3. Загальнонаукові підходи як методологічні принципи пізнання цілісних об'єктів: системний, структурний, функціональний, інформаційний та ін

У сучасному науковому пізнанні особливого значення набувають загальнонаукові підходи. Вони задають певну спрямованість наукового дослідження, фіксують певний його аспект, жорстко не вказуючи на специфіку конкретних дослідницьких засобів. Такими підходами є системний, структурний, функціональний, імовірнісний, інформаційний та інші. Фіксується даними підходами аспект дослідження ясний з самої назви. Він тісно пов'язаний з відповідною загальнонаукової категорією (система, структура, функція, ймовірність, інформація), дає уявлення про те, яка саме форма дійсності насамперед цікавить дослідника У понятті підходу логічно завжди акцентується основний напрям дослідження, своєрідний "кут зору" на об'єкт вивчення .

Найважливіша риса названих підходів - принципова застосовність до дослідження будь-яких явищ і будь-якої сфери дійсності. Вони можуть працювати в усіх без винятку наукових дисциплінах. Це обумовлено загальнонауковим характером категорій, що лежать в основі даних підходів.

Кожен із загальнонаукових підходів, взятий сам по собі, не повинен абсолютизувати. Підходи базуються на якійсь одній категорії, що відбиває лише одну (хоч і істотну) сторону об'єкта пізнання. Загальнонаукові підходи - ефективні та адекватні шляхи дослідження реальності за умови їх спільного застосування з іншими підходами, а також з традиційними засобами.

Структурний підхід орієнтує на вивчення внутрішньої будови системи, виявлення закономірностей процесу впорядкування елементів у системі, аналіз характеру і специфіки зв'язків між елементами. Структурний підхід у науковому дослідженні застосовується там, де характер поставлених завдань вимагає розчленування предмета вивчення на окремі складові. Розчленовуючи предмет, дослідник тимчасово порушує його цілісність, абстрагуючись від неї.

Функціональний підхід орієнтує на виявлення особливостей функціонування систем. Система в рамках даного підходу розглядається з позиції зовнішнього аспекту. Функціональний підхід відволікається від змісту, структури системи, зосереджуючись на задачі виявлення функціональних залежностей між вхідними і вихідними параметрами системи.

Функціональний підхід є загальнонауковим підходом, тобто може бути застосований у будь-якій області знання. Але область адекватного його використання становлять об'єкти, для яких зв'язки і відносини з навколишнім середовищем є суттєвими, визначальними як зміни, так і стійкість, і збереження об'єктів. Функціональний підхід - необхідна умова дослідження феномену управління і пов'язаних з ним інформаційних процесів. Управління та інформація проявляють себе як типово функціональні властивості систем.

В даний час широке поширення отримав системний підхід. Відомо, що масштабність, різноманіття зв'язків і відносин природних, технічних, соціальних процесів вимагають їх вивчення не окремо, а як єдиного цілого, із залученням знань з самих різних областей. Саме такий підхід у пізнавальному процесі покликаний забезпечити системні дослідження, відмітними рисами яких є наступні:

- Системні дослідження спираються не на одну наукову дисципліну, а використовують знання з різних областей, необхідні для цілісного пізнання об'єктів. Вони носять міждисциплінарний характер. Їм доводиться мати справу зі складними об'єктами, зв'язки і відносини між якими підпорядковуються різним законам і не можуть бути з'ясовані за допомогою якої-небудь однієї науки;

- Кінцевим пунктом системного дослідження є формування цілісної, інтегративної моделі досліджуваного об'єкта. У ході його окремі компоненти аналізуються не заради їх власного пізнання, а з метою подальшого їх відомості в єдине ціле, з'ясування ролі цих компонентів в освіті цілісного об'єкта, підтримання її стійкості та стабільності;

- Системні дослідження мають справу з виділеними з навколишнього середовища відносно самостійними об'єктами. Тому й пізнання має розчленовану, двоєдину спрямованість. З одного боку, дослідженню підлягають внутрішні зв'язки і залежності, що характеризують даний об'єкт як автономне ціле. З іншого боку, всякий цілісний об'єкт, який взаємодіє із зовнішнім світом, залежимо від інших систем. Це робить необхідним дослідження впливу навколишнього середовища на цілісність системи, її збереження або руйнування. Глибокий аналіз внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкту дозволяє створити про нього цілісну наукову картину;

- Специфічною є логіка системного дослідження. При аналітичному дослідженні здійснюється розщеплення предмета, а потім вивчається кожен з складових його компонентів. Причому кожен з елементів пізнається до нескінченності вглиб від однієї сутності до іншої. Логіка системного дослідження інша. Тут поділ об'єкта та аналіз його компонентів здійснюється вглиб не до нескінченності, а до певної межі. Критерієм є така глибина проникнення в структурні компоненти, яка необхідна для наукового пояснення та опису об'єкта як певної цілісності;

- Системні дослідження досягають своєї мети тільки тоді, коли сам пізнавальний процес організований за законами цілісності, підпорядкований отримання інтегративного знання. Застосовувані методологічні принципи, категоріально-понятійний апарат, дослідницькі процедури, методи і прийоми повинні бути підібрані так, щоб вони забезпечували створення інтегративної моделі.

Таким чином, системні дослідження являють собою особливий вид пізнавальної діяльності, що вивчає об'єкт як цілісність, що розташовує власним арсеналом пізнавальних засобів, що мають міждисциплінарний характер.

Системний підхід є методологією системного дослідження. Він зосереджує увагу на отриманні універсального знання про системні об'єктах, їх якісної визначеності, закономірності існування, механізми взаємодії, що утворюють цілісність компонентів, характер і зміст їх зв'язків і відносин.

Основні положення системного підходу визначаються в загальній теорії систем, яка вивчає закономірності, принципи і методи функціонування та розвитку цілісних об'єктів реального світу, Теорія систем включає в себе системологія і системні дослідження.

Системологія - специфічний напрямок загальної теорії систем, яке представляє конкретні процеси і явища як системи, обгрунтовує наявність певних системоутворюючих ознак у конкретних об'єктів, класифікує і описує їх.

Теорія систем в даний час розвивається в декількох напрямках: теорія жорстких систем, що мають міцні і стійкі зв'язки і відносини. До таких систем відносяться системи неживої природи; теорія м'яких систем, які мають власну структуру, що реагують на зовнішні впливи, але зберігають внутрішню сутність і здатність до функціонування та розвитку; теорія самоорганізації. Самоорганізуються - це самовідновлювальні системи, до яких відносяться всі живі системи. Вивченням самоорганізованих систем займається перспективна галузь наукового знання - синергетика.

Алгоритмічний підхід тісно пов'язаний з кібернетикою і конструктивним напрямком в математиці. Широко використовується при описі процесів функціонування систем управління, інформаційних процесів, складних систем і т.д. Особливо важливу роль відіграє в науках про поведінку, психіці та навчанні. В науках, які працюють з інтелектом, алгоритмічний підхід виступає як деяка система приписів, відповідно до яких дослідник підходить до вивчення процесу переробки інформації людиною, а також як засіб, мова, застосовуваний у рамках різних прийомів самого дослідження (спостереження, експеримент, моделювання) .

При описі процесів переробки інформації людиною доводиться говорити про алгоритм лише у формі алгоритмічного припису. Для алгоритмів, застосовуваних в математичній логіці, характерно відволікання від людського фактора і формалізація прийомів міркування. Застосування алгоритмічного підходу доцільно в тих випадках, коли існує можливість представити досліджуване явище у вигляді процесу, що підкоряється строгим правилам.

Імовірнісний підхід грунтується на понятті ймовірності та орієнтує дослідника на вивчення процесів як деяких статистичних ансамблів. Застосування імовірнісного підходу до дослідження процесів націлене на виявлення статистичних закономірностей. Накладення великого числа випадкових обставин. породжують статистичні закономірності, в багатьох випадках призводить до результатів, практично не залежать від випадку, що дає право говорити про закономірності.

Інформаційний підхід - виділення і дослідження інформаційного аспекту різних явищ дійсності. Наукою все глибше усвідомлюється факт, що без вивчення феномена інформації пізнання світу не може вважатися скільки-небудь повним і адекватним. У рамках інформаційного підходу живі системи вивчаються як пристрої для переробки інформації Основні завдання дослідження полягають у визначенні потоків інформації, їх обсягів, способів кодування, алгоритмів переробки. Даний підхід не бере до уваги внутрішню будову систем, якщо вони однаковим чином переробляють інформацію і виявляються еквівалентними в інформаційному сенсі.