22. Антропологічна філософія Фейербаха

Фейєрбах запропонував відмінне від традиційного розуміння філософії, її минулого та сучасності, ролі в суспільстві і ставлення до релігії. За Фейєрбахом, у світі починається нова епоха — пост-християнська. Релігія відмирає, її місце в культурі звільняється, і зайняти це місце повинна філософія. Водночас і сама філософія повинна змінитися: вона не має стати простим чи негативним (в гегелівському розумінні) запереченням релігії. «Якщо філософія повинна замінити релігію, — стверджує Фейєрбах, — то, залишаючись філософією, вона має стати релігією, вона повинна включити в себе — у відповідній формі — те, що становить сутність релігії, повинна включити переваги релігії». Інакше кажучи, повинна бути якась нова (відмінна від попередньої) синтетична форма свідомості і знання. Нова філософія повинна стати несхожою і на стару християнську релігію, і на стару «шкільну» філософію, хоча й потрібно зберегти краще з них обидвох. Уточнюючи свої уявлення, Фейєрбах називає нову філософію — «релігію» антропологією, «філософією майбутнього». Фейєрбах робить спробу, виходячи з антропологічного матеріалізму, розглянути різні форми суспільної свідомості і передусім релігію. Не Бог створив людину, а людина Бога. Божественна суть, стверджує Фейєрбах, це не що інше, як людська суть, звільнена від індивідуальних меж, об'єктивувалася, а потім - що обожнює, шановна в якості потойбічної суті, тобто Бога

23. Філософський зміст класичного марксицизму: основні ідеї та принципи.

1) в основу мировоззрения кладутся не религиозно-мистические или идеалистические, а выводы современного естествознания; 2) М. открыто признал свою связь с интересами определенного класса - пролетариата; 3) как следствие ставится принципиально новая задача - не ограничиваться объяснением мира, а выбрать методологию его преобразования, в первую очередь - преобразования общества на основе сознательной рев. деятельности; 4) отсюда центр Ф. исследований переносится из области чистого познания и отвлеченных человеческих отношений, а также из области абстрактных рассуждений об общем устройстве мира на область практики; 5) это приводит к тому, что мат-зм впервые распространяется на понимание общественной жизни; 6) наконец сами познание и мышление были поняты по иному. Мышление стало рассматриваться не как продукт развития природы, но как результат сложной исторической общественно-трудовой деятельности, т. е. практики. Осн. принцип: антагонизм между производственными силами и производственными отношениями - движущая сила в переходе от одной к другой общественно-эк. формации (исторически определенный тип общества, представляющие особую ступень его развития).

34. Проблема істини у філософії та науці.

Проблема истины в философии является центральной во всей теории познания. Она отождествляется с самой сущностью, является одним из самых важнейших мировоззренческих понятий, находится в одном ряду с такими ключевыми явлениями, как Добро, Зло, Справедливость, Красота. Проблема истины в философии и науке является достаточно сложной. Многие концепции прошлого, например, концепция Демокрита о неделимости атомов, считалась на протяжении почти двух тысяч лет бесспорной. Теперь она уже представляется как заблуждение. Однако, скорее всего, большая доля существующих сейчас научных теории окажутся заблуждениями, которые опровергнут со временем.