- •Тема 2. Буття природи. Філософське вчення про матерію (2 год.).
- •Філософське вчення про буття матерії
- •Філософське вчення про буття матерії.
- •Матерія та її атрибути: простір, час, рух.
- •Основні властивості простору та часу
- •Атрибути матерії
- •Б) Простір і час
- •Сучасна наука про структуру й властивості матерії
- •Філософське поняття матерії
- •Рух: основні форми. Типи і форми руху.
- •Форми руху матерії
- •Простір і Час
- •Простір і час
- •Вчення про матерію
- •Структура матерії
- •Структурні рівні матерії
- •Рух, його сутність були предметом аналізу вже в античній філософії.
- •Форми руху конкретизують процес руху.
- •Всеєдність як наукова категорія і реальність
- •Системний підхід як метод пізнання світу нежива і жива матерія
- •Поняття «системний підхід» і «система»
- •Системотворчі чинники
- •Механізм розвитку систем Виникнення
- •Система як ціле
- •Перетворення системи
- •Світ у світлі системних уявлень
- •Системність неорганічної природи
- •Системність живої природи
- •Висновок
- •Критерії біологічного віку
- •1. Біологічний вік
- •2. Показники зрілості
- •3. Морфологічна зрілість
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Біосфера, її структура та закони функціонування
- •1. Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про біосферу
- •2. Структура біосфери
- •2.1. Основні типи речовини в біосфері
- •2.2. Атмосфера
- •2.3. Гідросфера
- •2.4. Літосфера
- •2.5. Живі організми в біосфері
- •3. Структура біосфери, запропонована Реймерсом
- •4. Функціонування біосфери
- •3.4.1. Функції живої речовини у біосфері
- •4.2. Складові енергетичного балансу в біосфері
- •4.3. Біохімічні кругообіги речовини
- •5. Стабільність біосфери
- •6. Самоорганізація біосфери
- •Водні ресурси України, проблеми їх використання. Річкові системи України
- •1. Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання
- •2. Головні річкові системи України. Живлення і режим річок
- •Водні ресурси україни
- •Водні ресурси Житомирщини
- •Биологические ресурсы
- •Биоресурсы
- •Біосфера
- •«Лісові ресурси, їх роль у збереженні відновлювальних особливостей біосфери»
- •1. Рослинний світ та лісові ресурси
- •2. Поняття про екологічні фактори, їх види
- •3. Міжнародна діяльність
- •4. Відновлення біосфери
- •Поняття біосфери
- •Принципові положення теорії в.І.Вернадського
- •Склад, межі, властивості і функціонування біосфери
- •Функції живої речовини в біосфері
- •Біосфера та ноосфера
- •Біоетика
- •Біоетика: смислові і предметні ракурси
- •Экоэтика и подходы к решению проблем смягчения глобального изменения климата
- •Биополитика
- •Биоэстетика
- •Чорнобильська катастрофа: дії, результати та уроки
- •Дози опромінення населення України внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •Соціальні наслідки. Чорнобильської катастрофи
- •Медико-демографічні наслідки. Чорнобильської катастрофи
- •Еколого-біологічні наслідки
- •Сільськогосподарські аспекти реабілітації радіоактивно забруднених територій і радіаційного захисту населення
- •Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення. Радіологічний стан зони
- •Об’єкт „Укриття”
- •Науковий супровід
- •Економічні збитки, завдані Чорнобильською катастрофою
- •Оцінка збитків для економіки колишнього срср
- •Оцінка сумарних економічних збитків України
- •Міжнародне співробітництво
- •Сховище відпрацьованого ядерного палива свяп-2
- •Проблеми радіаційної безпеки на території Житомирської області, забрудненій радіонуклідами після аварії на чаес
- •Забруднення цезію-137 (кБк/кв.М.)
- •Забруднення стронцієм-90 (кБк/кв.М.) (дози тіж самі)
- •"Природно-наукове пізнання: структура та динаміка. Основи методології природничо-наукового пізнання "
- •Вступ: Поняття методу наукового пізнання
- •1. Методологія природознавства як система пізнавальної діяльності людини
- •2. Основні методи наукового природознавства
- •3. Загальнонаукові підходи як методологічні принципи пізнання цілісних об'єктів: системний, структурний, функціональний, інформаційний та ін
- •4. Сучасні тенденції розвитку методології природничо-наукового пізнання
- •Висновок.
- •Література:
Системність живої природи
Як і усе в природі, живі організми складаються з молекул і атомів, але де межа між живим і неживим? Існує межа, після якого втрачають силу наявні системотворчі чинники, і неживе переходить у розряд живого. Так, наприклад, молекула , що складається з 5000000 атомів являє собою вірус тютюнової мозаїки - найменше відоме живе утворення, спроможне до самостійного існування [2].
У цілому питання про системність живої природи не викликає сумнівів. Більш того, саме вивчення живих матеріальних утворень значною мірою сприяло формуванню системних уявлень про світ.
Основними системами живого, утворюючими різноманітні рівні організації, у даний час признаються: 1) віруси - системи, що складаються в основному з двох взаємодіючих компонентів: молекул нуклеїнової кислоти і молекули білка. 2) клітини - системи, що складаються з ядра, цитоплазми й оболонки. кожна з цих підсистем, у свою чергу, складається з особливих елементів. 3) чисельні системи (організми, популяції одноклітинних). 4) види, популяції - системи організмів одного типу. 5) біоценози - системи, що об.єднують організми різноманітних видів. 6) біогеоценоз - система, що об.єднує організми поверхні Землі. 7) біосфера - система живої матерії на Землі.
Система кожного рівня відрізняється від інших рівнів і за структурою, і за ступенем організації (біологічна класифікація). Але взаємодія елементів системи не обов.язково припускає жорсткий, постійний зв.язок. Цей зв.язок може носити тимчасовий, випадковий, генетичний, цільовий характер [2].
У цілому жива природа, також як і нежива, являє собою систему систем, причому вона дає надзвичайні приклади розмаїтості систем, що нерідко надаються об.єднанням елементів різноманітних рівнів. Наприклад, ландшафт як система містить у собі: 1) абіотичні геосистеми (земна кора з рельєфами, атмосфера, гідросфера і кріосфера). 2) геосистеми грунтової сфери. 3) біотичні геосистеми, що утворять біосферу. 4) соціально-економічні геосистеми, що виникнули в результаті суспільно-історичної діяльності людини. Всі ці системи пов.язані між собою і впливають один на одного, створюючи єдину саморегулюючу систему. Зміна будь-якої складової частини ландшафту веде, у кінцевому результаті, до зміни його в цілому. Водночас, кожна система живої природи, будучи її елементом, у той же час має достатню самостійність саморозвитку, щоб вийти на інший рівень організації матерії [2].
Висновок
Ми бачимо, що світ являє собою єдність систем, що знаходяться на різному рівні розвитки, причому кожний рівень є засобом і основою існування іншого, більш високого рівня розвитку систем. Це стосується не тільки природи, але і до суспільства, де ми спостерігаємо ряд організаційних форм, найбільш грандіозні з яких одержали назву «суспільно-економічні формації.
Відігравши свою роль системи відходятьі, інші ж продовжують існувати.
Одним з основних законів існування Всесвіту є існування одних систем за рахунок інших. Скажемо кристали виникають на матеріалі базової породи, розчину або розплаву. рослини перетворять мінерали, тварини розвиваються за рахунок рослин і інших тварин. людина для свого існування змінює і тварин, і рослини і системи неживої природи.
Отже, світ, будучи системою систем, складним матеріальним утворенням, знаходиться в процесі безупинного руху, виникнення і знищення, взаємопереходу одних систем в інші, причому одні системи змінюються повільно і тривалий час здаються незмінними, інші ж змінюються настільки стрімко, що в рамках повсякденних людських уявлень фактично не існують. Чим більша система, тим повільніше вона змінюється, а чим менше, тим швидше вона проходить етапи свого існування. У цій простій відповідності приховано глибокий зміст ще не до кінця зрозумілого зв.язку простору і часу. І тут можна побачити одну з закономірностей розвитку матерії: від меншого до більшого і від більшого до меншого, усвідомлення якого призвело до розуміння розвитку і якісної зміни систем ,що утворюють світ, і світу як системи.
Література
Блауберг И.В., Юдин В.Г. Становление и сущность системного подхода. М.,1973
Аверьянов А.Н. Системное познание мира. М.: Политиздат, 1985.
Андреев И.Д.Методологические основы познания социальных явлений. М.,1977.
Фурман А.Е. Материалистическая диалектика. М., 1969.
Клир И. Исследования по общей теории систем. М.
Анохин П.К. Философские аспекты функционирования системы.