].