24. Філософія всеєдності в. Соловйова

Філософія всеєдності Соловйова складається з безлічі важливих постулатів. Спробуємо сформулювати основні з них. У концепції Соловйова як би з’єднуються два протилежних полюси.

Перший полюс вільний від матеріальних форм, він існує тільки у вигляді чогось, поки не вираженого, це потенціал, ідея. Він «живе» вище за все існування. Другий полюс, навпаки, постає перед нами у всьому різноманітті своїх форм. Абсолют можна позначити як всеєдність. Воно вже є. Весь світ же, це тільки стає всеєдність. Ці два полюси нерозривно пов’язані між собою.

Філософія всеєдності Соловйова висуває тезу про те, що абсолют неможливо уявити без безпосереднього прояву в матеріальному світі. Тобто, ці два полюси породжують самі себе і плавно перетікають один в одного. Філософія всеєдності Соловйова руйнує ідею про створення світу. Згідно великому мислителю, Бог в принципі не може існувати без людства, адже вони нерозривно пов’язані, це практично одне ціле, розділене на два полюси. Крім того, варто відзначити тезу Соловйова про те, що індивідуальність особистості – це корінь усіх світових проблем.

Ідеї В. Соловйова, про безсмертя душі, в достатній мірі суперечать християнським догмам. Філософ заперечував думки про безсмертя душі. Він писав про людину, як про універсальну індивідуальність, яка є єдиною серед усіх людей, а не відокремленою. Тут можна вказати ще один цікавий момент. Філософія всеєдності виключає важливість однієї людини. Більш того, по подібній системі, відособлена особистість є всього лише абстракцією. Однак Володимир Соловйов визнає людство у своєму всеєдності однієї дійсної реальністю, яка тільки може бути.

25. Вчення Бердяєва про свободу та творчість

Николай Александрович Бердяев (1874-1948)  русский религиозный и политический философ, представитель экзистенциализмa. В его учениях ключевая роль принадлежала человеку, свободе личности и творчеству («Философия свободы» и «Смысл творчества»): единственный механизм творчества — свобода. "Человек не устраним из философии… И философия есть прежде всего учение о человеке, о целостном человеке и учение целостного человека…"

Внутренней основой его философии являются свобода и творчество. Свобода определяет царство духа. Дуализм в его метафизике — это Бог и свобода. Свобода угодна Богу, но в то же время она — не от Бога.

Понятие “личность” понимается Бердяевым как неповторимая, уникальная

субъективность. Через присущую ей свободу и возможность свободного

творчества она направлена на созидание нового мира. История человечества

предстает в виде процесса развития личностного начала человека, а сам он

достигает наивысшего блаженства в единении с Богом в своем творческом акте, направленном на достижение высших божественных ценностей: истины, красоты и блага, на достижение нового бытия, нового, подлинного мира, царства Духа.

Приверженность “философии органического духа” позволила Бердяеву решить

поставленные им проблемы “реальности, свободы, личности”. Дух присутствует в человеке как бесконечная свобода и неограниченное творчество, человек является “Божьей идеей”. Каждый человек, по мнению Бердяева, должен отгадать “Божью идею о себе”, самореализоваться и “помогать Богу в осуществлении замысла Божьего в мире”.

Философ считает, что Бог действует в царстве свободы, а не в царстве необходимости, именно в духе, а не в детерминированной природе.

Бердяев всегда отстаивал неприкосновенность свободы к необходимости.

Н.А. Бердяев остается во многом нашим современником, призывающим при решении всех философских проблем ставить в центр человека и его творчество.