2.Гiгієнa повiтря

Нормативна документацiя,-що регламентуе якiсть повiтря за фiзико-хiмiчними показниками. Вимоги до заходiв щодо охоро­ни атмосферного повiтря населених пунктiв регламентуються За­коном України «Про охорону атмосферного повiтря» (2707-12), прийнятим у 1992 р.,та змiнами до Закону «Про охорону атмос­ферного повiтря» (ВВР. - 2001. - М 48. ст. 252).

Заходи з охорони атмосферного повiтря повиннi забезпечува­ти дотримання ГДК (гранично допустимої концентрації) забруд­нюючих речовин у повiтрi населених пунктiв i 0,8 ГДК у мiсцях масового вiдпочинку населення з урахуванням комбінованої дії речовин або продуктів їх трансформацiї в атмосферi вiдповiдно до перелiку ГДК, затвердженого у встановленому порядку.

Забороняються викиди в атмосферу шкiдливих речовин, на якi не встановленi гiгiєнiчнi нормативи (ГДК).

Для зниження рiвня забруднення атмосферного повiтря необ­хідно передбачати заходи планувального, технологiчного, caнітap­но-технiчного й органiзацiйного характеру, а саме:

-виведення iз житлової забудови (або перепрофiлювання) промислових пiдприємств, що несприятливо впливають на повiт­ряне середовище;

-регулювання викидiв шкiдливих речовин в атмосферу з ура­хуванням прогнозу несприятливих метеорологiчних умов;

-створення об'їзних дорiг для транзитного транспорту, будiв­ництво автомобiльних дорiг вантажного призначення в про­мислово-складських зонах, органiзацiю безупинного руху за принципом «зеленої хвилi», упровадження нейтралiзаторiв вiдпрацьованих газiв, заборону використання у великих мic­тах i курортних центрах етилованого бензину.

План охоронних заходiв щодо повiтря,якi забезпечуютъ до­сягнення нормативного стану якостi повiтряного середовища в районi розмiщення промислових пiдприємств та iнших об'єктів,що забруднюють атмосферне повiтря, а також населеного пункту в цiлому, розробляєтъся у складi зведеного проекту «Охорона атмосферного повiтря i гранично допустимi викиди» вiдповiдно до вимог ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Ат­мосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями» або аналогічного документа, що дiє на даний перiод. Проект пiдлягає погодженню з органами i установами санепiдслужби Mіністерствa охо­рони здоров'я та Мiнекобезпеки України.

Джерела антропогенного (техногенного) забруднення повiт­ря. Основними джерелами антропогенного забруднення повiтря­ного середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС,сотнi ти­сяч котельних),yci промисловi об'єкти(у першу чергу металур­гiйнi, хiмiчнi, нафтопереробнi, цементнi, целюлозно-паперовi),екстенсивне, перехiмiзоване сiльськогосподарське виробництво,вiйськова промисловiсть i вiйськовi об'єкти,автотранспорт,гip­ниче виробництво. Вони забруднюють довкiлля сотнями токсич­них речовин,шкiдливими фiзичними полями, шумами, вiбрацi­ями, теплом.

Першоджерелом i першопричиною бурхливого розвитку гло­бальної екологічної кризи є, як вважають мiжнароднi експерти,демографiчний вибух, дуже швидке зростання населення нашої планети,що неодмiнно супроводжується збiльшенням темпiв i обсягiв знищення природних pecypciв,нагромадженням величез­ної кiлькостi вiдходiв виробництва i побуту, якi людство поки що не могло переробити,знищити чи захоронити,забрудненням дов­кiлля - глобальними клiматичними змiнами, хворобами, голодом, вимиранням.

Нагадаємо, що майже до ХІІ ст. людина не завдавала природi надто великої шкоди. Люди використовували для своїх потреб на­туральну сировину (деревину, льон, бавовну, шкiру, рiзнi жир и та природнi барвники, глину). Вiдходи, що при цьому утворюва­лися, залучалися силами природи в кругообiг речовин, вiдбува­лося їх природне самоочищення (окисно-вiдновнi реакції, розклад речовин, активна дiяльнiсть мiкроорганiзмiв, розчинення, розсi­ювання,засвоєння елементiв рослинами). Але з розвитком xiмiї, металургiї,енергетики й машинобудування, з появою сотень но­вих синтетичних та мiнеральних речовин i величезним їх нако­пиченням стан справ докорiнно змiнився. Наприклад, вiдходи вiд синтетичних пральних порошкiв, нафтопродуктiв, важкi метали, нiтрати, радiонуклiди, пестициди та iншi шкiдливi речовини не засвоюються мiкроорганiзмами, не розкладаються, а накопичу­ються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах i пiдземних водах.

Вважають, що за ступенем забруднення природного середо­вища нинi перше мiсце посiдають металургiйна промисловiсть i автотранспорт, якi загалом спричинюють близько 70-80% усього обсягу забруднень (залежно вiд району та масштабiв ви­робництва).

В Україні металургiйна промисловiсть зумовлює близько тре­тини забруднень атмосфери й природних вод. Oстаннім часом для вcix великих міст України характерне зростання частки забруд­нення довкiлля через автотранспорт. Ця частка в середньому ста­новить 55-75%, а в окремих районах міст(де найбiльшi автотра­си та їх перехрестя, естакади) може пiдвищуватися до 80-82% . У мiсцях розташування металургійної промисловостi вона є голов­ним джерелом забруднення довкiлля.

До основних антропогенних забруднювачiв довкiлля,крім шкiдливих речовин, що викидаються промисловими пiдприєм­ствами,пестицидiв i мiнеральних добрив, що застосовуються в сiльському господарствi, забруднень вiд ycix видiв транспорту, на­лежать також рiзнi шуми вiд виробництва,транспорту,iонiзую­че випромiнювання, вiбрації,свiтло-тепловi впливи.

Шкiдливими газовими забруднювачами є сiрчаний i сiрчис­тий ангiдриди, окиси азоту, бензопiрен, aміак, сполуки хлору, фтору, сiрководень, вуглеводнi, окиси вуглецю. Серед твердих часток промислових димiв найпоширенiшi - частки вугiлля, золи, сульфатiв та сульфiдiв металiв (залiза, свинцю, мiдi, цин­ку), кремнезему, хлоридiв, сполук кальцiю, натрiю, фосфору. У димах мiстяться також пари основних кислот,ртуті, феноли.

Види забруднювачiв. Фахiвцi класифiкують забруднення при­родного середовища на основi рiзних принципiв, але загалом нинi цi забруднення можна об'єднати в такі групи:

-механiчнi, хiмiчнi, фiзичнi та бiологiчнi(за типом походження);

-матерiальнi, енергетичнi (теж за типом походження);

- стiйкi, середньотривалi й нестiйкi (за часом взаємодії з довкiллям);

-прямого та побiчного впливу на бiоту (за способом впливу);

- навмиснi,супутнi, аварiйновипадковi.

Механічнi забруднення - це рiзнi твердi частки та предмети (викинутi як непридатнi, спрацьованi, вилученi iз вжитку) на по­верхнi землi,у ґpунті,водi,повiтрi, космосі - вiд диму та пилу до уламкiв машин у кар'єрах i частин космiчних апаратiв та супут­никiв у стратосферi й iоносферi.

Хiмiчнi забруднення - це твердi, газоподiбнi й рiдкi речови­ни,хiмiчнi елементи й сполуки штучного походження, якi над­ходять у бiосферу,порушуючи встановленi природою процеси кругообiгу речовини й енергії.

Бiологiчнi забруднення - рiзнi органiзми, що з'явилися завдя­ки життєдiяльностi людства - бактерiологiчна зброя,новi вiруси(збудники СНІДу, хвороби легiонерiв, епідемій і iнших захворювань), а також катастрофiчне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в iнше людиною навмисне чи випадково.

Фiзичнi забруднення - це змiни теплових, електричних, ра­дiацiйних, свiтлових полiв у природному середовищi, шуми, вiб­рацiї,гравiтацiйнi сили, спричиненi людиною.

За iншою класифiкацiєю вci антропогеннi забруднення подi­ляють на двi великi групи - матерiальнi й енергетuчнi. До пер­шої належать:

а) атмосфернi забруднення (газоподiбнi,пароподiбнi,твердi,у виглядi туману i змiшанi);

б) стiчнi води (оборотнi, умовно чистi й забрудненi, зi значним перевищенням концентрації шкiдливих речовин);

в) твердi вiдходи (токсичнi та нетоксичнi).

До другої групи вiднесенi:

-тепловi викиди;

- шуми, вiбрацiї,ультразвук й iнфразвук;

-електромагнiтнi поля;

-свiтлове, лазерне, iнфрачервоне,ультрафiолетове, електрома­гнітнe випромiнювання, iонiзацiя.

Пiд сmiйкими забруднювачами розумiють такi, що довго не зникають, не знищуються самостiйно природою(рiзнi пластма­си, полiетилени, деякi метали, радiоактивнi речовини з тривалим перiодом напiврозпаду тощо).

Несmiйкi забруднювачi - тi, якi негативно дiють короткий час i розкладаються, розчиняються чи знищуються в екосисте­мах унаслiдок природних,фiзико-хiмiчних або бiохiмiчних про­цесiв.

Пiд навмисними забрудненнями розумiють цiлеспрямоване знищення лiсiв, використання родючих земель i пасовиськ пiд за6удову, утворення внаслiдок дiяльностi людини кap'єpiв.

Фiзико-хiмiчнi властивостi повiтря та їх вплив на життєдi­яльність людини. Гігієна повiтря належить до роздiлу комуналь­ної гiгiєни, що вивчає вплив навколишнього середовища на лю­дину. Атмосферне повiтря є одним iз найважливiших елементiв цього середовища. Якщо без води людина може прожити декiль­ка дiб,а без їжi - значно довше, то без повiтря безповоротнi змiни в головному мозку починають виникати вже через п' ять хвилин. Переважно повiтря потрiбне людинi як джерело кисню, що є не­обхiдним компонентом окисних процесiв i пiдтримує життєдiяль­ність органiзму. Але на людину значною мiрою впливають i такi чинники повiтря,як температура, вологiсть, рух, атмосферний тиск, а також атмосферна електрика, iонiзацiя атмосфери та радiоактивнiсть повiтря. Вологiсть, як i температура повiтря, також впливає на теплообмiн органiзму.

Для гігієнічної оцiнки повiтря враховують:

1.Фiзичнi властивостi - температура, вологiсть, атмосферний тиск, швидкiсть i напрямок руху, охолоджуюча спроможнiсть, електричний стан, радiоактивнiсть тощо.

2.Хiмiчний склад - постiйнi складовi повiтря i сторонні гази.

3.Механiчнi домiшки - вміст пилу, диму й т.ін.

4.Бактерiальна забрудненicть - наявнiсть мiкробiв.

Температура повiтря може як позитивно, так i негативно впливати на органiзм людини, але завдяки терморегуляцiйним ме­ханiзмам людина пристосовується до рiзних температурних умов.

Тривале перебування в примiщеннi з високою температурою спричинює пiдвищення температури тiла,прискорення ЧСС(ча­стоти серцевих скорочень), головний бiль, швидку розумову та фiзичну втому, тепловий удар. Щоб уникнути теплового удару, потрiбно температуру повiтря у примiщеннi пiдтримувати на 5­-10°C нижче вiд температури тiла.

Висока температура негативно впливає на функції вищої нер­вової дiяльностi: порушується увага, влучнiсть,координацiя ру­xiв, швидкiсть реакцiї, пластичнiсть центральної нервової систе­ми, що може спричинити травми пiд час виконання фiзичних на­вантажень. При високiй температурi повiтря органiзм стає бiльш вразливим до iнфекцiйних хвороб.

За низької температури повiтря посилюється вiддача тепла i ство­рюється небезпека переохолодження органiзму. Тривалий вплив ни­зьких температур викликає рiзноманiтнi рефлекторнi реакцiї в орга­нiзмi. Наприклад, охолодження нiг викликає зниження температу­ри слизових оболонок носу, горла, що може бути причиною нежитi, кашлю, ангiни через зниження опiрностi до патогенних мiкробiв. Охолодження периферiйних нepвiв, м'язiв,сполучного апарату спри­чинює ревматизм, радикулiт, неврит та iншi застуднi захворювання.

Кpiм зазначених вище метеорологiчних чинникiв(температу­ра,вологiсть,швидкiсть руху повiтря),на теплообмiн органiзму в комплексi з ними впливає радiацiйна температура, яка випромi­нюється з поверхнi предметiв,що оточують людину, або утворю­ється внаслiдок iнтенсивного сонячного чи iнших джерел iнфра­червоного випромiнювання.

Нормальнi умови для життя i працi людини створюються при збереженнi теплової рiвноваги, тобто коли встановлюється баланс мiж теплопродукцiєю органiзму та вiддачею тепла в навколишнє се­редовище без перенапруження внутрiшнiх терморегуляторних ме­ханiзмiв. Втрата тепла органiзмом залежить вiд умов мiкроклiмату.

Якщо радiацiйна температура(температура навколишнiх предметiв,стін,стелi тощо) буде перевищувати температуру шкіри тіла,то втрата тепла шляхом випромiнювання може взагалi не вiдбуватися, тому що людина отримуватиме вiд навколишнiх предметiв чи якогось джерела випромiнювання бiльше тепла,нiж вiддаватиме його в навколишнє середовище, що спостерiгається,наприклад, на виробництвi, де видiляється багато теплової енергiї(у хлiбопекарнях, гарячих та кондитерських цехах), в умовах жаркого клiмату тощо. Iншi чинники: температура, вологiсть i швидкiсть руху повiтря - на вiддачу тепла випромiнюванням не впливають, тому в цих умовах може виникати перегрiвання орга­нiзму людини.

Шляхом проведення тепло буде втрачатися при контактi по­верхнi тiла з повiтрям, яке його оточує, тобто конвекцiї, та з предме­тами(стiл, крiсло, пiдлога, тощо) - кондукції. Як правило, бiльше тепла втрачається пiд час конвекції: чим менша температура повiт­ря i, вiдповiдно, бiльша рiзниця температур мiж ним i тiлом, тим бiльша тепловiддача. Навпаки, у разi пiдвищення температури по­вiтря втрата тепла конвекцiєю буде зменшуватися, припинення її спостерiгається за температури повiтря +33-35°C. У разi подальшо­го пiдвищення температури повiтря може виникнути перегрiвання органiзму внаслiдок отримання ним тепла конвекцiйним шляхом.

Посилення вiддачi тепла при конвекції за температури повiт­ря менше нiж 33-35°C можна досягти збiльшенням швидкостi руху повiтря, наприклад, включенням вентилятора. Але якщо швидкiсть руху повiтря буде перевищувати 1-3 м/с, то воно не встигне нагрiтися вiд поверхнi тiла,а тiльки подразнюватиме шкiру внаслiдок дiї на її барорецептори. Kpiм того,швидкий рух повiтря при температурi понад 33-35°C спричинятиме перегрi­вання органiзму.

3 кондукцiєю пов'язана така властивiсть матерiалу,як тепло­ємність - здатнiсть вбирати за одиницю часу певну кiлькiсть теп­ла. Наприклад,пiдлога в примiщеннi,яка зроблена з дерева, та пiдлога,встелена керамiчною плиткою, має однакову температу­ру поверхнi,але через пiдвищену теплоємнiсть керамiчного мате­рiалу остання здається холоднiшою.

Пiдвищений вміст водяної пари в повiтрi зволожує одяг, що погiршує здатнiсть до збереження тепла через пiдвищення його теплопровiдностi i теплоємностi,особливо за низької температу­ри повiтря та наявностi вітру,тому що теплопровiднiсть i тепло­ємність води майже у 20 разiв бiльшi, нiж повiтря.Цi особливостi слiд враховувати в осiнню та весняну пори року, коли температура повiтря вища за нульову позначку, але через вологi одяг та взуття швидко настає переохолодження органiзму, що часто спричиняє простуднi захворювання.

Втрата тепла випаровуванням(перспiрацiєю) зумовлена тiєю кiлькiстю поту, яка випаровується з поверхнi тiла. Пiдраховано, що через випаровування одного грама поту органiзм втрачає близь­ко 2,5 кДж тепла. В умовах кімнатної температури за добу з по­верхнi тiла людини випаровується приблизно 500 Г поту, при цьо­му втрачається понад 1200 кДж тепла. Якщо пiдвищується тем­пература повiтря i поверхонь, якi оточують людину , втрата тепла шляхом випромiнювання i конвекції знижується,натомість вклю­чаються компенсаторні механізми організму,які змушують активно працювати потовидiльну систему. Кiлькiсть поту може збiльшуватися до кiлькох лiтрiв, вiдповiдно зростає втрата тепла через потовипаровування, що запобiгає перегрiванню органiзму, особливо в умовах низької вологостi, підвищеної швидкостi руху та температури повiтря.

При високiй вологостi та малому pyci повiтря можуть створи­тися умови, коли пiт стiкатиме з поверхнi тiла, не встигаючи ви­паровуватися.У цьому випадку ефект охолодження тiла буде не­значним,а за високої температури повiтря (понад 30-33°C) може настати перегрiвання органiзму i, як наслiдок,статися тепловий удар, який проявляється пiдвищенням температури тiла, послаб­ленням серцево-судинної дiяльностi, запамороченням та непри­томнiстю. Може виникнути й судомна хвороба, якщо внаслiдок сильного потовидiлення органiзм втратить велику кiлькiсть мінеральних солей i вітамінів.

Вологiсть nовiтря - це вміст у ньому водяних парiв, яким при­таманна пружнiсть, що вимiрюється висотою ртутного стовпчика в мiлiметрах. Кожній температурі повітря вiдповiдає певна мipa насичення його водяними парами. Чим вищою є темпepaтypa повітря, тим бiльший ступiнь насичення його водяними парами, i нав­паки. Вологiсть повiтря характеризується такими поняттями, як абсолютна, максимальна,відносна вологiсть, дефiцит насичення.

Абсолютна вологiсть - це кiлькiсть водяних парiв, що зна­ходяться в даний час в 1 повітря.

Максимальна вологiсть - це кiлькiсть водяних парiв при пов­ному насиченнi повiтря вологою за даної температури.

Вiдносна вологiсть - це вiдношення абсолютної вологостi до максимальної, яка виражається у відсотках.

Дефiцит насичення - арифметична рiзниця мiж максималь­ною вологiстю повiтря при температурi 37°C(температура тiла) i абсолютнiй вологостi пiд час спостереження.

Найбiльше гiгiєнiчне значення мають відноснa вологiсть та де­фіцит насичення. Вони дають уявлення про ступiнь насичення по­вiтря водяними парами i вказують на його спроможнiсть прийняти додаткову кiлькiсть водяних парiв при випаровуваннi з поверхнi шкiри. Наприклад, чим нижчою є вiдносна вологiсть повiтря та де­фiцит насичення, тим менше повiтря насичене водяними парами. Висока вологiсть повiтря уповiльнює тепловiддачу, оскiльки нaгpi­те вологе повiтря погано проводить тепло. У таких умовах загаль­не самопочуття рiзко погiршується, знижується працездатнiсть, особливо в умовах фiзичної дiяльностi, яка прискорює перегрiван­ня. У сухому повiтрi, незважаючи на високу температуру, пере­грiвання органiзму не вiдбувається внаслiдок випаровування.

Пiдвищена вологiсть повiтря за низької зовнішньої темпера­тури спричинює охолодження органiзму, оскiльки при цьому по­силюється тепловiддача. Це пов'язане з такими причинами: пiд­вищуються теплопровiднiсть повiтря та теплопровiднiсть тканин.

Нормальною вологiстю повiтря в примiщеннях вважається 30­-60% . При фiзичнiй роботi за температури повiтря вище нiж 20°C або нижче нiж 15°C вологiсть повiтря не повинна перевищувати 30-40% , а за температури вище нiж 25°C вологiсть має станови­ти 20-25%.

Вимiрюють вiдносну вологiсть повiтря вiдношенням у вiдсот­ках абсолютної вологостi до максимальної при данiй температурi за допомогою станцiйного психрометра Августа або аспiрацiйно­го психрометра Ассмана. Для вимiрювання вологостi повiтря мож­на використовувати й гігрометp. Оптимальною для людського органiзму є вiдносна вологiсть у межах 30-55%. Нижче 30% ­повiтря дуже сухе, вiд 56 до 70% - помiрно сухе, вiд 71 до 85% ­помiрно вологе i вiд 86 до 100% - дуже вологе. Якщо вологiсть менша нiж 30%, вiдбувається пересихання слизової оболонки вepxнix дихальних шляхiв, зменшується захисна функцiя миго­тливого епiтелiю, може спостерiгатися виникнення трiщин з по­дальшим розвитком запального процесу через їx iнфiкування.

Рух nовiтря. Атмосферне повiтря майже завжди перебуває в рухливому cтанi через нерівномірнe зiгрiвання його на земнiй кулi. Рух повiтря характеризується напрямком i швидкiстю.

Гiгiєнiчне значення руху повiтря полягає переважно в його спроможностi збiльшувати тепловiддачу органiзмом шляхом кон­векції: вітep вiдносить вiд тiла бiльш зiгрiтi шари повiтря, а на їx мiсце надходять бiльш холоднi; при цьому посилюється й проце­си випаровування. Якщо температура повiтря вища за темпера­туру тiла й повiтря наповнене водяними парами, то рух повiтря не має охолоджувального ефекту i викликає пiдвищення темпе­ратури тiла, що негативно впливає на працездатнiсть органiзму.

Hopмативнi значення температури, відносної вологостi, швид­кості руху повiтря наведенi в табл. 2.1.

Таблиця2.1. Hopмовані значення температури відносної вологостi,швидкостi руху повiтря (теплий перiод року)

Категорія роботи	Температура, °C				Відносна вологість,%				Швидкість руху повітря,м/с
	Допустима(на постійнихі непостійних робочих місцях)				оптимальна		допустима		оптимальна		допустима(на постійнихі непостійних робочих місцях)
	оптимальна	верхня межа	Нижня межа
Легка Середньої важкості(2а) Середньої важкості(2б) Важка	22-25 21-23 20-22 18-20	28-30 27-29 27-29 26-28	21-19 18-17 16-15 15-13	40-60 40-60 40-60 40-60		55-60 65 70 75		0.1 0.3 0.3 0.4		0.1-0.2 0.2-0.4 0.2-0.5 0.2-0.6

Сонячна радiацiя. Через те що атмосфера не є абсолютно чис­тим середовищем, вiдбуваеєься поглинання частини сонячної ра­дiацiї (особливо короткохвильової, ультрафiолетової). Посилена променева енергiя в нижнiх шарах атмосфери, яка найбiльшою мiрою наповнена водяними парами.

У мipy збiльшення висоти щiльнiсть атмосфери зменшується, рiзко знижується концентрацiя водяних парiв. Це спричинює по­силення сонячної радiації, яка зростає приблизно на 10% на кожнi 1000 м. Найбiльшi змiни спостерiгаються з боку ультрафiолетової радiації, інтенсивність якої зростає на 3-4% на кожнi 100 м.

Сонячна радiацiя в рiзний спосiб впливає на органiзм людини:

1.Свiтловuй ефект. У горах рaдiaцiя багата на ультрафiолетовi (xi­мiчна енергiя) та iнфрачервонi (теплова енергiя) променi,освітлення може бути досить потужним, i потрiбно остерiгатися опiкiв шкiри та захищати очi окулярами з жовто-зеленими лiнзами.

2.Теnловuй ефект. Деяка частка сонячної радiації вiдбиваєть­ся вiд поверхнi землi, iнших споруд, що рiзко погiршує мікро­клiмат i спричинює перегрiвання тiла.

3.Посuлення окремuх функцiй органiзму. Ультрафiолетовi про­менi позитивно впливають на загальний тонус органiзму,обмін речовин i багато iнших функцiй органiзму. Механiзм цьо­го впливу полягає в подразненнi нервово-рецепторного апара­ту шкiри й утворення в нiй при розщепленнi клiтинних i тка­нин них бiлкiв активних речовин, якi надходять у кров i впли­вають гуморальним шляхом на oкремi органи i тканини. На­приклад, розширюються вивiднi протоки потових залоз (роз­слаблюються гладкi м' язи) i покращуються процеси терморе­гуляцiї, посилюється виведення продуктiв обмiну, i шкiра стає бiльш еластичною.

Атмосферна електрика. Наявнiсть електромагнiтного поля навколо 3емлi зумовлена рiзницею потенцiалiв: повiтря має позитивний заряд, а 3емля - негативний. Коливання напруги поля можуть рiзко змiнюватися пiд впливом метеорологiчних умов. Ця напруга посилюється при проходженнi фронту (межового шару мiж двома рiзними за своїми властивостями повiтряними маса­ми),що часто супроводжується туманами, громовицями тощо. У цей час у деяких людей, найчастiше у лiтнiх та хворих, може по­гiршуватися самопочуття, що проявляється головним болем, стра­хом, неспокоєм, а також змiнюються й об'єктивнi показники ста­ну здоров'я: загострюються хронiчнi захворювання, змiнюється артерiальний тиск кровi тощо.

Гeомагнітне поле 3емлi, яке зумовлене сонячною радiацiєю, також негативно впливає на стан здоров'я людей пiд час геомаг­нiтних бурь. Вони виникають майже через двi доби пiсля спала­хів (протуберанцiв) у хромосферi Сонця. Вiдповiдно збiльшуєть­ся кiлькiсть проявiв захворювань серцево-судинної системи, та­ких, як iнфаркт мiокарда, гiпертонiчний криз, iнсульт тощо.

На електричний стан атмосфери впливають i випромiнюван­ня потужних телерадiоцентрiв, радiолокаторних станцiй, елект­pомагнітні поля навколо високовольтних лiнiй електропередач. У разi недотримання цiлої низки обмежень пiд час розмiщення та експлуатацiї таких об'єктiв також може вiдбуватися негативний вплив на здоров' я людей.

3 метою захисту населення Biд дН електромагнiтних полiв, ство­рених передавальними радiотехнiчними засобами, встановлюються санiтарно-захиснi зони i зони обмежеНОl забудови, якi повиннi за­безпечувати на житловiй територi'i, у примiщеннях та iнших мiсцях перебування людей piBHi електромагнiтного поля, що не перевищу­ють гранично допустимi piBнi вiдповiдно до чинних санiтарних норм.

3 метою забезпечення радіаційної безпеки населення опромi­нення вiд вcix значущих видiв практичної дiяльностi, пов' язаної з iонiзуючим випромiнюванням, не повинне перевищувати вста­новлених «Нормами та правилами радіаційної безпеки України» дозових меж, якi визначенi на рiвнях нижче вiд межових для ви­никнення вcix шкiдливих детермiнованих ефектiв опромiнення.

Обмеження опромiнення населення здiйснюється на основi ре­гламентiв та контролю питомої радiоактивностi об'єктiв навколиш­нього середовища (атмосферного повiтря, води, грунту, харчових продуктiв), технологiчних процесiв, якi можуть призвести до їх за­бруднення радiонуклiдами; доз вiд медичного опромiнення; техно­генного пiдвищеного фону, обумовленого наслiдками аварії на Чор­нобильськiй АЕС, будiвельних матерiалiв та хiмiчних добрив, спалення органiчного палива. Для об'єктiв, що є джерелами iонiзую­чого випромiнення, встановлюютъся санiтарно-захиснi зони.

Iонiзацiя nовiтря. Iони повiтря утворюються внаслiдок дiї ко­смiчних та сонячних променiв i випромiнювання радiоактивних речовин тощо. У повiтрi приморських мiсцевостей пiд час прибою,бiля водоспадiв i гiрських рiчок, а також навколо штучних фонта­нів у повiтрi, яке має негативний заряд,є велика кiлъкiсть іонів води, що зарядженi позитивно. У процесi дії цих факторiв та при­єднання до iонів окремих молекул, комплексу молекул та iнших домiшок (диму, туману тощо) у повiтрi створюються вiдповiднi стiйкi комплекси - легкi, середнi та важкi iони, якi постiйно руй­нуються та утворюють новi комбiнацiї. Наявнiсть легких iонів з негативним зарядом є показником чистоти повiтря. Коливання їх кiлькостi залежить вiд пори року, мicцевостi, наявностi промисло­вих пiдприємств та iнших факторiв. Чистим можна вважати таке повiтря, в 1 см³ якого мiститься вiд 500 i бiльше пар легких iонів.

Пiдвищений вміст важких та зменшення легких iонів свiдчить про забрудненiсть повiтря димом, вихлопними газами, пилом i спостерiгаєтъся в бiльшостi випадкiв унаселених пунктах, де є багато джерел забруднення атмосфери. Важкi та середнi iони та­кож можуть накопичуватись у повiтрi закритих примiщень, де вiдсутня ефективна вентиляцiйна системаi спостерiгається скуп­чення людей, що призводить до забруднення повiтря i негативно­го впливу на здоров'я присутнiх.

На пiдставi проведених дослiджень можна вважати, що легкi iони позитивно впливають на функцiонування вcix систем орга­нiзму - нервової, серцево-судинної, дихальної та iнших, полiпшу­ють обмiннi процеси. Тому одним iз потужних лiкувальних i загальнозмiцнювальних факторiв санаторiїв та будинкiв вiдпо­чинку, що розташовуються в лiсистих, приморських та гiрських мiсцевостях, е аероiонотерапiя. У закритих примiщеннях пiдви­щений вміст легких iонів створюють за допомогою кондицiонерiв та iонiзаторiв повiтря.

Радіоактивнi речовини. Bміст у повiтрi радiоактивних речо­вин, що утворюються пiд впливом дiї космiчного випромiнювання (радiоiзотопи вуглецю-14, фосфору-32) та видiляються iз грунту (родон, торон тощо), зумовлює радiоактивнiсть повiтря. У процесi дихання атмосферним повiтрям, особливо в мiсцях, де спостерiга­ється niдвищена концентрaцiя цих радiоiзотопiв, вiдбувається оnpо­мiнення легенiв з еквiвалентною рiчною дозою до 0,25 мЗв.

Барометричний тиск. Oстаннім часом особливу увагу придi­ляють вивченню впливу на органiзм людини умов,що пов' язанi з пониженим барометричним тиском. Це спричинене тим, що да­ний чинник знижує працездатнiсть людини.

Повiтря, яке оточує земну кулю, мАє тиск, який називається барометричним, або атмосферним. Пiдраховано, що повiтря справ­ляє тиск на поверхню тiла людини, який становить близько 16 т. Проте внаслiдок тривалого еволюцiйного розвитку людина при­стосувалася до даного чинника, який нейтралiзується тиском у клiтинах i тканинах органiзму.

Нормальним атмосферним тиском, що дорiвнює однiй атмосферi, вважається тиск, який урiвноважує стовп pтyтi висотою 760 мм за температури повітря 0°C на piвнi моря i широтi 45°. 3а цих умов ат­мосфера тисне на 1 см² поверхнi землi iз силою 1 кг, точнiше 1033 г.

При пiдйомi в гори атмосферний тиск падає нерівномірно.Наприклад, при змiнi висоти вiд 0 до 500 м над piвнем моря змен­шення тиску становить 44 мм рт. ст., а при змiнi висоти вiд 4500 до 5000 м - 26 мм рт. ст. При падiннi атмосферного тиску порушу­ються окиснювальнi процеси i виникає гiпоксiя.

Небезпечним для органiзму є також пiдвищення атмосферно­го тиску. У мipy зростання атмосферного тиску збiльшується роз­чиннiсть в органiзмi газiв, якi знаходяться в повiтрi, головним чином кислороду й азоту. 3начне збiльшення парцiальних тискiв цих газiв викликає їх токсичний вплив на органiзм.

Дуже небезпечним є рiзкий перехiд вiд пiдвищеного тиску до нормального. При цьому розчиненi в кровi гази не встигають ви­дiлитися через легенi. Тодi в крові утворюються бульбашки газiв, якi можуть закупорити кровоносні судини, спричиняючи газову емболiю. Це призводить до порушення кровообiгу в рiзних орга­нах i виникнення кecoнної хвороби. 3алежно вiд мiсця ураження спостерiгають рiзнi симптоми цього захворювання: сильний бiль у суглобах i м'язах, паралiч тощо.

Основою профiлактики кесонної l хвороби є суворе дотриман­ня часу перебування пiд водою i здiйснення поступового переходу до нормального тиску. Використовуються також гелiокисневi сумiшi.

Хiмiчний склад повiтря. Хiмiчний склад повiтря має важ­ливе гiгiєнiчне значення, оскiльки він відіграє вирiшальну роль у здiйсненнi дихальних функцiй органiзму. Доросла люди на в cтанi спокою вдихає за добу 13-14 м³ повiтря. При виконаннi фiзичних вправ об'єм легеневої вентиляцiї зростає з 4-8 л/хв до 200 л/хв. Людина за 50 pоків життя пропускає через легенi близь­ко 1/4 млн м³ повiтря.

Чисте повiтря складається iз сумiшi рiзних газiв: азоту (разом iз водяною парою)-79,2%, кисню- 20,95%, СО₂ -0,03-0,04% та iнших газiв. Усього в нормальному чистому повiтрi виявлено 27 xi­мiчних газоподiбних речовин.

Кисень є найважливiшою складовою повiтря, яка потрiбна для окиснювальних процесiв в органiзмi. Доросла людина в cтaнi спо­кою споживає в середньому 12л О² за годину, а при фiзичнiй роботi - близько 120 л. Переважна кiлькiсть О² витрачається на окиснен­ня органiчних речовин, що знаходяться в повiтрi,грунтi i на про­цеси горiння. Витрати О² поповнюються за рахунок великих запа­ciв його в атмосферi, а також зелених (хлорофiльних) рослин.

При зниженнi вмicтy О² у повiтрi до 13-14 % спостерігається по­гiршення самопочуття, зниження працездатностi, симптоми гiпоксії, а при концентрації 7-8% настає смерть. Межею припустимого зни­ження кiлькостi О² у закритих примiщеннях вважається 17-18 % .

Озон (О₃) легко розпадається i, вiддаючи один атом кисню, діє як сильний окиснювач. Завдяки цiй властивостi озон використо­вується як бактерицидний засiб при знезаражуваннi води. Для дез­iнфекцiї повiтря він непридатний, оскiльки вимагає додаткове зво­ложення повiтря, проте може бути дезодоруючим засобом, який нейтралiзує неприємнi запахи i тютюновий дим. З цiєю метою у вбиральнях i кімнатax застосовують спецiальнi прилади - озонато­ри. Озону в повiтрi дуже мало. Bін утворюється пiд час електрич­них розрядiв, у процесi випаровування води, пiд дiєю ультрафiоле­тових променiв. Найбiльша концентрацiя О₃ спостерiгається пiд час грози, у горах i у хвойних лiсах. У містax i примiщеннях озону немає, оскiльки він одразу використовується на окиснення opraнi­чних речовин. Тому наявнiсть озону в природних умовах можна oцi­нювати як показник абсолютної чистоти повiтря.

Вуглекuслuй газ (СО₂) утворюється в результатi дихання лю­дей i тварин, горiння палива, гниття i розкладання органiчних речовин тощо. Кiлькiсть С0₂ в атмосферi коливається в межах 0,03-0,04%, i накопичення його не вiдбувається внаслiдок виве­дення С0₂ з атмосфери опадами та утилiзацiєю на свiтлi зеленими рослинами . Доросла людина видiляє в cтанi спокою в середньому 22 л С0₂ за годину, а пiд час фізичної роботи у 2-3 рази бiльше.

За показниками концентрації С0₂ можна визначити caнітap­ний стан повiтря в примiщеннi, оскiльки паралельно зi збiльшен­ням вмісту С0₂ у повiтрi пiдвищуються температура, вологiсть, концентрацiя пилу, зменшується мipa iонiзацiї тощо. Гранично допустимою концентрацiєю СО₂ у примiщеннях прийнято вважа­ти 0,1 %. Bміст повiтрi виробничих примiщень 1 % С0₂ свiдчить про погiршення caнітарногo стану повiтря. Якщо концентрацiя С0₂ у примiщеннi збiльшується до 3%, стан здоров'я людини по­гiршується, з'являються поглиблення i прискорення дихання, а в разi вмісту С0₂ до 8-10% - виникають судоми, втрата свiдомостi, що нерiдко закiнчується смертю.

Азот, що мiститься в повiтрi,у звичайних умовах є iндиферент­ним газом, який не впливає на здоров'я людини.

Хiмiчнi домiшки повiтря та їх токсична дiя на органiзм лю­дини.

Oтpyйні газu. Найбiльш поширеними шкiдливими газами, якi мiстяться в атмосферному повiтрi, є: сiрчаний газ(SO₂),окис вуглецю (СО),aміак (NН_з),сiрководень (Н₂S),акролеїн, а також полiциклiчнi ароматичнi вуглеводнi (ПАВ).

Сiрчанuй газ (SO₂) викликає захворювання дихальних шля­xiв та чинить загальнотоксичну дiю на органiзм людини. В атмос­ферному повiтрi середньодобова ГДК SO₂ дорiвнює 0,05 мг/, у повiтрi робочої зони - 10 мг/За концентрацiї сiрчаного газу до 20 мг/ здiйснюється подразлива дiя на органiзм людини.

Cipкoвoдeнь (Н₂S) справляє загальнотоксичну дiю на органiзм людини та надходить у повiтря робочої зони пiд час гниття харчо­вих вiдходiв i бiлкових продуктів. В атмосферне повiтря - з вiдхо­дами хiмiчних та нафтопереробних пiдприємств. В атмосферно­му повiтрi середньодобова ГДК Н₂S дорiвнює 0,008мг/, у по­вiтpi робочої зони - 10 мг/. При вмісті у повiтрi сiрководню­ – 1000 мг/ й бiльше може настати смерть людини.

Окис вуглецю (СО) - чадний газ, надходить у повiтря в резуль­таті неповного згорання рiдкого i твердого палива. На вiдмiну вiд iнших газiв він не має кольору i запаху, викликає хронiчнi i гострi отруєння. Гострi отруєння виникають за концентрацiї в повiтрi чадного газу 220-500 мг/, хронiчнi отруєння - при постiйному вдиханнi чадного газу в концентрації 20-30 мг/. Середньодобо­ва ГДК СО в атмосферному повiтрi - 1 мг/,у повiтрi робочої зони- до 20 мг/ (залежно вiд тривалостi робочого дня).

NН_з - надходить у повiтря робочої зони внаслiдок несправ­ності холодильних установок з амiачним охолодженням та в процесi гнилiсного розкладу органiчних речовин. Bміст аміаку в атмосферному повiтрi справляє токсичний вплив на органiзм людини.

Акролеїн - смолоподiбна канцерогенна речовина, яка утворю­ється в результатi розкладу жиру пiд час теплової обробки, подраз­нює слизову оболонку дихальних шляхiв i очей. ГДК акролеїну в повiтрi робочої зони становить 0,2 мг/.

ПАВ (nолiцuклiчнi ароматuчнi вуглеводu: 3-4 - бензоniрен). У закладах ресторанного господарства їх джерелом є довготрива­ле використання перегрiтого жиру. В атмосферному повiтрi ПАВ накопичуються в результатi димових викидiв котелень i топок. 3-4 - бензопiрен спричинює виникнення та розвиток злоякiсних пухлин. Середньодобова ГДК ПАВ в атмосферному повiтрi має не перевищувати 0,001 мг/.

Механiчнi домiшки повiтря. До механiчних домiшок належать пил, частинки ґрунту, диму, золи. 3апиленiсть може збiльшува­тися при порушеннi caнітарного режиму. У кондитерських цехах можлива запиленiсть цукровим i борошняним пилом. Найбiльш загрозливими для здоров'я людини є частинки пилу розмiром менш нiж 1 мкм у дiаметрi, оскiльки вони можуть проникати в легенi i викликати алергiчнi захворювання вepxнix дихальних шляхiв та бронхiв, руйнувати зубну емаль. ГДК борошняного i цу­крового пилу в повiтрi робочої зони становить 6 мг/м^З.

Повiтря може бути забруднене також пилом синтетичних мий­них засобiв, який викликає алергiю в людини. ГДК його в повiтрi робочої зони - 5 мг/м³.

Мiкробiологiчнi показники caнітарного стану повiтря. Поряд з iншими показниками забруднення повiтря є мiкроорганiзми (бактерiї,спори,цвiлевi грибки). Найчастiше вони знаходяться на поверхнi пилинок, з якими переносяться потоками повiтря. У повiтрi закритих примiщень може бути значна кiлькiсть мікроорганiзмiв, зокрема патогенних.

Пiд час кашлю, чихання й розмови в повiтря надходить вели­ка кiлькiсть краплинок слини i слизу, у як их є мiкроби. Установ­лено, що пiд час чихання утворюється близько 40 000 краплинок, здорова людина може видiлити в повiтря до 20 000 мiкробiв, а хво­ра - до 150000.

3вичайно, патогеннi мiкроби, якi є в повiтрi, можуть стати при­чиною iнфекцiйних захворювань. У поширеннi цих хвороб має значення стiйкiсть патогенних мiкроорганiзмiв до висушування, що визначає можливiсть знаходження їx в рiдкiй або твердiй фазi аерозолю. Розрiзняють два способи передачi інфекції через повiт­ря:

1)повiтряно-краплинний (кip, кашлюк, грип, дифтерiя, скар­латина,мененгіт, вiтряна i натуральна вiспа)

2) пиловий (тубер­кульоз, сибiрка, гнiйнi iнфекцiї,натуральна вicпа).

3 метою попередження бактерiального забруднення повiтря i його негативного впливу проводять низку профiлактичних захо­дiв: вентиляцiю примiщень, вологе прибирання з використанням дезiнфiкуючих речовин, забезпечення достатнього природнього освiтлення, iзоляцiю хворих, опромiнення повiтря бактерицид­ними лампами.

Повiтря закритих примiщень вважається чистим, якщо кiль­кість мiкроорганiзмiв в 1 м^З не перевищує 1500, а вміст стрепто­коків повинен бути не бiльше 10.

3.Caнітарнi вимоги до мiкроклiмату виробничих та торговель­них примiщень.

Пiд «мiкроклiматом » виробничих примiщень слiд розумiти сукупнiсть факторiв, що впливають на певнi фiзiологiчнi функції: терморегуляцiю органiзму i теплообмiн iз зовнiшнiм се­редовищем.

Гiгiєнiсти вивчають самостiйно цiлий комплекс клiматичних факторiв i не враховують спільної дії з iншими факторами (ocвіт­лення, барометричний тиск тощо). Деякi мiкроклiматичнi фак­тори взагалi вiдсутнi в умовах закритих примiщень (атмосфернi опади, географiчний рельєф тощо). Отже, на терморегуляцiю ор­ганiзму впливають такі фактори: температура повiтря та оточую­чих предметiв, вологiсть, рух повiтря.

Oсновні причини руху повiтря у виробничих примiщеннях:

-конвекцiйнi потоки повiтря внаслiдок рiзної температури по­верхонь технологiчного устаткування;

-струменi повiтря з отворів вентиляцiйних пристроїв;

-повiтрянi потоки, cтворенi рухом машин, людей.

Швидкiсть руху повiтря на робочому мiсцi змiнюється в ме­жах 0,09 - 5,00 м/с.

На мiкроклiмат виробничих примiщень впливає технологiч­ний процес, залежно вiд якого вони подiляються на холоднi, з нормальною температурою та гарячi. Несприятливий вплив на органiзм кyxapiв i кондитерiв справляє iнфрачервоне випромiню­вання вiд теплового обладнання. Iнтенсивнiсть інфрачервоної ра­дiацiї вiд теплового обладнання має не перевищувати 70 Вт/м². Для запобiгання несприятливого впливу iнфрачервоного випро­мiнювання на органiзм кyxapiв, кондитерiв рекомендується:

- застосовувати секцiйно-модульне обладнання;

- максимально заповнювати посудом робочу поверхню плит;

- своєчасно вимикати секції електроплит або переключати на меншу потужнiсть;

- на робочих мiсцях бiля печей,плит,пекарських шаф та iншо­го обладнання, що працює з пiдiгрiвом, застосовувати повiт­рянийдуш;

- регламентувати внутрiшньозмiннi режими працi та вiдпочин­ку працюючих.

Для закладiв ресторанного господарства оптимальнi та при­пустимi температура, вологicть i швидкiсть руху повiтря наведенi в додатках А та Б.

Висока температура повiтря в поєднаннi з тепловим випромi­нюванням i фiзичним навантаженням негативно впливає на сер­цево-судинну систему (табл. 2.2), водно-сольовий обмiн, дихан­ня, спостерiгаються зниження артерiального тиску, згущеннякровi. Для регуляції водно-сольового обмiну використовують пiд­солену кухонною сiллю (0,5%) газовану воду.

У виробничих примiщеннях слiд забезпечити безперебiйне видалення нагрітого повiтря через отвори у верхнiй зонi примi­щення. Одночасно слiд подбати про надходження повiтря iз зов­нiшнього середовища через вікна, фрамуги, кватирки.

3 метою полiпшення тепловiддачi органiзму в гарячих цехах застосовують обдування працiвникiв повiтрям за допомогою по­вiтряних душiв. Обдування працiвникiв рекомендується в тих ви­падках, коли температура повiтря в примiщеннi перевищує 25°C.

До заходiв особистої профiлактики належать короткочаснi перерви пiд час роботи, якi проводяться в кабiнах з водяним охо­лодженням, використання спецодягу.

Серед запобiжних заходiв проти переохолоджень можна на­звати усунення потокiв холодного повiтря, що надходять через вікна та дверi. Утеплення вікон i дверей, вiдповiдна будова стін i про­cтінків також є запобiжним заходом проти переохолодження. Ро­бiтники, якi працюють у холодному примiщеннi, повиннi бути за­безпеченi спецодягом. Душ з температурою 35-40°C протягом 10 хвилин відіграє також позитивну роль.

У повiтрi закритих, недостатньо вентильованих примiщень вміст дiоксиду вуглецю може свiдчити про ступiнь забруднення середовища продуктами життєдiяльностi людей i про ефектив­нiсть вентиляції.

У таких умовах погiршується самопочуття i з'являється вiд­чуття нечистого повiтря. Установлено,що паралельно зi збiльшен­ням кiлькостi СО₂ зростає в повiтрi вміст i iнших продуктiв жит­тєдiяльностi людей, якi дiстали назву антропотоксинiв. Понад 30 сполук входять до складу антропотоксинiв: оксид вуглецю, aмі­ак, ацетон, сiрководень, вуглеводнi, альдегiди, органiчнi кислоти,дiетиламiн,крезол, фенол тощо. Kpiм згаданих сполук, у по­вiтря закритих примiщень може надходити бiльш нiж 100 летких речовин, якi утворюються при розкладаннi органiчних речовин на поверхнi тiла, одягу, у кімнатному пилу, видiляються iз полi­мерних матерiалiв.

Таблuця 2.2. 3алежнiсть частоти серцевих скорочень (ЧСС) вiд мікроклiмату

Температура повітря,°	Відносна вологість	Швидкість руху	ЧСС за 1хв.
30 34 34 35	36 31 37 34	1,0 1,0 2,0 3,0	66-72 78-88 80-84 80-90

Таблиця 2.3. 3мінa складу i властивостей повiтря при диханнi

Показники якості	Атмосферне повітря	Повітря,яке видихається
Кисень CO₂ Пари води Температура	близько 21% 0,03-0,04% різна кількість різна	15,5-18,0% 2,5-5,0% насичене 35-37°C

3мінa складу i властивостей повiтря при диханнi наведена в табл.2.3.

3аходи щодо запобiгання утворення та проникнення в повіт­ря виробничих примiщень шкiдливих речовин. До заходiв, що запобiгають утворенню та проникненню в повiтря виробничих примiщень шкiдливих речовин належать:

-чiтке дотримання технологiчних процесiв виготовлення страв;

-максимальне використання новітнix безвiдходних i маловiд­ходних технологiчних процесiв з обґрунтуванням досяжностi рiшень, що приймаються;

-упровадження технологiчного чи санiтарно-технiчного облад­нання, що забезпечує вловлювання,утилiзацiю,знешкоджен­ня викидiв i вiдходiв або повне їх виключення;

-обладнання виробничих та торговельних примiщень система­ми загальної та мiсцевої вентиляцiї, якi повиннi забезпечува­ти параметри повiтряного середовища, що визначенi caнітap­ними нормами;

-створення в закритих примiщеннях вiдповiдного мiкроклiма­ту за допомогою кондицiонерiв та iонiзаторiв повiтря;

-забезпечення повного згорання палива при експлуатацiї газо­вих плит;

-систематичне провiтрювання примiщень, у яких встановлено обладнання, що працює на газi;

-проведення операцiй, пов'язаних з просiюванням борошна, цукрової пудри та iнших сипких продуктiв на робочому мiсцi, яке обладнане мiсцевою витяжною вентиляцiєю;

-обладнання вcix виробничих примiщень фрамугами та кватир­ками для природної вентиляції. Коефiцiєнт аерації(вiдношен­ня площi пiдлоги до площi кватирки) має бути не меншим нiж 1:50;

-забезпечення кратності повiтрообмiну 25-100 разiв на годи­ну, за якої досягається найкращий ефект природної венти­ляцiї.