- •1. Від міфу до Логосу. Особливості виникнення філософського світогляду
- •17. Філософія Нового часу. Французький раціоналізм
- •3. Специфіка філософії і науки
- •8. Філософія Геракліта Ефеського
- •4. Особливості виникнення і становлення філософської думки у Стародавньому Китаї та Індії.
- •7. Елейська школа. Метафізика Парменіда та діалектика Зенона
- •5. Натурфілософія до-сократиків. Мілетстька школа (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен)
- •6. Піфагорейський союз. Вчення Піфагора
- •11. Теорія ідей Платона Проект ідеальної держави
- •2. Філософія в системі духовної культури людства. Основні функції філосоіфї
- •9. Атомістика Демокріта
- •12. Метафізика Аристотеля. Проект ідеальної держави.
- •18.Філософські погляди Канта
- •14. Представники патристики та схоластики
- •13. Середньовічна філософія. Ера християнства
- •16.Філософія Нового часу. Британський емпіризм
- •28. Антропологічне та етичне вчення г. Сковороди
- •20.Християнський ексцентризм с. Кʼєркегофа
- •22. Антропологічна філософія Фейербаха
- •23. Філософський зміст класичного марксицизму: основні ідеї та принципи.
- •34. Проблема істини у філософії та науці.
- •24. Філософія всеєдності в. Соловйова
- •25. Вчення Бердяєва про свободу та творчість
- •31. Екзистенціальна філософія (Гайдетгер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність
- •30. Філософія української діаспори (д. Донцов, д. Чижевський
- •33. Філософія прагматизму
- •44. Проблема свідомості
- •29. Філософські погляди п.Д. Юркевича
- •35.Методи і форми наукового пізнання
- •36. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •21. Філософія Шопенгауера і Ніцше.
- •43. Суспільство, як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу
- •32.Комунікативна філософія (Габермас, Апель)
- •39. Філософська категорія буття. Основні форми буття
- •40. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності
- •15. Головні риси філософії доби Відродження
- •27. Філософія у Києво- Могилянській Академії
- •10. Оберт філософії з приходом Сократа. Антропологічне та етичне вчення Сократа
- •38. Свідомість та самовідданість. Концепт ідентичності.
- •43. Суспільство, як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу
- •37. Рівні та форми суспільної свідомості
- •19. Філософія і діалектика Гегеля
- •26. Основні риси і особливості української філософії
- •41. Проблема духовного буття
- •42. Аксіологічні та етичні витоки сутності людини. Проблема сенсу
- •45. Символізм сучасної філософії
33. Філософія прагматизму
Прагматизм (“прагма” – справа, дія), виникає в США, пронизує всі сфери суспільства, а потім розповсюджується на інші регіони. Представники прагматизму: Чарлз Сандерс Пірс, Уільям Джеймс, Д. Дьюі , вважають, що філософія повинна займатись не проблемами філософів, а “людськими проблемами”, тобто цілями та засобами їх вирішення і таким чином повинна бути перетворена в інтересах того, що є вигідним для життя людини.
Сутність прагматизму складається у наступному. Людина повинна діяти у ірраціональному світі та спроби досягнути об’єктивної істини є безглуздими. Тому до наукових теорій, соціальних ідей, моральних принципів слід підходити “інструментально”, тобто з точки зору їх вигоди, зручності для досягнення цілей. Те, що корисне, що приносить успіх, те й істинне.
Пізнавальна діяльність, згідно Ч.Пірсу, - не відображення реальної дійсності, а біологічна функція, спрямована на вироблення звички реагувати на оточуючі умови.
Усвідомлена звичка діяти, тим чи іншим образом складає вірування, досягнення якого є єдиним ланцюгом мислення. Принцип Ч.Пірса: “існувати значить мати практичні наслідки”.
Центральним поняттям У.Джеймса є довід, який охоплює все те, з чим ми маємо справу. Крім досвіду немає нічого. Змістом досвіду є те, що людина відчуває, переживає, тобто досвід є потік переживань, потік свідомості. Він містить не тільки відчуття, але і будь-які чуття, емоційні стани, вольові імпульси, настрої та ін. Відчуття, приходячи невідомо звідки, створюють “речовину”, з якої складається значна частина світу або реальності. Крім відчуттів, реальність містить ще дві рівноправні частини. Відносини, які не привносяться у досвід ззовні, а існують так само, як існують відчуття. І сукупність тих істин, які ми виказуємо про перші дві частини. Але речі, як щось визначене, не подані у досвіді, що виступає як нероздільний потік, чи хаос відчуттів, а беруться чи виділяються з досвіду самим суб’єктом, зусиллям його волі. Слід мати на увазі, що прагматизм є близьким до позитивізму.
44. Проблема свідомості
Проблема свідомості – одна з найважливіших і загадкових. Вона як філософська категорія має складну і суперечливу історію, характеризується багатозначністю підходів і тлумачень.Свідомість – це особлива форма відображення, регуляції та управління ставленням людей до навколишньої дійсності, до самих себе та своїх способів спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-перетворювальної діяльності.Свідомість, як і матерія, це реальність. Але якщо матерія це об'єктивна реальність, що характеризується самодостатністю і самообоснованістю, то свідомість - це реальність суб'єктивна, це суб'єктивний образ об'єктивного світу. Воно не існує само по собі, а має підставу в іншому, в матерії. Іншими словами, діалектико-матеріалістичний підхід до свідомості виходить з примату буття по відношенню до свідомості, що не тільки не виключає, а припускає, що сам спосіб буття людини у світі завжди передбачає свідомість, що людська діяльність вся пронизана свідомістю і без нього не існує. Але буття - більш широка система, і свідомість виступає як умова і засіб для того, щоб людина могла вписатися в цю ширшу, цілісну системи буття. Далі, мабуть, слід назвати пам'ять, здатність свідомості накопичувати інформацію, зберігати, а при необхідності і відтворювати її, а також використовувати раніше набуті знання у діяльності. Найважливішою складовою свідомості, що ставить всі інші його компоненти як би за одну дужку, є самосвідомість.Самосвідомість - своєрідний центр нашої свідомості, що інтегрує початок в ньому. Самосвідомість - це свідомість людини свого тіла, своїх думок і почуттів, своїх дій, свого місця в суспільстві, простіше кажучи, усвідомлення себе як особливої і єдиної особистості.