2.8. Висновки з огляду літератури

Сказ –це одне з найдавніших та найнебезпечніших інфекційних захворювань людей та тварин. Він входить до п’ятірки зоонозів, які спричинюють значні економічні збитки, становить постійну загрозу здоров’ю та життю людини і тварин. Щороку у світі від сказу гине більше 50 тис. людей та більше 1 млн. тварин [9, 12, 23].

Важка епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу спостерігається більш ніж в 110 країнах світу. Аналіз даних, що характеризують епізоотичну ситуацію зі сказу на Україні, Росії та інших країнах Східної Європи за 1990-2005 роки підтверджує наявність тенденції до її негативного посилення [38].

Активізуються природні вогнища сказу, збільшується число випадків захворювання серед диких хижих, які є резервуаром, головним господарем та джерелом вірусу сказу. До епізоотичного процесу стали все більш інтенсивно залучатися домашні м’ясоїдні – кішки, собаки, що підкреслює значення та необхідність специфічної профілактики сказу [9, 13, 21, 23, 32, 38].

Тенденція залучення до трансмісії сказу все нових видів тварин, які раніше не становили резервуару для збудника, продовжується. Серйозну загрозу становить все більш часта реєстрація сказу в популяціях гризунів. Якщо тільки припустити, що вірус закріпиться у популяції, то наслідки навіть важко уявити. Подальшому поширенню інфекції, але вже на іншому рівні, сприяє поява нових форм сказу з новими унікальними властивостями збудника [13].

При проведенні цілеспрямованої профілактики сказу використовують значну кількість імунопрепаратів. Особливо багато їх випускають традиційні розробники та виробники в Російській Федерації [12, 13, 20, 32].

Але для успішної боротьби зі сказом необхідні дешеві та ефективні вакцини не лише для домашніх, але й для диких тварин. Необхідно й більш повне розуміння механізму підтримання та передачі різних штамів вірусу сказу всередині популяції тварин, що сприятиме виявленню та прогнозуванню нових резервуарів цієї інфекції [1, 6, 7, 13, 29, 35].

3. Власні дослідження

3.1. Матеріал і методи досліджень

Дипломна робота виконувалася в умовах районного управління ветеринарної медицини у Миргородському районі Полтавської області, Миргородської районної державної лікарні і районної лабораторії ветеринарної медицини (Додаток А1, А4), на кафедрі епізоотології та ветеринарного менеджменту ХДЗВА з січня по грудень 2009 р.

Матеріалом для виконання дипломної роботи були документи ветеринарного обліку та ветеринарної звітності районного управління ветеринарної медицини у Миргородському районі, Миргородської районної державної лікарні ветеринарної медицини стосовно епізоотичної ситуації зі сказу тварин; розпорядження Миргородської РДА щодо сказу; результати лабораторних досліджень патматеріалу на сказ, а також матеріали районної СЕС про антирабічні заходи, результати власних досліджень та спостережень.

При виконанні роботи використовували метод епізоотичного обстеження, аналізу та синтезу, порівняльно-історичного та географічного опису, лабораторні методи, зокрема серологічний – РІФ.

3.2. Характеристика Миргородського району Полтавської області

Ми́ргородський райо́н створено 7 березня 1923 року. Територія Миргородщини межує з сімома районами області - Гадяцьким, Зіньківським, Шишацьким, Великобагачанським, Хорольським, Лубенським та Лохвицьким.

Всучасних межах район затверджено 8 грудня 1966 року. До складу адміністративно-територіальних одиниць входять районна рада, 2 селищні та 23 сільські ради. У відповідності до проекту адміністративно-територіальної реформи в районі передбачено створення 8 територіальних громад. В межах району розташовано 2 селища міського типу, 98 сіл та районний центр – місто обласного підпорядкування – Миргород, в якому проживає 41,9 тис. жителів.

Миргородський район займає площу в 1,53 тис. кв. км. і є четвертим за цим показником в Полтавській області. Кількість населення складає 38 тис. осіб. Сільськогосподарські угіддя займають 124, 5 тис. га, причому на ріллю припадає 97,7 тис. га, на ліси та лісовкриті площі – 17, 8 тис. га, а площа водного дзеркала складає 2,1 тис. га.

По території району протікає 6 річок, найбільші з них Псьол, що протягся на 39 км, та Хорол, що тягнеться на протязі 91 км. Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні.

Район багатий на корисні копалини. В межах району виявлені нафта, газ, буре кам’яне вугілля, торф, кам’яна сіль. Одним із перших нафто-газоконденсатних родовищ було Великосорочинське. Будівельні матеріали представлені запасами гіпсу, пісковика, каоліновими і гончарними глинами, гравієм, що залягають на першій надпойменній терасі ріки Псьол між Великими Сорочинцами і Матяшівкою.

У Миргородському районі зареєстровано у 2009 р. 11 с.-г. підприємств та 2 держгосподарства. Ці підприємства ведуть свою виробничу діяльність на площі, що нараховує разом 94251 га, у т. ч. – ріллі 77933 га та пасовищ – 3730 га.

У власності с.-г. підприємств району знаходиться 97 приміщень для утримання тварин різних видів, у т. ч. 78 – були діючими наприкінці 2009 р.

Усього в аграрному секторі району утримували 3 види с.-г. тварин та птицю, поголів’я яких наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Поголів’я с.-г. тварин у господарствах Миргородського району

Види тварин	Поголів’я, гол.
	2008	2009
ВРХ, усього у т. ч. корів Свиней Коней Птиці усіх видів	6445 2140 5460 565 21047	6496 2423 4706 521 17463

Як видно за даними таблиці 3.1, поголів’я с.-г. тварин у районі у порівнянні з відповідним періодом попереднього року дещо змінювалося, а саме зменшилося свиней на 754 гол., коней – на 44 гол., птиці – на 3584 гол., тоді як поголів’я ВРХ збільшилося на 51 гол., у т. ч. корів – на 283 гол. Овець у районі у с.-г. підприємствах не утримують.

У 2009 р. у Миргородському районі отримано приплоду від корів – 247 гол. телят, від свиней – 8528 гол. поросят.

Щоб отримати відповідну продуктивність тваринництво району майже повністю забезпечено кормами необхідної якості. Дані про забезпеченість району кормами наведено у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Забезпеченість тваринництва кормами у Миргородському районі на 2009-2010 рр.

Види кормів	Наявність кормів, т	Потреба у кормах, т	% забезпеченості
Грубі Соковиті Концентровані	8620 46731 4556	9000 47400 4700	95,7 98,5 96,9
Кормових одиниць на 1 ум. голову (на зимівлю)	20,43	21,0	97,3

Таким чином, потреби у кормах будуть забезпечені у межах 96,0-98,5%, що дозволить отримати у наступному році досить стабільну продуктивність. У 2009 р. продуктивність тварин у районі виглядала так (табл. 3.3):

Таблиця 3.3 – Середня продуктивність тварин у Миргородському районі у 2009 р.

Показники продуктивності	Одиниці виміру	Кількісний показник
Надій на корову Вироблено м’яса Одержано яєць на курку-несучку Середньодобовий приріст ВРХ Середньодобовий приріст свиней	кг т шт. г г	3971 997 261 312 330

Епізоотична ситуація у районі не відзначається особливою напруженістю у порівнянні з іншими районами області.

Чи не єдиною суттєвою ветеринарною проблемою впродовж останніх 20-25 років є сказ (див. «Епізоотичну карту району», додаток Б).