6. Держава: поняття та ознаки

Держава — це суверенна, політикотериторіальна організа¬ція публічної влади певних соціальних груп населення в соціаль¬но неоднорідному суспільстві, яка має спеціальний апарат управ¬ління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійс¬нювати керівництво суспільством.

До основних ознак держави належать: 1) територія. Порівняно з первісним суспільством держава є орга¬нізацією територіальною, яка існує тільки у певних територіаль¬них межах У межах своїх кордонів держава має суверенітет і тери¬торіальне верховенство. На території країни можливе існування тільки однієї державної організації;. 2) населення. Воно розселене по всій території держави, яка поді¬ляється на адміністративнотериторіальні чи політикотериторіальні одиниці. Державна влада розповсюджується на всіх людей, що проживають на її території. Більшість населення пов'язана з державою стійкими відносинами громадянства. Тільки держава має право ви-ступати від імені всього народу в цілому. 3) наявність публічної влади, яка відокремлена від суспільства і стоїть над ним. Публічна влада має свою систему державних ор¬ганів і посадових осіб, які захищають і охороняють інтереси тих, хто має владу. Апарат публічної влади складається із апарату управління, який забезпечує виконання функцій держави та апа¬рату примусу. 4) суверенітет. Це політикоправова властивість державної влади, яка відображається у самостійності, повноті, єдності і верховен¬стві у межах її території, а також незалежності і рівноправності країни у зовнішніх відносинах. Порушення суверенітету веде до часткової або повної втрати незалежності держави. 5) здатність видавати закони. Тільки держава має право видавати закони та інші нормативноправові акти, які є загальноо¬бов'язковими для усіх громадян і посадових осіб на всій її тери¬торії, а також вимагати та забезпечувати їх виконання. Державна влада є єдиним суб'єктом, який має таке право, оскільки вона виступає від імені всього суспільства. Діяльність по виданню законів — це виключна прерогатива держави.

Держава являє собою соціальне явище, обмежене певними історичними рамками. Держава має сукупність зазначених ознак, про¬те, навіть за відсутності деяких із них державність не втрачається.

7. Функції політології

Узагальнюючи наявні точки зору, можна виокремити п'ять основних функцій політології:

теоретичну;

методологічну;

практичну;

виховну;

прогностичну;

Теоретична функція полягає у розробленні нею різних теорій, концепцій, гіпотез, ідей, категорій, понять, формулюванні закономірностей, які описують і пояснюють багатоманітні явища і процеси політичного життя суспільства.

Методологічна функція полягає в тому, що категорії й поняття цієї науки, а також формульовані нею закономірності використовуються іншими науками як теоретичний інструментарій у дослідженні політичних явищ і процесів, наприклад такі як

політика;політична влада;політична система суспільства;політичний процес;політичний режим;політична партія;

Практична функція полягає у її зорієнтованості на вирішення конкретних практичних політичних завдань і проблем. На основі розроблюваних нею теоретичних положень політологія формулює рекомендації щодо здійснення політики, проведення тих чи інших заходів і компаній (найповніше проявляється у прикладній політології, основний зміст якої складає розроблення різних політичних технологій).

Виховна функція політології полягає у формуванні світогляду особи, її політичній соціалізації, даючи ій знання про політичну сферу суспільного життя, про політичні інститути, права, свободи та обов'язки громадянина, політичну культуру.

Прогностична функція полягає у її здатності передбачати, прогнозувати перспективи розвитку політичних процесів, найближчі й віддалені наслідки прийняття і виконання політичних рішень. Реалізація цієї функції передбачає моделювання політичних процесів і відносин, завчасне проведення наукових експертиз найвагоміших політичних рішень на предмет реальності очікуваного від них ефекту.