1. Виникнення політології.

Протягом тривалого періоду політична наука була складовою повсягденних політичних уявлень, релігійних та філософського - епічних поглядів. Історично першою формою осмислення політичної науки була її релігійно - міфологічна епоха. У I-II тис до н.е .. У всіх стародавніх народів панувало уявлення про божественне походження влади і суспільно - політичного ладу, а самі ці уявлення передавалися у формі міфів.

Приблизно з середини I тіс.н е. Виникає тенденція раціоналізації політичних поглядів, з'являються перші політичні категорії і дефініції, а також і концепції, які мають філософсько - епічних форму. Тобто закладаються з підстави саме теоретичних досліджень політики. Цей процес пов'язаний з працями Конфуція, Платона і Аристотеля.

Найбільш чітке розмежування політичної науки, філософії та етики здійснив у VI ст. Нікола Макіавеллі. Він виділив політ. дослідження в якості самостійного наукового напрямку, порівняв політичні процеси з природними явищами, поставив у центр аналізу проблеми держави і влади. Розробив комплекс методів боротьби за владу. Його творчість сприяла зближенню території та практики. Підпорядкування політичних досліджень, вирішенню реальних завдань боротьби за владу та її утримання.

Свій подальший розвиток політична наука отримала в працях: Томаса Гоббса, Джона - Локка, Руссо, Канта, Гегеля. До другої половини IX ст. політологія розвивалася без самостійної дисциплінарної спрямованості, як вчення про державу і політико - філософська теорія. Виникнення політології пов'язують з ім'ям Френсіса Лейбера, який в 1857р почав викладати в Колумбійському університеті курс лекцій з політичної теорії та створив необхідні умови для відкриття там же в 1880 р, змінивши його Джоном Берджесом вищої школи політичної науки.

У наступні роки в Америці створюється мережа політологічних наук, навчальних і наукових інститутів, що дозволило створити в 1903. американську Асоціацію політичних наук.

На рубежі IX-XX ст, термін «політична наука» отримав визнання і поширення в Європі. У 1896 р європейський політолог і соціолог Моска називає свою працю - «Елементи політичної науки». На початку XX ст. процес виділення політології завершився. Розвитку політологічних досліджень сприяло створення в 1949р «Міжнародної асоціації політичної науки», яка продовжує свою діяльність досі.

2. Поняття, об´єкт та предмет політології

Політологія або Політична наука (англ. political science від гр. politika  — державні й суспільні справи) — соціально-гуманітарна наука про політику, про закономірності і випадковості розвитку політичного процесу, функції політичної системи та влади, про сутність, форми та методи діяльності суб'єктів політики та про проблеми глобальної політики, зокрема, міжнародних відносин.

Згідно із вище викладеним розумінням політичної науки, основним об´єктом дослідження політології є політична сфера, яку вивчають і аналізують у поєднанні з особливостями її функціонування і розвитку та зв´язками з економічною, соціальною й духовною сферами суспільства.

Отож, об´єктом політології є все те, що відноситься до прояву політичного:

– політична сфера, особливості її функціонування і розвитку;

– політична дійсність, політичне життя особи й суспільства, політичні відносини;

– політичні ідеї, теорії і доктрини, проблеми, події, прогнози, технології політичних процесів.

Щодо визначення предмета політології існують різні погляди. Деякі зарубіжні вчені визначають політологію як науку «про авторитетну, легітимізовану, консенсусну владу», тобто владу, що має підтримку суспільства, сприймається ним як обов´язкова, хоч і спирається на примус.

В американській енциклопедії політологію визначено як науку про характер і функції держави й уряду, через які держава здійснює владу.

Вчені з пострадянських країн також по-різному визначають політологію: як науку про систему закономірних взаємозв´язків соціальних суб´єктів з політичною владою, боротьбу за політичну владу; як сутність, форми й методи політичного владарювання; політичну культуру тощо.

Деякі політологи предметом політології вважають вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як основи функціонування й розвитку політичних систем.

Предметом політології є певна система знань про політичний об´єкт, а саме:

·        історико-політичні вчення;

·        закономірності становлення, функціонування, зміна політичної влади;

·        джерела, рушійні сили політичного життя суспільства;

·        сутність, природа, тенденції розвитку, механізми прояву політичного;

·        конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами;

·        політичні інститути (конституції, центральний уряд, регіональне, місцеве управління, адміністрація та ін.);

·        політичні партії, групи об´єднання, участь громадян в політиці, громадська думка;

·        міжнародні відносини.

Сюди відносять також такі феномени, як: політична культура, ідеологія, політичні еліти, політичні партії та громадсько-політичні організації, рухи, владні відносини, держава, політична система, політична діяльність, політична поведінка, політичне лідерство, громадська думка й засоби масової інформації в політичному процесі, конфліктологія, етнодержавознавство тощо.

3.Місце політології в системі суспільних наук.

ЗВ’ЯЗОК ПОЛІТОЛОГІЇ З ІНШИМИ СУСПІЛЬНИМИ НАУКАМИ. Політика не може існувати ізольовано. Вона тісно переплітається з іншими соціальними феноменами. Тому політологія акумулює та використовує результати напрацювань суміжних з політологією суспільних наук, зокрема:

філософії – щодо розуміння основ суспільного та людського розвитку;

правознавства – щодо визначення політичних інститутів і норм;

психології – щодо тлумачення політичної поведінки, політичної свідомості, раціонального та ірраціонального ставлення до політичних процесів;

культурології – щодо усвідомлення політичних традицій та цінностей як основи політичної культури;

соціології – щодо дослідження соціальної структури суспільства, демографічних процесів, політичних настроїв та уподобань;

антропології та етнографії – щодо походження публічної влади та політики.

ПОЛІТОЛОГІЯ І ФІЛОСОФІЯ. Найтісніше розвиток знань про

політику пов’язаний з еволюцією філософських ідей. Філософія завжди

допомагала людині в нагромадженні уявлень про політичне життя

суспільства, сприяла пошуку оптимального політичного ладу.

Досліджуючи суспільство в цілому, філософія аналізує найзагальніші закономірності політичних структур, держави, права і політики, вивчає політику як феномен світового розвитку й компонент загальнолюдської цивілізації.

Знання про політику, які сформувала антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних епох.

І сьогодні політична філософія озброює політологію світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, розуміння змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей, вивчає суспільство як цілісну систему. Політична філософія і політологія черпають матеріал з одного емпіричного джерела, але вивчають його різними засобами і на різних рівнях. Філософія, на відмінну від політичної науки, не звертається до практики безпосередньо.

ПОЛІТОЛОГІЯ І СОЦІОЛОГІЯ. Одним з найбільш тісних залишається зв’язок політології та соціології. Зокрема, політологія активно використовує соціологічні методи дослідження політологічного життя. Разом з тим, якщо політологія розглядає політику як процес, що підкорений певним закономірностям, то соціологія вивчає не сам політичний процес, а його “людський вимір”, тобто в який спосіб політика впливає на розвиток людей, їх спільнот, а також досліджує зворотній вплив соціального середовища на політичну сферу.

ПОЛІТОЛОГІЯ І ПРАВО. Право і політика є взаємопов’язаними сферами суспільного життя. Правова наука спрямована на врегулювання відносин та поведінки людей в процесі суспільного життя, в тому числі у сфері політики. Вона дає теоретичний і практичний матеріал, що стосується конкретних правових рішень, показує загальні рамки діяльності держави та суспільства. З одного боку, політична держава санкціонує систему права, роблячи її публічною, загальнообов’язковою, всезагальною, причому її порушення тягне за собою застосування заходів державного впливу; з іншого боку, сама держава підтримується та забезпечується правом.

Політологія як і правознавство досліджує державно-правові проблеми та явища. Відмінність між політикою і правом у тому, що право – це насамперед закони, укази, розпорядження, а політика – це стратегія і тактика поведінки та діяльності людей та їх організацій, вплив владних структур на суспільство перш за все за допомогою силових, матеріальних, ідеологічних та інших засобів. Зазначимо також, що норми права досить визначені, а політика більш мінлива та непостійна. Правова наука розглядає головним чином конституційні та правові форми політичного життя, що становлять інтерес для політичної теорії лише як один з елементів політичного процесу.

ПОЛІТОЛОГІЯ І ЕКОНОМІКА. В економіці предметом політичного аналізу є процеси виробництва, поділу й обміну матеріальної продукції, які розглядаються з точки зору втручання держави в господарське життя. Економіка визначає зміст і соціальний вектор політики через економічні інтереси соціальних груп, зміну структури виробництва і споживання, технологічні інновації.Політологія в свою чергу, дає наукове обґрунтування принципів розроблення та здійснення економічної політики, державного регулювання економічних процесів, впливає на економічний розвиток відповідно до соціальних і національних інтересів, особливостей історичної ситуації. Політична економія, економічно обґрунтовує політичні процеси, що дає можливість бачити в них боротьбу за реалізацію економічних інтересів. За допомогою політики й політичної влади соціальні верстви, що посідають у суспільстві домінуюче становище, закріплюють та примножують свій матеріальний стан, гарантують його незалежність від можливих посягань.

ПОЛІТОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ. Політолог, який вивчає людську діяльність неминуче приходить до аналізу духовного життя людини, психології груп, верств, класів, нації. Велике значения мають аналіз психологічних результатів суспільних подій, механізму формування суспільних переконань, мотивації, форм контактів між людьми, особливостей їх політичної поведінки.

ПОЛІТОЛОГІЯ І ІСТОРІЯ. Політика тісно пов'язана з історією, яка відображає минуле, досліджує процес розвитку політичного життя суспільства, політичних інститутів, політичних організацій в цілому. Історію насамперед цікавлять питания хронологічного збору й опису емпіричних фактів про розвиток політичних інститутів та ідей. Використання цих матеріалів допомагає враховувати досвід і традиції, виявляти тенденції політичних процесів та їх наслідки. Для розуміння сутності й функціонального призначення політичних явищ, інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу, державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на політичне життя.