- •1. Від міфу до Логосу. Особливості виникнення філософського світогляду
- •17. Філософія Нового часу. Французький раціоналізм
- •3. Специфіка філософії і науки
- •8. Філософія Геракліта Ефеського
- •4. Особливості виникнення і становлення філософської думки у Стародавньому Китаї та Індії.
- •7. Елейська школа. Метафізика Парменіда та діалектика Зенона
- •5. Натурфілософія до-сократиків. Мілетстька школа (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен)
- •6. Піфагорейський союз. Вчення Піфагора
- •11. Теорія ідей Платона Проект ідеальної держави
- •2. Філософія в системі духовної культури людства. Основні функції філосоіфї
- •9. Атомістика Демокріта
- •12. Метафізика Аристотеля. Проект ідеальної держави.
- •18.Філософські погляди Канта
- •14. Представники патристики та схоластики
- •13. Середньовічна філософія. Ера християнства
- •16.Філософія Нового часу. Британський емпіризм
- •28. Антропологічне та етичне вчення г. Сковороди
- •20.Християнський ексцентризм с. Кʼєркегофа
- •22. Антропологічна філософія Фейербаха
- •23. Філософський зміст класичного марксицизму: основні ідеї та принципи.
- •34. Проблема істини у філософії та науці.
- •24. Філософія всеєдності в. Соловйова
- •25. Вчення Бердяєва про свободу та творчість
- •31. Екзистенціальна філософія (Гайдетгер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність
- •30. Філософія української діаспори (д. Донцов, д. Чижевський
- •33. Філософія прагматизму
- •44. Проблема свідомості
- •29. Філософські погляди п.Д. Юркевича
- •35.Методи і форми наукового пізнання
- •36. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •21. Філософія Шопенгауера і Ніцше.
- •43. Суспільство, як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу
- •32.Комунікативна філософія (Габермас, Апель)
- •39. Філософська категорія буття. Основні форми буття
- •40. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності
- •15. Головні риси філософії доби Відродження
- •27. Філософія у Києво- Могилянській Академії
- •10. Оберт філософії з приходом Сократа. Антропологічне та етичне вчення Сократа
- •38. Свідомість та самовідданість. Концепт ідентичності.
- •43. Суспільство, як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу
- •37. Рівні та форми суспільної свідомості
- •19. Філософія і діалектика Гегеля
- •26. Основні риси і особливості української філософії
- •41. Проблема духовного буття
- •42. Аксіологічні та етичні витоки сутності людини. Проблема сенсу
- •45. Символізм сучасної філософії
38. Свідомість та самовідданість. Концепт ідентичності.
Сознание - это высшая, свойственная только людям и связанная с речью, функция мозга, заключающаяся в обобщённом и целенаправленном отражении действительности, разумном регулировании поведения человека за счёт рефлексии.
3 стороны сознания:
1. Предметное сознание. Направлено на мир окружающих предметов.
2. Самосознание. Сознание направлено на самого себя и осознание себя, как отличного от окружающего мира.
3. Душа. Сознание как поток душевных переживаний.
Свідомість має бути програмою, що управляє людською діяльністю, а також внутрішнім життям людини. Однією з важливих рис свідомості є її універсальність. Це означає, що у свідомості можуть відображатися будь-які властивості предметів, що так чи інакше залучаються до діяльності. Свідомості властива об'єктивність. Тобто свідомість відображає предмети такими, якими вони є в дійсності. Людина бачить речі незалежно від тієї чи іншої потреби.Для свідомості характерний нерозривний зв'язок із мовою. Мова виконує важливі функції: 1) збереження знань2) зв'язок між людьми3) засіб вираження думкиСвідомість містить чітко виражене цілеспрямоване відображення дійсності людина створює проект майбутньогоАктивність як невід'ємна риса свідомості тісно пов'язана з такою властивістю свідомості, як творчість. Вже зазначалося, що людина активно ставиться до дійсності. Активність передбачає оцінювання не лише ситуації навколишньої дійсності, а й аналіз самого себе. Все це проявляється в самосвідомості. Формування самосвідомості має певні ступені та форми. Перший ступінь – самопочуття(усвідомлення свого тіла). Виникнення свідомості "Я" як зовсім особливого утворення, схожого на "Я" інших людей і разом із тим | у чомусь унікального, неповторного – це найвищий рівень розвитку самосвідомості. Завдяки йому людина може здійснювати вільні дії і нести за них відповідальність, що в свою чергу вимагає самоконтролю та оцінювання своїх дій.У поняття самосвідомості входить, як уже говорилося, також самооцінка, самоконтроль. Самосвідомість передбачає співставлення себе з певним ідеалом "ЯСамосвідомість формується в процесі колективної практичної діяльності і міжлюдських взаємовідносин, а не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості.Об'єктом вивчення людини може бути сама свідомість. У цьому випадку ми говоримо про рефлексію.Рефлексия - размышление личности о самом себе. Сознание может оказывать как положительное, так и отрицательное явление.Людина аналізує себе в світі певного ідеалу особистості, порівнює себе з ним, прагне досягти цього ідеалу. Вона немовби прагне "обґрунтувати" себе, закріпити системи своїх власних орієнтирів. Але свій образ, який формує людина, не завжди відповідає (адекватний) реальній людині та її свідомості. Адже людина здатна помилятися. Тому те, наскільки правильно людина "розуміє" себе, адекватно "подає" себе, можуть визначити оточуючі її люди.Идентичность как способность человека воспринимать свое поведение и жизнь в качестве связанного и единого целого. Мид различает два типа идентичности: осознаваемая и неосознаваемая. Мид утверждал, что, с одной стороны, общество определяет идентичность индивида, задавая нормы, законы существования, с другой стороны, индивид сам задает собственное определение в выборе целей, ценностей.