1. Спонукання об'єкта до певних, бажаним суб'єкту дій.

2. Забезпечення бездіяльності підвладних, у блокуванні небажаних для керівництва видів їх поведінки.

Вперше на обмежувальне властивість влади особливу увагу звернули американські політологи Р. Бахрах і М.С. Баратц, які назвали його «другим обличчям влади».

Способи володарювання мають складну і неоднозначну класифікацію. Вони можуть бути демократичними (влада здійснюється при участі в прийнятті рішень їх виконавців), авторитарними (необмежена влада, яка не претендує на повний контроль над підданими), тоталітарними (всеосяжний контроль суб'єкта над об'єктом), конституційними (правління в рамках закону), деспотичними (всевладдя , свавілля і беззаконня), ліберальними (повага свободи і прав особистості) та іншими.

Процес владарювання упорядковується і регулюється за допомогою спеціального механізму влади - системи організацій і норм їх влаштування й діяльності. Стосовно до такого складного соціального суб'єкта, як суспільство (народ), механізмом влади виступають державні органи та інші політичні інститути і право.

Види влади

Однією з найбільш змістовних класифікацій влади є її поділ відповідно до ресурсами, на яких вона ґрунтується, на економічну, соціальну, культурно-інформаційну, примусову і політичну.

Економічна влада - це контроль над економічними ресурсами, власність на різного роду матеріальні цінності. У звичайні, відносно спокійні періоди суспільного розвитку економічна влада домінує над іншими видами влади, оскільки економічний контроль - це не просто контроль однієї з областей людського життя, ніяк не пов'язаної з іншими; це контроль над засобами досягнення всіх наших цілей.

З економічної владою тісно пов'язана влада соціальна. Якщо економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна - розподіл положення в соціальній структурі - статусів, посад, пільг і привілеїв. Сучасні держави володіють великою соціальною владою. З допомогою соціальної політики вони можуть впливати на суспільне становище широких верств населення, знаходячи тим самим їхню лояльність і підтримку.

Культурно-інформаційна (духовно-інформаційна) влада - це, перш за все влада над людьми за допомогою наукових знань, інформації і засобів їхнього поширення. Крім того, вона включає моральну, релігійну та деякі інші види влади, пов'язані з підпорядкуванням на основі авторитету. Інформаційна влада здатна служити різним цілям: не тільки поширенню об'єктивних відомостей про діяльність уряду, становище в суспільстві, але і маніпулювання - управління свідомістю і поведінкою людей всупереч їхнім інтересам, а нерідко і волі, заснованому на спеціальних методах обману.

Примусова влада спирається на силові ресурси та означає контроль за людьми за допомогою застосування або загрози застосування фізичної сили.

Політична влада перебуває в особливому відношенні до всіх інших владі в суспільстві, оскільки вона зазвичай включає в більшій чи меншій мірі всі інші зазначені різновиди влади.

Відмінними ознаками політичної влади є:

1) легальність використання сили в межах держави;

2) верховенство, обов'язковість рішень для будь-якої іншої влади, здатність проникнення в будь-які суспільні процеси. Політична влада може обмежити вплив потужних корпорацій, ЗМІ та інших установ або ж зовсім ліквідувати їх;

3) публічність, тобто загальність і безособовість. Це означає, що політична влада, на відміну від особистої, приватної влади, яка зазвичай існує в невеликих, контактних групах, звертається від імені всього суспільства за допомогою права до всіх громадян;

4) моноцентричність, наявність в особі держави єдиного центру прийняття рішень. У ринковому демократичному суспільстві, на відміну від політичної влади, економічна, соціальна і духовно-інформаційна влади поліцентричні. Тут існує багато незалежних власників, ЗМІ, соціальних фондів тощо;

5) різноманіття ресурсів. Політична влада, і особливо держава, використовує не тільки примус, а й економічні, соціальні та культурно-інформаційні ресурси.

Залежно від суб'єктів влада буває автократична (самодержавство), олігархічна (группократія) і самоуправлінських (влада всіх членів групи або організації). За сферами прояву влада ділиться на державну, партійну, профспілкову, армійську, сімейну та т.п. За широтою поширення виділяються:

- Мегауровень - міжнародні організації (ООН, НАТО);

- Макрорівень - центральні органи держави;

- Мезорівень - організації (обласні, районні), підлеглі центру;

- Мікрорівень - влада в первинних організаціях і малих групах.

Можлива класифікація влади з функцій її органів, наприклад, законодавча, судова і виконавча влада держави; за способами взаємодії суб'єкта та об'єкта влади - демократична, авторитарна і т.п.