- •2. Поняття, об´єкт та предмет політології
- •3.Місце політології в системі суспільних наук.
- •4. Причини виникнення держави
- •5. Методи політологічних досліджень
- •6. Держава: поняття та ознаки
- •7. Функції політології
- •8. Функції та структура держави
- •9. Форми державного правління
- •10. Виборне право зарубіжних країн
- •11. Форми державного устрою
- •12. Організація виборів у зарубіжних країнах
- •13. Поняття, ознаки та генезис політичної партії.
- •15. Мажоритарна виборча система
- •16. Пропорційна виборча система: сутність, переваги, правила розподілу кандидатів всередині партійних списків
- •17. Підходи до тлумачення сутності влади
- •18. Роль і функції політичних партій
- •19. Методи визначення виборчого метру
- •20. Агенти влади. Природа підкорення
- •21. Типологія політичних партій
- •22. Ресурси, процес та види влади
- •1. Спонукання об'єкта до певних, бажаним суб'єкту дій.
- •2. Забезпечення бездіяльності підвладних, у блокуванні небажаних для керівництва видів їх поведінки.
- •23. Типологія партійних систем
- •24. Імідж у структурі світу: поняття, складові, варіанти прояву
- •25. Політичне володарювання і легітимність
- •26. Політичні конфлікти :сутність, джерела, функції.
- •27. Аспекти прояву іміджа в політиці
- •28. Типология политических конфликтов
- •29. Типологія політичних конфліктів
- •30. Типы имиджа
- •31. Методи розв’язування політичних конфліктів. Суспільний компроміс та консенсус
- •32. Детерминанты процесса управления имиджем
- •33. Політична поведінка
- •34. Діяльність політична
- •35. Політичне лідерство підходи до тлумачення, функції.
- •37. Детермінанти іміджу політика
- •38.Способы управления имиджем
35. Політичне лідерство підходи до тлумачення, функції.
Політичний лідер - це особа, інтеграційні, новаторські, критично зорієнтовані, здібності якої спрямовані на створення і реалізацію програми (концепції) розв’язання соціальних проблем і завдань суспільного розвитку.
В політології, починаючи з М. Вебера, політичних лідерів поділяли на три типи: традиційних, легальних й харизматичних, в залежності від того, на чому базувались їх претензії на владу (авторитет).
Традиційні лідери (вожді) опираються на вікові традиції, що не викликають ніяких сумнівів.
Легальні лідери повинні здобувати владу законним шляхом.
Харизматичні лідери (харизма, по Веберу, лідер - полубог, пророк, великий месія) опираються не на силу традицій або закону, а на незвичайні особисті якості. Ці якості не мають чітко висловленого змісту, але вони достатні для того, щоб у харизматичного лідера були послідовники, які бажають вручити йому політичну владу.
Функції політичного лідера зосереджені на:
об’єднанні громадян навколо спільних цілей;
визначенні та прийнятті оптимальних політичних рішень;
захисті мас від беззаконня;
забезпеченні політичного, інформаційного, емоційного зв’язку влади та мас;
укоріненні в свідомості мас оптимізму для досягнення проголошених цілей.
36. Типи лідерства. По-перше, залежно від відносин керівника з підлеглими, лідери поділяються на авторитарних і демократів. Авторитарне лідерство допускає одноособовий спрямовуючий вплив, заснований на загрозі санкцій, застосуванні сили тощо. Демократичне лідерство виражається у врахуванні керівником інтересів і думок усіх членів соціальної спільності, групи або організації та їх участі в управлінні. Згідно з вченням Макса Вебера про засоби легітимації влади, виділяються і типи лідерства: традиційні (вожді, монархи тощо), їх авторитет тримається на звичаї, традиції, раціонально легальні (рутинні) - лідери, яких обрані демократично, і харизматичні лідери, наділені, на думку мас, особливою благодаттю, видатними якостями, спроможністю до керівництва (харизматичні лідери франклін Рузвельт, Джавахарлал Неру, Володимир Ілліч Ленін, Йосиф Сталін, Кім Ір Сен, Фідель Кастро та ін.). Лідера - велику людину відрізняє власне бачення дійсності, привабливий ідеал, мрія, здатна захопити маси (Володимир Ленін, Лев Троцький, Мартін Лютер Кінг, Хомейні та ін.). Лідер-служитель завжди прагне виступати у ролі виразника інтересів своїх прихильників і виборців, орієнтується на їх думку і діє від їх імені (Нурсултан Назарбаєв, Леонід Кравчук, Олександр Мороз, Джордж Буш, Міттеран та ін.).
В перші десятиріччя XX ст. традиційного політика-парламен-тарія почав витісняти політичний лідер нового типу. Це лідер-демагог, який з' явився з приходом до влади в Європі фашизму і аналогічних політичних систем (Бенітто Муссоліні, Адольф Гіт-лер та ін.). Такий лідер апелював до широкої, здебільшого неорганізованої маси. Спекулюючи на її інстинктах, забобонах, традиційному консерватизмі, політичній неінформованості, демагоги розсипають лестощі масовій волі. Але на ґрунті представницької демократії Заходу виникають політичні лідери, характерними рисами яких є висока загальна і політична культура, професіоналізм, особиста порядність і мужність. Ці лідери справді виражають загальнонаціональні інтереси і забезпечують вихід своїх народів з екстремальних умов (Франклін Рузвельт, Уїнстон Черчілль, Маргарет Тетчер та ін.). Політичний досвід відрізняє лідерів за засобами здійснення влади: демократів, диктаторів тощо. Для лідера-торговця характерна спроможність привабливо підносити ідеї і плани, переконати громадян в їх перевазі, змусити "купити" ці ідеї, а також привернути маси до їх здійснення (Коль, Борис Єльцин, В'ячеслав Чорновіл та ін.). Лідер-пожежник орієнтується на найактуальніші суспільні проблеми, насущні вимоги моменту. Його дії визначаються конкретною ситуацією (Володимир Яворівський, Іван Плющ, Шушкевич, Гайдар та ін.). Політичні діячі діляться на правлячих та опозиційних, великих і дрібних, кризових і рутинних, пролетарських і буржуазних тощо.